Рассмотрено сложное строение концентрированных вяжущих силикатных суспензий (КВСС). Отмечено, что многоуровневый характер, а также выявленные ранее общие закономерности КВСС раскрывают широкие возможности их получения с необходимыми заданными физико-механическими свойствами (прочностью, морозостойкостью и т.д.).

Запропоновано принципово новий підхід у вирішенні проблеми утилізації зол ТЕС, а саме: розроблено високоміцне та економічно ефективне зололужне в'яжуче з високим наповненням золами (до 70 %). За фізико-технічними показниками таке в'яжуче перевищує портландцемент (міцніть на стиск до 80 МПа) та характеризується високими показниками міцності на згин (8-9 МПа).

Предложен принципиально новый подход в решении проблемы утилизации зол ТЕС, а именно: разработано высокопрочное и эффективное золощелочное вяжущее с высоким наполнением золами (до 70 %). По физико-техническим показателям такое вяжущее превосходит портландцемент (прочность на сжатие до 80 МПа) и характеризуется высокими показателями прочности на сжатие (8-9 МПа).

Індекс рубрикатора НБУВ: Н325

Рубрики:

Цементи

Шифр НБУВ: Ж69446 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Приведены результаты исследования разработки добавки для сухих строительных смесей на основе отечественных материалов. Разработан состав добавки (замедлителя схватывания) для сухих гипсовых смесей.

Охарактеризовано матеріали для бетону та наведено рекомендації щодо їх раціонального вибору. Запропоновано класифікацію бетонів, розкрито роль в'яжучих речовин у них. Наведено напрямки застосування бетону у сучасній будівельній практиці. Визначено основні якісні показники простих заповнювачів бетону. Висвітлено особливості приготування й укладання бетонних сумішей, приготування складів бетону. Особливу увагу приділено способам ущільнення, догляду за твердіючим бетоном. Описано будівельні розчини та сухі суміші, їх домішки-модифікатори.

Охарактеризованы материалы для бетона и приведены рекомендации по их рациональному выбору. Предложена классификация бетонов, раскрыта роль вяжущих веществ в них. Приведены направления использования бетона в современной строительной практике. Определены качественные показатели простых заполнителей бетона. Освещены особенности приготовления и составления бетонных смесей, приготовления составов бетона. Особое внимание уделено способам уплотнения, уходу за твердеющим бетоном. Описаны строительные растворы и сухие смеси, их добавки-модификаторы.

Рассмотрена методика синтеза иерархии подсистемных моделей системы цементый камень - агрессивная среда, включающая решение задач опознания процесса адаптации бетона, ситуационно-временной оценки его адаптационных возможностей, выработки регуляций, направленных на поддержание требуемого уровня потребительских свойств бетонных строительных конструкций.

Предложен способ, который в случае использования хромсодержащих портландцементов позволяет исключить переход в сточные и оборотные технологические воды предприятий стройматериалов соединений хрома (VI). Он предусматривает введение добавки сульфита натрия производителями указанных цементов на этапе помола клинкера и освобождает от соответствующей технологической операции по очистке вод потребителей цементов. Установлены оптимальные количества сульфитной добавки и показано, что при содержании Cr (VI) в клинкере менее 8,10 - 4 % она не влияет отрицательно на физико-механические характеристики цементов.

Досліджено фізико-хімічні процеси структуроутворення, які відбуваються в поризованих матеріалах на основі лужної алюмосилікатної в'яжучої речовини та в поризованому бетоні на її основі. Показано, що процеси відбуваються за рахунок синтезу в складі продуктів гідратації низькоосновних гідросилікатів кальцію групи CSH(B) і цеолітоподібних новоутворень типу анальциму, цеоліту P, натроліту тощо, а після дегідратації - новоутворень, які представлені воластонітом, альбітом і безводними натрієвими алюмосилікатами. Показано, що такий склад новоутворень призводить до формування стабільної безусадкової структури штучного каменю як за нормальних умов тверднення і експлуатації, так і за дії підвищених температур.

Індекс рубрикатора НБУВ: Н325

Рубрики:

Цементи

Шифр НБУВ: Ж61063 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Досліджено вплив домішок відпрацьованих природних сорбентів, насичених синтетичним барвником аніонним червоним, на реологічні та фізико-механічні властивості гіпсового в'яжучого марки Г-7.

Показано можливість використання безгіпсового портландцементу, модифікованого органо-мінеральними домішками, для одержання швидкотверднучих ремонтних композицій, які характеризуються доброю водоутримувальною та фіксуючою здатністю, відповідною технологією нанесення, а також підвищеною адгезійною міцністю.

  Скачати повний текст

Досліджено особливості отримання лужних базальтовмісних в'яжучих композицій. Проаналізовано взаємозв'язок між компонентним складом в'яжучих композицій, умовами тверднення та властивостями розроблених матеріалів. Визначено склади в'яжучих композицій залежно від виду базальтового та лужного компонентів. Описано технологію виготовлення важкого бетону на основі лужного базальтовмісного цементу.

