Одержано оптимальний склад нової суміші дя відновлення трибосистем. З використанням ротатабельного плану Бокса - Хантера оптимізовано компоненти нової суміші. Проведено комплексні експлуатаційні, реологічні та металофізичні дослідження поверхонь з цими покриттями з використанням сучасних методів. За результатами проведеного експлуатаційного дослідження встановлено аспекти застосування нової триботехнічної відновлювальної суміші в різних трибосистемах. На підставі даних реологічного дослідження вивчено процес старіння зностійкого покриття. Визначено будову зносостійкого покриття, механізм релаксації беззносного покриття та реологічні особливості його роботи. Запропоновано концептуальну модель поведінки зносостійкого шару. Встановлено, що оптимальний період експлуатації такого покриття є проміжком часу, коли відбувається процес переходу від структури золя до повного окиснення структури геля. За результатами проведеного мікроструктурного аналізу захисного покриття розроблено реологічну модель структурних перетворень, змодельовано процес переходу від структури золя до структури геля. Сформульовано технологічні рекомендації щодо формування зносостійкого шару на поверхні тертя та їх застосування на практиці. Відзначено, що з'ясування унікальних властивостей зносостійких покриттів сприяє впровадженню трибовідновлювальних технологій у наукоємних галузях.

Наведено результати систематичних досліджень трибологічних характеристик мильних мастил, що мають високу змащувальну здатність. Унаслідок аналізу властивостей поверхонь тертя зроблено висновки, що доводять значущість мильного загусника в забезпеченні ефективної змащувальної дії сучасного мастила.

На трех масштабных уровнях внешнего нагружения исследована износостойкость трибосопряжения.

Рассмотрены электрофизические параметры - омическое сопротивление и диэлектрическая проницаемость, - характеризующие несущую способность адсорбционной пленки ПАВ, и выполнено сравнение точности определения их предельных значений.

Викладено результати дослідження змащувальних шарів, утворених маслами з карбонофторидними присадками в процесі припрацювання зубчатих передач. Наведено критерії оцінки основних показників якості змащувальної дії. Показано, що присадки істотно, але неоднозначно впливають на ефективність змащувальної дії і багато в чому залежать від складу і змащувальних властивостей базового середовища.

Експериментально досліджено застосування литого пористого алюмінію в якості самозмащувального підшипникового матеріалу. Алюмінієві зразки були одержані шляхом відливання розплавленої суміші рідкого алюмінію з частинками солі NaCl з подальшим розчиненням солі з затверділого розплаву в водному середовищі. Встановлено, що при ковзанні без змащування практично немає різниці в трибологічній поведінці між пористими та компактними матеріалами. Перед трибологічними випробуваннями в умовах граничної змащення зразки були просочені моторним маслом. При рясному постачанні масла в зону контакту, пористі просочені матеріали показали нижчий і стабльний коефіцієнт тертя в порівнянні з компактними матеріалами. Найбільш визначна різниця була виявлена в умовах змащення з голодуванням коли поверхневий шар олії був повністю видалений з поверхонь тертя перед випробуванням; пористі просочені матеріали демонстрували значно нижчі коефіцієнти тертя, ніж компактні зразки, які також демонстрували тенденцію до схоплення при порівняно нижчому значенні навантаження.

Вирішено науково-технічну проблему управління процесами самоорганізації дисипативних структур, забезпечення мінімізації зносу і підвищення ресурсу пар тертя шляхом розробки методик оцінки і вибору мастильних матеріалів з урахуванням структурно-енергетичних і реологічних факторів, спрямованих на зменшення інтенсивності накопичення енергії руйнування контактних поверхонь та мастильного шару, створення градієнтності міцністних характеристик внаслідок локалізації деформаційних процесів в тонкому поверхневому шарі. Визначено закономірності структурної пристосованості для різних марок сталей та мастильних матеріалів різного експлуатаційного призначення, які полягають у зниженні питомої роботи тертя, зменшенні напруги зсуву мастильного шару і коефіцієнта тертя, збільшенні періоду напрацювання до прояву першого етапу знеміцнення поверхневих шарів металу, що забезпечує підвищення зносостійкості контактних поверхонь сталей в умовах кочення з проковзуванням 3—40 %. Розроблено термо-кінетичну модель оцінки довговічності контактних поверхонь на основі структурно-енергетичних параметрів в умовах змащування при несталих режимах роботи, яка включає методику оцінки активаційних характеристик матеріалів, що характеризують довговічність області багатоциклової втоми і області малоциклової втоми debris-шару. Розроблено математичну модель оцінки локалізації вектора максимальних дотичних напружень при переході трибосистеми від гідродинамічного до граничного режиму мащення. Встановлено залежності інтенсивності зношування трибоелементів від зміни енергоємності контакту при структурній пристосованості вторинних структур на основі оцінки температурної і механічної стійкості граничних плівок мастильного матеріалу і міцності матеріалу контактних поверхонь. Запропоновано розроблений програмно-апаратний комплекс, програмне математичне забезпечення, способи і методики для використання при проведенні наукових досліджень, виборі складу структури та технологій нанесення зносостійких покриттів і удосконаленні мастильних матеріалів різного експлуатаційного призначення на підприємствах та установах України.

Індекс рубрикатора НБУВ: Л543.90 + К413.31

Рубрики:

Окремі процеси регенерації масел

Рідинне змащування

Шифр НБУВ: ДС49704 Пошук видання у каталогах НБУВ