Вопрос максимального сбережения анатомической и функциональной целостности жевательной системы является одним из самых актуальных на сегодня. Гиподинамия - одна из причин нарушения деятельности зубочелюстного аппарата, обусловленная снижением окклюзионных сил. Поэтому задачей ортопедической стоматологии является не только замещение дефектов зубных рядов, но и обеспечение оптимальных условий функционирования пародонта опорных зубов.

Зазначено, що захворювання тканин пародонта порушують опорно-утримувальнi структури зуба, призводять до вторинних та збiльшують уже наявнi деформацiї зубних рядiв, що спричиняє погiршення функцiональних та естетичних параметрiв зубощелепного апарату, що, у свою чергу, несприятливо позначається на станi тканин пародонта. Оптимiзацiя дiагностичних i лiкувальних заходiв з використанням мiждисциплiнарного пiдходу дозволяє пiдвищити якiсть та ефективнiсть реабiлiтацiї пацiєнтiв з генералiзованими захворюваннями тканин пародонта, а також зменшити вiрогiднiсть помилок та ускладнень.

Обгрунтовано шляхи підвищення ефективності ортопедичного лікування хворих з дефектами зубних рядів у разі захворювань тканин пародонта. Наведено результати клінічних досліджень структурно-функціонального стану тканин пародонта. Удосконалено способи профілактики та лікування дефектів зубних рядів з урахуванням клінічних особливостей часткової втрати зубів і ступеня структурно-функціональних патологічних змін у разі захворювань тканин пародонта. Розроблено й експериментально підтверджено доцільність застосування комп'ютерної програми й алгоритму розрахунків вибору конструкцій зубних протезів з урахуванням компенсаторних можливостей опорних зубів під час лікування дефектів зубних рядів хворих на хронічний генералізований пародонтит (ХГП) різного ступеня тяжкості, що дозволяє повністю використати резервні можливості зубощелепної системи, запобігти ускладненням та досягти сталих клінічних результатів лікування.

Розроблено метод заміщення дефектів альвеолярних відростків щелеп, які виникають після видалення зубів. За результатами проведених антропометричних досліджень розмірів альвеолярних відростків щелеп у пацієнтів до хірургічного втручання та в післяопераційному періоді встановлено, що темпи зменшення кістки найбільш виражені протягом першого місяця після операції з видалення зуба (горизонтальна атрофія - 13,2 %, вертикальна - 11,8 %), а в подальшому вони суттєво знижуються та в період спостережень з 4-х до 12-ти місяців залишаються на рівні 1 - 2 %. Динаміка змін клінічних симптомів та локальної температури тканин у зоні проведеної операції та змін біохімічних показників свідчить, що найменш виражена місцева запальна реакція на хірургічну травму розвивається в пацієнтів у разі закриття кісткової рани брефо-керамічним матеріалом. У найбільш значному ступені має вияв процес запалення після заміщення лунки згустком крові, згасання якого за даними комплексних показників відбувається на 10-у добу, тоді як за умов використання брефо-керамічного матеріалу - на 7-му добу післяопераційного періоду. Визначено, що введення в лунку зуба препарату "Кергап" знижує темпи атрофії на 4,5 % (протягом трьох місяців) та на 7 % (через 1 рік). Найбільш виражений ефект стримування атрофії кісткової тканини одержано у разі заміщення післяопераційного дефекту альвеолярного відростка брефо-керамічним матеріалом (на 7,2 % за підсумками трьох місяців і на 11,4 % - через 1 рік).

Розглянуто питання підвищення ефективності ортопедичного лікування хворих з генералізованим пародонтитом І - II ступеня тяжкості хронічного плину із застосуванням знімних конструкцій шин-протезів. Встановлено значну поширеність дефектів зубних рядів, зокрема кінцевих та ускладнених зубощелепними деформаціями, серед хворих на генералізований пародонтит І - II ступеня тяжкості хронічного перебігу, що потребують виготовлення знімних протезів. За результатами ультразвукової доплерографії у хворих на генералізований пародонтит встановлено падіння швидкісних характеристик тканинного кровообігу мікросудин пародонта опорних зубів, що свідчить про зниження рівня перфузії крові та пов’язано із запально-дистрофічними процесами в навколозубних тканинах. Зазначено, що подібні порушення гемодинаміки призводять до деструктивних процесів у кістковій тканині альвеолярного відростка, які проявляються у вигляді зниження швидкості поширення ультразвуку нижньощелепною кісткою. За результатами клініко-лабораторного та функціонального оцінювання результатів ортопедичного лікування хворих на генералізований пародонтит І - II ступеня тяжкості хронічного перебігу доведено, що застосування розроблених знімних шин-протезів зменшує рухомість нижніх різців та нормалізує тиск на них під час жувальних рухів, що призводить до збільшення ефективності ортопедичного лікування.

Зазначено, що згідно з проведеним аналізом статистичних даних кількість видалених зубів внаслідок рухомості й ускладнень захворювань пародонта збільшується щороку. Ортопедичні конструкції, а саме: безпосередні протези в комплексному лікуванні пародонтиту, використовуються не в повному обсязі.