Індекс рубрикатора НБУВ: Р569.696.1-56

Рубрики:

Пухлини мошонки, її органів (яєчок і придатків) і сім'яних пухирців

Шифр НБУВ: Ж14579 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р569.696.1-56

Рубрики:

Пухлини мошонки, її органів (яєчок і придатків) і сім'яних пухирців

Шифр НБУВ: Ж14579 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р569.696.1-5

Рубрики:

Пухлини мошонки, її органів (яєчок і придатків) і сім'яних пухирців

Шифр НБУВ: Ж14579 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Проведено сравнительное изучение гистоструктуры регионарных метастазов несеминомных опухолей яичка у двух групп больных: после забрюшинной лимфаденэктомии (47) и после индукционной химиотерапии с включением препаратов платины (70). Показано, что индукционная полихимиотерапия способствует повышению дифференцировки ретроперитонеальных метастазов у значительного числа больных, что улучшает прогноз.

Исследована прогностическая значимость экспрессии MDR1 в ткани первичной опухоли для оценки возможности развития некроза или сохранения живых клеток в остаточной ткани опухоли после применения системной химиотерапии на поздних стадиях герминативных опухолей яичка. Проанализированы гистопатологические характеристики первичной тестикулярной опухоли и образцов, полученных при иссечении ретроперитонеальных лимфатических узлов (RPLND) после химиотерапии у 72-х и 77-ми больных соответственно. Экспрессия MDR1 определена иммуногистохимическим методом в 47-ми образцах первичной опухоли и соответствующих 73-х срезах RPLND. Ввиду небольшой выборки больных не выявлено статистически значимой корреляции между экспрессией MDR1 в первичной опухоли яичка и наличием активных резидуальных очагов поражения в ретроперитонеальном пространстве. С учетом выявленной тенденции экспрессию MDR1 в качестве возможного прогностического маркера можно исследовать именно у больных с метастатическими опухолями, не являющимися семиномой.

Обстежено та проліковано 216 хворих на несеміномні гермінативні пухлини яєчка (НГПЯ) І стадії. Виявлено прогностичні фактори та проаналізовано їх вплив залежно від застосованої схеми лікування. Вивчено деякі прогностичні фактори, зокрема, тривалість анамнезу до операції, вік хворих, розміри пухлини, наявність судинної інвазії пухлинними емболами, відсоткове співвідношення різних гістологічних типів у складі первиної пухлини, проростання пухлиною білкової оболонки, придатка, сітки яєчка та сім'яного канатика, наявність некрозів у первинній пухлині, крипторхізм у анамнезі. У процесі лікування та спостереження визначено рівень пухлинних маркерів (АФП і ХГТ). Лікування всіх пацієнтів було розпочато з однобічної орхіфунікулектомії. Пацієнти з пухлинною прогресією отримували хіміотерапію. Досліджено вплив однобічної орхіектомії, хіміотерапевтичного лікування та заочеревинної лімфаденектомії на показники спермограми та гормональний статус, визначено рівень ФСГ, тестостерону та ЛГ у процесі спостереження. Встановлено значні порушення сперматогенезу та наявність довготривалих змін у гормональному статусі, зумовлені проведеною хіміотерапією.

Представлен редкий клинический случай субтотального поражения мошонки эпидермоидными кистами. Показана возможность хирургического лечения в один этап с пластикой мошонки за счет собственных тканей.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р569.696.1-3

Рубрики:

Пухлини мошонки, її органів (яєчок і придатків) і сім'яних пухирців

Шифр НБУВ: Ж16160 Пошук видання у каталогах НБУВ 

У 57 из 145 больных семиномой яичка в I - IIА ст. исследованы изменения спермограммы после односторонней орхиэктомии и лучевой терапии на парааортальную область. Профилактическое облучение подвздошных и надключичных лимфоузлов и средостения не проводили. У 86 % пациентов после лечения диагностировали выраженное подавление сперматогенеза, с его восстановлением через 36 мес. У больных семиномой яичка I стадии после односторонней орхиэктомии перспективной является тактика только наблюдения.

Проанализированы результаты лечения и частоты рецидивирования у 238 больных семиномой яичка I стадии после лучевой терапии (ЛТ) и тактики только наблюдения. Длительная выживаемость больных с I стадией семиномы высокая. Обе тактики - адъювантной ЛТ и наблюдения - дают длительную выживаемость. Следствием ЛТ является значительно меньшее количество рецидивов. Преимущество тактики наблюдения в отсутствии побочных эффектов облучения. Задача состоит в идентификации прогностических факторов, способствующих возникновению рецидивов.

