Выделены диагностические критерии изменений кровообращения в системе мать - плацента - плод различных вариантов гипоксических поражений центральной нервной системы (ЦНС) плода (функциональные, ишемические, геморрагические, сочетанные). По данным допплерометрии разработана оценка степени тяжести гипоксических поражений ЦНС. Показаны роль и значение допплерометрической оценки кровообращения в обосновании выбора тактики ведения беременности и родов при гипоксических поражениях ЦНС плода.

Викладено сучасні методи діагностики, лікування та профілактики перинатальної патології, внутрішньоутробних інфекцій, а також герпетичної, цитомегаловірусної інфекцій. Особливу увагу приділено антибактеріальній терапії, профілактиці нозокоміальної та внутрішньолікарняних інфекцій.

Проведений ретроспективний аналіз стану здоров'я 76-ти дітей віком від 1-го місяца до 2-х років, народжених від матерів з обтяженим інфекційним анамнезом і передчасними пологами, які отримували в ранньому неонатальному періоді імунопрепарати з попереджувальною метою, підтверджує безпеку та ефективність використання імунотерапії у новонароджених групи ризику розвитку гнійно-запальних захворювань в ранньому неонатальному періоді.

Ретроспективный анализ состояния здоровья детей в возрасте до 2-х лет от матерей с отягощенным инфекционным анамнезом и преждевременными родами, получавших в раннем неонатальном периоде иммунопрепараты с предупредительной целью, подтверждает безопасность и эффективность использования иммунотерапии у новорожденных группы риска развития гнойно-воспалительных заболеваний в раннем неонатальном периоде.

Рассмотрены особенности эпидемиологии и клиники перинатального сепсиса, охарактеризованы его возбудители - бактерии (грамнегативные, грампозитивные, специфические), грибы и вирусы. Определены клинические признаки септического шока. Проанализирована патофизиология данного заболевания, приведены схема медиаторного каскада и шкала риска развития сепсиса. Освещены особенности интенсивной и антибактериальной терапии. Описаны группы антибиотиков, которые применяются в лечении новорожденных с перинатальной патологией. Рассмотрено влияние фармакодинамики антибиотиков на дозирование препаратов, а также особенности фармакологии азолов.

Вміщено основні дані про епідеміологію передачі ВІЛ від матері дитині в нашій країні та світі, про досягнення останніх років у молекулярній біології, генетиці та імунології, що дозволили розробити нові підходи до запобігання передачі ВІЛ від матері дитині. Представлено сучасні медичні технології, що дозволяють знизити ризик перинатальної трансмісії ВІЛ у різних клінічних ситуаціях. Приділено увагу питанням спостереження за дітьми, народжених ВІЛ-інфікованими жінками. Викладено результати впровадження системи профілактики перинатальної передачі ВІЛ в Україні.

Приведены основные сведения об эпидемиологии передачи ВИЧ от матери ребенку в нашей стране и мире, о достижениях последних лет в молекулярной биологии, генетике и иммунологии, которые позволили разработать новые подходы к предотвращению передачи ВИЧ от матери ребенку. Представлены современные медицинские технологии, которые позволяют снизить риск перинатальной трансмиссии ВИЧ в различных клинических ситуациях. Уделено внимание вопросам наблюдения за детьми, рожденными ВИЧ-инфицированными женщинами. Изложены результаты внедрения системы профилактики перинатальной передачи ВИЧ в Украине.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р716.212.27

Рубрики:

Зміни плоду при патології материнського організму

Шифр НБУВ: Жс20661 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р716.212.27

Рубрики:

Зміни плоду при патології материнського організму

Шифр НБУВ: Ж26810 Пошук видання у каталогах НБУВ 

В сыворотке крови 39-ти женщин с репродуктивными потерями (I группа), 79-ти - с клиническими проявлениями патологии беременности (II группа) и 23-х женщин с физиологическим течением беременности и родов (контрольная группа) определяли антитела IgM и IgG классов к антигенам цитомегаловируса, вирусов простого герпеса, краснухи, парвовируса В19. Острые формы вирусных инфекций регистрировались только в I и II группах, в достоверно более высоком проценте случаев регистрировались у них и IgG антитела к указанным вирусам. В сыворотках крови женщин, у детей которых регистрировались пороки развития, чаще определялись IgM ко всем вирусным агентам (к вирусу краснухи в 46,7 % случаев), за исключением ПВ19. При внутриутробной инфекции плода достоверно чаще регистрировались острые формы парвовирусной инфекции. Проведенное впервые на юге Украины изучение инфицирования парвовирусом В19 подтверждает его возможную роль в формировании патологии беременности и репродуктивных потерь, что требует дополнительных расширенных исследований по этому вопросу.

