Узагальнено результати експериментальних і клінічних досліджень останніх років, присвячених визначенню ролі ангіогенезу в розвитку пухлинного процесу. Обговорено механізми регуляції ангіогенезу, значення неоваскуляризації в прогресуванні і метастазуванні пухлин, методи її дослідження та критерії оцінки. У більшості робіт встановлено, що щільність мікросудин та їх розподіл в пухлині є факторами прогнозу. Розглянуто нові підходи до лікування хворих зі злоякісними новоутвореннями - антиангіогенна терапія з використанням факторів, що пригнічують ангіогенез на різних етапах розвитку неопластичного процесу.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р569.402

Рубрики:

Пухлини судин

Шифр НБУВ: Ж26838 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р569.402-56

Рубрики:

Пухлини судин

Шифр НБУВ: Ж14579 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Проанализированы данные о локализации, патогистологических особенностях, клинических проявлениях спинальных сосудистых опухолей (ССО), а также о непосредственных и отдаленных результатах хирургического лечения больных с такими опухолями и о частоте рецидивирования последних. Установлено, что у 164-х из 3500 больных, оперированных по поводу спинальных опухолей, выявлены ССО. Из них у 42-х больных диагностированы злокачественные или переходные варианты: 12 гемангиоперицитом (8 злокачественных), 23 гемангиоэндотелиомы (14 злокачественных) и 7 ангиосарком. Переходные и относительно доброкачественные варианты гемангиоперицитом и гемангиоэндотелиом также являются потенциально злокачественными ввиду высокой частоты малигнизации и дальнейшего роста. Частота рецидивов переходных и относительно доброкачественных вариантов гемангиоперицитом и гемангиоэндотелиом зависела от радикальности хирургического вмешательства. При тотальном удалении этих опухолей методом en block частота рецидивов была значительно ниже.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р569.402-59

Рубрики:

Пухлини судин

Шифр НБУВ: Ж26838 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р569.402-59

Рубрики:

Пухлини судин

Шифр НБУВ: Ж26838 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Установлено, що рекомбінантні препарати в низьких дозах - "Інтерферон альфа-2b" (2,5 - 5,0 МО/мл) і "Талідомід" (від 0,5 мкг/мл) - справляють значний антипроліферативний, антиметаболічний та апоптогенний вплив в культурі ендотеліальних клітин мікросудин дерми людини. Підвищення дози інтерферону альфа-2b до 50 - 75 МО/мл не супроводжувалось істотним зростанням вираженості зазначених ефектів. Установлено також чіткий синергізм дії досліджених препаратів.

Проанализированы современные представления о молекулярных и клеточных механизмах, участвующих в регуляции опухоль-ассоциированного образования новых лимфатических сосудов. Внимание уделено регуляции лимфангиогенеза цитокинами VEGF-C/D и роли этих факторов в лимфогенном метастазировании. Охарактеризованы основные методы оценки уровня VEGF-C, VEGF-D, а также плотности лимфатических сосудов. Обсуждена перспективность определения указанных показателей у больных с различными формами солидных опухолей с целью прогнозирования течения заболевания.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р569.402-4 + Р569.433.1

Рубрики:

Пухлини судин

Пухлини стравоходу

Шифр НБУВ: Ж14579 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Дисертацію присвячено дослідженню кілерної активності лейкоцитів периферичної крові хворих на мієломну хворобу (МХ) та хронічний лімфолейкоз (ХЛЛ) в динаміці пухлинного прогресу, а також в умовах сучасної цистатичної терапії. Знайдено закономірності динаміки цитотоксичної активності лімфоцитів та нейтрофілів в залежності від стадії лейкозного процесу, виявлено несприятливе прогностичне значення низьких показників кілерної активності лімфоїдної популяції лейкоцитів крові хворих на МХ та ХЛЛ. Знайдено особливості змін функціонування природних та антитілозалежних кілерних клітин на фоні інфекційних і геморагічних ускладнень захворювань. Дослідженнями in vivo та in vitro показано різнонаправлений характер дії цитостатичних препаратів на кілерну активність лейкоцитів периферичної крові хворих на МХ та ХЛЛ.

