Вивчено взаємозалежність між характером мікрофлори в ротовій частині глотки у хворого в порожнині паратонзилярного абсцесу після його розтину та рівнем гострофазових біохімічних показників в сироватці крові, тобто характер метаболічної відповіді макроорганізму на проведені лікувальні заходи. Наявність в порожнині абсцесу пульмонального стрептококу характеризується більш високими значеннями гострофазових тестів в сироватці крові у хворого, зокрема глікопротеїнів, сіалових кислот і проби Вальтмана в порівнянні з іншими варіантами мікробного обсіменіння.

Изучены взаимосвязь между характером микрофлоры в ротовой части глотки у больного в полости паратонзиллярного абсцесса после его вскрытия и уровнем гострофазовых биохимических показателей в сыворотке крови, в частности характер метаболического ответа макроорганизма на проведенные лечебные мероприятия. Наличие в полости абсцесса пульмонального стрептококка характеризуется более высокими значениями острофазовых тестов в сыворотке крови у больного, в частности гликопротеинов, сиаловых кислот и пробы Вальтмана по сравнению с другими вариантами микробного обсеменения.

Рассмотрен необычный случай развития заглоточного абсцесса у взрослых вследствие тупой травмы шеи. Учитывая необычные объективные признаки и отсутствие у больного характерной для данной патологии симптоматики, заболевание было распознано не сразу. Сделан вывод, что для раннего обнаружения этого потенциально серьезного состояния необходимо проведение тщательного дифференциального диагноза с использованием современных методик исследования, в том числе компьютерной томографии.

Доведено, що препарат Тонзилотрен є ефективним для післяопераційного відновлювання у обстежених аденотонзилектомованих і тонзилектомованих пацієнтів з гострим та хронічним тонзилітом до та після 12-ти років. Зазначено, що препарат має дуже добрі показники стосовно безпечності та переносимості.

Доказано, что препарат Тонзиллотрен эффективен при послеоперационном восстановлении у обследованных аденотонзиллэктомированных и тонзиллэктомированных больных острым и хроническим тонзиллитом до и после 12-ти лет. Подчеркнуто, что препарат имеет очень хорошие показатели безопасности и переносимости.

Проанкетированы свыше 700 мужчин и женщин в возрасте 50 - 80 лет с целью выявления периодов жизни с наибольшим риском возникновения патологии (лечение которой требует хирургического вмешательства), а также роли психосоциальных травмирующих ситуаций, вредных факторов производственной среды и трудового процесса. Выявлены три критических возрастных периода в жизни опрошенных: 15 - 29, 40 - 49 и 60 - 69 лет. Показано, что возрастной период 15 - 29 лет, на который приходится наибольшее число аппендэктомий (42,4 % у мужчин и 40,8 % у женщин) и тонзиллэктомий (49,0 % у мужчин и 41,9 % женщин), сопряжен с воздействием на них мощного психосоциального прессинга, приводящего к развитию иммунодефицитного состояния, что, в свою очередь, способствует заболеваемости аппендицитом и тонзиллитом. Для возрастного периода 40 - 49 лет характерно проявление пролонгированного действия факторов эндогенной и экзогенной природы, в том числе факторов производственно-трудовой среды. В этом периоде жизни к числу основных операций у мужчин относятся хирургические вмешательства при болезнях органов пищеварения, у женщин - мочеполовой системы. В пожилом возрасте (60 - 69 лет) наиболее частыми являются операции на органах мочеполовой системы и пищеварения у мужчин и резко увеличивается доля хирургических вмешательств как у мужчин, так и у женщин.

  Скачати повний текст

Розроблено клініко-лабораторні критерії виявлення імунодефіцитного стану у осіб з видаленими мигдаликами залежно від давності тонзилектомії. На підставі проведених досліджень уперше описано клініко-лабораторний симптомокомплекс після тонзилектомії, доведено необхідність проведення імунореабілітації в найближчий період після тонзилектомії. Розроблено ефективну схему імунореабілітації, яка складається з двох етапів. На першому з них після тонзилектомії хворі отримують детоксикаційну та імуностимулювальну терапію, метою якої є відновлення кількісних та функціональних характеристик системного імунітету. На другому етапі використовують місцеві вакцинуючі препарати типу бактеріальних лізатів, наприклад, IRS-19 для активації місцевого імунітету хворих після тонзилектомії. Апробація методу виявила його високу ефективність за даними клінічного стану верхніх дихальних шляхів, захворюваності протягом 6-ти місяців та імунологічного обстеження хворих.

