Вивчено вплив імплантації кріоконсервованої тканини фетальної вилочкової залози на клінічний перебіг та показники В-системи імунітету хворих з поширеними формами зовнішнього та внутрішнього ендометріозу. Після комплексної терапії з використанням кріоконсервованої тканини тимусу відмічено позитивний клінічний ефект, а також нормалізацію функціонування В-системи імунітету, пригнічення запальних реакцій.

Розглянуто проблеми діагностування, лікування та профілактики пролапсу тазових, зокрема статевих жіночих, органів. Описано етіологію та патогенез даних захворювань, а також способи корекції пролапсу жіночих статевих органів з використанням нових технологій.

Рассмотрены проблемы диагностирования, лечения и профилактики пролапса тазовых, в частности женских половых, органов. Описаны этиология и патогенез данных заболеваний, а также способы коррекции пролапса женских половых органов с использованием новых технологий.

В результате проведенной хирургической коррекции описанной редкой аномалии женских половых органов: двурогая матка, гипоплазия шейки матки с атрезией цервикального канала и отсутствием соединения её с нормально развитым влагалищем, последующего гормонального лечения была восстановлена менструальная функция женщины.

Ключ. слова: репродуктивная система, оперированная матка, патология
Індекс рубрикатора НБУВ: Р715.764

Рубрики:

Хірургічна патологія матки і шийки матки

Шифр НБУВ: Ж22335 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Уточнено структуру та частоту акушерських і перинатальних ускладнень у вагітних з мюллеровими аномаліями залежно від типу вади матки. З'ясовано причинні фактори ризику розвитку невиношування вагітності, передчасних пологів. Вперше визначено характер гормональної функції плаценти у жінок з різними вадами розвитку матки та стан матково-плацентарно-плодового кровообігу під час вагітності у співвідношенні з ризиком розвитку плацентарної недостатності (ПН). Обгрунтовано необхідність застосування диференційованого підходу щодо визначення методів хірургічної корекції істміко-цервікальної недостатності (ІЦН). Встановлено оптимальні терміни проведення операції, що дозволило значно підвищити відсоток виношування вагітності. Розроблено алгоритми ведення вагітності залежно від типу вади матки, використання якого знижує перинатальні втрати у 5 разів.

Проаналізовано результати оперативного лікування 203 -х пацієнток з ендометріозом. Зазначено, що залежно від застосування методу оперативного втручання усі хворі були розподілені на дві групи: І група - 130 пацієнток, лікування яких здійснювали за допомогою лапароскопічного доступу; ІІ група - 73, у лікуванні яких застосовували лапаротомний доступ. Показано, що, крім клінічної оцінки результатів лікування, були застосовані патофізіологічні методи досліджень - вимірювання стрес-асоційованих гормонів (пролактину та кортизолу), а також оцінка ступеня напруги систем організму за допомогою методу кардіоінтервалографії. Розроблено методику лапароскопічного лікування ендометріозу Дугласової кишені, за якої у пряму кишку вводять колоноскоп, що дозволяє більш безпечно та прецизійно проводити операцію за рахунок підсвічування (контурування) ендометріоїдних гетеротопій. Запропоновано лікувальний алгоритм диференційованого застосування лапароскопічної та "відкритої" хірургії.

Подано оцінку стану матки на основі клінічних, рентгенологічних, ультрасонографічних та ендоскопічних (лапароскопія, гістероскопія) досліджень в динаміці до і після операції. Вивчено морфологічну та електронно-мікроскопічну структуру матки. Простежено відновлення репродуктивної функції після різних видів операції, перебіг та завершення вагітності. Встановлено, що консервативно-пластичні операції (міомектомія і метропластика) необхідні для відновлення нормальної топографії і анатомічного стану матки і сприятливо впливають на генеративну функцію, частоту настання, перебіг та завершення вагітності у неплідних жінок репродуктивного віку з фіброміомою та вродженими вадами розвитку матки. Для комплексного лікування неплідності у жінок з фіброміомою та вродженими вадами розвитку матки рекомендовано широко застосовувати консервативно-пластичні операції, які сприяють відновленню менструальної і дітородної функції, і при настанні вагітності дозволяють жінкам доношувати вагітність і народжувати живих дітей.