Виявлено, що залізомісткі домішки прискорюють дифузійні процеси дисоціації карбонату кальцію та знижують енергію активації процесу декарбонізації. Вапняно-залізисті композиції зі збільшенням в їх складі кількості залізистої домішки набувають нових якостей - знижується вміст вільного CaO та гідраційна активність, підвищується щільність і тиск розширення. Визначено оптимальні технологічні фактори одержання вапняних композицій для матеріалів, що розширяються, з максимальним значенням тиску розширення. Розроблено комплексну домішку поверхнево-активних речовин, що поліпшує реологічні та гідратаційні властивості розширювальних вапняних композицій.

Обгрунтовано можливість керування початковими об'ємними змінами під час твердіння, а також початковими об'ємними деформаціями та властивостями цеметного каменю шляхом введення до складу в'яжучого кварцового наповнювача різної кількості та питомої поверхні. Запропоновано механізми початкової організації структури цементних композицій залежно від складу їх вихідних часток. Встановлено кількісні значення та досліджено кінетику виявлення об'ємних змін тверднучих клінкерних мінералів, штучно синтезованих на їх основі полімінеральних систем різних за складом та цементними композиціями. Розглянуто вплив кількості та питомої поверхні кварцового наповнювача на початкові об'ємні деформації, в'язкість руйнування та міцність цементного каменю. Проаналізовано вплив зниження об'ємних змін тверднучих цементних композицій на покращання їх властивостей. Визначено оптимальний склад цементного в'яжучого, який забезпечує одержання матеріалів з підвищеною тріщиностійкістю та зниженою матеріалоємністю.

Розкрито синергетичні ефекти та вивчено особливості проходження процесів гідратації й структуроутворення з урахуванням способів активації золошлакового компонента. Розроблено новий методологічний підхід до оцінки активності золошлакових відходів різного складу та структури, що грунтується на визначенні коефіцієнтів реакційної здатності золи та ефективності її активації. Наведено принципи композиційної побудови ефективних будівельних матеріалів і виробів з високим вмістом паливних зол та шлаків, що полягають у призначенні способу активації зол залежно від їх фізичного та хімічного складу, а також у введені комплексних домішок, які забезпечують направлене формування структури і властивостей цементного каменю та бетону. Розроблено енерго- та ресурсоощадні технології утилізації паливних зол і шлаків для одержання ефективних будівельних матеріалів і виробів із підвищеними експлуатаційними властивостями. Удосконалено технологію синтезу ніздрюватого скла з використанням золи та шлаку від спалювання твердих побутових відходів. Наведено результати виробничих випробувань.

Вперше теоретично обгрунтовано й експериментально підтверджено можливість одержання високоміцних сульфатно-шкалових в'яжучих (СШВ) на основі низькоглиноземистих доменних гранульованих шлаків (ДГШ) і сульфатних, і лужних активізаторів оптимального складу. Вперше визначено закономірності зміни фізико-механічних властивостей СШВ на основі низькоглиноземистих ДГШ залежно від складу компонентів і методів приготування, які дозволяють одержати штучний камінь з необхідними властивостями. Вперше експериментально досліджено довговічність і деформативність затверділого каменя модифікованого високоміцного СШВ і бетонів, і розчинів на його основі, а також збереження сталевої арматури у бетоні на основі модифікованого високоміцного СШВ.

Наведено результати розробки та дослідження високоміцних гіпсових, фосфогіпсових і сульфатно-шлакових в'яжучих і матеріалів на їх основі - сухих будівельних сумішей, бетонів і розчинів. Розглянуто методи модифікації гіпсових і фосфогіпсових в'яжучих, комплексний модифікатор на основі вапна та суперпластифікаторів полікарбоксилатного або поліакрилатного типу, який дозволяє перевести рядові гіпсові та фосфогіпсові в'яжучі у розряд високоміцних. Доведено можливість одержання сульфатно-шлакових в'яжучих підвищеної міцності з використанням низькоглиноземистих доменних шлаків та фосфогіпсу.

Розглянуто предмет і завдання матеріалознавства тугоплавких неметалевих і силікатних матеріалів. Проведено класифікацію даних матеріалів, охарактеризовано їх фундаментальні властивості та закономірності їх зміни в процесі експлуатації. Увагу приділено взаємозв'язку між особливостями структурної будови матеріалу на атомно-молекулярному, мікро- та макроскопічних рівнях, неоднорідностям структури, особливостям фазового складу та функціональним властивостям. Розглянуто параметри стану, технічні властивості та питання якості будівельних матеріалів. Подано інформацію про природні кам'яні та керамічні матеріали, неорганічні в'яжучі речовини, повітряне будівельне вапно, скло й інші матеріали з мінеральних розплавів і вироби з них.

Розглянуто результати дослідження впливу концентрації радіаційно-захисного наповнювача у вигляді складного окислу рідкоземельних елементів у матричному матеріалі у вигляді гіпсового в'яжучого на рентгенозахисні властивості останнього.