Висвітлено антимікробні властивості протизапального препарату "Амізон", біологічні властивості патогенних ентеробактерій. Проаналізовано зміни мукозної мікрофлори товстої кишки білих щурів за дії оксалату кобальту, імунокоригувальний вплив амізону за умов антибіотикотерапії на перебіг експериментальної гнійної рани у білих щурів. Наведено результати експериментального та клінічного дослідження ефективності антисептичного препарату "Декасан". Вивчено лікувальну дію альфавіру на моделі офтальмогерпесу у кролів. Описано антимікробні та знезаражувальні властивості похідних фенолу. Представлено порівняльну характеристику антисептичних препаратів для знезараження шкіри, характеристику біологічних властивостей та чутливості до антимікробних засобів збудників гнійно-запальних захворювань.

Освещены антимикробные свойства противовоспалительного препарата "Амизон", биологические свойства патогенных энтеробактерий. Проанализированы изменения мукозной микрофлоры толстой кишки белых крыс при действии оксалата кобальта, иммунокорректирующее влияние препарата "Амизон" в условиях антибиотиктерапии на протекание экспериментальной гнойной раны в белых крыс. Приведены результаты экспериментального и клинического исследования эффективности антисептического препарата "Декасан". Изучено лечебное действие альфавира на модели офтальмогерпеса у кроликов. Описаны антимикробные и обеззараживающие свойства производных фенола. Представлены сравнительная характеристика антисептических препаратов для обеззараживания кожи, характеристика биологических свойств и чувствительности к антимикробным свойствам возбудителей гнойно-воспалительных заболеваний.

Проведено мікробіологічне обгрунтування доцільності нової лікарської форми хлорофіліпту - мазі для лікування гнійно-запальних захворювань стафілококової етіології. Доведено, що оптимальною за виявленими антимікробними властивостями є 3 %-а концентрація густого екстракту хлорофіліпту у складі мазі. У процесі вибору основи доведено, що гідрофобні компоненти інактивують, емульсійні - не впливають, а сплави ПЕО-400 та ПЕО-1500 синергідно посилюють антимікробні властивості діючої речовини у складі відповідних зразків мазей.

Проведено микробиологическое обоснование целесообразности создания новой лекарственной формы хлорофиллипта - мази для лечения гнойно-воспалительных заболеваний стафилококковой этиологии. Доказано, что оптимальной по проявлению антимикробных свойств является 3 %-я концентрация густого экстракта хлорофиллипта в составе мази. При подборе основы доказано, что гидрофобные компоненты инактивируют, эмульсионные - не влияют, а сплавы ПЕО-400 и ПЕО-1500 синергидно усиливают противомикробную активность действующих веществ в составе соответствующих образцов мази.

A microbiological substantiation of the expediency for creating a new medicinal form of chlorophilipt - an ointment for treating pus inflammatory diseases of staphylococcus etiology - has been carried out. It has been proven that 3 % concentration of adense chlorophilipt extract in the composition of the ointment is optimal for its antimicrobial properties. While choosing a base the hydrophobic components have been proven to inactivate, the emulsion ones do not affect and PEO-400/PEO-1500 alloys enhance synergically antimicrobial properties of the acting substances in the composition of the corresponding samples of the ointment.

Проведено мікробіологічне дослідження нових антисептичних препаратів: "Декаметоксин", "Офтадек", "Ціделон", "Норфлоксацин", "Аурісан", "Отосан", "Ріносепт". Експериментально обгрунтовано доцільність їх застосування у поєднанні з гентаміцином. Наведено результати вивчення чутливості бактерій до антибіотиків,а також швидкості формування резистентності госпітальних ізолятів стафілококу та ешерихій до лікарських антисептичних препаратів. Визначено вплив концентрацій водневих іонів і різного мікробного навантаження на властивості лікарських антимікробних препаратів. Експериментально встановлено вплив антисептичних препаратів на адгезивну здатність стафілококів, а також на гістологічну структуру тканин органа зору, печінки, серця, нирок тварин. Показано перспективність застосування декаметоксину, офтадеку, ціделону, норфлоксацину, аурісану, отосану, ріносепту для лікування та профілактики гнійно-запальних захворювань.