Розроблено математичну модель і програмне забезпечення для моделювання процесів взаємодії випромінювання з середовищами з врахуванням їх гетерогенних властивостей і особливостей поглинання та розсіяння в окремих шарах. Розподіл інтенсивності випромінювання у разі поширення через розсіювальне середовище моделюється за методом Монте-Карло, для розрахунку температурних полів використано числовий метод. На прикладі живої тканини, що містить доброякісну судинну патологію, змодельовано розподіл температури в шарах шкіри у разі дії на неї лазерного випромінювання з врахуванням реальних параметрів поглинання та розсіяння кожного шару.

Проаналізовано результати обстеження 631 пацієнта, яким виконано ультразвукове дуплексне сканування судин нижніх кінцівок. Кісти Бейкера виявлено в 11,7 % пацієнтів. Описано їх ультразвукові характеристики та диференціально-діагностичні критерії за різної патології судин підколінної ділянки.

Розглянуто питання щодо особливостей диференційної діагностики судинних утворень щелепно-лицевої ділянки. Акцентовано увагу на якості діагностики даної патології, тому що велику кількість новоутворень часто об'єднують під назвою "гемангіома".

Огляд висвітлює одну з форм гемангіоендотеліоми - епітеліоїдну, яка є рідкісною судинною пухлиною та проміжною за своїми морфологічними ознаками та біологічною поведінкою поміж гемангіомою та звичайною ангіосаркомою. Наукова література повідомляє про випадки епітеліоїдної гемангіоендотеліоми в печінці, легені, гастроінтестинальному тракті, голові та шиї, центральній нервовій системі, судинах, серці та кістках. Пухлина добре диференційована, ендотеліальна, з непередбачуваною поведінкою.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р569.402

Рубрики:

Пухлини судин

Шифр НБУВ: Ж16211 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Однією з найважливіших проблем видалення пухлинних тромбів нижньої порожнистої вени є масивна інтраопераційна крововтрата. З метою прогнозування кровотечі з просвіту НПВ під час тромбектомії використовується пункція просвіту НПВ у зоні васкулярної ізоляції тромбу з дослідженням рівня венозного тиску та визначенням кореляцій між результатами пункційної проби з рівнем крововтрати. Дана проба була вивчена в 25 -ти випадках. Пухлинні тромби в 10-ти (40,0 %) спостереженнях досягали каворенального, у 7-ми (28,0 %) - підпечінкового, у 5-ти (20,0 %) - ретропечінкового відділу НПВ, а у 3-х (12,0 %) хворих проникали в супрадіафрагмальний сегмент ПВ або в праве передсердя. Позитивна пункційна проба включала два критерії: рівень венозного тиску вище 30 см водного стовпа та заповнення трубки кров'ю після її опускання нижче рівня порожнистої вени і повторного підняття. Якщо один з критеріїв був позитивним, а інший ні, то тест вважали позитивним. Пункційний тест, що включає критерій повторного заповнення трубки кров'ю, має високу специфічність і позитивне пророкуюче значення (100 %) при чутливості 81,3 %. Для параметра "венозний тиск" значення більшої частини показників інформованості перевищують 80 %. Однак тест недостатньо інформативний за масивних тромбів, які повністю заповнюють просвіт НПВ. Використання даної методики дозволяє виділити групу пацієнтів, що мають високий ризик кавальної кровотечі у процесі проведення тромбектомії. Цій групі хворих необхідно ретельне виділення поперекових вен в області каворенального співвустя до етапу кавотомії та евакуації тромбу.

