В результате клинического применения комплексных антигомотоксических препаратов немецкой фирмы Heel: Traumels, Lymphomyosot, Psonnoheel, Coenzyme compositum, Gallium-Heel, Cutic compositim, назначаемых на основании индивидуального подбора больным красным плоским лишаем слизистой оболочки полости рта, указано, что антигомотоксическая терапия стимулирует дифференцировку пула функционально неполноценных T-клеток в клетки зрелых популяций T-лимфоцитов, повышает функциональную активность B-лимфоцитов и снижает проявления эндогенного токсикоза.

Изучена эффективность местного лечения лейкоплакии у работников железорудных шахт с применением раствора морской соли и настойки чистотела. Результаты клинико-лабораторных исследований являются показателем позитивного влияния предлагаемого способа лечения на патогенетические уровни заболевания.

Применение кластерного анализа для оценки показателей состояния иммунной системы и метаболических процессов у больных красным плоским лишаем слизистой оболочки полости рта существенно увеличивает возможности интерпретаций результатов исследований.

С учетом литературных данных и результатов собственных комплексных исследований определены особенности этиопатогенеза и клинического течения розацеа, дерматита периорального и демодикоза на современном этапе. Разработаны рациональные алгоритмы диагностики и дифференциальной диагностики этих дерматозов.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р661.220.20-5

Рубрики:

Дерматостоматози

Шифр НБУВ: Ж14683 Пошук видання у каталогах НБУВ 

  Скачати повний текст

Виявлено взаємозв'язок між клінічним перебігом різних форм червоного плескатого лишаю (ЧПЛ) та показниками, що свідчать про порушення в ендокринному та імунному статусі. Розроблено та обгрунтовано схеми використання антигомотоксичних препаратів у комплексній терапії хворих на ЧПЛ слизової оболонки порожнини рота. На підставі одержаних даних установлено, що завдяки застосуванню антигомотоксичних препаратів нормалізуються показники ендокринної та імунної систем, ліквідується запальна компонента патогенетичних ланок ЧПЛ, має місце тривала та стійка ремісія.

Клінічно обстежено 232 хворих з різними формами червоного плескатого лишаю (ЧПЛ). Виявлено особливості клінічного перебігу ЧПЛ у хворих відповідно до стоматологічного статуту, а також порушення рівноваги між факторами місцевого захисту і факторами агресії (мікробного походження), що обумовлює розвиток різних форм захворювання. Видовий склад мікрофлори при запальних формах ЧПЛ поширюється за рахунок грибів роду Candida та мікроорганізмів, які мають фактори патогенності. Виявлено взаємозв'язок між клінічним перебігом ЧПЛ та показниками місцевого гуморального імунітету, про що свідчать зниження рівня мізоцилу і SIgA, підвищення дієнових кон'югат та малонового диальдегіду і порушення в Т- і В-системах імунітету. Розроблена схема комплексної терапії хворих передбачає використання при місцевому лікуванні лікувальних композицій "Мефенатгель" та "Мефезоль" і дозволяє досягти стійкої клінічної та лабораторної стабілізації.

Изучена клиническая эффективность комбинированной лекарственной терапии с использованием спрея на основе кортикостероида у больных экссудативно-гиперемической и эрозивно-язвенной формами красного плоского лишая (КПЛ). Проведено комплексное клиническое обследование 23 пациентов с тяжело протекающими формами КПЛ. Доказана терапевтическая эффективность местного использования глюкокортикоида в комплексном лечении экссудативно-гиперемической и эрозивно-язвенной форм КПЛ слизистой оболочки полости рта, что позволяет сократить сроки лечения, предупреждает рецидивы заболевания, улучшает качество жизни больных. Выводы: предложенная методика лечения экссудативно-гиперемической и эрозивно-язвенной форм КПЛ слизистой оболочки полости рта является эффективной и может быть рекомендована в клиническую практику.

Розроблено комплекс лікувально-профілактичних заходів, що включають лізоцимумісні засоби "Лізомукоїд", "Лісобакт", лізоцимумісні плівки. Досліджено стан порожнини рота у хворих на хронічний генералізований пародонтит початкового та легкого ступеня тяжкості на тлі червоного плескатого лишаю типової форми до лікування та після нього. Запропоновано терапевтичний комплекс, який є ефективним для лікування хронічного генералізованого пародонтиту на тлі червоного плескатого лишаю типової форми.