Для декаметоксин-, мірамістин- та етонійселективного електродів синтезовано нові елекродоактивні речовини та встановлено їх склад. З використанням синтезованих електродоактивних речовин розроблено різні мембранні композиції для іоноселективних електродів. Як компонент мембранної композиції замість активованого вугілля вперше використано препарат колоїдного срібла - "Коларгол". З'ясовано, що його використання призводить до зниження дрейфу потенціалу та зменшення часу встановлення рівноважного потенціалу електродів. За результатами досліджень виявлено оптимальний склад мембранних композицій для розроблених наноселективних електродів, здійснено дослідження найважливіших валідаційних характеристик для розроблених методів потенціометричного аналізу, згідно з якими проведено аналіз деяких лікарських форм з похибкою, що не перевищує вимог нормативно-аналітичної документації. На основі мембранних композицій розроблено твердоконстантні декаметоксинселективний, мірамістинселективний й етонійселективний електроди.

Розглянуто питання розробки противірусних, антибактеріальних, протигрибкових лікарських антисептичних препаратів антифунгіну, аурисану, памосепту, декаметоксину, декасану, десептолу, горостену, офтадеку, палісану, палісепту, ріносепту, септефрилу. Описано фізико-хімічні, мікробіологічні, протигрипозні, протигерпетичні, протигрибкові властивості нових антисептиків. Висвітлено ефективність даних лікарських антисептичних препаратів для лікування, профілактики інфекційних гнійно-запальних захворювань. Досліджено міжмолекулярну взаємодію похідних четвертинних солей хінолінію з компонентами клітинної мембрани, вплив антисептиків на адгезовані властивості бактерій, особливості формування резистентних до антисептиків варіантів мікроорганізмів. Визначено показання, протипоказання для застосування нових антисептиків у хірургії, оториноларингології, офтальмології, дерматології та інших галузях клінічної медицини.

Вперше на штамах мікроорганізмів з природною і набутою стійкістю до антимікробних препаратів визначено ступінь впливу декаметоксину, ципрофлоксацину, офлоксацину, левофлоксацину та визначено їх антимікробні властивості залежно від різних негативних умов. Виявлено залежність досліджуваних препаратів від мікробного навантаження, вмісту білків, різного pH поживного середовища. Наведено дані про вплив антимікробних засобів на адгезивну здатність збудників бактеріальних інфекцій. Експериментально вивчено особливості формування резистентності мікроорганізмів за дії антисептиків і фторхінолонів. Вивчено вплив поєднаного застосування декаметоксину в комбінації з ципрофлоксацином в організмі тварин з гострою стафілококовою інфекцією. Доведено синергійну дію суббактеріостатичних доз декаметоксину та ципрофлоксацину.

Розроблено новий антимікробний лікарський препарат "Антифунгін". Наведено дані щодо антимікробної активності антифунгіну (АНФ), хлорнітрофенолу (НФ), нової синтетичної сполуки нітрону N - арилхінолілазометину (НАХ-4), декаметоксину (ДК), декаміну (ДМ), мірамістину (МР), одержані внаслідок проведених мікробіологічного, фізико-хімічного, фармацевтичного, фізіологічного досліджень на 152-х музейних, свіжевиділених штамах мікроорганізмів. Установлено протимікробний спектр нових антисептичних лікарських засобів. Вивчено особливості формування резистентності до антисептиків у стафілококів, кандид. Формування стійкості у мікроорганізмів до АНФ, ДМ, НАХ-4, ДК, НФ розглянуто як їх універсальний захисний механізм. З'ясовано, що антибіотикорезистентні штами стафілокока зберігають високу чутливість до АНФ та інших антисептиків. За результатами дослідження фізико-хімічної стабільності, протимікробної активності 5-ти серій АНФ показано, що препарат протягом тривалого часу добре зберігає специфічну дію стосовно стафілокока. У дослідах на тваринах не виявлено шкірно-подразнювальну, токсичну дію на організм АНФ, НФ, ДМ. За тривалих дослідів не виявлено змін вмісту гемоглобіну, кількості еритроцитів, лейкоцитів, лейкоцитарної формули периферичної крові, а також патоморфологічних змін шкіри, внутрішніх паренхіматозних органів. Відзначено, що застосування АНФ у 480-ти хворих забезпечило одужання пацієнтів з висівкоподібним лишаєм, епідермофітією, мікроспорією, кандидамікозом, стрептостафілодерміями.

