Ключ. слова: Thymelaeaceae, Primulaceae, Brassicaceae, Fabaceae, анатомія листка, кранц-структура, C_4-тип фотосинтезу, кретофіли, крейдяні відслонення
Індекс рубрикатора НБУВ: Е159.29*691.5

Рубрики:

Викопні Magnoliophyta Викопні магноліофіти

Шифр НБУВ: Ж22024 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Ключ. слова: Chenopodiaceae, пилок, палеопалінологія, палеоботаніка, біогеографія
Індекс рубрикатора НБУВ: Е159.292.4

Шифр НБУВ: Ж22024 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Е159.291.11Ali*696.215.3в733.7

Шифр НБУВ: Ж22024 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Ключ. слова: палеопалінологія, плейстоцен, пилок, Chenopodiaceae, Україна
Індекс рубрикатора НБУВ: Е159.292.41Che"072.1"

Шифр НБУВ: Ж22024 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Уперше узагальнено відомості про участь пилку дуба у складі палінологічних характеристик відкладів пізнього плейстоцену рівнинної частини України. Аналіз вмісту пилку дуба проведено як на рівні флористичних графіків (20 розрізів), так і спорово-пилкових діаграм (30 розрізів). Одержані дані вказують на відсутність пилку дуба у складі спорово-пилкових спектрів із відкладів максимуму останнього зледеніння (18 - 20 тис р. тому). Зроблено висновок про те, що дуб, очевидно, не брав у той період участі в формуванні рослинного покриву рівнинної частини України.

Розглянуто можливість збереження деревної рослинності в рефугіумах протягом останнього плейстоценового зледеніння в пери- та екстрагляціальних областях Європи. Проаналізовано розміщення рефугіумів деревних на території Європи.

Представлено результати аналізу палеофлористичних даних, які свідчать про участь пилкових зерен Kochia prostrata (= Bassia prostrata) у колективних палінофлорах відкладів пізнього дріасу-голоцену Лісової (7), Лісостепової (7) та Степової (3) зон України. Уперше реконструйовано просторово-часову диференціацію поширення K. prostrata впродовж пізнього дріасу-голоцену на рівнинній частині України. Встановлено, що наявність у складі викопних палінофлор пилкових зерен K. prostrata дає змогу обурунтовувати поширення перигляціального типу рослинності на рівнинній частині України у пізньому дріасі. Одержані палеофлористичні матеріали перспективно використовувати під час внесення коректив до реконструкції багатоаспектної картини розпаду перигляціального комплексу впродовж голоцену. На прикладі модельного таксону K. prostrata доведено, що засолені урунти впродовж голоцену найбільше були поширені на території лівобережної частини Лісостепової зони України. Наведено діагностичні ознаки пилку K. prostrata, які перспективно використовувати у практиці палеопалінологічних досліджень: розміри зерен, кількість пор і відстань між їхніми краями, текстура й товщина екзини.

Розглянуто результати аналізу участі пилку представників родини Scrophulariaceae (sensu lato) у складі палінофлор відкладів голоцену рівнинної частини України. Встановлено, що викопний пилок Scrophulariaceae трапляється спорадично, в невеликій кількості, а його ідентифікація здебільшого проведена на родинному, зрідка - на родовому рівнях. Основну увагу зосереджено на узагальненні одержаних палеофлористичних матеріалів із видовими визначеннями пилкових зерен представників Scrophulariaceae. Наявні на цей час дані надають змогу обгрунтувати участь у складі викопних палінофлор відкладів голоцену чотирьох видів - Scrophularia nodosa, Verbascum phoeniceum, Veronica incana (V. spicata aggr.) та Melampyrum arvense. Одержані для цих видів палеофлористичні дані узгоджені зі змінами в сучасній систематиці порядку Lamiales (Scrophulariaceae, Orobanchaceae, Plantaginaceae та ін.), які необхідно враховувати у процесі складання видових списків викопних палінофлор. Для пилкових зерен чотирьох видів узагальнено діагностичні ознаки кількісного та якісного рівнів, які перспективно використовувати у практиці спорово-пилкового аналізу під час видової ідентифікації викопного пилку. Постійні препарати пилкових зерен зберігаються у палінотеці Національного гербарію України KW-P.

Наведено результати аналізу й узагальнення палеофлористичних даних про участь пилкових зерен Ceratocarpus arenarius (Chenopodiaceae) у складі 18 палінофлор відкладів останнього кліматичного ритму пізньольодовиків'я (аллеред, пізній дріас) та голоцену Лісової, Лісостепової та Степової зон України. Вперше реконструйовано просторово-часову диференціацію поширення C. arenarius на рівнинній частині України. Встановлено, що в аллереді та пізньому дріасі участь цього виду в складі рослинного покриву визначав переважно комплекс природних факторів. У голоцені зміни у поширенні C. arenarius відбувались під дією як природних, так і антропогенних факторів. Одержані палеофлористичні матеріали свідчать, що вплив останніх на перебудови у складі рослинного покриву фіксується, починаючи з середнього голоцену і суттєво збільшується впродовж пізнього голоцену. У цей час межі природного ареалу C. arenarius на рівнинній частині України визначити досить важко. У більшості випадків вид бере участь у формуванні рослинних угруповань синантропної рослинності. Наведено діагностичні ознаки пилку C. arenarius, які можна використовувати у практиці палеопалінологічних досліджень: розміри пилкового зерна та пор, кількість пор, відстань між їх краями, текстура, товщина екзини та чіткість стовпчиків. Показано ознаки, за якими пилкові зерна C. arenarius найбільш подібні та відрізняються від пилку Krascheninnikovia ceratoides (виду з тієї ж триби).

Наведено результати аналізу й узагальнення палеофлористичних даних про участь пилкових зерен Ceratocarpus arenarius (Chenopodiaceae) у складі 18 палінофлор відкладів останнього кліматичного ритму пізньольодовиків'я (аллеред, пізній дріас) та голоцену Лісової, Лісостепової та Степової зон України. Вперше реконструйовано просторово-часову диференціацію поширення C. arenarius на рівнинній частині України. Встановлено, що в аллереді та пізньому дріасі участь цього виду в складі рослинного покриву визначав переважно комплекс природних факторів. У голоцені зміни у поширенні C. arenarius відбувались під дією як природних, так і антропогенних факторів. Одержані палеофлористичні матеріали свідчать, що вплив останніх на перебудови у складі рослинного покриву фіксується, починаючи з середнього голоцену і суттєво збільшується впродовж пізнього голоцену. У цей час межі природного ареалу C. arenarius на рівнинній частині України визначити досить важко. У більшості випадків вид бере участь у формуванні рослинних угруповань синантропної рослинності. Наведено діагностичні ознаки пилку C. arenarius, які можна використовувати у практиці палеопалінологічних досліджень: розміри пилкового зерна та пор, кількість пор, відстань між їх краями, текстура, товщина екзини та чіткість стовпчиків. Показано ознаки, за якими пилкові зерна C. arenarius найбільш подібні та відрізняються від пилку Krascheninnikovia ceratoides (виду з тієї ж триби).