У статті зазначено, що агромеліоративні методи збільшують тепловий баланс дернових глейових суглинкових грунтів. Система лісових смуг зменшує адвекції тепла і збільшує втрати тепла на випаровування вологи з дерново-підзолистих грунтів.

Проаналізовано генезу та властивості грунтів заплав малих і середніх річок північно-західного Причорномор'я. Висвітлено механізми та географічні закономірності функціонування елементарних грунтових і ландшафтно-геохімічних процесів: гумусоутворення та гумусонакопичення, осолонцювання та солонцево-ілювіального, глеєутворення, злитизації. Запропоновано профільно-генетичну класифікацію заплавних грунтів.

Узагальнено опубліковані матеріали щодо методології та принципів розрахункових методів балансу органічної речовини (гумусу) в дерново-опідзолених грунтах Нечорноземної зони в польових сівозмінах.

Обобщены опубликованные материалы относительно методологии и принципов расчетных методов баланса органических веществ (гумуса) в дерново-подзолистых почвах Нечерноземной зоны в полевых севооборотах.

Поданы материалы экспедиционных почвенных исследований пойменных комплексов Закарпатья. Подробно описаны 14 почвенных профилей, характеризирующих 4 типа природных почв и их антропогенизированных аналогов. Исследования являются первым этапом всестороннего изучения особенностей строения, свойств и функций почв пойменных комплексов Закарпатья.

Проаналізовано особливості правового режиму земель водно-болотних угідь (ВБУ), правовий статус ВБУ за законодавством України, без чого є неможливим планування та здійснення заходів щодо збереження, охорони та відновлювання ВБУ та їх біорізноманіття в Україні. Зазначено правові заходи, які потрібно вжити на національному рівні з метою усунення прогалин законодавства у правовому регулюванні відносин щодо земель ВБУ, а також забезпечення повною мірою збереження ВБУ та їх біорізноманіття в Україні.

Розглянуто окремі аспекти вивчення балансу основних поживних речовин підзолистих урунтів при веденні різних систем землеробства, які дозволяють контролювати стан родючості в господарствах і рекомендувати розробку заходів, направлених на підвищення продуктивності кожного гектара землі. Показано приклад практичного розрахунку балансу поживних елементів та гумусу в урунті на сучасному рівні розвитку сільськогосподарського виробництва.

Методом полиморфизма длин рестрикционных фрагментов (tRFLP) проведен сравнительный филогенетический анализ по 16S рРНК комплекса прокариотических микроорганизмов подзолистых почв при сверхдлительном возделывании в звене севооборота различных сельскохозяйственных культур. Метод tRFLP дает возможность продемонстрировать и оценить бактериальное разнообразие в почвах, выявить новые генотипы почвенной микробиоты, некультивируемые или слабокультивируемые на элективных средах общепринятыми микробиологическими методами, в перспективе - глубже изучить экологию микробных сообществ почв.

Досліджено грунтове різноманіття осушених заплавних комплексів Закарпаття. Встановлено, що грунтовий покрив дослідженої території представлено різними підтипами лучнувато-буроземних та оторфовано-глейових грунтів.

За агроекологічних умов Полісся вдосконалено основні елементи технологій вирощування багаторічних трав і льону-довгунцю, зважаючи на їх екологізацію та зниження витрат енергоресурсів. Доведено, що застосування альтернативних систем удобрення та способів мінімалізованого обробітку грунту позитивно впливає на вирішення екологічних проблем - збереження та підвищення родючості сірих опідзолених грунтів, зростання біоенергетичного коефіцієнта посіву в польовій сівозміні, зниження антропогенного навантаження на агроекосистему. Досліджено вплив застосування безполицевого обробітку й альтернативних традиційних систем удобрення на агрофізичні властивості сірих опідзолених грунтів. Визначено вплив вищезазначених елементів систем землеробства на забруднення грунту важкими металами, надходження їх у продукцію рослиництва. Розраховано коефіцієнти переходу важких металів у зерно озимої пшениці.

Наведено результати впливу довготривалого систематичного застосування грунтозахисних технологій вирощування сільськогосподарських культур на агроекологічні властивості дерново-підзолистого грунту за рівнем його продукційної функції та динамікою фосфатно-калійного стану. Вивчено продуктивну реакцію сільськогосподарських культур за умов вирощування їх з тривалим використанням (18 років) грунтозахисних технологій на підставі обробітку без обертання скиби за різних рівнів живлення рослин. Розглянуто динаміку нагромадження та перерозподілу фосфору та обмінного калію залежно від норм добрив та способу їх внесення.Наведено еколого-енергетичну оцінку вирощування сільськогосподарських культур та визначено екологічні та економічно доцільні нормативи техногенних факторів в агротехнологіях.

Виявлено закономірності процесу формування стійкого екологічно збалансованого стану осушуваних органогенних грунтів. Удосконалено технології вирощування багаторічних травосумішей, зокрема, визначено високопродуктивні варіанти їх складу, оптимізовано систему удобрення та способи використання меліорованих земель. Вперше визначено найбільш адаптований видовий склад травостою, який забезпечує одержання екологічно чистої продукції на забруднених радіонуклідами грунтах, позитивний баланс і максимальне збереження органічної речовини торфу і продуктивність травостою.

Вивчено агротехнічні зміни сірих і темно-сірих опідзолених грунтів Сокальського пасма під впливом інтенсивного сільськогосподарського використання. Встановлено, що антропогенна діяльність спричинила трансформацію елементарних грунтоутворювальних процесів, визначила їх швидкість і спрямованість, зумовила виникнення нових, невластивих цілинним грунтам режимів. З'ясовано, що в грунтах Сокальського пасма домінуючим є природно-антропогенний або культурний процес грунтоутворення, який обумовлює спрямованість та інтенсивність елементарних грунтових процесів, режими та властивості освоєних грунтів, характер їх використання. Обгрунтовано тезу про те, що інтенсивне сільськогосподарське використання грунтів Сокальського пасма призвело до активізації водної ерозії та розвитку ряду деградаційних процесів. Наведено рекомендації щодо оптимізації використання грунтів і шляхи регулювання деяких негативних процесів.