Теоретично обгрунтовано та розроблено оптимальний склад, а також раціональну технологію виготовлення комбінованої мазі гексафен, що містить антисептики гексаметиленетрамін, фенілсаліцилат і репарант тіотриазолін, та використовується для лікування ран у другій та третій фазах ранового процесу внаслідок реалізації антисептичних властивостей цих речовин залежно від pH рани. Розроблено методики ідентифікації та кількісного визначення діючих речовин у препараті. Установлено оптимальні умови зберігання та підібрано раціональну упаковку мазі, що забезпечує стабільність препарату потягом двох років. На підставі результатів експериментальних досліджень доведено високу специфічну фармакологічну та мікробіологічну активність мазі для лікування ран у другій і третій фазах ранового процесу.

За результатами наукових досліджень обгрунтовано комплексний підхід до створення м'яких лікарських форм для лікування ран, ранового процесу та інфекційних дерматитів, ускладнених грибковою мікрофлорою. Теоретично й експериментально обгрунтовано оптимальний склад мазей: димексерому - ксероформу - 5,0, димексиду - 5,0, поліетиленоксидної основи (ПЕО) - до 100,0 та екседиму - еконазолу - 1,0, ксероформу - 5,0, димексиду - 5,0 та ПЕО-основи - до 100,0. За результатами комплексних біофармацевтичних, фізико-хімічних, фармако-технологічних і біологічних досліджень розроблено оптимальну технологію та методики стандартизації мазей з ксероформом. Вивчено стабільність мазей під час зберігання. За результатами фармакологічного моніторингу доведено специфічну активність і нешкідливість препаратів. Розроблено нормативно-технічну документацію.

Вивчено параметри сорбційної взаємодії катіонних поверхнево-активних антисептиків (етоній, декаметоксин) у складі сорбційної композиції Флотоксан з сироватковим альбуміном та їх комплексною системою. Одержані дані показали, що використання розробленої композиції, що містить катіонні поверхнево-активні антисептики у масовому співвідношенні 1,5 %, є експериментально обгрунтованим, безпечним та доцільним для проведення ентеросорбції.

Показано роль основних механізмів резистентності та додаткових факторів у процесі підвищення стійкості мікробних патогенів. Наведено дані про можливі механізми підвищеної стійкості мікроорганізмів у складі біоплівок до антимікробних речовин. Розглянуто підходи до попередження формування резистентності мікроорганізмів, а також шляхи та перспективи розроблення нових антисептиків. До перспективних напрямів розробки нових антисептиків можна віднести препарати, що пригнічують специфічні механізми розвитку клітин (QS-системи тощо), препарати бактеріофагів та їх похідних, модифіковані бактеріолітичні ферменти.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р281.812/813

Рубрики:

Антисептичні засоби

Шифр НБУВ: Ж68462 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Визначено на клінічних штамах золотистого стафілокока антимікробну активність антисептичних препаратів септефрил, ефізол, аджисепт за несприятливих умов культивування (5 та 10 % білків сироватки крові). Установлено, що антимікробна активність антисептичних препаратів за наявності білків сироватки крові зменшувалася, проте залишалася на високому рівні щодо клінічних штамі мікроорганізмів.

Дослідження присвячено характеристиці, призначенню та перспективам застосування сучасних хімічних засобів дезінфекції та стерилізації на основі пероксидних сполук. Розглянуто фактори, які впливають на стійкість та ефективність вияву специфічної біологічної дії пероксидних похідних карбонових кислот. Наведено результати опрацювання нових дезінфекційних та антисептичних засобів на основі вищих пероксикарбонових кислот.

