Описано класифікацію залів для глядачів за акустичними вимогами, висвітлено основні критерії їх оцінки та особливості озвучування. Наведено акустичні вимоги та приклади архітектурних рішень за призначенням залів: мовних, театральних (античних, класичних, багатоярусних, драматичних, музично-драматичних і оперних), концертних та універсальних.

Представлена классификация зрительных залов по акустическим требованиям, описаны основные критерии их оценки и особенности озвучивания. Приведены акустические требования и примеры архитектурных решений различных по назначению залов: речевых, театральных залов (античных, классических многоярусных, драматических, музыкально-драматических и оперных), концертных и универсальных.

Запропоновано заходи щодо покращання акустичних характеристик внутрішнього середовища глядацького залу народного дому у с. Соснівка (побудований у 1962 р. як будинок культури). Глядацький зал потребує повного переобладнання і застосування сучасних акустичних матеріалів. Надмірне використання звукоізолювальних матеріалів для облицювання поверхонь стін і стелі під час будівництва зумовило ефект приглушеності залу. Використання сучасних акустичних матеріалів на менших поверхнях (лише на стелі) і застосування пластичних форм покращить "акустичний клімат" глядацького залу.

За потреби під час ремонту будівлі театру ім. Марії Заньковецької у м. Львів заплановано модернізацію зали театру. Щоб визначити вплив зміни внутрішнього простору на акустичні параметри зали, здійснено комп'ютерне моделювання звукового поля в залі. Дослідження проведено за допомогою програмного забезпечення CATT-Acoustic. Дані для комп'ютерного моделювання одержано за допомогою фотограмметричного аналізу геометрії зали та з акустичних вимірів зали в її теперішньому стані.

Досліджено вплив внутрішніх джерел шуму високоповерхових будинків на виникнення негативних реакцій мешканців. Апробовано метод оцінювання ризику виникнення негативних реакцій населення за дії внутрішнього шуму низьких рівнів. Проведено санітарно-гігієнічне оцінювання внутрішньо-житлового середовища високоповерхових будинків і встановлено особливості їх акустичного режиму. Доведено, що встановлені гранично допустимі рівні для житлового шуму не задовольняють потреби мешканців високоповерхових будинків у акустичному комфорті, оскільки такі будівлі насичені великою кількістю інженерно-технічного обладнання. Обгрунтовано необхідність удосконалення існуючих підходів до оцінювання житлового шуму та впровадження у практику гігієнічного нормування нового критерію, заснованого на оцінюванні суб'єктивних реакцій.

Висвітлено теоретичні положення архітектурної акустики та проаналізовано можливості їх практичного застосування для створення умов комфортного прослуховування музики та мови. Визначено основні закономірності слухового сприйняття. Увагу приділено поширенню звуку в приміщенні, методам дослідження звукового поля, звукоізоляції приміщень. Викладено теоретичні передумови акустичного проектування, запропоновано сучасний і практичний довідковий матеріал з питань захисту приміщень від стороннього шуму та завад, що проникають через конструкції будівлі. Надано рекомендації щодо раціонального проектування приміщень громадського призначення. Проаналізовано сучасні системи стереозвучання, призначені забезпечити комфортні умови прослуховування.

Предложена наиболее полная классификация существующих методов и средств защиты акустики выделенных помещений.

Наведено результати акустичних досліджень Колонного залу імені М. В. Лисенка Національної філармонії України після реставрації та реконструкції. Одержано дані про час реверберації, розподіл звукових відбиттів на площі глядацьких місць, енергетичних параметрів і однорідності звукового поля та звукоізоляції залу. Досвід реконструкції будівлі та залу філармонії свідчить: відповідний контроль та дотримання основних вимог сучасної архітектурної акустики й використання сучасних будівельних матеріалів і технологій є гарантом збереження акустичних властивостей унікальних споруд, які мають культурну та історичну цінність.

Розглянуто акустичні властивості основних приміщень Софіївського собору та Кирилівської церкви у Києві. Зокрема, визначено час реверберації, нерівномірність звукового поля, структуру ранніх звукових відбиттів і рівні шуму. Дослідження є частиною започаткованої програми з вивчення акустики храмів Київської Русі.

Запропоновано метод розрахунку систем звукопідсилення в приміщеннях, який базується на комп'ютерному моделюванні звукового поля з урахуванням частотних залежностей чутливості та напрямленості гучномовців, геометрії приміщення, а також частотних залежностей звукопоглинання його поверхонь. Розроблено відповідне програмне забезпечення. Досліджено робочі параметри розподіленої системи індивідуальних гучномовців, розташованих на робочих місцях слухачів. Показано, що формування акустичних властивостей у кожній з точок "звукового покриття" забезпечується дією значної кількості гучномовців. Явище полягає в зміні рівнів і частотних спектрів приймального сигналу в порівнянні з поширюваним джерелом.

Зроблено огляд розвитку мистецтва театральної акустики від найдавніших часів до сучасного періоду. Розглянуто способи забезпечення акустики в античних театрах Римської імперії. Викладено оригінальний підхід відомого архітектора епохи Просвітництва Патте щодо розробки досконалої глядацької зали з огляду на акустику ("Нарис про архітектуру театру", 1782). Висвітлено здобутки театральної архітектури XV, XVI, XVIII ст., проаналізовано особливості проектування театральних приміщень у XIX - XX ст.