Розроблено схему обстеження пацієнтів зі сторонніми тілами грушоподібного синусу стравоходу. Запропоновано методику контрастного рентгенологічного обстеження з обволікальними препаратами, яка дає змогу зменшити кількість діагностичних ендоскопічних досліджень стравоходу. Обгрунтовано заходи попередження ускладнень під час проведення екзофагоскопічного дослідження пацієнтів з патологією шийного відділу хребта. З метою попередження ускладнень у пацієнтів з спондильозними розрощеннями нижніх сегментів шийного відділу хребта розроблено методику проведення фіброезофагоскопічного дослідження залежно від фаз ковтання. Проаналізовано ефективність динамічного ультразвукового дослідження шийного відділу стравоходу в діагностиці запальних ускладнень сторонніх тіл. Доведено перевагу зазначеного дослідження у порівнянні з методом комп'ютерної томографії у разі динамічного спостереження за перебігом запального процесу в шийному відділі стравоходу.

Розроблено методику ультразвукового дослідження стану піднебінних мигдаликів (ПМ) у хворих на хронічний тонзиліт. Вперше одержано можливість неінвазивного встановлення близькості великих кровоносних судин до капсули ПМ за допомогою ультразвукового дослідження білямигдаликового простору. Встановлено можливість контролю параметрів кріовпливу на ПМ у реальному масштабі часу. Запропоновано неінвазивну методику керованого кріовпливу на ПМ під час лікування хворих на хронічний декомпенсований тонзиліт (ХДТ) з наявністю протипоказань до тонзилектомії. Наведено методику відбору хворих на ХДТ з наявністю протипоказань до тонзилектомії на етапі попереднього обстеження на підставі математичної моделі прогнозування потенційної ефективності лікування за допомогою метода керованого кріовпливу з використанням багатовимірних статистичних методів класифікації. Розроблено методику прогнозування ефективності лікування індивідуально для кожного хворого на ХДТ за результатами застосування до них керованого кріовпливу з використанням математичної моделі оцінки ефективності лікування на даному етапі.

Проаналізовано механізми виникнення порушення ковтання внаслідок перенесеного гострого порушення мозкового кровообігу. Розглянуто методи оцінки дисфагії, її поширеність серед населення. Зроблено огляд науково-доказової практики фізично-реабілітаційного втручання в пацієнтів, які мають дисфагію. Розглянуто ефективність використання певних вправ і прийомів для ліквідації негативних наслідків дисфагії.

Порівняння клінічних проявів і даних автопсії надало можливість уточнити шляхи поширення флегмон дна порожнини рота і навколо глотки в середостіння і органи-мішені, уражені найчастіше у випадку сепсису і одонтогенного "контактного" медіастиніту, а також особливості їх клінічних проявів, діагностичні і лікарські помилки.

Розглянуто проблему розробки медичної реабілітації хворих, які страждають на ронхопатію. Висвітлено дві концепції підвищення її ефективності: покращення лікувально-діагностичних заходів на кожному етапі, виявлення психологічних чинників, що визначають самооцінку результату медичної реабілітації. Для підтвердження даних концепцій проведено обстеження 156-ти хворих на ронхопатію. Виявлено реабілітаційні переваги в групі хворих зі застосуванням Z-образного шву після увулотомії. Зроблено висновок щодо того, що подальший розвиток системи медичної реабілітації можливий не тільки шляхом покращання лікувально-діагностичних прийомів на всіх її етапах, але і шляхом планування етапів і методів медичної реабілітації з урахуванням психологічного статусу пацієнта.

Цель роботы - оценить эффективность эндоваскулярного лечения сосудистых новообразований носоглотки (СНОН). Обследованы 95 больных с СНОН, которые находились на лечении в ГУ "Научно-практический центр эндоваскулярной нейрорентгенохирургии НАМН Украины". Среди больных преобладали мужчины - 68 (71,6 %). Возраст больных - от 2 до 58 лет. Ювенильные ангиофибромы носоглотки диагностированы у 43 (45,3 %) пациентов, гемангиомы - у 52 (54,7 %). У 17 (39,5 %) больных с ангиофибромой отмечено распространение процесса за пределы носоглотки. Прооперированы 73 больных с новообразованиями. В 57 (78 %) случаях удалось достичь тотального выключения, в 16 (22%) - частичного. 22 больных не оперировали в связи с особенностями кровоснабжения (диффузный тип, заполнения в венозной фазе). Осложнений после эндоваскулярных вмешательств не наблюдали. В дальнейшем 27 (62,8 %) больным с ангиокаверномами выполнено хирургическое удаление опухоли. У больных с гемангиомами эндоваскулярное вмешательство является единственно возможной операцией. При новообразованиях с высокой степенью васкуляризации носа и носоглотки эндоваскулярная эмболизация является относительно простой, достаточно безопасной и эффективной операцией, которая значительно снижает риск при дальнейшем хирургическом удалении опухоли.