Функциональную активность фетоплацентарного комплекса (ФПК) оценивали по уровню плацентарного лактогена, эстриола и прогестерона в крови 250-ти беременных, страдающих сахарным диабетом. Исследования проведены с учетом состояния ребенка при рождении (I группа - 45 женщин, родивших детей в асфиксии (АФ) легкой степени, II - 76 женщин, родивших детей в АФ средней степени, III - 93 женщины, родившие детей в тяжелой АФ, IV - 36 женщин с перинатальными потерями (ПНП)). Для математической обработки числового материала использован перцентильный подход. Установлены динамические изменения гормонального профиля ФПК, характерные для тяжелого состояния ребенка при рождении и ПНП.

Проведено вивчення клітинного та гуморального імунітету у новонароджених дітей із Rh- та AB0-гемолітичною хворобою. У дітей з Rh-ГХН відмічено зменшення кількості T- і B-лімфоцитів, а також зниження субпопуляції T-хелперів. Зміни гуморального імунітету представлені появою сироваточного IgA, підвищенням концентрації IgM і зниженням кількості IgG. Дослідження імунного статусу у новонароджених дозволяють розробити адекватні методи терапії дітей із гемолітичною хворобою.

Изучено влияние внутриутробного инфицирования на морфологические особенности плацентарного комплекса, показатели антенатальной гибели плода, младенческой смертности и возможности использования результатов исследования для ранней диагностики инфекций у новорожденных.

Цель работи - изучить протекание раннего неонатального периода (РНП) новорожденных от матерей с хроническим гепатитом С (ХГС) для прогнозирования и профилактики акушерских осложнений. Проведен анализ 64-х РНП новорожденных от женщин с ХГС и 100 женщин с физиологическим протеканием гестационного процесса с использованием клинико-лабораторных, инструментальных и статистических методов исследования. Заключение: РНП новорожденных от матерей с ХГС сопровождается увеличением частоты асфиксий I ст, острого ишемического поражения ЦНС, гипорефлексий и цианозов. В 7,8 % эти дети являются недоношенными.

Вивчено клітинний (КІ) і гуморальний імунітет у Rh- та AB0-ізоімунізованих вагітних жінок. У Rh-ізоімунізованих вагітних виявлено значні зміни КІ, які виражаються у підвищенні кількості T- і B-лімфоцитів, T-хелперів і суттєвому зниженні кількості T-клітин із супресорними функціями. Rh-конфліктна вагітність супроводжується розвитком дисімуноглобулінемії за рахунок суттєвого підвищення концентрації Ig G. У AB0-ізоімунізованих вагітних, у порівнянні з Rh-ізоімунізацією, зміни імунологічної реактивності є менш значимими.

Проведено теоретичні узагальнення та наведено практичні результати використання нових підходів до діагностування та лікування ізоімунізації за системою AB0 у вагітних. Уточнено фактори ризику щодо розвитку цієї патології. Вивчено стан імунної системи жінок у разі ізоімунної вагітності та доведено, що найбільш суттєві зміни наявні у разі тяжкого ступеня ізоімунізації. Запропоновано алгоритм ведення вагітних з ізоімунізацією за системою AB0 залежно від ступеня тяжкості з використанням методу дискретного плазмаферезу за тяжкої ізоімунізації у жінок. Для лікування тяжкої гемолітичної хвороби новонароджених (ГХН) розроблено та впроваджено метод дискретного плазмаферезу в дітей та доведено його переваги у порівнянні з замінним переливанням крові. Установлено, що застосування плазмаферезу у комплексі лікувальних заходів у вагітних на ізоімунізацію за системою AB0 дозволило в 12,1 раза зменшити кількість випадків тяжкої гемолітичної хвороби у дітей, а застосування дискретного плазмаферезу у немовлят з тяжкою формою ГХН дало змогу у 2,1 раза зменшити кількість ускладнень у разі ГХН і в 4,1 раза - вартість лікування цієї патології.

На підставі клініко-епідеміологічних та додаткових методів дослідження встановлені особливості акушерської та перинатальної патології при різних формах сифілісу у вагітних жінок. Крім того, розроблені практичні рекомендації по зниженню частоти акушерських та перинатальних ускладнень у вагітних з сифілісом. Все це в сукупності дозволило поліпшити результати розродження жінок з сифілітичною інфекцією.