На підставі аналізу діагностичної ефективності доведено доцільність сумісного застосування цитологічного та кольпоскопічного методів дослідження стану кукси шийки матки у жінок після субтотальної гістеректомії. Виявлено, що у 93 % жінок після даної операції виникає патологія кукси шийки матки, особливо у випадку оперативного втручання до настання менопаузи. Зазначено, що питома вага випадків передраку та раку кукси шийки матки після субтотальної гістеректомії без придатків (24,05 %) майже в 1,5 рази перевищувала відповідний показник у групі пацієнток після субтотальної гістероваріоектомії (15,53 %). З'ясовано, що ступінь вираженості атрофічних процесів після субтотальної гістеректомії визначається фактом видалення або наявності яєчників. На підставі гормональних досліджень пацієнток після субтотальної гістеректомії не виявлено істотної різниці їх показників залежно від наявності або відсутності фонових та передпухлинних процесів кукси шийки матки. Під час проведення імуногістохімічного аналізу біоптатів встановлено суттєві відмінності у вираженості експресії рецепторів до статевих стероїдних гормонів у вказаних підгрупах жінок. Патогенетично обгрунтовано, розроблено та апробовано комплексні методи диференційованої корекції трофічних розладів після субтотальної гістеректомії, що забезпечують швидкий та стійкий клінічний ефект.

Розглянуто питання зниження частоти післяопераційної летальності та захворюваності у жінок з гнійно-запальними захворюваннями геніталій за умов внутрішньоматкової контрацепції на підставі результатів вивчення клініко-морфологічних, мікробіологічних та імунологічних особливостей даної патології, розроблено та впроваджено комплекс лікувально-прогностичних заходів. Вперше встановлено взаємозв'язок між клінічними, морфологічними, мікробіологічними та імунологічними змінами у пацієнток з гнійно-запальними процесами геніталій за умов внутрішньоматкової контрацепції до та після оперативного лікування. Розширено сучасні уявлення про патогенез запальних захворювань репродуктивної системи, науково обгрунтовано необхідність розробки методики оптимізації хірургічного лікування та прогнозування гнійно-запальних захворювань за умов внутрішньоматкової контрацепції. Розроблено та впроваджено практичні рекомендації щодо зниження частоти післяопераційної летальності та захворюваності у жінок з гнійно-запальними процесами геніталій за умов внутрішньоматкової контрацепції на підставі використання методики оптимізації хірургічного лікування та прогнозування.

Досліджено особливості репродуктивної функції жінок з рубцем на матці різної етілогії, а також питання щодо можливості зниження гінекологічної захворюваності, акушерської та перинатальної патології та проблему зниження частоти та ступеня прояву патології репродуктивної системи, акушерських і перинатальних ускладнень у жінок з оперованою маткою на підставі вивчення клініко-функціональних, морфологічних, ендокринних і мікробіологічних аспектів, а також питання розробки та впровадження алгоритму прогностичних і лікувально-профілактичних заходів. Установлено, що основними клінічними симптомами патології репродуктивної системи в жінок після кесарева розтину є больовий синдром, порушення менструального циклу, диспаревнія, зниження сексуальної активності, порушення мікробіоценозу статевих шляхів і нейроендокринна симптоматика. За цього частота основних клінічних проявів зростає протягом двох років після розродження. З'ясовано ехографічні особливості стану органів малого таза, щитовидної та молочної залоз, ендокринного статусу та мікробіоценозу статевих шляхів у жінок з оперованою маткою. Установлено взаємозв'язок між клінічними, ехографічними, ендокринними та мікробіологічними особливостями у жінок, які розроджені абдомінальним шляхом і перенесли консервативну міомектомію. Вивчено аспекти клінічного перебігу вагітності, пологів і стану новонароджених у матерів - жінок з рубцем на матці після кесарева розтину та консервативної міомектомії. З'ясовано особливості формування та функціонального стану фетоплацентарного комплексу в жінок з оперованою маткою. Розроблено та впроваджено алгоритм прогностичних і

Вивчено особливості реабілітації жінок після застосування різних варіантів оперативного лікування запальних захворювань геніталій. На підставі одержаних даних розроблено методику відновного лікування. Установлено основні клінічні особливості запальних процесів геніталій у пацієнток до та після оперативного лікування. Визначено основні показання до лапаротомічного та лапароскопічного лікування запальних процесів геніталій. Розглянуто віддалені наслідки даних лікувань у аспекті відновлення репродуктивної функції. Запропоновано методи контролю за клінічним перебігом раннього та віддаленого післяопераційного періоду у жінок з різними варіантами хірургічного лікування запальних процесів геніталій. Розроблено та впроваджено практичні рекомендації щодо зниження частоти порушень репродуктивної функції жінок після оперативного лікування цих запальних процесів.

