Изложены результаты технико-экономических исследований целесообразности строительства и эксплуатации систем геотермального теплоснабжения с тепловыми насосами. Исследования выполнены на примере использования термальных вод миоценового термоводоносного комплекса Закарпатсья для систем геотермального теплоснабжения с тепловой нагрузкой 1,2 МВт, 3,6 МВт и 6 МВт. Рассмотрены два подхода в создании указанных систем: геотермальные системы создаются на базе специально пробуренных скважин и на основе восстанавливаемых скважин. Установлено, что системы геотермального теплоснабжения с тепловыми насосами, в которых используются восстанавливаемые геолого-разведочные скважины, имеют экономические показатели, соответствующие, а в ряде случаев и превосходящие экономические показатели газовых котельных идентичной мощности.

Приведена биостратиграфическая характеристика миоценовых отложений равнинного Крыма и Керченского полуострова. Определены возраст и объем стратиграфических подразделений отдельных районов Крыма. Рассмотрены вопросы корреляции миоцена Крыма с одновозрастными образованиями Центрального Паратетиса и Средиземноморья.

Інформація про геологічну будову порід-колекторів дозволяє провести кількісну оцінку їх ємнісно-фільтраційних властивостей. Вивчено геологічну будову міоценових відкладів Більче-Волицької зони з використанням комплексного підходу, в основі якого лежить метод ртутної порометрії. Одночасно, побічно використано результати досліджень інших методів. Установлено головні фактори, які занижують колекторські властивості міоценових відкладів.

На підставі знахідок планктонних форамініфер зони N 8 Globigerinatella insueta - Globigerinoides підтверджено ранньоміоценовий вік спіріалісових глин Рівнинного Криму, їх належність до тарханського регіоярусу та здійснено міжрегіональну кореляцію останнього. Уточнено обсяги тарханського, чокрацького, караганського, конкського, меотичного регіоярусів. Проведено детальне розчленування сарматських відкладів за форамініферами з виділенням верств. З'ясовано походження, шляхи міграції та етапи розвитку міоценових форамініфер Рівнинного Криму. Проведено палеобіогеографічне районування тарханського, конкського, меотичного басейнів, а також побудована для Рівнинного Криму детальна схема стратиграфії міоценових відкладів за форамініферами.

Дисертація присвячена дослідженню генези найбільших в світі карстових порожнин в гіпсах та їх ролі в гідрогеології неогенових відкладів південно-західної околиці Волино-Подільського артезіанського басейну. Виділені обстановки формування підземних вод міоценової товщі, що мають еволюційно-стадійний характер. Встановлено, що великі лабіринтові печерні системи в гіпсах сформовані в умовах напорного водоносного комплекса за рахунок розсіяного живлення від базального горизонта, при загальному висхідному водообміні через гіпсову товщу. Розроблені загальна та регіональна моделі артезіанського спелеогенезу, що базуються на уявленнях про велику роль вертикальної фільтрації через слабопроникні верстви в поверхових водонапорних системах та інверсію гідрогеологічної функції елементів геофільтраційного розтину протягом спелеогенезу. Уявлення про структуру та еволюцію водообміну в міоценовом водоносном комплексі з урахуванням ролі спелеогенезу в гіпсах складають нову основу для вирішення низки пов'язаних з карстом проблем гідрогеології, інженерної геології, геохімії та охорони навколишнього середовища регіону.

Висвітлено основні теоретичні, експериментальні та практичні положення з вирішення важливої актуальної проблеми - підвищення геолого-геофізичної інформативності діагностики порід-колекторів в тонкошарових геологічних розрізах. З цією метою розроблено схему комплексного підходу до вивчення порід-колекторів у тонкошарових розрізах Карпатської нафтогазоносної провінції. На основі теоретико-експериментальних даних вивчення такого типу колекторів розроблено блок методик інтерпретації отриманих результатів геолого-геофізичних досліджень у свердловинах, створено петрофізичну основу для розрахунку запасів газу родовищ Передкарпаття.

