Викладено методику розробки та впровадження на підприємствах науково обгрунтованих норм виробітку та витрати палива під час внесення добрив у процесі хімічного захисту сільськогосподарських культур. Наведено технічні характеристики нової сільськогосподарської техніки вітчизняного та зарубіжного виробництва з відповідно розробленими нормами.

Наведено результати експериментальних досліджень кінетики процесу гранулоутворення азотно-калієво-кальцієво-гумінових добрив. Визначено вплив основних технологічних параметрів на кінетику гранулоутворення та властивості твердих компонентів, одержаних шляхом зневоднення та грануляції різних композицій у дисперсних багатофакторних системах.

Індекс рубрикатора НБУВ: П040.15

Рубрики:

Підготування до використання, техніка, норми та терміни внесення добрив

Шифр НБУВ: Ж23660 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Предложена математическая модель процесса распыления удобряющих химических веществ посредством дефлекторного пульверизатора с плоско-факельным распылением, работа которого основана на эффекте Вентури. Рассмотрено несколько режимов работы пульверизатора с осуществлением регулировки скорости потока, а также угла факела распыления посредством изменения геометрических параметров сопловой насадки. Определены наиболее рациональные параметры течения компонентов распыляемой среды, а также геометрические параметры распылителя с учётом скорости движения летательного аппарата и эффекта экрана от поверхности полива.

Рассмотрены технологические процессы и технические средства для внутрипочвенного дифференцированного внесения минеральных удобрений. Разработаны оригинальные конструкции комбинированных сеялок для дифференцированного внутрипочвенного внесения минеральных удобрений. Предложено оригинальное устройство для равномерного распределения и дозирования сыпучих удобрений. Результаты исследований технологии дифференцированного внутрипочвенного внесения минеральных удобрений и технических средств для ее осуществления реализованы в макетных образцах, работоспособность которых проверена в лабораторных и полевых условиях.

Класифіковано прийоми локального внесення добрив. З'ясовано причини нерівномірності розсівання добрив машинами для локального внесення добрив. Виявлено відмінності в техніці локального внесення добрив, що характеризуються багатьма ознаками, які суттєво впливають на ефективність розподілу добрив у грунті. Проаналізовано технології та способи внесення мінеральних добрив, де встановлено, що локальне внесення добрив, у порівнянні з розкидним, збільшує їх ефективність, при цьому врожайність зернових зростає, коефіцієнт використання поживних речовин рослинами підвищується. Звернуто увагу на підгрунтовий (локальний) спосіб внесення туків, проведено досліди та конструкторські пошуки щодо розробки ефективних робочих органів для його здійснення, та створення на їх базі нових машин. Відомо, що за поверхневого внесення ефективність добрив часто буває нижче очікуваної, тому актуальним є питання про вдосконалення технології та способів їх використання. Поєднання локального внесення добрив з обробітком грунту або з обробітком грунту і посівом значно скорочує витрати праці, але наведені витрати коштів у всіх випадках за локального внесення добрив вище, ніж у разі розкидного, однак за вартістю продукції, одержуваної у разі розкидного ефект перевищує суму додаткових витрат. Урожайність сільськогосподарських культур від локалізації туків зростає за збільшення норм добрив до певних меж. За цією межею слід очікувати зниження ефекту локалізації, а можливо, і негативний вплив надмірних норм добрив. Тому у разі локального внесення туків необхідно строго підходити до розрахунку їх норм у відповідність з потребою вирощуваної культури і конкретними грунтово-кліматичними умовами.