Наблюдали 89 больных типичной семиномой яичка на протяжении от 6 мес до 6 лет. Лучевую терапию проводили на линейном ускорителе с уменьшением полей облучения. Очаговая доза в стадии IIА - 30 Гр, в стадии IIВ - 36 Гр. Безрецидивная выживаемость была 97,1 и 86,4 % в IIА и IIВ стадии соответственно, канцер-специфическая выживаемость - 100 и 95,5 % соответственно. Лучевая терапия с редукцией полей облучения остается эффективным методом лечения семиномы яичка IIА/В стадии.

За останні десятиріччя захворюваність на герміногенні пухлини яєчка підвищилася більше ніж у 2 рази, у чоловіків віком 20 - 35 років це одна з найбільш поширених злоякісних пухлин. Проведено аналіз лікування 113 пацієнтів, хворих на герміногенні пухлини яєчка. Одержані результати продемонстрували успіхи хіміотерапії в лікуванні цієї нозології. Навіть за наявності дисемінованого процесу у більше ніж 80 % хворих реально досягти повного одужання. У цьому разі необхідно зазначити, що такого прогресу вдалося досягти завдяки створенню раціональних схем хіміотерапії, підібраних на основі індивідуального прогнозу пацієнта, а також у результаті чіткого виконання описаних алгоритмів лікування.

З метою визначення морфологічних змін тканини яєчка, які можуть розглядатися як передракові, досліджено перитуморальну тестикулярну тканину 40 хворих із герміногенними пухлинами яєчка (ГПЯ). У перитуморальній тканині яєчка хворих на ГПЯ в 95 % виявлено ознаки порушення сперматогенезу, які характерні для секреторної форми чоловічої неплідності. Поява атипових статевих клітин (TIN) у сім'яних канальцях, що виявлені в 60 % спостережень, і виражена "лейдигізація" інтерстицію, визначена у 82,5 % випадків, - найбільш характерні ознаки перитуморальної тканини яєчка, які можна охарактеризувати як передракові зміни тестикулярної тканини. Пацієнти із секреторною формою чоловічої неплідності, у яких визначаються TIN в сім'яних канальцях і виражена гіперплазія клітин Лейдіга, складають групу підвищеного ризику розвитку раку яєчка та потребують диспансерного нагляду.

У 54 хворих із герміногенними пухлинами яєчка (ГПЯ) різної гістологічної будови вивчено частоту тестикулярної інтраепітеліальної неоплазії (TIN), експресію ОСТ-3/4 і плацентарної лужної фосфатази (PLAP). Установлено, що TIN в паратуморальній тканині виявляють у 75,5 % випадків незалежно від гістологічної будови пухлини. Експресія ОСТ-3/4 (маркера плюрипотентності) зустрічається переважно в недиференційованих стволових ембріональних і зародкових клітинах, які беруть участь у регуляції і підтриманні плюрипотентності. Гіперекспресію PLAP визначено переважно в недиференційованих клітинах семіноми і ембріонального раку. Висока експресія ОСТ-3/4 і PLAP в клітинах TIN підтверджує теорію єдиного цитогістогенезу ГПЯ.

З метою визначення характерних морфологічних змін тканини яєчка, які можна вважати передраковими, досліджено перитуморальну тканину у 40 хворих з герміногенною пухлиною яєчка (ГПЯ), яким виконано орхіектомія та встановлений діагноз за класифікацією TNM. В перитуморальній тканині яєчка у 95 % хворих виявлено ознаки порушення сперматогенезу, характерні для секреторної форми чоловічої неплідності. Появу атипових статевих клітин, що належали тестикулярній інтратубулярній неоплазії (TIN), в сім'яних канальцях, що відзначено у 60 % спостережень, і виражену "лейдигізацію" інтерстицію - у 82,5 % - характерні ознаки, які можна характеризувати як передракові зміни перитуморальної тканини яєчка. Пацієнтів, у яких діагностують секреторну форму чоловічої неплідності, за умови виявлення атипових статевих клітин TIN в сім'яних канальцях і вираженої гіперплазії клітин Лейдига, віднесено до групи підвищеного ризику виникнення раку яєчка, їм показаний диспансерний нагляд.

Спостерігали 340 хворих на несеміномні герміногенні пухлини яєчка (НГПЯ) за наявності регіонарних і віддалених метастазів. В 113-ти (35 %) хворих виконано видалення залишкової пухлини після хіміотерапії. Жіттєдіяльні пухлинні клітини в резидуальній пухлині діагностували у 50-ти (44,3 %) хворих, фібро та некроз - у 36-ти (31,8 %), та дозріла тератома - у 27-ми (23,9 %) хворих. Факторами, погіршуючими прогноз, були підвищений рівень пухлинних маркерів перед операцією, неповне видалення залишкової пухлини та наявність живих пухлинних кліток в резидуальній пухлині.

