Викладено сучасні дані про етіологію, поширеність, патогенез, клініку, ускладнення, діагностику і терапевтичне лікування найбільш розповсюджених кишкових бактеріальних інфекцій (холера, сальмонельоз, шигельоз, ешерихіоз, стафілококові токсикоз та ентероколіт, кампілобактеріоз, кишковий ієрсиніоз, кишковий клостридіоз тощо). Значну увагу приділено їх диференціальній діагностиці з хірургічною та терапевтичною патологією, лікувальним заходам із використанням антибактеріальних, дезінтоксикаційних, дегідратаційних, імунокоригувальних засобів, а також інтенсивній терапії невідкладних станів (гіповолемічний та інфекційно-токсичний шок). Ця книга є першою клінічною монографією, в якій узагальнено багаточисленні відомості, що були опубліковані в періодичних виданнях, матеріалах наукових конференцій та інших, часто недоступних загальному колу фахівців, документах.

Установлено, що на Полтавщіні сальмонельози набули широкого розповсюдження. У період 1980 - 1998 рр. найвищі рівні захворюваності зареєстровано: серед свиней - у 1994, а серед людей - у 1995 році. Захворюваність серед свиней зросла у 2,7 а поміж людей - у 1,6 рази. Найбільше випадків захворювання людей на сальмонельоз зареєстровано у місцях з високою концентрацією населення.

Представлены данные распространения холеры в различных регионах Украины на протяжении XIX - XX ст. Рассмотрены факты шести крупных пандемий холеры, обусловленных отсутствием санитарного надзора за источниками водоснабжения, канализацией, очисткой населенных мест. Показано, что проведение санитарно-гигиенических профилактических мероприятий в комплексе с вакцинацией является единственно надежным способом ликвидации эпидемий холеры.

Показана зависимость частоты выделения энтеровирусов от больных с острой кишечной патологией (ОКП) от года, месяца и региона. Установлена ведущая роль водного фактора в возникновении ОКП энтеровирусной этиологии. Средняя частота изоляции энтеровирусов за период 1998 - 2002 гг. составляла 2,6 %. Наиболее высоким этот показатель был в 1998 г. (4,4 %), наиболее низким - в 2000 и 2001 гг. (1,8 %). Чаще всего от больных с ОКП выделяли вирусы ECHO и Коксаки В, удельный вес которых соответственно равнялся 31,5 и 31,3 %.

Представлены результаты оценки эпидемиологической эффективности вакцинации против гепатита В (ГВ), проведенной в Украине среди новорожденных и медицинских работников. Использован метод корреляционного анализа. Показано, что проводимая в настоящее время иммунизация против ГВ новорожденных недостаточно эффективна для предупреждения случаев перинатального инфицирования. Предложена стратегия иммунопрофилактики ГВ в Украине.

Показана проблема прогнозирования заболеваемости сальмонеллезом. Рассмотрено прогнозирование временных рядов статистическими моделями. Обсуждены методы, применяемые к обработке данных в режиме реального времени. Предложены методы экспоненциального сглаживания и адаптивного экспоненциального сглаживания, применяемые к аддитивным и мультипликативным моделям временных рядов. Проанализированы практические результаты, полученные при эксплуатации рассматриваемых моделей.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р194.13-394

Рубрики:

Епідеміологія дизентерії

Шифр НБУВ: Ж69231/мед. Пошук видання у каталогах НБУВ 

Для анализа стационарности статистической связи (СС) между временными рядами (ВР) заболеваемости населения Севастополя гепатитом A, а также ВР месячных сумм выпадающих в регионе атмосферных осадков изучены коэффициенты линейных трендов, построенных по фрагментам ряда длиной 22 года, начинающимся в разные годы. Выявлено, что СС между рядами во многих фрагментах близка к стационарной, что свидетельствует о возможности эффективного применения методов теории статистического прогнозирования. Предложен алгоритм прогнозирования по ряду заболеваемости в предыдущие годы. Для повышения эффективности прогнозирования заболеваемости предложено привлекать дополнительные факторы, в том числе состояние водообеспечения города.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р194.311-395 + Р194.16-395

Рубрики:

Епідеміологія грипу

Епідеміологія епідемічного гепатиту (хвороби Боткіна) та інших вірусних гепатитів

Шифр НБУВ: Ж22335 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Изучены особенности эпидемического процесса гепатита В в условиях реализации программы вакцинопрофилактики в Украине. Установлено выраженное снижение регистрируемой заболеваемости, доминирование естественных путей передачи возбудителя и скрытых форм гепатита В в областях с высоким уровнем распространенности инфекции. Показано, что рост показателей охвата прививками положительно сказался на эффективности защиты от гепатита В детей и медицинских работников. Установлено, что эпидемиологическая эффективность вакцинации новорожденных зависит от распространенности гепатита В в регионе. Обоснована необходимость разработки стратегии иммунизации с учетом интенсивности эпидемического процесса гепатита В.

