Обстежено 121 ліквідатора аварії на Чорнобильській АЕС, хворих на генералізований пародонтит (ГП) I та II ступеня тяжкості з діагнозом аутоімунний тиреоїдит. Зазначено, що ГП у цій групі хворих характеризується двома типами розладів імунної системи, які залежать від функціонального стану гіпофізарно-тиреоїдальної системи. Провідними діагностично-значними імунологічними показниками клінічного перебігу ГП є: для сприятливого перебігу - зниження Т-лімфоцитів, Т-хелперів, IgA, IgAS; для несприятливого - Т-лімфоцитів, Т-супресорів, IgA, IgAS.

Наведено дані про стимулювальну дію субкомпенсованої гіпоксії на функцію щитовидної залози, яка виявляється не тільки в збільшенні вмісту тиреоїдних гормонів за гіпоксії, але і саме поліпшення функціональної системи дихання (ФСД) впливає на ендокринну систему, яка одночасно є частиною регуляторної ланки ФСД.

Приведены данные о стимулирующем действии субкомпенсированной степени на функцию щитовидной железы, которое проявляется не только в увеличении содержания тиреоидных гормонов при гипоксии, а и само улучшение состояния функциональной системы дыхания (ФСД) влияет на эндокринную систему, которая одновременно является частью ее регуляторного звена.

Stimulatory effect of subcompensated hypoxia on the function of thyroid gland reveals not in increasing of different hormones during hypoxia only, but the improving of functional respiratory system (FRS) function by itself influences on endocrine system that is a part of regulatory chain of functional respiratory system.

Розглянуто молекулярні основи контролю синтезу та секреції тиреоїдних гормонів і проліферації тиреоцитів. Наведено сучасні методи клініко-лабораторної та інструментальної діагностики аутоімунного тиреоїдиту, раку щитовидної залози та їх поєднання. Визначено цитологічні, патогістологічні, морфометричні та імуногістохімічні критерії виявлення зазначених патологій. Наведено клінічну характеристику аутоімунного тиреоїдиту та злоякісних новоутворень щитовидної залози, запропоновано класифікацію існуючих патологічних форм. Встановлено специфіку поєднаного перебігу раку щитовидної залози з аутоімунним тиреоїдитом. Розглянуто питання комп'ютерної реєстрації та архівації результатів клініко-морфологічних досліджень.

Рассмотрены молекулярные основы контроля синтеза и секреции тиреоидных гормонов и пролиферации тиреоцитов. Приведены современные методы клинико-лабораторной и инструментальной диагностики аутоимунного тиреоидита, рака щитовидной железы и их сочетания. Обоснованы цитологические, патогистологические, морфометрические и имуногистохимические критерии определения указанных патологий. Приведена клиническая характеристика аутоимунного тиреоидита и злокачественных образований щитовидной железы, предложена классификация существующих патологических форм. Определена специфика клинических проявлений сочетания рака щитовидной железы и имунного тиреоидита. Рассмотрены вопросы компьютерной реестрации и архивации результатов клинико-морфологических исследований.

Розглянуто вплив низькоінтенсивного лазерного випромінювання на структурно-функціональний стан щитоподібної залози, стан імунної системи у хворих на гіпертрофічну форму автоімунного тиреоїдиту з еутиреозом. Встановлено, що терапія низькоінтенсивним лазерним випромінюванням за розробленою та апробованою методикою призводить до зменшення розмірів зоба у хворих з еутиреозом. У процесі дослідження імунного статусу хворих під час лазерної терапії засвідчено позитивні зміни, що включали зростання рівня Тч Е-РУК, зменшення вмісту в крові В-лімфоцитів, циркулюючих імунних комплексів, Іg G та зменшення кількості антитіл до тиреоглобуліну. Cпостереження у віддалений період не виявили негативних наслідків лазерного лікування. Розміри щитоподібної залози, вміст тиреоїдних гормонів та показники імунного статусу через 6 та 9 міс. залишались на рівні, досягнутому в результаті лазерної терапії.