Вивчено перебіг вагітності та пологів у ВІЛ-інфікованих жінок, стан фетоплацентарного комплексу у даних жінок, які вживають або не вживають наркотичні речовини. Доведено, що ВІЛ-інфіковані вагітні жінки належать до груп ризику ускладненого перебігу вагітності та пологів, групи ризику кровотеч за рахунок змін в системі гемостазу внаслідок дії вірусу ВІЛ та "накопичування" цих змін у часі за наявності інфекції. Встановлено, що використання наркотичних речовин на фоні ВІЛ-інфекції за умов вагітності призводить до "зриву" компенсаторно-пристосувальних реакцій в системі "мати - плацента - плід", що проявляється змінами гормональної функції плаценти, зниженням параметрів біофізичного профілю плода, морфологічними змінами в плаценті, формуванням синдрому ЗВУР, гіпотрофією плоду, ускладненням перебігу неонатального періоду. З'ясовано, що початкові стадії ВІЛ-інфекції (безсимптомне носійство та ПГЛ згідно з класифікацією ВООЗ, 1994 р.) не мають суттєвого впливу на перебіг вагітності та пологів у жінок, які не користуються наркотичними речовинами, але гестаційний та пологовий стрес може призвести до прогресування інфекції.

На підставі клініко-біохімічних, радіоімунологічних, мікробіологічних, імунологічних, імуноферментних, імуноморфологічних, морфологічних методів зроблено комплексну оцінку головних ланцюгів патогенезу невиношування вагітності у 396-ти жінок. З них 127 пацієнток обстежено поза вагітністю із невиношуванням у анамнезі та 168 вагітних у різні терміни гестації, акушерський анамнез яких обтяжений звичним невиношуванням. Установлено патогенетичну роль гормональних, імунологічних, гемостазіологічних порушень, а також інфекційного фактора розвитку невиношування вагітності. Розроблено алгоритм обстеження жінок із невиношуванням вагітності для передгестаційної підготовки, що сприяє своєчасному проведенню патогенетичного лікування. Наведено схему лікування, що містить базисні види лікування; розглянуто корекцію виявлених порушень у головних ланках системи імуногенезу, гемостазу та гормонального статусу.

Робота присвячена питанням профілактики та терапії акушерських і перинатальних ускладнень у вагітних, що мешкають в умовах постійного впливу малих доз іонізуючого опромінення. Встановлено залежність між частотою ускладнень вагітності і пологів та щільністю забруднення Cs зони проживання. Визначено особливості імунологічного статусу системи мати-плід-новонароджений, на основі яких виділена група ризику по розвитку аутоімунної патології серед дітей. Розроблено імунологічний паспорт новонародженого. Запропоновано метод профілактики і терапії, спрямований на корекцію виявлених порушень, який дозволяє знизити частоту ускладнень, показана його ефективність.

Вивчено морфофункціональні особливості тимуса, селезінки та мезентеріальних лімфатичних вузлів (МЛВ) на ранніх етапах та у постнатальному періоді онтогенезу під впливом ВІЛ-інфекції матері. Материнська ВІЛ-інфекція у цих органах має прояв у розвитку простої дисплазії, дисплазії з атрофією або гіперплазії лімфоїдного й епітеліального компонентів. Установлено, що за умов, якщо інфікування відбулось до сьомого тижня ембріогенезу, коли тимус ще не сформувався, то у зв'язку з цим відбуваються порушення його нормальної структури та розвиток простої дисплазії. Виявлено, що у разі проникнення ВІЛ-інфекції в організм плода після 11 - 12-го тижня ембріогенезу, коли тимус вже сформувався та якщо антигенне навантаження було дуже великим, компенсаційні реакції імунної системи плода швидко виснажуються і розвивається дисплазія з атрофією тимуса. За умов інфікування плоду після 11 - 12-го тижня ембріогенезу, коли тимус вже сформувався та у разі, якщо антигенна стимуляція була невисокою, як компенсаційно-пристосувальна реакція виникає гіперплазія органа. Доведено, що ВІЛ-інфекція матері спричиняє порушення морфогенезу органів імунної системи плода (дозрівання та диференціювання лімфоїдної та епітеліальної клітинних популяцій), зумовлюючи їх дисфункцію.

Проаналізовано особливості клінічного перебігу вагітності та пологів, а також функціональний стан фетоплацентарного комплексу у жінок з сифілітичною інфекцією на підставі результатів клініко-лабораторних і функціональних методів дослідження. Висвітлено роль різних форм сифілітичної інфекції в розвитку акушерських і перинатальних ускладнень у жінок даної групи. Встановлено основні фактори ризику порушень в системі мати - плацента - плід у жінок з різними формами сифілітичної інфекції. Розроблено практичні рекомендації щодо зниження частоти акушерської та перинатальної патології.