Аналітичними дослідженнями способів внесення в грунт мінеральних добрив установлено, що ефективність їх застосування значною мірою залежить від умов їх внесення, які створюються в відповідних технологіях вирощування сільськогосподарських культур (СГК). При цьому з відомих способів внесення мінеральних добрив (МД) локальне внесення безпосередньо в грунт є найбільш ефективним із точки зору використання рослинами, а також найменш вразливими для навколишнього середовища. Аналіз пристроїв, які застосовують для локального внесення МД шляхом розсіювання по поверхні грунту показав, що за наступного закладення їх в грунт добрива нерівномірно розподіляються по глибині кореневмісного шару (КВШ), внаслідок чого рослини неповністю засвоюють внесені МД, що знижує ефективність їх застосування. З підвищеною ефективністю засвоюються МД внесені безпосередньо в зону КВШ грунту, яке здійснюється за міжрядних обробіток СГК. Крім того, установлені на серійних грунтообробних машинах туковисівні баночно-тарілчасті пристрої наділені активно-примусовою подачею, які допускають внесення МД із підвищеною нерівномірністю, що знижує ефективність їх застосування. Разом із цим виявлено шнекові туковисівні пристрої, в яких привалює примусовий характер подачі МД. У результаті конструктивного аналізу таких пристроїв виявлено їх недоліки, що враховані при розробці більш досконалого шнекового пристрою, який забезпечує рівномірний висів МД за рахунок стабілізації переміщення їх стрічками до виходу з розподільчого пристрою з дотриманням заданої норми внесення.

Розроблено та удосконалено за 2014-2017 рр. дослідження, найбільш ефективні агроекологічні заходи, які забезпечують збільшення врожайності та якісних показників продукції сільськогосподарських культур за умов мінімізації обробітку грунту. 1 Іроаналізовано особливості росту і'і розвитку, зростання фотосинтетичної о потенціалу та закономірності формування продукції культур агроценозу залежно від погодних умов, зростання економічної ефективності та екологічності зернові іробництва за умов збалансованого удобрення та позакореневого піджнвлеппя картоплі. жига озимого, ііолюшко-вівсяної сумішки в короткоротаційній сівозміні зони Полісся. Встановлено оптимальні снстсмп удобрення за сумісного застосування РОМД залежно від біологічтгх особливостей культур для подальшого їх впровадження у виробництво. Найбільш стійкими до коливань температури та кількості опадів у технології вирощування картоплі були оргапо-міперальна система удобрення, яка забезпечила врожайність 30.21 r/га. мінеральна снстсмп удобрення - 24.28 т/га та органічна система із застосуванням гною - 27.93 т га порівняно до контролю (23.22 т/га). Сумісний вплив систем удобрення і РОМД на врожайність картоплі найвищою була при використанні Мочевпи К №2 - 37,05 т/га та Органік Д2М - 36.57 т/га за органо- мінеральної системи удобрення, а за мінеральної системи удобрення - за використання Гумат калію - 36,29 т/га і Мочевин К №2 - 35.86 т/га. За органічної системи удобрення урожайність бульб картоплі з використанням РОМД Мочевин К №2 становили 35.8S т/га і Органік Д2М - 35,93 т га. Встановлено, що найвища врожайність жита озимого отримано за мінеральної снсгеми удобрення - 3.49 і га. за оргаио-мінеральпої - 3,64 і га і органічної системи з використанням гною - 3.55 т/га порівняно до контролю (3,01 т/га). За мінеральної системи удобрення найвищу урожайність зерна жита озимого отримано за використання РОМД Мочевин К №2 - 5,36 т/га та Гумат калію - 5.33 т/га. За органо- мінеральної системи удобрення найвищу урожайність забезпечило внесення РОМД Мочевин К №2 - 4,99 т/га та Органік Д2М - 5,08 т/га та, а за органічної системи - Мочевин К №2 - 4.61 і га та Органік Д2М - 4.53 т/га та. Найвищу врожайність пелюшко-вівсяної сумішки отримано за умов мінеральної системи удобрення - 3,08 т/га, органо-мінеральної - 2,98 т/га та органічної систем удобрення - 2.74 т/га. Встановлено, що найвищу урожайність сумішка формувала за умов мінеральної снстсмп удобрення з використанням Органік Д2М (3.78 т/га) і Гумат калію ( 3,83 т 'га) та за органо-мінеральної системи удобрення з позакореневим внесенням РОМД Органік Д2М та Гумат калію, де вона складала у середньому 3,63 т/га.