Встановлено, що у хворих з дисфункцією сфінктера Одді є виразні психосоматичні порушення, які призводять до дисбалансу в мелатонін-серотоніновій системі, ступінь тяжкості та характер якого перебувають у кореляційній залежності від типу дискінезії жовчовідвідних шляхів та сфінктера Одді, що вказує на важливість диференційного підходу до лікування хворих з такою патологією.

Описано патогенез і клініку виразкової хвороби шлунка і дванадцятипалої кишки. Висвітлено сучасні методи діагностики та контролю ефективності засобів психофізичної реабілітації у випадку даних захворювань. Розглянуто патофізіологічні основи фармакотерапії гастродуоденальних виразок. Увагу приділено режимам рухової активності та методам комплексної фізичної реабілітації хворих за умов стаціонару, на поліклінічному та санаторному етапах реабілітації.

Вивчено частоту та характер психоневрологічних розладів у хворих на пептичну дуоденальну виразку (ПДВ), асоційовану та не асоційовану з Helicobacter pylori (Нр), їх взаємозв'язок зі станом вегетативної нервової системи та їх подальший вплив на перебіг захворювання. Показано, що наявність психоневрологічних розладів за ПДВ підвищує ризик розвитку післявиразкових диспепсичних проявів, запропоновано спосіб лікування таких хворих. Встановлнео, що психотерапія істотно впливає на покращення якості життя пацієнтів з перших днів лікувальних заходів та є профілактикою розвитку післявиразкової диспепсії після загоєння виразки. Розкрито застосування у хворих на ПДВ інформаційно хвильової терапії, психотерапії та адаптолу безпосередньо, а також у віддалений період більш ефективні, ніж сама базисна терапія. Зазначено, що адаптол більш ефективний у разі вегетативної дисфункції та за функціональних психоневрологічних розладах, а інформаційно-хвильова терапія та психотерапія - за домінування функціональних психоневрологічних розладах. Дані способи лікування попереджають розвиток післявиразкової диспепсії у пацієнтів після загоєння виразки й ерадикації Нр. Завдяки корекції психоневрологічних розладів підвищується ефективність лікування хворих на ПДВ.

Цель работы - оценить степень выраженности тревожно-депрессивных нарушений у больных хроническим панкреатитом (ХП) и провести их медикаментозную коррекцию. Выполнено клинико-психологическое исследование 46 больных ХП. Средний возраст пациентов составил 50 лет. Диагноз ХП устанавливал врач-гастроэнтеролог. Пациенты основной группы получали комбинированную терапию с использованием Коаксила в дозе 25 мг/сут и гидазепама в дозе 20 мг/сут. В I контрольную группу вошли 16 больных ХП, которые принимали гидазепам в дозе 20 мг/сут, во II контрольную - 18 пациентов, получавших Коаксил в дозе 25 мг/сут. Анализ состояния больных проводили на 14-е и 30-е сутки лечения. Преобладающими нарушениями в психоэмоциональной сфере у больных ХП была тревога - у 54,3 % пациентов, у 30,4 % больных выявлено преобладание тревоги над депрессивными проявлениями, у 10,9 % - преобладание депрессии при незначительном повышении тревоги, у 4,3 % больных - депрессивную симптоматику в виде апатии, снижения настроения. Установлено, что большинство больных (67,4 %) с психопатологической симптоматикой имели высокий уровень тревоги, 19,6 % - очень высокий, 13,0 % - средний с тенденцией к высокому. При использовании комбинированной терапии Коаксилом и гидазепамом у пациентов основной группы на 14-е сутки лечения выявлено значительное снижение показателей тревоги - на 28 % по сравнению с исходным уровнем и через 30 суток - на 38 %.

У пациентов I контрольной группы не получено достоверного улучшения состояния на всех этапах лечения, у пациентов II контрольной группы выявлено снижение уровня тревоги на 25 % только на 30-е сутки лечения. Выводы: для коррекции тревожно-депрессивных расстройств у пациентов с ХП рекомендовано применение комбинированной терапии с использованием Коаксила в дозе 25 мг/сут и гидазепама в дозе 20 мг/сут, что позволяет достичь более раннего и выраженного терапевтического эффекта.