Разработан комплекс лечебно-профилактических мероприятий, включающий лизоцимсодержащие средства "Лизомукоид", "Лисобакт", лизоцимсодержащие пленки. Исследовано состояние полости рта у больных хроническим генерализованным пародонтитом начальной и легкой степени тяжести на фоне красного плоского лишая типичной формы до лечения и после него. Предложенный терапевтический комплекс является эффективным для лечения хронического генерализованного пародонтита на фоне красного плоского лишая типичной формы.

Встановлено, що призначення імунореабілітації з застосуванням препарату алфагіну у хворих на червоний плоский лишай слизової оболонки ротової порожнини у періоді реконвалесценції сприяє вираженій тенденції до покращення самопочуття, зниженню проявів астено-невротичного синдрому, поліпшенню якості життя пацієнтів за результатами оцінки рівня тривоги у 1,2 раза. Застосування фітозасобу алфагіну в імунореабілітації пацієнтів на червоний плоский лишай слизової оболонки ротової порожнини також позитивно впливає на динаміку показників фагоцитарної активності моноцитів, які нормалізувалися у більшості обстежених хворих основної групи. Було досягнуто клініко-лабораторна ремісія протягом 6 місяців запально-деструктивного процесу слизової оболонки ротової порожнини у пацієнтів основної групи, що застосовували алфагін.

Установлено, что назначение иммунореабилитации с применением препарата алфагина у больных красным плоским лишаем слизистой оболочки полости рта в периоде реконвалесценции способствует выраженной тенденции к улучшению самочувствия, снижению проявлений астено-невротического синдрома, улучшению качества жизни пациентов по результатам оценки уровня тревоги в 1,2 раза. Применение фитосредства алфагина в иммунореабилитации больных красным плоским лишаем слизистой оболочки полости рта также положительно влияет на динамику показателей фагоцитарной активности моноцитов, которые нормализовались у большинства обследованных больных основной группы. Была достигнута клинико-лабораторная ремиссия в течение 6 месяцев воспалительно-деструктивного процесса слизистой оболочки ротовой полости у пациентов основной группы, применявших алфагин.

Мета дослідження - підвищення ефективності лікування генералізованого пародонтиту у хворих на червоний плоский лишай (ЧПЛ) шляхом вивчення клінічних та патогенетичних чинників сполученого перебігу даних захворювань та розробка терапевтичного комплексу для корекції цих станів. Визначено патогенетичну роль порушень специфічних та неспецифічних показників гуморального імунітету, особливостей порушень мікробіоценозу, показників порушення процесів перекисного окиснення ліпідів антиоксидантного захисту залежно від клінічного перебігу хронічного генералізованого пародонтиту (ХГП). Розроблено спосіб лікування ХГП у хворих на ЧПЛ з ураженням слизової оболонки порожнини рота (СОПР) та без ураження СОПР із використанням лізоцимвмісних засобів. Проведені дослідження продемонстрували виражену здатність розробленого комплексного методу терапії нормалізувати як маркерні пародонтогенні мікроорганізми, так і гноєрідні грампозитивні коки, гальмувати неферментативну ланки вільнорадикального окиснення органічних сполук, що позитивно відображається на динаміці патологічного процесу в пацієнтів зі сполученим перебігом ХГП і ЧПЛ. Запропоновано спосіб лікування, згідно з яким ефективність терапії оцінюється шляхом моніторингу показників специфічної та неспецифічної реактивності ротової рідини.

Встановлено патогенетичну роль імунологічних і метатаболічних порушень, недостатність інтерфероногенезу у ротоглотковому секреті у разі захворювання на червоний плоский лишай слизових оболонок ротової порожнини (ЧПЛ СОРП). Виявлено прогресуванням запально-деструктивного процесу СОРП у хворих із патологією гепатобіліарної системи. Обгрунтовано включення лавомаксу в комбінації з білим вугіллям до комплексу лікування хворих на ЧПЛ СОРП в період загострення. У ході додаткового застосування антралю відзначено прискорення відновлення імунологічних та біохімічних показників, що в клінічному плані виявляється в досягненні стійкої і повноцінної ремісії захворювання. Показано доцільність проведення імунореабілітації пацієнтів з ЧПЛ СОРП з наявністю астено-невротичного синдрому, неврозоподібними розладами та лабораторними проявами вторинного імунодефіциту з використанням комбінованого фітозасобу алфагіну.