Одной из наиболее важных проблем удаления опухолевых тромбов нижней полой вены является массивная интраоперационная кровопотеря. С целью прогнозирования кровотечения из просвета НПВ при тромбэктомии используется пункция просвета НПВ в зоне васкулярной изоляции тромба с исследованием уровня венозного давления и определением корреляций между результатами пункционной пробы и уровнем кровопотери. Данная проба была изучена в 25 наблюдениях. Опухолевые тромбы в 10-ти (40,0 %) наблюдениях достигали каворенального, в 7-ми (28,0 %) - подпеченочного, в 5-ти (20,0 %) - ретропеченочного отдела НПВ, а у 3-х (12,0 %) больных проникали в супрадиафрагмальний сегмент нижней полой вены или в правое предсердие. Положительная пункционная проба включала два критерия: уровень венозного давления выше 30 см водного столба и заполнения трубки кровью после ее опускания ниже уровня полой вены и повторного поднятия. Если один из критериев был позитивным, а другой нет, то тест считали положительным. Пункционный тест, включающий критерий повторного заполнения трубки кровью, обладает высокой специфичностью и положительным предсказательным значением (100 %) при чувствительности 81,3 %. Для параметра "венозное давление" значения большей части показателей информативности превышают 80 %. Однако тест недостаточно информативен при массивных тромбах, которые полностью заполняют просвет НПВ. Использование данной методики позволяет выделить группу пациентов, имеющих высокий риск кавального кровотечения при проведении тромбэктомии. У этой группы больных необходимо тщательное выделение поясничных вен в области каворенального соустья до этапа кавотомии и эвакуации тромба.

Досліджено особливості будови супрадіафрагмальної частини нижньої порожнистої вени стосовно проблем видалення пухлинних тромбів без штучного кровообігу. Матеріалом дослідження служили 35 свіжих трупів. Оцінено топографію супрадіафрагмального сегмента НВП, розміри та локалізацію виявлених діафрагмальних вен, а також правого діафрагмального нерва і його розгалужень. Після розтину перикарда фіксувалася відстань між листками вісцелярного перикарда, який охоплює інтраперикардіальний відділ НПВ. Вічка діафрагмальних вен на рівні супрадіафрагмального відділу НВП виявлені тільки у 11,4 % пацієнтів. Їх кількість варіювала від 1 до 2, а середній діаметр не перевищував 2,0 мм. У більшості випадків діафрагмальні вени проникали до НПВ на рівні діафрагми або нижче за неї. Вічка цих судин в основному локалізувалися по передньому півколу НПВ, мали середній діаметр 2,6 мм. Відстань між листками перикарда в області задньої стінки НПВ варіював від 2 до 16 мм і складала в середньому 9,2 мм. Перикардіальна "брижа" у 65,7 % спостережень розташовувалася на 8 годинах умовного циферблата. Правий діафрагмальний нерв і його розгалуження візуалізувалися тільки з боку грудної клітки. Він проходив по задньолатеральній поверхні фіброзного перикарда і впроваджувався в діафрагму дещо правіше за отвір нижньої порожнистої вени (на 7 - 8 годинах умовного циферблата). У переважній більшості випадків нерв був оточений рихлою жировою клітковиною і міг бути легко відведений від поверхні перикардіально-діафрагмального переходу на відстань 7 - 10 мм. Результати дослідження продемонстрували здійснимість і безпеку трансдіафрагмальних доступів до інтраперикардіальної нижньої порожнистої вени без розтину перикарда.

Исследованы особенности строения супрадиафрагмальной части нижней полой вены применительно к проблемам удаления опухолевых тромбов без искусственного кровообращения. Материалом исследования служили 35 свежих трупов. Оценивались топография супрадиафрагмального сегмента НПВ, размеры и локализация выявленных диафрагмальных вен, а также правого диафрагмального нерва и его разветвлений. После вскрытия перикарда анализировали расстояние между листками висцерального перикарда, охватывающего интраперикардиальний отдел НПВ. Устья диафрагмальных вен на уровне супрадиафрагмального отдела НПВ выявлены только в 11,4 % пациентов. Их количество варьировало от 1 до 2, а средний диаметр этих сосудов не превышал 2,0 мм. В подавляющем большинстве случаев диафрагмальные вены проникали в НПВ на уровне диафрагмы или ниже. Устья данных сосудов в основном локализовались по передней полуокружности НПВ, имели средний диаметр 2,6 мм. Расстояние между листками перикарда в области задней стенки НПВ варьировало от 2 до 16 мм и составляло в среднем 9,2 мм. Перикардиальная "брыжейка" в 65,7 % наблюдений располагалась на 8 часах условного циферблата. Правый диафрагмальный нерв и его разветвления визуализировались только со стороны грудной клетки. Он проходил по заднелатеральной поверхности фиброзного перикарда и внедрялся в диафрагму несколько правее отверстия нижней полой вены (на 7 - 8 часах условного циферблата). В подавляющем большинстве случаев нерв был окружен рыхлой жировой клетчаткой и мог быть легко отведен от поверхности перикардиально-диафрагмального перехода на расстояние 7 - 10 мм. Результаты исследования продемонстрировали высокую эффективность и безопасность трансдиафрагмальных доступов к интраперикардиальной нижней полой вене без вскрытия перикарда.