Зазначено, що у межах Передкарпатського прогину протягом баденського часу існував напівзамкнений соленосний басейн, у якому вздовж Карпатського фронту накопичувались потужні евапоритові відклади. Нові біостратиграфічні датування, встановлені на підставі дослідження вапнякового нанопланктону, уточнили вік і кореляцію між соленосними відкладами на площах Велички, Бохні у Польщі та Калуша в Україні. За дослідженням вапнякового нанопланктону встановлено, що солі відкладалися у віковому інтервалі зон NN6 - NN7, який відповідає пізньому баденію - ранньому сармату. У верхній частині відкладів, які підстеляють евапорити, встановлено комплекси нанопланктону, що відповідають зоні NN6. Відклади, які перекривають солі (ходеницькі та нижня частина грабовецьких верств), відповідають нерозчленованим зонам NN6 - NN7. Установлені подібні за складом комплекси мікрофауни у складчастих середньоміоценових відкладах Польщі (одиниця Зглобіце) й України (Самбірська зона) дозволяють визначити одночасність утворення солей на території Передкарпатського прогину.

На підставі палеобіогеохімічних досліджень черепашок бівальвій оцінено деякі риси палеогеографії басейнів Волино-Поділля на рубежі середнього та пізнього міоцену. Встановлено просторовий збіг зони припливу річкових вод у підгірський і тернопільський час та вже однозначно опрісненого басейну в буалівський час. Це підтверджує точку зору про те, що буглівські верстви є прибережною фацією верхнього баденію, яка сформувалася за умов різного за інтенсивністю опріснення в зоні припливу річкових вод. Очевидно, фаціальні аналоги буглівських верств дійсно можуть бути поширені у середньому міоцені (до таких можна віднести веселянські верстви конкського регіоярусу), але їх точна синхронність один з одним зовсім не обов'язкова.

Індекс рубрикатора НБУВ: Д432.712.1-24 + Е169.111.117.3

Рубрики:

Міоцен

Foraminifera Форамініфери

Шифр НБУВ: Ж22224 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Розглянуто, проаналізовано та оцінено як глибоко помилкові наведені В. А. Велікановим "докази" одновіковості новопетрівського і сарматського регіоярусів та їх фаціальних, а не стратиграфічних взаємовідношень.

Конседиментаційні та постседиментаційні структури нижньобаденських відкладів району Тростянця (південно-західний край Волино-Поділля) відображають геодинамічні умови, що існували на час їх формування. Постседиментаційні структури утворилися в полі напружень, яке встановилося на кінцевому етапі формування структури Карпатського регіону та прилеглих територій. Показано можливість використання кінематичних даних для палеотектонічних реконструкцій Передкарпатського прогину та його фундаменту.

Зазначено, що Косівський та дашавський елементи міоцену Більче-Волицької зони Передкарпатського прогину традиційно розглядаються як верхньобаденська і нижньосарматська світи. Спроби трансформувати таку стратиграфічну схему в седиментаційну модель пов'язані з неабиякими труднощами та протиріччями. Ці перешкоди знімаються, якщо прийняти альтернативний стратиграфічний варіант: косівська і дашавська товщі - фаціальні варієтети одновікового надтираського розрізу (галицької серії).

Розглянуто основні чинники техногенно обумовленого галогенного карсту в межах розташування калійних рудників Передкарпаття. Показано вплив структурних елементів геологічної будови на розвиток та перебіг карстових процесів. Виявлено окремі закономірності будови поверхні "соляного дзеркала", пов'язані з ними випадки активізації карстових явищ та чітку залежність просторового розвитку карстових процесів від структурної будови солевмісних моласових відкладів Передкарпаття.