Виконано порівняльний аналіз структури мікробіоценозу ротової порожнини у здорових людей і у хворих з хронічним генералізованим пародонтитом (ХГП) та з ХГП на тлі червоного плоского лишаю. Виявлено глибокі кількісні та якісні зміни структури біоценозу та його суттєву перебудову у хворих з ХГП і з ХГП на фоні червоного плоского лишаю. Визначений склад мікрофлори характеризується як дисбактеріоз ротової порожнини, який було діагностовано у всіх обстежених з ХГП.

Выполнен сравнительный анализ структуры микробиоценоза полости рта у здоровых людей и у больных с хроническим генерализованным пародонтитом (ХГП) и с ХГП на фоне красного плоского лишая. Определены глубокие количественные и качественные изменения структуры биоценоза и его существенная перестройка у больных с ХГП и с ХГП на фоне красного плоского лишая. Выявленный состав микрофлоры характеризуется как дисбактериоз полости рта, диагностируемый у всех обследованных с ХГП.

Цель работы - изучить особенности клинического течения красного плоского лишая (КПЛ) слизистой оболочки полости рта, ассоциированного с сахарным диабетом (СД) 2 типа. Проведено комплексное обследование 101-го пациента с СД, 46 из них страдали совмещенной патологией: КПЛ слизистой оболочки полости рта и СД 2 типа. СД оказывает существенное влияние на привычную клиническую картину КПЛ, что выражается в превалировании тяжелопротекающих форм заболевания, а также в усугублении их симптоматики. Выводы: КПЛ слизистой оболочки полости рта, ассоциированный с СД 2 типа чаще встречается у лиц старшей возрастной группы на фоне субкомпенсированного диабета и характеризуется разлитым воспалительным процессом и множественностью элементов поражения.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р661.220.20

Рубрики:

Дерматостоматози

Шифр НБУВ: Ж16391 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Мета роботи - виявлення білків Ki-67, P16INK4a і антигенів папіломавірусу людини високого онкогенного ризику (HPV16) при гіперплазії, дисплазії та плоскоклітинному раку слизової оболонки порожнини рота. Досліджено біоптати слизової оболонки порожнини рота 82 пацієнтів з лейкоплаією, у тому числі 42 жінок - 40 чоловіків. Середній вік хворих склав 62 роки. При проведенні гістологічного дослідження контролем слу- гував незмінений епітелій, який брали з прилеглих до лейкоплакії ділянок слизової. Виявлення тканинних антигенів здійснювали за допомогою поліклональних антитіл кроля до вірусу папіломи людини 16-го типу. У результаті дослідження було вивчено 10 (12 %) ділянок незміненої слизової оболонки, 35 (43 %) зразків лейкоплакії без атипії, 16 (20 %) біоптатів лейкоплакії з дисплазією різного ступеня від SIN 1 до SIN 3; у 21-го (25 %) пацієнта виявлено плоскоклітинний рак. ІГХ-дослідження епітелію слизової оболонки порожнини рота виявило особливості експресії білків, що характеризують проліферативні процеси та вірусні антигени при різних морфологічних проявах лейкоплакії, які показують реплікацію вірусу папіломи людини у проліферуючих клітинах багатошарового плоского епітелію. Висновок: оскільки кілька факторів можуть бути залучені в пухлинну трансформацію, оцінено можливу роль вірусу папіломи людини в розвитку лейкоплакії. Виявлено зв'язок між вірусом папіломи людини та злоякісною трансформацією. Виявлення папіломавірусної інфекції в розвитку лейкоплакії може не тільки визначити його генезис, а і стати морфологічною основою для ефективної профілактики та лікування поширених захворювань слизової оболонки порожнини рота. Роль вірусу папіломи людини в злоякісної трансформації завжди була в стадії обговорення і вимагає подальших досліджень.

Мета роботи - вивчення проліферативної активності епітеліоцитів за експресією антигену Ki-67 у хворих з різними формами червоного плоского лишаю слизової оболонки порожнини рота. Проведено комплексне клініко-лабораторне обстеження 187 пацієнтів, які страждають на червоний плоский лишай, у віці від 25 до 70-ти років, з яких 71 (37,97 %) чоловіків - 116 (62,03 %) жінок. Проведено патогістологічне та імуногістохімічне дослідження тканини слизової оболонки порожнини рота з вогнищ ураження. При комплексному клініко-лабораторному дослідженні 187 пацієнтів у 103 (55,08 %) спостерігалась гіперкератозна й у 84 (44,92 %) ерозивно-виразкова форма червоного плоского лишаю. При червоному плоскому лишаю слизової оболонки порожнини рота відзначались порушення процесів зроговіння, проліферації та диференціонування епітеліоцитів. Проліферативний потенціал епітеліоцитів слизової оболонки порожнини рота, якщо судити за експресією антигену Ki-67, якісно й кількісно відрізнявся в пацієнтів контрольної групи (здорові особи без патологогістологічних ознак запалення слизової оболонки щоки) і хворих на червоний плоский лишай слизової оболонки порожнини рота. Висновок: проведене імуногістохімічне дослідження проліферативної активності епітеліоцитів слизової оболонки порожнини рота виявило достовірне підвищення відсоткового вмісту Ki-67 позитивно забарвлених ядер у хворих із червоним плоским лишаєм слизової оболонки порожнини рота.