Цель работы - определение состояния местного иммунитета и клеточного состава ротоглоточного секрета (РГС) больных хроническим тонзиллитом (ХТ) и пациентов после тонзиллэктомии (ТЭ), которые в состоянии клинической ремиссии проходили иммунопрофилактику с использованием мукозальной вакцины системного действия типа ОМ-85 (Бронхо-Ваксом). В исследование были включены 53 пациента различных групп в возрасте от 14 до 35 лет. Контрольную группу составили практически здоровые доноры. Объектом исследования служил нестимулированный РГС, который собирали до и после мукозальной вакцинации. На фоне применения мукозальной вакцины на протяжении трех месяцев у больных обеих групп нормализовался клеточный состав РГС, что сопровождалось противовоспалительным эффектом на клеточном и гуморальном уровнях и способствовало усилению защитных свойств РГС. Выводы: применение мукозальной вакцины типа ОМ-85 (Бронхо-Ваксом) является эффективным методом иммунореабилитации у больных XT и у пациентов после ТЭ.

Зазначено, що рідкісною формою гострого тонзиліту є флегмонозна ангіна, яка характеризується формуванням в глибині піднебінної мигдалини, частіше з одного боку, ділянки гнійного розплавлення, і розвитком внутрішньомигдаликового абсцесу. Хвора П., 58 років, звернулася в ЛОР відділення «Клінічної рудничної лікарні» 29.11.2013 р зі скаргами на болі і виражений дискомфорт в правій половині глотки, що посилвалися при ковтанні, а також відкриванні рота, іррадіючи в праве вухо. Описане спостереження є цікавим для практичних лікарів, оскільки демонструє можливість утворення внутрішньомигдаликового абсцесу після мікротравмування піднебінної мигдалини риб'ячою кісткою. Наведене повідомлення звертає увагу отоларингологів на необхідність уважного огляду глотки у разі підозри на стороннє тіло і має сприяти підвищенню інформованості лікарів про таке захворювання, як внутрішньомигдаликовий абсцес.

Отмечено, что редкой формой острого тонзиллита является флегмонозная ангина, которая характеризуется формированием в глубине нёбной миндалины, чаще с одной стороны, участка гнойного расплавления, и развитием внутриминдаликового абсцесса. Больная П., 58 лет, обратилась в ЛОР- отделение «Клинической рудничной больницы» 29.11.2013 г. с жалобами на боли и выраженный дискомфорт в правой половине глотки, усиливающиеся при глотании, а также открывании рта и иррадиирующие в правое ухо. Описанное наблюдение представляет интерес для практических врачей, поскольку демонстрирует возможность образования внутриминдаликового абсцесса после микротравмирования нёбной миндалины рыбьей костью. Приведенное сообщение обращает внимание отоларингологов на необходимость внимательного осмотра глотки при подозрении на инородное тело и должно способствовать повышению информированности врачей о таком заболевании, как внутриминдаликовый абсцесс.

Досліджено питання підвищення ефективності діагностики та лікування гіпертрофії язикового мигдалика (ГЯМ) у пацієнтів з ЛОР патологією. Під час обстеження 119 пацієнтів основної групи з ГЯМ виявлено: хронічний фарингіт 72 (60,5 %), хронічний тонзиліт 42 (35,3 %), хронічний риносинусит 5 (4,2 %). Встановлено особливості клінічного перебігу ГЯМ. Проаналізовано супутні захворювання, які найбільш часто зустрічаються. Визначено диференціальні критерії і статистично достовірні відмінності цих показників у пацієнтів. Оцінено мікробний пейзаж, цитологію ротоглоткового секрету, гістологічного, імунологічного, інструментального дослідження пацієнтів з ГЯМ і 30 пацієнтів без ГЯМ. У пацієнтів з ГЯМ діагностовано високу частоту персистенції герпесвірусної, Helicobacter pylori інфекції, фонових ендокринних станів. Отримані результати досліджень стали основою стартової лікувальної тактики пацієнтів основної групи. За відсутності нормалізації показників, у 76 пацієнтів проведено кріохірургічне лікування в амбулаторних умовах. Динамічні зміни, які були проаналізовані через 1 місяць і 1 рік після втручання, виявили у 58 (76 %) осіб хороші, а у 18 (24 %) задовільні результати. Консервативне лікування групи 43 осіб показало нестійкість результатів, необхідність динамічного спостереження і повторення курсів консервативного лікування.