The іnfluence of low-іntensіve laser radіatіon on the structural and functіonal status of the thyroіd gland іn patіents wіth hypertrophіc form of autoіmmune thyroіdіtіs and euthyroіdіsm іs consіdered іn thіs paper. After the conducted laser therapy accordіng to the developed and tested method іt was determіned that the low-іntensіve laser therapy resulted іn the reductіon of goіter sіze іn % of patіents. The posіtіve changes consіstіng іn the іncrease of the level of theophyllіne sensіtіve cells, reductіon of b-lymphocytes іn blood, cіrculatіng іmmune complexes and reductіon of the quantіty of antіbodіes to thyroglobulіns were revealed durіng the research of autoіmmune status of patіents іn the process of laser therapy. The negatіve dynamіcs was notrevealed durіng the follow-up. The sіze of the thyroіd gland, levels of thyroіd hormones and іndіces of the іmmune status 6 and 9 months after treatment remaіned at the level reached as a result of laser therapy.

Подано сучасні відомості про особливості патогенезу тиреоїдиту Хашимото (розглянуто роль у виникненні і розвитку цього захворювання антитіл до антигенів щитовидної залози, активованих Т-лімфоцитів, подано альтернативні схеми апоптозу тиреоцитів як основи патогенезу), обгрунтовано сучасні підходи до діагностики і лікування цього захворювання, наведено результати лікування 40-а хворих на тиреоїдит Хашимото із застосуванням інтрагландулярного введення препарату "Дексаметазо".

Представлены современные данные об особенностях патогенеза тиреоидита Хашимото (рассмотрена роль в возникновении и развитии этого заболевания антител к антигенам щитовидной железы, активированных Т-лимфоцитов, представлены альтернативные схемы апоптоза тиреоцитов как основы патогенеза), обоснованы современные подходы к диагностике и лечению этого заболевания, представлены результаты лечения 40-а больных тиреоидитом Хашимото с использованием интрагландулярного введения препарата "Дексаметазон".

The author presents a review of modern data on the peculiarities of the pathogenesis of Hashimoto's thyroiditis (the role of antibodies to thyroid antigens, activated T-lymphocytes in formation and development of Hashimoto's thyroiditis is analysed; alternative schemes of thyrocyte apoptosis are presented as a pathogenetic basis). Modern approaches to diagnosis and treatment of this disease are grounded; author's results of treatment of 40 patients with Hashimoto's thyroiditis using intraglandular administration of the drug "dexamethasone" are presented.

Ключ. слова: лімфоїдна інфільтрація, хронічний тироїдит, неспецифічна проникливість мітохондрій, каспаза-3, апоптоз, іони кальцію
Індекс рубрикатора НБУВ: Р415.120.11-2

Рубрики:

Тиреоїдити

Шифр НБУВ: Ж15058 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Досліджено активність антиоксидантних ферментів глутатіон-S-трансферази в печінці і плазмі крові та глутатіонредуктази в печінці й еритроцитах крові експериментальних тварин після уведення нової сполуки з антитиреоїдним ефектом (умовна назва - тетракон) і мерказолілу. Встановлено підвищення активності глутатіон-S-трансферази в гомогенаті печінки під час уведення мерказолілу та відсутність суттєвого впливу на активність глутатіон-S-трансферази в плазмі крові та глутатіонредуктази в печінці й еритроцитах крові в разі уведення обох препаратів. Показано перспективність проведення досліджень системи ВРО/АОС в експерименті на моделі гіпертиреозу під час дії тиреостатиків.