Обгрунтовано застосування антисептичних лікарських препаратів аурисану, декасану, декаметоксину, горостену, мірамістину, етонію, септефрилу. Наведено результати дослідження чутливості бактерій до антибіотиків, швидкості формування резистентності госпітальних ізолятів стафілококу, ешерихій, сальмонел до антисептичних препаратів. Вивчено вплив неблагоприємних умов на антимікробні властивості антисептичних препаратів, що досліджувались. Обгрунтовано дії антисептичних препаратів на адгезивну здатність стафілококів, ешерихій. Вивчено вплив горостену, септефрилу на гістологічну структуру шкіри та внутришні органи тварин. Підтверджено перспективу застосування аурисану, декасану, горостену, септефрилу з лікувально-профілактичною метою гнійно-запальних інфекцій.

Наведено результати вивчення впливу антимікробних препаратів на адгезію грампозитивних і грамнегативних мікроорганізмів. Показано, що антисептичні препарати септефрил, себедин, аджисепт пригнічують адгезію бактерій. Найнижчий індекс адгезивності спостережено за присутності препарату септефрил.

Разработка и внедрение в медицинскую практику эффективных жидких лекарственных средств ЛС антисептического действия на основе новых субстанций и их новых комбинаций - актуальная задача современной фармацевтической и медицинской науки. С целью изучения современных жидких ЛС антисептического действия провели обзор нормативно-директивных документов МЗ Украины, Государственного формуляра ЛС, а также других источников специализированной информации. Установили, что антисептические и дезинфицирующие средства по химическому строению разделяют на неорганические и органические соединения. Описаны некоторые средства, механизм их действия, сфера, показания к применению, ограничения при назначении. Отмечено, что перспективен поиск субстанций широкого спектра действия среди производных флуорена. Это свидетельствует о перспективности создания жидких фармацевтических композиций на их основе для лечения инфекционных заболеваний кожи.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р281.812/813

Рубрики:

Антисептичні засоби

Шифр НБУВ: Ж25976 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Мета - оцінка антимікробних властивостей декаметоксину, етонію, декасану, мірамістину, хлоргексидину біглюконату щодо бактерій та Candida albicans. Досліджували антисептики декаметоксин (ДКМ), декасан (ДС), мірамістин (МР), хлоргексидину біглюконат (ХГ), етоній (ЕТ). Визначали вплив ДКМ, ЕТ на інфузорії Colpoda steinii, культуру клітин хоріоналантоїсної оболонки (ХАО) курячих ембріонів з допомогою стандартних методів. Визначали антимікробну дію методом двократних серійних розведень ДКМ, ДС, МР, ХГ, ЕТ на клінічні антибіотикорезистентні штами S. aureus (n 65), Enterococcus spp. (n 23), E. coli (n 55), P. aureginosa (n 18), A. baumannii (n 46), Enterobacter spp. (n 10), K. pneumoniae (n 12), Proteus spp. (n 15) C. albicans (n 20). Доведено, що ДКМ проявляв токсичну дію на культури Colpoda steinii, культуру клітин ХАО в меншій дозі (до 25 мкг/мл), ніж етоній (до 125 мкг/мл) протягом 3 годин. Встановлено протимікробну дію ДС, МР, ХГ, ЕТ на S. aureus, Enterococcus spp. S. aureus. Мінімальні бактерицидні, концентрації (МБцК) ДС - 4,31 +- 0,48 мкг/мл; МБцК ЕТ - 17,94 +- 6,63 мкг/мл. Enterococcus spp. були чутливими до ДС (МБцК 4,45 +- 0,38 мкг/мл), ХГ (МБцК 21,37 +- 0,91 мкг/мл), ЕТ (21,37 +- 1,71 мкг/мл). ДС діяв на E. coli (МБцК 9,43 +- 0,49 мкг/мл). Штами C. albicans були більш стійкими до МР, ХГ, ЕТ в порівнянні з ДС. Висновок: лікарський засіб декаметоксин (25 мкг/мл) та етоній (125 мкг/мл) не мають токсичної дії на Colpoda steinii, культуру клітин ХАО протягом 3 годин. ДС, МР, ХГ та ЕТ мають виражену протимікробну дію на антибіотикорезистентні штами грампозитивних бактерій, C. albicans. ДС, МР проявляють кращу протимікробну активність на антибіотикорезистентні штами бактерії в порівнянні з хлоргексидином, етонієм.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р281.812/813

Рубрики:

Антисептичні засоби

Шифр НБУВ: Ж70307 Пошук видання у каталогах НБУВ