У 235 постраждалих з пошкодженнями опорно-рухової системи (ОРС), що поєднані з черепно-мозковою травмою (ЧМТ) дев'ятикратно протягом 30 днів визначали нормальну мікрофлору (МФ) слизових оболонок носоглотки і поверхні шкіри. При домінуванні ЧМТ встановлено інгібування індигенної МФ (негемолітичні стрептококи зіва, коагулазонегативні стафілококи і коринебактерії носа) при одночасному підвищенні висівання транзитивних видів (ентерококи та ентеробактерії зіва), особливо в умовах оперативного лікування (золотистий стафілокок зіва і носа). У хворих з важкими поєднаними пошкодженнями ОРС та важкою ЧМТ пригнічування індигенної та непатогенної додаткової МФ більше виражено у осіб після оперативного лікування ЧМТ, ніж у хворих, які перенесли операції на ОРС або на двох системах.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р608.1-1 + Р264.860

Рубрики:

Хвороби сальних залоз

Мікрофлора шкіри

Шифр НБУВ: Ж23543 Пошук видання у каталогах НБУВ 

За допомогою диско-дифузійного методу досліджено чутливість до пеніциліну, оксациліну, цефалексину, еритроміцину, лінкоміцину, тетрацикліну, гентаміцину 419-ти штамів аеробних бактерій, виділених із шкіри нижніх кінцівок від хворих на цукровий діабет. Найвищу чутливість стафілококи мали до цефалексину і гентаміцину (90 % штамів). До пеніциліну резистентними було 52,5 % культур. Коагулазонегативні стафілококи (S. epidermidis і S. haemolyticus) мали більш високий рівень резистентності до антибіотиків, ніж коагулазопозитивні S. aureus. Переважна більшість представників угруповання аеробних споротвірних бацил і мікрококів були чутливими до досліджуваних антибіотиків.

Визначено фібринолітичні властивості стафілококів різних видів, які отримано з поверхні шкіри - однієї з екологічних ніш організму людини. Здатність до фібринолізу встановлювали за утворенням прозорих зон лізису навкруги колоній бактерій на живильному середовищі із 20 %-ю плазмою людини. Встановлено, що бактерії виду S. aureus, які вегетували на поверхні шкіри у кількості 13,1 % від загальної кількості вилучених мікроорганізмів, посіли перше місце за кількістю здатних до фібринолізу штамів (91,3 %).

Определены фибринолитические свойства стафилококков разных видов, полученных с поверхности кожи - одной из экологических ниш организма человека. Способность к фибринолизу устанавливали по образованию прозрачных зон лизиса вокруг колоний бактерий на питательной среде с 20 %-й плазмой человека. Установлено, что бактерии вида S. aureus, которые вегетировали на поверхности кожи в количестве 13,1% от общего количества выделенных микроорганизмов, заняли первое место по количеству способных к фибринолиза штаммов (91,3 %).

Увагу приділено підвищенню ефективності лікування хворих на алергодерматози (атопічного дерматиту, істинної та мікробної екземи) на підставі удосконалення комплексу терапії із застосуванням ступінчастої сорбційної терапії з використанням ентеросорбентів з різними властивостями та етапної зовнішньої терапії з використанням антибактеріальних засобів і топічних стероїдів на основі вивчення змін біоценозу шкіри та кишечника й імунного статусу шляхом використання рівня ІЛ-17А як маркера загострення алергодерматозів і показника ефективності лікування. Висвітлено роль мікробіоценозу людини у виникненні алергодерматозів. Охарактеризовано сучасні принципи лікування алергодерматозів. Розкрито особливості визначення рівня інтерлейкіну-17А .

Індекс рубрикатора НБУВ: Р601.3-5 + Р264.860

Рубрики:

Нейро-алергічні дерматози

Мікрофлора шкіри

Шифр НБУВ: РА439125 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Micrococcus luteus - представник нормальної мікрофлори шкіри людини, який найчастіше локалізується на відкритих поверхнях організму. У випадку порушення цілісності шкірного покриву можлива дисемінація збудника з розвитком хвороби. Мета роботи - представити клінічний випадок септицемії, спричиненої Micrococcus luteus. Описано клінічний випадок септицемії, спричиненої Micrococcus luteus, у пацієнта віком 39 років, який перебував на стаціонарному лікуванні у Львівській обласній інфекційній клінічній лікарні. Висновок: наведений клінічний приклад ілюструє тяжкий перебіг септицемії, спричиненої Micrococcus luteus із залученням у патологічний процес внутрішніх органів, а саме нашаруванням негоспітальної лівобічної пневмонії, ексудативного плевриту, перикардиту, менінгіту. Хоча у даному випадку антибактеріальна терапія призначена хворому на момент госпіталізації до стаціонару, досягнути результату в лікуванні вдалося лише після ретельного дообстеження пацієнта з проведенням відповідних бактеріологічних тестів та визначенням чутливості збудника до антибактеріальних середників.