Изучена распространенность тиреоидной патологии в условиях умеренной йодной недостаточности Коломыйского района Ивано-Франковской области. Обследовали детское и взрослое население (1245 человек) сел Маркивка и Рунгуры. Распространенность диффузного зоба среди детей до 14-ти лет составляла 63,3 % со снижением до 24,2 % среди лиц в возрасте 56 - 75-ти лет. Наблюдается тенденция к увеличению узловых форм зоба в возрастной группе 36 - 55-ти лет. Частота рака щитовидной железы в исследованной популяции составляла 0,1 %. Наиболее подвержены воздействию йодного дефицита дети и подростки, так как среди них значительно выше частота диффузного зоба.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р569.452-3 + Р415.120.11-3

Рубрики:

Пухлини щитоподібної залози

Тиреоїдити

Шифр НБУВ: Ж14579 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Проанализировано, что лечение больных с аутоиммунным тиреоидитом фитоконцентратами "Джерело" и "Лизорм" улучшает самочувствие больных, уменьшает основные проявления заболевания, тормозит развитие аутоиммунного процесса. Это лечение хорошо переносится больными, не имеет гепато - и/или нефротоксического действия, не вызывает нарушения функции, структуры и не влиет на размеры щитовидной железы. Фитоконцентраты "Джерело" и "Лизорм" рекомендуют для лечения аутоиммунного тиреоидита (эутиреоидное состояние, гипотиреоз легкой степени) при невысокой активности аутоиммунного процесса.

За даними 1 105-ти історій хвороби хворих на тиреоїдну патологію, які знаходились протягом року на обстеженні та лікуванні в ендокринологічній клініці Інституту проблем ендокринної патології АМНУ, виявлено гендерні особливості структури цієї патології, а також вплив змін сексстероїдного гомеостазу на тлі інволюції репродуктивної функції у жінок на частоту та характер тиреоїдної патології. Встановлено, що співвідношення осіб жіночої та чоловічої статі, госпіталізованих з приводу тиреоїдної патології, склали 2,5 : 1. Структура цієї патології у жінок відрізняється більшою питомою вагою аутоімунних захворювань, перш за все, з вузлоутворюванням, а також вузлового зобу. Пери- та постменопауза у жінок супроводжується збільшенням частоти вузлоутворення як на тлі аутоімунної патології, так і без неї.

Досліджено вплив таких факторів, як вік та наявність аутоімунного тиреоїдиту (АІТ) на рівні та співвідношення сфінголіпідів та церамідів в сироватці крові жінок репродуктивного та постменопаузального вікових періодів. Виявлено, що за умов еутиреозу наявність АІТ не спричиняє достеменних змін вказаних показників, а фактор старіння організму асоціюється з вираженим підвищенням рівня церамідів в сироватці крові та індексу цераміди/сфінголіпіди незалежно від наявності АІТ.

Приведены данные цветной эходоплерографии у 91-го больного аутоиммунным тиреоидитом - гипертрофическая и атрофическая формы в эу- и гипотиреоидной фазах. Полученные результаты показали достоверное увеличение индекса резистивности у больных аутоиммунным тиреоидитом. Таким образом, данный показатель может быть его диагностическим критерием.

Приведены данные цветной эходоплерографии у 91-го больного с аутоиммунным тиреоидитом. Полученные результаты показали достоверность увеличения индекса резистивности при развитии гипотиреоза, что может быть использовано как прогностический критерий его развития.

У 180-ти жінок з аутоімунною тиреоїдною патологією досліджено взаємозв'язок функціонального стану щитовидної залози з показниками тиреоїдного імунітету. Встановлено, що у порівнянні з еутиреозом, дистиреоз супроводжується більшою активацією гуморальної ланки імунної відповіді, причому гіпотиреоз - підвищенням рівнів антитіл як до тиреоглобуліну, так і до мікросомального антигена, а гіпертиреоз - тільки підвищенням антитіл до мікросомального антигена. В результаті за умов гіпертиреозу індекс антитіла до тиреоглобуліну/антитіла до мікросомального антигена стає нижчим за одиницю. Вірогідних змін імунорегуляторного індексу за різним гормональним тиреоїдним гомеостазом не виявлено.