Мета роботи полягала у визначенні рівня поширеності гепатитів В і С серед хворих на туберкульоз. Показано, що в загальній групі обстежених частота виявлення маркерів гепатиту В становить 58,9 %, гепатиту С - 59,2 %. Під час аналізу результатів обстеження ВІЛ-інфікованих хворих на туберкульоз встановлено, що поширеність серед них маркерів гепатитів В і С значно перевищує середні показники для всієї групи обстежених: 62,5 та 87,5 % відповідно. У ВІЛ-інфікованих осіб переважають маркери гепатиту С, а у хворих на туберкульоз без ВІЛ-коінфекції - маркери гепатиту В.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р194.17 + Р264.919

Рубрики:

Епідеміологія поліомієліту (дитячого спинномозкового паралічу, хвороби Гейне-Медіна, епідемічного дитячого паралічу)

Інші віруси (снід, герпес та ін.)

Шифр НБУВ: Ж14793 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Проаналізовано новітні дані щодо молекулярно-епідеміологічних особливостей поліовірусної інфекції, гено- та фенотипових відмінностей "диких", атенуйованих штамів поліовірусів, штамів поліовірусів вакцинного походження, зокрема рекомбінантних варіантів з неполіомієлітними ентеровірусами. Показано можливі шляхи утворення поліовірусів-ревертантів та їх роль у виникненні паралітичного поліомієліту за умов реалізації заходів з ерадикації поліомієліту. Визначено головні стратегічні напрями підтримки епідемічного благополуччя щодо поліовірусної інфекції на тлі зниження або припинення циркуляції "дикого" поліовірусу.

Проаналізовано найважливішу проблему епідемічної безпеки питної води, зокрема моделювання ризику мікробної контамінації питної води для здоров'я населення. Встановлено, що перевищення захворюваності гострими кишковими інфекціями, що викликані невстановленими збудниками, у порівнянні із захворюваністю на гострі ентероколіти, зумовлені встановленими збудниками, в Одеській обл. (і деякою мірою в Україні в цілому), свідчить про підвищений ризик захворюваності населення, у тому числі у випадку мікробної контамінації питної води. Верифікація збудника дозволила встановити, що найбільш значимими воднообумовленими інфекціями для всіх регіонів Одеської обл. у 2005 р. були гепатит А і дизентерія. Розроблена модель ризику свідчить, що ріст числа проб, які містять антиген гепатиту А (понад 3,5 - 4, до 5 і особливо до 6 %), слід розглядати як прогностично несприятливий у силу можливого експонентного підвищення захворюваності гепатитом А. Розроблено концепцію персистуюче-мультиваріантного ризику патогенів питної води й обгрунтовано значимість використання діоксиду хлору як засобу мінімізації такого ризику.

Проведен анализ распространения иерсиниозной инфекции на территории Запорожской области и в Украине. По результатам статистической обработки данных санитарно-эпидемиологической службы и использованных литературных источников можно предположить о наличии недостатков в системе выявления иерсиниозов как в области, так и в стране. С целью улучшения состояния их диагностики необходимо усовершенствование существующих методов исследования, внедрение в практику мероприятий по профилактике кишечного иерсиниоза и псевдотуберкулеза.