Проведен обзор развития искусства театральной акустики от древнейших времен до современного периода. Рассмотрены способы обеспечения акустики в античных театрах Римской империи. Изложен оргинальный подход известного архитектора эпохи Просвещения Патте относительно разработки совершенного зрительного зала относительно акустики ("Очерк об архитектуре театра", 1782). Освещены достижения театральной архитектуры XV, XVI, XVIII ст., проанализированы особенности проектирования театральных помещений в XIX - XX ст.

Розглянуто проблеми, які можуть виникнути під час проектування, будівництві та експлуатації готелів, розміщених в зоні з підвищеними рівнями шуму. На типовому прикладі розглянуті питання будівельної акустики і звукоізоляції, а також методи захисту прилеглої території від шуму, створюваного транспортними потоками. Запропоновано методи захисту від шуму, пов'язані з: шумом транспортних потоків (шумозахисні екран), роботи технічного обладнання (вентиляція, каналізації, та ін.), шуму, створюваного звукопідсилюючою апаратурою, під час проведення урочистостей в банкетному залі, життєдіяльністю людини й т.д.

Запропоновано підходи до побудови моделі системи автоматизованої оцінки акустичної якості оперних і концертних залів методом Беранека. Для автоматизації процесу оцінки запропоновано використати метод Ньютона для знаходження відповідних рівнянь поліномів шкали оцінки для кожного параметра.

Зазначено, що теорія архітектурної акустики XX століття та сучасна розглядають видовищні зали з точки зору звукових відбиттів від екранів, завдяки яким досягається підсилення прямого звуку для слухачів відбитим, а також дифузність розповсюдження звуку на поверхні слухачів. Наявні методи прикладної геометрії при дослідженні відбиттів у залах, використовують прості відбиваючі поверхні, такі, як площина та сфера, циліндр, поверхні обертання, тому що характеристики цих поверхонь уже відомі та будувати відбиття від них графічно відносно легко. Сучасна архітектура потребує використання нових форм. Комп’ютерні технології уможливлюють параметричне тривимірне проектування. Зауважено, що прикладна геометрія може запропонувати широкий перелік аналітичних поверхонь з дослідженими властивостями. Ці поверхні описані аналітично та вибудовані геометрично. Поверхні використовуються у різних галузях науки та техніки, але завдяки відомим властивостям, їх можна використовувати в акустиці. Архітектура та потреби акустики ставлять перед інженером-акустиком додаткові питання: 1. Використання складних форм відбиваючих поверхонь у вигляді аналітичних поверхонь 2-го порядку загального виду, поверхонь, створених обертанням кривої відносно осі, поверхонь переносу, торсових поверхонь, циклід, каналових поверхонь та ін.; 2. Побудова відбиттів від зазначених поверхонь; 3. Побудова відбиваючих поверхонь за умови взаємозамінності, при відомих параметрах відбиттів; 4. Використання трансформованих відбиваючих поверхонь, які змінюють своє положення та форму; 5. Побудова складених відбиваючих поверхонь. Запропоновано розділити відбиваючі поверхні на п’ять груп з поверхнями нормалей уздовж ліній твірних у вигляді плоского пучка паралельних нормалей, нормалей у вигляді кругового конуса, гіперболічного параболоїда, плоского пучка та лінійчатої поверхні четвертого порядку. Відповідно, до першої групи відносяться площина та торси з нормалями вздовж прямолінійних твірних і, як часні випадки, конус та циліндр. Друга група об'єднує косі лінійчаті поверхні. До третьої відносяться каналові поверхні, поверхні обертання. В поверхнях четвертої групи нормалі у вигляді плоского пучка створюються в окремих випадках для поверхонь другого порядку, або існують для криволінійних твірних прямих циліндричних поверхонь, поверхонь переносу, різнѝх поверхонь. П'ята група складається з відбиваючих поверхонь загального виду другого порядку. Це еліптичний конус, еліпсоїд загального виду, однопорожнинний гіперболоїд загального виду, двопорожнинний гіперболоїд загального виду, параболоїд загального виду, гіперболічний параболоїд. Відбиваючі поверхні V групи як відбиваючої лінії, мають плоскі криві 2-го порядку. Поверхнею нормалей є поверхня 4-го порядку. Зазначено, що завдяки наявності аналітичних описів цих поверхонь та досліджених властивостей, а також поверхонь нормалей до ліній перерізів, з'явилася можливість створити рівняння поверхонь нормалей та відбитих променів, вивчати їх функціональні властивості, класифікувати їх за принципом поверхонь нормалей до ліній їх плоских перерізів. На основі запропонованої класифікації поверхонь та аналітичного опису поверхонь відбитих променів, реалізоване розв'язання зворотної задачі моделювання відбиваючих екранів за заданими параметрами акустичного середовища залу. Всередині кожної групи класифікації отримані взаємозамінні відбивачі. Результатом вирішення зворотної задачі є отримання поверхонь з трансформацією форми. Досліджено торсові поверхні як розгортні для моделювання трансформації в задачах архітектурної акустики, що надає змогу універсалізувати видовищні зали.

Сформульовано базові принципи акустики концертних залів. Визначено об'єктивні параметри оцінювання акустики таких залів. Сформовано критерії суб'єктивної оцінки звучання оркестрів наживо і в записі та розроблено анкету для опитування експертів. Окреслено особливості звукозапису в концертних залах. Проведено оцінювання звучання оркестрів у львівських концертних залах в живому виконанні та в записі. Порівняно результати суб'єктивної естетичної оцінки з об'єктивними акустичними характеристиками. За результатами отриманої естетичної оцінки подано рекомендації щодо корекції акустики вибраних залів і процесу звукозапису в них.