На підставі результатів вивчення та систематизації порушень фасціально-лігаментарного апарату малого таза в жінок з генітальним пролапсом різного типу та ступеня обгрунтовано необхідність інтраопераційної діагностики типу та місця порушень інтегральності фасціального апарату передньої та задньої стінок піхви, лігментарного апарату апікального відділу й уретри. Установлено, що у разі відриву, розриву чи перерозтягнення фасціального передньої та задньої стінок піхви чи лігаментарного апарату верхівкового відділу піхви окремо чи у комбінації відбуваються порушення положення стінок піхви та положення тіла матки чи шийки. Для кожного сегменту фасціально-лігаментарного апарату таза запропоновано конструктивні процедури з метою відновлення фіксації чи створення нової. У першому випадку запропоновано ендопротезування фасціально-лігаментарного апарата поліпропіленовими ендопротезами, а в другому - фіксацію апікального відділу піхви до крижово-остистої зв'язки. Розроблено й оцінено роль та місце кожної сегментарної реконструкції та традиційних методів лікування цистоцеле, ректоцеле та випадіння матки чи шийки. Вибір комбінації реконструктивних процедур залежить від діагностики комбінації дефектів кожного з трьох сегментів фасціально-лігаментарного апарату малого таза. У цьому полягає суть запропонованої концепції вибору методу оперативного лікування генітального пролапсу. Уникнення зайвих реконструктивних процедур та можливість відновлення фіксації чи створення нової без видалення матки є основними перевагами запропонованої концепції і оперативних сегментарних реконструктивних втручань

Дисертація присвячена розробці методів підвищення ефективності кріохірургічного лікування фонових захворювань шийки матки. Для комплексного кріохірургічного лікування було застосовано новий антиоксидант - тіотриазолін. Клінічними, колькоскопічними та лабораторними методами доведено, що проведення комплексного кріохірургічного лікування нормалізує місцеві процеси ПОЛ/АОСЗ в цервікальному слизі, прискорює регенерацію епітелію шийки матки та терміни епітелізації. Використання тіотриазоліну поліпшило результати кріохірургічного лікування, що зменшило кількість ускладнень у два рази та рецидивів фонових захворювань шийки матки в 2.8 рази.

Приведены сведения о диагностике нарушений опорного аппарата женских гениталий, в частности, о физиологическом механизме их континенции, этиологии и факторах, приводящих к разным вариантам нарушения топографо-анатомических взаимоотношений женских половых органов. Освещены способы оперативного лечения и интраоперационной профилактики опущения и выпадения органов малого таза влагалищным доступом на основе анализа современных тенденций ведения больных с урогенитальным пролапсом.

Женщины с распространенными формами эндометриоидной болезни представляют сложный контингент для хирургического лечения. Оптимальная диагностическая тактика позволяет выявить характер и степень поражения эндометриозом и определить выбор доступа и объема хирургического вмешательства. Сочетанные формы эндометриоидной болезни требуют участия в операции хирурга и уролога. С учетом возможных интра- и послеоперационных осложнений эта категория больных подлежит тщательному мониторингу в ранний послеоперационный период и проведению противорецидивного лечения.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р715.764-5

Рубрики:

Хірургічна патологія матки і шийки матки

Шифр НБУВ: Ж23282 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Рассмотрены основные клинические критерии диагностики рубцовой деформации шейки матки (РДШМ). Изучены цитологические, кольпоскопические и морфологические характеристики при данной патологии. Прослежены кольпоскопические и морфологические параллели. Отображена тактика ведения при РДШМ.

Результати досліджень повністю підтверджують необхідність диференційованого підходу до лікування поєднаної патології матки без і за наявності генітального пролапсу. Розроблений і впроваджений алгоритм дозволяє досягти позитивних результатів як в ранні, так і у віддалені терміни після операції.

Изучены результаты хирургического лечения пролапса гениталий I - III степени и стрессового недержания мочи (СНМ) у 40 пациенток. Всем пациенткам выполнялось комплексное уродинамическое исследование, на основании которого определялся тип СНМ и вид оперативного лечения. Применение новых технологий коррекции недержания мочи и пролапса органов малого таза, совершенствование диагностики мочевой инконтиненции позволило существенно улучшить результаты лечения этой патологии, значительно повысить качество жизни пациенток.

Цель исследования - определение особенностей биоценоза влагалища у пациенток с различными формами эндометриоза; обоснование целесообразности применения антибактериальных препаратов у пациенток с эндометриозом в послеоперационный период для оптимизации его течения и профилактики рецидивов эндометриоза. На первом этапе исследования проводили изучение микрофлоры влагалища у пациенток с разными формами эндометриоза: I группу составили 30 пациенток только с внутренним генитальным эндометриозом (аденомиозом), II группу составили 46 пациенток с наружным генитальным эндометриозом и III группу - 12 пациенток с экстрагенитальным эндометриозом. Контрольную группу (IV) составили 35 здоровых пациенток репродуктивного возраста. Группы были рандомизированы по возрасту. На втором этапе исследования наблюдались 46 пациенток, прооперированных в связи с эндометриомами придатков матки с двумя различными схемами ведения послеоперационного периода. В исследовании использован препарат Мератин. Результаты исследования свидетельствуют о высокой эффективности Мератина в отношении оптимизации вагинальной микрофлоры. При хирургическом лечении эндометриоза в послеоперационный период рекомендовано применение препарата Мератин для оптимизации течения послеоперационного периода и профилактики рецидивов эндометриоза.