Висвітлено причини труднощів диференціальної діагностики хвороб плеври. На підставі аналізу зібраного матеріалу, що охоплює 1500 випадків даного захворювання, запропоновано класифікацію хвороб плеври, пневмотораксу, хронічних плевритів, плевральних ерзац-синдромів тощо. Наведено чітку технологічну систему діагностики хвороб плеври та її обгрунтування. Викладено методи консервативного та оперативного лікування хвороб плеври, а також профілактики рідкісних післяопераційних ускладнень з боку плевральної порожнини.

Рассмотрены анатомо-физиологические особенности органов дыхания, эндоскопическая диагностика, компьютерная и магнитно-резонансная томография, методы микробиологической и функциональной диагностики, применяемые в пульмонологии. Описаны основные клинические синдромы заболеваний легких и плевры, показано их значение в диагностическом поиске. С позиций современной медицинской науки изложены этиологические факторы, предложены диагностические критерии, патогенетически обоснованы способы лечения воспалительных заболеваний легких и плевры. Изложены основы фармакотерапии с использованием международных непатентованных названий медикаментов или состава многокомпонентных препаратов.

Наведено стислий клінічний анатомо-фізіологічний опис плеври, а також плевральних патофізіологічних синдромів. Визначено об'єктивні показники клінічного перебігу хвороб плеври, розглянуто методи обстеження хворих з підозрою на плевральні патологічні процеси. Наведено інформацію про плевральні "ерзац-синдроми" - змінені клінічні прояви основних плевральних синдромів. Запропоновано методики діагностики та лікування синдрому плеврального випоту (СПВ) за різних патологічних процесів. Розглянуто ускладення СПВ і хвороб плеври, висвітлено дискусійні питання проблеми лікування спонтантного пневмотораксу.

Проведено краткое клиническое анатомо-физиологическое описание плевры, а также плевральных патофизиологических синдромов. Определены объективные показатели клинического течения болезней плевры, рассмотрены методы обследования больных с подозрением на плевральные патологические процессы. Дана информация о плевральных "эрзац-синдромах" - измененных клинических проявлениях основных плевральных синдромах. Приведены методики диагностики и лечения синдрома плеврального выпота (СПВ) при разных патологических процессах. Рассмотрены осложнения СПВ и болезней плевры, освещены дискуссионные вопросы проблемы лечения спонтанного пневмоторокса.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р412.401.1-4

Рубрики:

Плеврити

Шифр НБУВ: Ж26838 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Проанализированы результаты цитологического исследования плеврального выпота у 644-х пациентов за период 2000 - 2001 гг. Представлено подробное описание цитологической картины основных видов плеврального выпота, выделены дифференциальные признаки клеточного состава у пациентов с неспецифическим, туберкулезным, застойным и плевритом при онкологическом заболевании. Описаны изменения клеточного состава экссудата при затяжном течении заболевания. Установлена высокая диагностическая ценность цитологического исследования плевральной жидкости, особенно при наличии противопоказаний к выполнению торакоскопии.

Вивчено рентгенологічні варіанти синдрому плеврального випоту, що розширює можливості синдромної діагностики хвороб плеври, головною ознакою яких є плевральний випіт.

Изучена значимость результатов цитологического (ЦИ) и гистологического (ГИ) исследования биопсийного материала, полученного при проведении диагностической торакоскопии по поводу экссудативного плеврита (ЭП) неустановленной этиологии. Проанализированы 69 наблюдений ЭП, установлен диагноз: плеврит неспецифический, туберкулезный, метастатический и при мезотелиоме плевры. Представлены значения характеристик ЦИ и ГИ. Комплексная общая результативность цитогистологической диагностики составила 94 %. Рассмотрены причины возникновения диагностических ошибок.

Представлены современные эпидемиологические данные о распространенности и этиологии синдрома неспецифического плеврального выпота у пациентов фтизио-пульмонологического профиля, а также его динамике за последние 7 лет. Определены основные тенденции изменения частоты возникновения плеврального выпота различной этиологии с учетом пола пациентов. Выделены наиболее распространенные формы плеврального выпота: парапневмонический, гнойный, реактивный, туберкулезный, кардиогенный.

Зазначено, що туберкульоз плеври та неспецифічний плеврит, як правило, після розсмоктування випоту залишають плевральні нашарування, які ведуть до функціональних порушень зовнішнього дихання. Обмеженість дієвості існуючих медикаментозних засобів у профілактиці останнього відома. Запропоновано після закінчення пацієнтами основного курсу антибактеріальної терапії застосовувати санаторно-курортне лікування з застосуванням радонових ванн в санаторії "Поділля" м. Хмільник Вінничини.

За допомогою клінічних прикладів обгрунтовано потребу виконання діагностичної торакоскопії у хворих із плевральним випотом. Доведено, що для етіологічної верифікації плеврального випоту з використанням методу вибору є комбінована торакоскопія.