Мета роботи - обгрунтувати, розробити та оцінити алгоритм лікування лейкоплакії слизової оболонки порожнини рота при наявності антігенів папіломавірусу людини високого ризики HPV 16. Досліджено біоптати слизової оболонки порожнини рота 82-х пацієнтів з лейкоплакією, у тому числі 42 жінок і 40 чоловіків. Середній вік хворих склав 62 роки. При проведенні гістологічного дослідження контролем слугував незмінений епітелій, який брали із прилеглих до лейкоплакії ділянок слизової. Виявлення тканинних антигенів здійснювали за допомогою поліклональних антитіл кроля до вірусу папіломи людини 16-го типу. Основна група - 15 пацієнтів з лейкоплакією слизової оболонки порожнини рота при наявності антигенів папіломавірусу людини високого ризику HPV 16, які лікувалисья розробленим лікувально-профілактичним комплексом; контрольна група - 10 пацієнтів з лейкоплакією слизової оболонки порожнини рота при наявності антигенів папіломавірусу людини високого ризику HPV 16, які лікувалися за загальноприйнятою методикою. У результаті ІГХ-дослідження епітелію слизової оболонки порожнини рота виявило особливості експресії білків, що характеризують проліферативні процеси та вірусні антигени при різних морфологічних проявах лейкоплакії, які показують реплікацію вірусу папіломи людини у проліферуючих клітинах багатошарового плоского епітелію. Розроблено лікувально-профілактичний комплекс для комплексної терапії лейкоплакії слизової оболонки порожнини рота при наявності антигенів папіломавірусу людини високого ризику HPV 16, який має високу ефективність. Висновок: отримані результати свідчать, що запропонований лікувально-профілактичний комплекс має високу ефективність при лікуванні лейкоплакії слизової оболонки порожнини рота при наявності антигенів папіломавірусу людини високого ризику HPV 16. Після його застосування післяопераційний період протікав без ускладнень, більш комфортно для оперованих пацієнтів, з малою вираженістю больового синдрому й колатерального набряку та показники експресії білка P16INK4a і антигенів HPV16 значно знизились. Усе це дозволяє вважати перспективним подальше впровадження даного лікувально-профілактичного комплексу у стоматологічну практику.

Мета роботи - провести субстантивну оцінку за показниками ротової рідини, імунологічної реактивності та місцевого імунітету у хворих з різними формами червоного плоского лишаю (ЧПЛ). Використані клінічні та імунологічні методи дослідження 59 хворих на ЧПЛ з гіперкератозною та ерозивною формами та 35-ти осіб контрольної групи. Об'єктом імунологічних досліджень було вибрано ротову рідину, визначали вміст сироваткових імуноглобулінів IgA, IgM, IgG, концентрацію циркулюючих імунних комплексів, рівень секторних імуноглобулінів А та лізоциму. Виявлено відхилення і зниження показників сироваткових Ig усіх класів у ротовій рідині, яке прямо корелює з накопиченням циркулюючих імунних комплексів у ротовій рідині на тлі зменшення концентрації в ній IgА та лізоциму при ерозивній формі ЧПЛ СОПР і червоної облямівки губ, порівняно з ізольованим ураженням порожнини рота, а також перебігом ЧПЛ у типовій (гіперкератозній) формі. Висновки: установлено ключову роль дефекту місцевого імунітету в розвитку ЧПЛ та його підвищення при ерозивній формі, асоційованій з поширеним ураженням червоної облямівки губ. Виявлені зміни місцевого імунітету слугують обгрунтуванням включення в базисну терапію ЧПЛ засобів, які сприяють елімінації комплексу антиген-антитіло-комплемент, як патогенетично спрямованої на оптимізацію лікування з пролонгацією періоду ремісії.