Представлены результаты изучения клинических проявлений у больных функциональной диспепсией и хроническим гастритом с учетом психологического состояния и пола больных. У больных функциональной диспепсией выявлен более высокий уровень личностной и ситуационной тревожности в сравнении с больными с хроническим гастритом.

Отмечено, что у части больных с функциональными заболеваниями пищеварительного канала имеют место нарушения содержания в крови гормонов щитовидной железы и кортизола, что может быть причиной как нарушений со стороны пищеварительного канала, так и психоэмоционального состояния больных.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р413.204.6-1 + Р645.024.13

Рубрики:

Виразкова хвороба шлунка і дванадцятипалої кишки

Психози при хворобах кишково-шлункового тракту

Шифр НБУВ: Ж22945 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р413.204.6-52 + Р645.024.13

Рубрики:

Виразкова хвороба шлунка і дванадцятипалої кишки

Психози при хворобах кишково-шлункового тракту

Шифр НБУВ: Ж23117 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р645.024.13 + Р413-3

Рубрики:

Психози при хворобах кишково-шлункового тракту

Хвороби системи травлення, печінки

Шифр НБУВ: Ж63141 Пошук видання у каталогах НБУВ 

У 110 осіб молодого віку, хворих на функціональну диспепсію, комплексно досліджено електролітний склад крові, секреторну функцію шлунка, психоневрологічний статус з метою підвищити ефективність діагностики та лікування таких осіб на етапі надання первинної медичної допомоги.

Установлены различия в функциональном состоянии автономной нервной системы у больных с разными формами синдрома раздраженного кишечника (СРК) и здоровых лиц. Обследованы 100 больных с СРК и 110 здоровых лиц контрольной группы. Диагноз СРК установлен в соответствии с Римскими критериями III. Функциональное состояние автономной нервной системы изучено с помощью анализа вариабельности сердечного ритма. При анализе показателей вариабельности сердечного ритма установлено, что у здоровых лиц основные параметры были в пределах нормы. У больных с СРК (все формы) выявлено изменение основных показателей вариабельности сердечного ритма, что является признаком общего вегетативного дисбаланса. У больных с СРК с запорами отмечено преобладание симпатикотонии, а у больных с СРК с диареей - парасимпатикотонии. У больных со смешанной и недифференцированной формами СРК выявлен общий вегетативный дисбаланс с уменьшением доли лиц с эйтонией и увеличением доли лиц с симпатикотонией и парасимпатикотонией. Выводы: установлено, что среди больных с СРК преобладают лица с вегетативным дисбалансом. Смещение вегетативного баланса зависит от формы заболевания.

Теоретично обгрунтовано підвищення якості діагностики й ефективності лікування неврологічних порушень у хворих на хронічний панкреатит (ХП) і встановлено патологічну роль дисфункції підшлункової залози у формуванні патології нервової системи на підставі клініко-неврологічних, клініко-лабораторних і клініко-інструментальних методів дослідження. Виявлено ураження вегетативної та периферичної нервової системи, встановлено провідні чинники їх розвитку. Зареєстровано основні неврологічні синдроми (вегетативної дистонії та поліневропатії). Встановлено порушення психоемоційної сфери у вигляді тривожно-депресивних розладів. Виявлено кореляційні зв'язки між рівнем тривоги, депресії та тривалістю хронічного панкреатиту, ступенем вегетативної дисфункції та вираженістю больового синдрому. Показано функціонально-структурні зміни головного мозку та периферичних нервів. Доведено негативний вплив на тяжкість полінейропатії змісту alpha-амілази та глюкози в крові у разі ХП. Розроблено комплексну патогенетичну терапію неврологічних порушень у таких хворих і доведено її ефективність.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р413-3 + Р645.024.13

Рубрики:

Хвороби системи травлення, печінки

Психози при хворобах кишково-шлункового тракту

Шифр НБУВ: РА388955 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Описано патогенез і клініку виразкової хвороби шлунка і дванадцятипалої кишки. Висвітлено сучасні методи діагностики та контролю ефективності засобів психофізичної реабілітації. Розглянуто патофізіологічні основи фармакотерапії гастродуоденальних виразок. Детально описано режими рухової активності та методи комплексної фізичної реабілітації за умов стаціонару на поліклінічному та санаторному етапах реабілітації.