Цель работы - улучшить результаты хирургического лечения больных с агрессивными гемангиомами грудного отдела позвоночника и выраженными неврологическими нарушениями за счет оптимизации этапов оперативного лечения. Проведен анализ хирургического лечения 4 пациентов с агрессивнымигемангиомами грудного отдела позвоночника с выраженной нейрокомпрессией. Во всех случаях выполнены расширенная ламинэктомия, парциальная педикулотомия, удаление мягкотканного эпидурального компонента опухоли с открытой вертебропластикой, задний аутокостный инструментальный спондилодез. В неврологическом статусе в первые 2 нед после операции отмечено улучшение на одну степень по шкале ASIA, в 1 (25 %) случае - полное восстановление. Средняя длительность оперативного вмешательства составила (210 +- 34) мин, средний объем кровопотери - (350 +- 8) мл. Во время контрольных исследований (магнитно-резонансная томография) через 3 и 12 мес рецидива нейрокомпрессии и продолженного роста новообразований не выявлено. Вывод: задняя расширенная декомпрессия с инструментальным спондилодезом и открытой вертебропластикой позволяет контролировать рост, способствует адекватной декомпрессии спинного мозга и регрессу неврологической симптоматики на фоне незначительных хирургических рисков (малая кровопотеря, cредняя длительность оперативного вмешательства, протекание раневого процесса без особенностей).

Гемангиомы тел позвонков грудного отдела являются доброкачественными новообразованиями. В большинстве случаев они представляют собой случайные находки и не требуют специфического лечения, только наблюдения в динамике. У ряда пациентов гемангиомы увеличиваются в размерах, что приводит к разрушению тела позвонка. Это при отсутствии лечения приводит к развитию компрессионных переломов от незначительных травм, также гемангиомы могут разрушать заднюю стенку тела позвонка и распространяться в позвоночный канал. Эти состояния сопровождаются значительным ухудшением состояния пациента, его инвалидизацией. Перед врачом встает вопрос дифференциальной диагностики между гемангиомами, которые являются случайной находкой, и теми, которые имеют агрессивное течение. В период с 2009 по 2016 гг. было прооперировано 128 пациентов с агрессивными гемангиомами. На основании анализа данного материала можно утверждать, что агрессивные гемангиомы имеют ряд характерных клинических симптомов. Проведение пункционной вертебропластики позволяет как избежать соответствующих инвалидизирующих осложнений, так и улучшить качество жизни пациента за счет регрессирования болевого синдрома.

Наведено клінічний випадок комбінованого видалення заочеревинної пухлини, резекції та одномоментної реконструкції інфраренального відділу аорти та нижньої порожнистої вени (НПВ) у хворого віком 27 років. На 25-ту післяопераційну добу хворого було виписано зі стаціонару у задовільному стані. За даними ультразвукового дослідження у строк 4,5 міс з моменту оперативного втручання вени нижніх кінцівок та НПВ у зоні протезування прохідні мають задовільні показники кровотоку. За прямими та непрямими ознаками показники кровотоку в аорті та артеріях нижніх кінцівок були у межах норми. Висновок: успішно використано нестандартний хірургічний підхід, що включав одномоментну резекцію та реконструкцію інфраренального відділу aорти та НПВ. Подібна тактика є безпечною та ефективною за умови проведення обстеження та ретельного відбору хворих.