Проведено аналіз біопсійного матеріалу зобнозмінених щитовидних залоз (ЩЗ), який було отримано під час оперативного втручання від 109-ти хворих - 103-х (94,5 %) жінок і 6-ти (5,5 %) чоловіків віком від 24-х до 76-ти років. Аутоімунний тиреоїдит (АІТ) характеризується неоднорідним специфічним гістостереометричним профілем співвідношення клітинних та тканинних компонентів, що дозволяє диференціювати переважно лімфоплазмоцитарний та переважно фіброзний варіанти АІТ. Вивчення відносних об'ємів основних структурних елементів ЩЗ за допомогою стереометричної морфометрії дозволяє виділити динамічні складові фактори патологічного процесу у хворих на АІТ. З метою відновлення або посилення обмінно-синтетичних процесів у тиреоїдному залишку, які є результатом імунокоригувальної дії локального дистанційного кріовпливу, останній доцільно застосовувати лише у хворих на післяопераційний гіпотиреоз з переважно лімфоплазмоцитарним варіантом АІТ.

Вивчено особливості клітинного імунітету у хворих на аутоімунний тиреоїдит (АІТ), поєднаний з ішемічною хворобою серця (ІХС). Зроблено висновок, що у цієї категорії хворих мають місце більш значні патологічні зрушення у стані клітинного імунітету, ніж у хворих на АІТ без ІХС. Застосування низькоінтенсивної лазеротерапії у складі комплексного комбінованого лікування хворих на АІТ з супутньою ІХС дає позитивні результати, найбільш помітні через три місяці після початку лікування.

З метою вивчення особливостей внутрішньосерцевої гемодинаміки у разі гіпотиреозу у хворих на ішемічну хворобу серця (ІХС), оперованих з приводу аутоімунного тиреоїдиту (АІТ), обстежено 77 хворих. Зроблено висновок, що у цієї категорії хворих мають місце патологічні зрушення показників, які характеризують скоротливу та діастолічну функцію серця. У хворих на АІТ із наявністю гіпотиреозу та ІХС вказані зрушення більш помітні, ніж у хворих на АІТ без ІХС. Застосування методу низькоінтенсивної лазеротерапії у складі комплексного комбінованого лікування хворих із наявністю гіпотиреозу та ІХС, оперованих з приводу АІТ, у віддаленому післяопераційному періоді дає позитивні результати.

Отмечено, что возможности диагностики тиреоидной патологии расширяются при совместном использовании УЗИ и эходоплерографии. Исследования проводились с использованием цветной эходоплерографии у 91-го пациента с аутоиммунным тиреоидитом - гипертрофическая и атрофическая формы в эу- и гипотиреоидной фазе и 103-х больных диффузным токсическим зобом. Полученные результаты показали достоверное увеличение индекса резистентности у больных аутоиммунным тиреоидитом, таким образом, данный показатель может быть его диагностическим критерием и прогностическим критерием по развитию гипотиреоза. Изучены количественные показатели кровотока и проведен анализ изменений кровотока в щитовидной железе в процессе лечения диффузного токсического зоба, оценена коррелятивная связь между изменением параметров кровотока в щитовидной железе и ее функциональным состоянием, доказана целесообразность использования цветной эходоплерографии в диагностике диффузного токсического зоба, разработана схема прогнозирования тяжелого течения болезни на основании эходоплерографических показателей.

Установлена зависимость между значениями ноцицептивной реакции при дисфункции щитовидной железы и возрастом. В условиях гипертиреоидизма у неполовозрелых животных наблюдалось повышение болевого порога, а в условиях гипотиреоза - снижение. Тиреоидный дисбаланс характеризовался развитием поведенческого дефицита и нарушением мнестических функций. Нарушение интегральной деятельности центральной нервной системы сопровождалось снижением защитных свойств глутатион-пероксидазы в структурах мозга.