Цель работы - определить роль эмоциональных и вегетативных расстройств в хронизации язвенной болезни (ЯБ) двенадцатиперстной кишки (ДПК). Обследованы 62 больных (39 мужчин и 23 женщины) ЯБ ДПК в возрасте от 18 до 42 лет. Исследование состояния вегетативной нервной системы проводили по общепринятой схеме с анализом исходного вегетативного тонуса. С помощью унифицированных анкет и схем анализировали наличие и выраженность синдрома вегетативной дистонии. Установлено, что одним из механизмов хронизации ЯБ ДПК является формирование диссоциации между вегетативными и эмоциональными расстройствами - сочетание повышенной тревожности с вегетативной парасимпатикотонией и недостаточностью вегетативного обеспечения физической деятельности. Выводы: при лечении ЯБ ДПК необходимо назначать транквилизаторы и антидепрессанты, а в случае хронического течения болезни - вегетотропные средства с тонизирующим действием.

Мета роботи - встановлення частоти та вираженості тривожно-депресивних розладів в учасників антитерористичної операції (АТО), хворих на гастроезофагеальну рефлюксну хворобу (ГЕРХ) із різними ендоскопічними формами, та оцінювання впливу психокорегувальних препаратів у разі їх додаткового призначення. Для оцінки психічного стану 108 військовослужбовців - учасників АТО, хворих на ГЕРХ, чоловічої статі у перший день загальноклінічного обстеження використовувалася госпітальна шкала тривоги та депресії HADS за градацією визначення тривоги та депресії. Як психокорегувальні засоби обрано сульпірид і флуоксетин. У результаті дослідження психоемоційні розлади мали місце у 108 військовослужбовців - учасників АТО. Астеноневротичний синдром встановлено у 14 хворих на неерозивну рефлюксну хворобу (НЕРХ) та у 28 пацієнтів з ерозивною формою ГЕРХ (ЕРХ), тривожно-депресивний синдром діагностовано у 26 військовослужбовців із НЕРХ і 40 чоловіків, хворих на ЕРХ. У ході проведення аналізу не виявлено зв'язку ефективності лікування з ендоскопічною формою ГЕРХ у разі застосування як сульпіриду, так і флуоксетину. Встановлено, що застосування флуоксетину надає можливість знизити ризик недосягнення ефекту: від 38,2 % (95 % вірогідний інтервал (ВІ) 22,3 - 55,6 %) у разі лікування сульпіридом до 9,1 % (95 % ВІ 1,7 - 21,6 %) у разі лікування флуоксетином. Зроблено висновки, що комплексне призначення стандартної терапії з корекцією психоемоційних проявів надає можливість покращити перебіг ГЕРХ, сприяє більш швидкій регресії клінічних проявів. Порівняння клінічної ефективності додаткового призначення психотропних препаратів показало переваги флуоксетину (відносний ризик = 0,24 (95 % ВІ 0,07 - 0,76)) у порівнянні з сульпіридом.

Проведено порівняльний аналіз когнітивних функцій та психоемоційного стану 30 пацієнтів з патологією печінки. Розподіл за нозологіями печінки був наступний: 41,67 % - цироз печінки (ЦП) класу C, 29,17 % - хронічний гепатит з цитолітичним і холестатичним синдромами в комплексі; 20,83 % - хронічний гепатит з помірним цитолітичним синдромом; 8,33 % - хворі на хронічний гепатит з вираженим цитолітичним синдромом. Одержані результати відображають більш високу, IV ступінь печінкової енцефалопатії (ПЕ) та найбільш виражену, IV ступінь депресивних розладів в групі пацієнтів з ЦП класу C 20,83 %. В меншій ступені вираженості ПЕ (II - III ступінь) та депресію (I - III ступінь) відмічено серед груп пацієнтів на хронічний гепатит з помірним цитолітичним синдромом та хронічним гепатитом з цитолітичним і холестатичним синдромом в комплексі, становить 4,17 % відповідно кожен, що підтверджує вплив дисметаболічних процесів на психоемоційний стан та якість життя пацієнтів.