Вперше визначено особливості розповсюдження, тенденції, етапи розвитку та рушійні сили епідемічного процесу гепатиту В (ЕП ГВ) в Україні за період від початку офіційної реєстрації цього захворювання (1970 р.) і до теперішнього часу. Показано вплив соціально-економічних змін, що відбуваються в суспільстві, на кількісні й якісні параметри ЕП, формування домінуючих шляхів передачі збудника та груп підвищеного ризику інфікування. Науково обгрунтовано та визначено шляхи удосконалення епідемічного нагляду (ЕН) за ГВ в Україні з урахуванням досягнень сучасної імунодіагностики та імунопрофілактики. Проведено комплексне вивчення епідеміологічних особливостей розповсюдження внутрішньолікарняних інфекцій гепатитів В і С (ГВ і ГС) з розробкою теоретичних, методичних та практичних аспектів проблеми. На підставі результатів епідеміологічних досліджень встановлено дійсний рівень розповсюдженості ГВ серед пацієнтів та медичних працівників і залежність його показників від профілю лікувальних установ. Одержано нові дані, що дають підставу розглядати ГС як внутрішньолікарняну інфекцію. Виявлено специфічні причини й умови розвитку ЕП ВЛ ГВ і ГС, групи підвищеного ризику зараження пацієнтів за професійного інфікування медичних працівників. Наведено порівняльну оцінку епідемічної значущості різних шляхів і факторів передачі збудників ВЛ ГВ і ГС у лікувальних відділеннях різного профілю. Уточнено уявлення про широту розповсюдження й епідеміологічні характеристики ВЛ ГВ і ГС за сучасних умов, про особливості ЕП.

Уперше визначено пріоритетні чинники та шляхи передачі збудників гострих кишкових інфекцій (ГКІ) у Збройних Силах (ЗС) України залежно від санітарно-технічного стану об'єктів комунального призначення окремих військових гарнізонів та місць їх дислокації. Установлено кореляційні зв'язки між показниками, які характеризують санітарно-технічний стан комунальних об'єктів певного військового гарнізону та рівень захворюваності військовослужбовців на дизентерію та кишкові інфекції з невизначеною етіологією, створено відповідні картограми. Адаптовано до сучасних умов метод довгострокового прогнозування захворюваності стосовно зазначених інфекцій на базі вибору математичної функції тренда (генеральної тенденції). Запропоновано комплекс профілактичних заходів в осередках КГІ та раціонального використання капітальних вкладень щодо покращання санітарно-технічного стану об'єктів комунального призначення військових гарнізонів.

Досліджено особливості розвитку епідемічного процесу ротавірусної інфекції (РВІ) в Україні за період 1995 - 2004 рр., зокрема такі його прояви, як спорадичну захворюваність і спалахи. Показано, що питома вага випадків РВІ у структурі етіологічно розшифрованих гастроентеритів становить 8,1 %. На підставі результатів дослідження матеріалу від здорових дітей і дорослих підтверджено активність прихованого епідемічного процесу РВІ. З'ясовано, що на РВІ хворіють особи усіх вікових груп, проте до 68,6 % випадків реєструється серед дітей віком до 2-х років, яку визначено як "групу ризику". Встановлено, що дорослі є імовірним джерелом інфекції для дітей. На підставі вивчення багаторічної динаміки захворюваності на РВІ визначено тенденції до зростання її показників та періодичної активізації з інтервалом у 2 - 4 роки. Виявлено зимово-весняну сезонність розповсюдження РВІ з максимальним рівнем захворюваності у березні. Показано, що значні відмінності захворюваності у різних регіонах України обумовлені недосконалістю системи лабораторної діагностики та реєстрації РВІ, впливом природних чинників та особливостями водопостачання. За відсутності епідемічного нагляду за РВІ проведення профілактичних заходів у зимово-весняний період щодо дітей молодшого віку можливо за даними захворюваності на кишкові інфекції невизначеної етіології. На підставі аналізу епідеміологічних характеристик захворюваності на РВІ розроблено схему епідеміологічного нагляду за розповсюдженням інфекції.

Вперше визначено епідеміологічні особливості поширення гепатитів B і C (ГВ і ГС) на Полтавщині. Одержано нові дані про дійсну інтенсивність, параметри, тенденції розвитку, рушійні сили епідемічного процесу (ЕП) ГВ і ГС. Виявлено провідну роль прихованого компонента ЕП, активність якого визначається переважанням субклінічних недіагностованих форм гострих і хронічних гепатитів. Встановлено дійсну інфікованість донорів крові вірусами ГB і ГC, уточнено форми та стадії інфекційного процесу. Проведено порівняльний аналіз чутливості різних методів виявлення слідів прихованої крові й удосконалено методику контролю якості передстерелізаційної очистки медичного інструметарію багаторазового використання. Вивчено дезінтегрувальну дію дезінфекційних засобів (ДЗ), які належать до різних хімічних груп, на нуклеїнові кислоти збудників ГВ і ГС й обгрунтовано доцільність застосування альдегідровмісних ДЗ для знезараження цих вірусів. Визначено основні напрямки удосконалення профілактичних і протиепідемічних заходів на Полтавщині щодо зниження інтенсивності ЕП ВГ з парентеральним механізмом передачі збудників.

  Скачати повний текст