Запропоновано інтратораскопічне видалення різноманітних спайкових утворень, що сприяє оптимізації процесу лікування туберкульозних плевритів.

Наведено 13 випадків синдрому плеврального випоту, що мав базальну локалізацію. Надано гіпотезу розвитку цієї локалізації та помилкові діагнози, з якими хворі тривалий час лікувалися помилково.

Проанализированы 85 случаев редкого феномена - эозинофилии плеврального экссудата, что составило 5 % всех наблюдаемых больных экссудативным плевритом (соотношение мужчин и женщин - 1,9 : 1). Неспецифический характер патологии выявлен в 45,3 % случаев, туберкулез - в 25,2 %, онкологическое поражение - в 25,5 %, кардиогенный выпот - в 5,8 % случаев. У больных в возрасте до 30-ти лет эозинофилия выпота наиболее часто регистрировалась при туберкулезе, у лиц среднего возраста - при неспецифическом плеврите, у пожилых - при онкопатологии и кардиогенном выпоте. Установлено, что с возрастом неуклонно снижается частота случаев слабо выраженной эозинофилии плеврального экссудата и повышается частота встречаемости выраженной эозинофилии.

Проаналізовано дані про поширеність синдромів плеврального випоту (ПВ) різної етіології серед 1 868 хворих з плевритами, які лікувалися в Інституті фтизіатрії і пульмонології АМН України в 1996 - 2002 рр. За цей період частка хворих з синдромом ПВ серед пацієнтів фтизіо-пульмонологічного профілю збільшилася в 1,9 рази (1996 р. - 7,2 %, 2002 р. - 13,8 %). Розвиток ПВ у 2 рази частіше відбувався у чоловіків, при цьому відзначена тенденція збільшення числа жінок з розвитком цього синдрому. Найчастіше зустрічаються неспецифічні плеврити (44,8 %), серед яких лідируюче положення займають парапневмонічні плеврити (17,2 %) і плеврити без супутньої патології (16,3 %). Туберкульозні плеврити, тобто істинні ексудативні плеврити як окрема нозологічна група, становили 19,4 %, а плеврити пухлинної етіології - 13,9 % випадків.

На підставі детального огляду останніх публікацій, що стосуються синдрому Шегрена, показано, що встановити частоту плеврального випоту за цього неможливо, хоча вказівки на це є. На підставі значного статистичного матеріалу показано частоту синдрому плеврального випоту (0,1 %), наведено характеристику та досвід лікування.

При обследовании 29-ти больных в возрасте от 30-ти до 73-х лет с экссудативными плевритами (15 - с мезотелиомой плевры, 14 - с туберкулезным плевритом) с помощью метода атомно-абсорбционной спектрофотометрии выявлены достоверные различия в концентрации Cd, Cu, Ca, K, Na в плазме крови и плевральном экссудате. При значениях коэффициента соотношения их концентраций 0,4 и меньше (для Cd); 0,79 и больше (для Cu); 1,09 и больше (для Ca); 0,5 и меньше (для K); 0,72 и меньше (для Na) диагностирован плеврит туберкулезного генеза; при значениях 2,15 и больше (для Cd); 0,59 и меньше (для Cu); 0,72 и меньше (для Ca); 2,15 и больше (для K); 1,93 и больше (для Na) диагностирован плеврит онкологического (мезотелиомного) генеза. Полученные данные свидетельствуют, что уровень Cd, Cu, Ca, K, Na в плазме крови и экссудате у больных с мезотелиомой плевры отличается от такового при туберкулезном плеврите, а коэффициенты соотношения их концентраций могут служить критериями дифференциальной диагностики плевритов разной этиологии.

На підставі даних літератури показано складність інтерпретації рентгеноморфологічних симптомів під час діагностики синдрому плеврального випоту. З метою подолання цих труднощів розроблено рентгенологічні варіанти синдрому випоту і надано їх грунтовну характеристику, показано частоту кожного з них і зазначено, з якими процесами потрібно проводити диференціальну діагностику.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р412.4-52

Рубрики:

Хвороби плеври

Шифр НБУВ: Ж16788 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р410.09-3 + Р412.4-2

Рубрики:

Серцево-судинна недостатність

Хвороби плеври

Шифр НБУВ: Ж16621 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Проанализированы данные УЗД плевры и плевральных полостей (370 исследований). Показаны преимущества УЗД в визуализации патологических изменений плевральных полостей при отсутствии лучевой нагрузки. Информативность УЗД в диагностике плеврального выпота составляет 100 %. Сонография позволяет в 70 % случаев дифференцировать характер плеврального выпота. Кроме этого, УЗД дает возможность диагностировать проявления эмпиемы плевральной полости, первичного (мезотелиома) и вторичного (метастатического) поражения плевры.