Індекс рубрикатора НБУВ: Д432.712.1-24 + Е162*852.1"071.21"

Рубрики:

Міоцен

Викопні фауни. Стратиграфічна палеозоологія

Шифр НБУВ: Ж14153 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Виконано палеомагнітне дослідження сарматських і меотичних осадових утворень розрізу миса Панагія на Таманському півострові (Російська Федерація). За одержаними даними побудовано детальний магнітостратиграфічний розріз, який репрезентує стан геомагнітного поля в часовому інтервалі пізній сармат - ранній меотис.

Індекс рубрикатора НБУВ: Д432.712.1

Рубрики:

Міоцен

Шифр НБУВ: Ж22412/а Пошук видання у каталогах НБУВ 

K-Ar dating of the potassium-magnesium sulfate minerals (langbeinite, polyhalite, and kainite) from Miocene evaporites of different stratigraphic formations of the Carpathian Foredeep provides the evidence for that they recrystallized roughly at the same time. The recrystallization was a response to three major tectonic events that affected the area: beginning of the Carpathian nappe overthrusting in Ukraine and the related overheating dated 13,6 - 14,6 Ma, final stage of overthrusting, the origin of faults transverse to the Carpathian Overthrust (11,4 - 12,5 Ma); and neotectonic movements and uplift (7,2 - 9,9 Ma).

У відкладах неогену Закарпатського прогину виділено газоперспективні рупель-егерський (грушівська світа) та карпатський (терешульська світа) комплекси. Вперше побудовано карти товщин і піскуватості відкладів грушівської та терешульської світи. Уточнено межі поширення баденських, сарматських і панон-понтських утворень неогену Закарпатського прогину. Охарактеризовано основні критерії газоносності відкладів неогену Закарпатського прогину. Обгрунтовано нові напрямки робіт, які пов'язані з пошуками газових родовищ у межах прогину. Розроблено карту прогнозу газоносності міоценових відкладів Закарпатського прогину та визначено найперспективніші (з точки зору пошуків газових покладів) ділянки.

На основі вивчення дрібних форамініфер було уточнено вік відкладів бережницької світи, які завершують розріз Самбірського покриву. У найвищій частині світи знайдено Neogloboquadrina atlantica (Bergren), N. cf. acostaensis (Blow), появу яких зафіксовано наприкінці середнього міоцену, а максимальне поширення - у пізньому міоцені. Одержані дані свідчать, що найвища частина розрізу молас у регіоні може відповідати низам верхнього міоцену. Ці дослідження узгоджуються з висновками, зробленими нещодавно А. Андреєвою-Григорович за знахідками в тих самих відкладах нанопланктону зон NN8, NN9.

У контексті тектонічної еволюції Карпатсько-Паннонського регіону важливим є питання механізму виникнення неогенового магматизму Закарпаття. Нова динамокінематична схема неогенової тектономагматичної активізації, в якій враховано загальне субмеридіональне стиснення, пов'язує прояви магматизму з формуванням у Закарпатському прогині зони сколювання зі структурним парагенезисом правого зсуву. Згідно зі схемою, центри виверження вулканів концентрувалися в межах структур розтягу, які прогресували в міру імпульсного розвитку зони сколювання. Структурна аргументація запропонованої схеми в силу особливостей відслоненості регіону ефективна лише у північно-східному обрамленні зони сколювання, в системі Закарпатського глибинного розлому, де впевнено закартовано різнорангові розривні парагенезиси. Детальні дослідження, проведені в межах середньої ланки розлому, дали змогу показати струменевий характер будови його головної зони з потужним дробленням і розлистуванням флішоїдних утворень, що передували вулканізму, та локальним поствулканічним тріщиноутворенням. Тектонофізичний аналіз парагенезисів виділених трьох стадій тріщиноутворення демонструє стійкий правозсувний тип локальних полів напружень. Зміну орієнтації осей головних нормальних напружень пояснено послідовною реалізацією деформаційних схем транспресії, простого зсуву і транстенсії. Спорадично проявлені розривні структури у вулканічних утвореннях, які перекривають тектоніти шовної зони розлому, свідчать про прояви як латеральних, так і субвертикальних зміщень.