Наблюдали 340 больных несеминомными герминогенными опухолями яичка с регионарными и отдаленными метастазами. У 113-ти (35 %) выполнено удаление остаточной опухоли после химиотерапии. Жизнеспособные опухолевые клетки в резидуальной опухоли были выявлены у 50-ти (44,3 %), фиброз и некроз - у 36-ти (31,8 %) и зрелая тератома - у 27-ми (23,9 %) больных. Факторами, ухудшающими прогноз, были повышенный уровень опухолевых маркеров перед операцией, неполное удаление остаточной опухоли и наличие живых опухолевых клеток в резидуальной опухоли.

Зазначено, що Кісткові метастази є тяжким ускладненням перебігу раку передміхурової залози (РПЗ), що істотно знижує якість життя пацієнтів. Мета дослідження - оцінка клінічної ефективності використання препарату паміред (памідронова кислота) у пацієнтів, що хворіють РПЗ з метастатичним ураженням кісткової системи. Протягом 1,5 року проводили лікування 37-ми таких хворих. Для оцінки повсякденної активності пацієнтів використовували шкалу Eastern Cooperative Oncology Group (ECOG). Інтенсивність больового синдрому оцінювали за 10-бальною шкалою. Паміред вводили у вигляді внутрішньовенних інфузій по 90 мг 1 раз на місяць. Встановлено, що ефект препарату виявляється з першого місяця його використання і надалі спостерігається зниження інтенсивності больового синдрому, підвищення і стабілізація якості життя цього контингенту пацієнтів.

Отмечено, что костные метастазы являются тяжелым осложнением течения рака предстательной железы (РПЖ), что существенно снижает качество жизни пациентов. Цель исследования - оценка клинической эффективности использования препарата памиред (памидроновой кислоты) у пациентов, страдающих РПЖ с метастатическим поражением костной системы. Для оценки повседневной активности пациентов применяли шкалу Eastern Cooperative Oncology Group (ECOG). Интенсивность болевого синдрома оценивали по 10-бальной шкале. Памиред вводили в виде внутривенных инфузий по 90 мг 1 раз в месяц. Установлено, что эффект препарата начинает проявляться с первого месяца его использования и в дальнейшем наблюдается снижение интенсивности болевого синдрома, повышение и стабилизация качества жизни этого контингента пациентов.

Метою роботи було вивчення прогностичного значення маркерів апоптозу p53 i bcl-2 у хворих на герміногенні пухлини яєчка. У 40-ка хворих за допомогою імуногістохімії досліджували експресію молекулярних генів p53 i bcl-2 у первинній пухлині в залежності від стадії процесу, розмірів і фенотипу пухлини, а також результатів хіміотерапії. Підвищення експресії p53 виявлено у 35-ти (87,5 %), bcl-2 - у 9-ти (22,5 %) пацієнтів. Залежність між стадією процесу, розмірами пухлини й експресією досліджуваних генів не виявлено. Встановлено тісну залежність між ступенем експресії p53 i відповіддю на хіміотерапію. Експресія онкогена p53 може бути використана для прогнозу ефективності хіміотерапії.

Целью работы было изучение прогностического значения маркеров апоптоза p53 i bcl-2 у больных герминогенными опухолями яичка. У 40-ка больных с помощью иммуногистохимии исследовали экспрессию молекулярных генов p53 i bcl-2 в первичной опухоли в зависимости от стадии процесса, размеров и фенотипа опухоли, а также результатов химиотерапии. Повышение экспрессии p53 обнаружено у 35-ти (87,5 %), bcl-2 - в 9-ти (22,5 %) пациентов. Зависимость между стадией процесса, размерами опухоли и экспрессией исследуемых генов не выявлена. Установлена тесная зависимость между степенью экспрессии p53 и ответом на химиотерапию. Экспрессия онкогена p53 может быть использована для прогноза эффективности химиотерапии.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р569.696.1

Рубрики:

Пухлини мошонки, її органів (яєчок і придатків) і сім'яних пухирців

Шифр НБУВ: Ж15869 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Вивчено поширеність сексуальних розладів після різних методів лікування у 196 хворих на пухлини яєчка. Лікування починали з високої орхіфунікулектомії. Залежно від методу лікування хворі розподілені на групи: I - тільки орхіектомія і спостереження; II - хіміотерапія (за схемою PVB, BEP, EP або VIP); III - хіміотерапія та заочеревинна лімфаденектомія. Після лікування втрата лібідо мала місце у 17,8 %, розлади ерекції - у 13,7 %, зниження інтенсивності оргазму - у 19,8 %, еякуляторні розлади - у 24,4 % пацієнтів. Хворі, які одержували хіміотерапію за схемою PVB, значно частіше страждали на ангіопатії. Сексуальні розлади частіше спостерігалися у пацієнтів після хіміотерапії або після її поєднання з заочеревинною лімфаденектомією у порівнянні з хворими, яким виконана тільки однобічна орхіектомія.