Вивчено стан мікробного ценозу, біологічних процесів, вмісту основних біогенних елементів у дерново-середньопідзолистому супіщаному грунті та продуктивність ячменю ярого. Зроблено комплексну мікробіологічну й агрохімічну оцінку впливу органічних, мінеральних, сидеральних добрив та їх поєднань у зерно-картопляній сівозміні. Встановлено кореляційні залежності між показниками біологічної активності та станом родючості дерново-середньопідзолистого супіщаного грунту. Доведено ефективність дії азотфіксуючого препарату на різних агрофонах та його вплив на функціонування грунтової мікробіоти, активність біологічних процесів та агрохімічні показники. Надано економічну й енергетичну оцінку використання різних видів добрив і бактеріального препарату під час вирощування ячменю ярого.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

Уперше обгрунтовано причини виникнення токсичних ознак дерново-підзолистих супіщаних грунтів у Волинському Поліссі. Визначено вплив різних видів і форм добрив, їх співвідношень та способів внесення на ступінь токсичності дерново-підзолистого супіщаного грунту та роль його фізико-хімічних, агрохімічних і мікробіологічних властивостей в усуненні цього явища. Уперше розроблено ефективні та екологічно безпечні засоби знешкодження мікробного токсикозу грунту. Встановлено вплив вапнування на зменшення коефіцієнта біологічного поглинання ряду мікроелементів на дерново-підзолистому супіщаному грунті з токсичними ознаками. Наведено рекомендації щодо відновлення родючості таких грунтів і підвищення продуктивності агрофітоценозів у зоні Західного Полісся.

Вивчено ефективність застосування люпину жовтого як сидеральної культури у складі сівозміни за умов Західного Полісся України. Досліджено оптимальні параметри температури та вологості грунту в період посіву люпину з метою отримання максимального урожаю зерна та зеленої маси. Встановлено вплив якості насіннєвого матеріалу на продуктивність люпину жовтого. Вивчено процеси трансформації зеленої маси люпину в грунті, визначено коефіцієнти гуміфікації рослинних решток і розраховано баланс гумусу дерново-підзолистих грунтів під час запровадження сидеральної сівозміни. Оцінено ефективність запровадження сидеральної сівозміни на фітосанітарний стан полів, розвиток і продуктивність сільськогосподарських культур. Обгрунтовано енергетичну ефективність запровадження сидеральної сівозміни.

Запропоновано нагромадження гуматів кальцію в ілювіальних горизонтах вважати однією з основних діагностичних ознак опідзолених грунтів. Визначено залежність гумусового стану даних грунтів від їх морфологічних, фізичних і фізико-хімічних властивостей. Вперше в опідзолених грунтах Пасмового Побужжя вивчено оптичні властивості гумінових кислот (ГК). Встановлено, що найвищі показники оптичної щільності ГК пов'язані з підвищеним вмістом гуматів кальцію. "Вільні" ГК відзначаються найнижчими оптичними щільностями. Виявлено, що сільськогосподарське освоєння опідзолених грунтів Пасмового Побужжя призвело до незначного зниження вмісту гумусу, збільшення валового азоту, гуматності гумусу та вмісту гуматів кальцію, а також зменшення диференціації грунтових профілів за якісним складом гумусу, кращої структурованості молекул. Вивчено динаміку вмісту гумусу в грунтах даного регіону за 40 років. Виявлено географо-генетичні особливості гумусового стану грунтів. Наведено картосхеми вмісту гумусу в шарі 0 - 20 см. Розроблено класифікацію грунтів за рівнями показників вмісту гумусу в грунтах Пасмового Побужжя.

З використанням системного підходу, поєднання концепцій елементарних грунтових процесів (ЕГП) та еволюції грунтів з ландшафтно-геохімічним аналізом грунтоутворення визначено механізми та географічні особливості функціонування ландшафтно-геохімічних і ЕГП, розроблено модель заплавного грунтоутворення, наведено профільно-генетичну класифікацію заплавних грунтів та еколого-агромеліоративну класифікацію заплавних земель. Запропоновано критерії діагностики грунтів і лабільних грунтових тіл на підставі поняття "грунтова часова катена", розкрито особливості екології, генези та географії грунтів, їх будови, складу, властивостей, режимів. За результатами багаторічного моніторингу агроекологічного стану грунтів проаналізовано динаміку ЕГП і характер зміни властивостей грунтів, зумовлених їх осушенням і зрошенням, розроблено критерії доцільності використання заплавних земель.

Вивчено закономірності формування високопродуктивних агрофітоценозів з багаторічних культур. Проведено комплексні дослідження та встановлено екологічно безпечні дози мінеральних добрив, які підвищують урожайність фітоценозів, покращують якість продукції та не забруднюють навколишнього середовища. Встановлено, що найбільш доцільно на осушуваних органогенних грунтах Лісостепу використовувати у складі сумішок конюшину гібридну, сильфію пронизанолисту, щавель гібридний кормовий у смугових посівах з багаторічними злаковими травами. Зроблено екологічну, енергетичну і економічну оцінки технологій вирощування сумішок багаторічних культур різного складу. З метою оптимізації агроекологічного стану торфовищ та отримання високоякісної продукції науково обгрунтованою є відмова від внесення азотних добрив та зменшення доз фосфорних добрив до 30 кг.