Структурні параметри молекул, а також характеристики їх властивостей можна розглядати як впорядковані множини. Аналіз подібності (ізоморфізму) таких множин використано для побудови моделі "структура - властивості". Фактично, запропоновано підхід, що реалізує в кількісній формі принцип структурної подібності: "Молекули, близькі за структурою повинні бути подібні і за властивостями". Обговорено можливості й обмеження розробленого підходу. Як ілюстрацію, наведено аналіз зв'язку "структура - запах" для деяких органічних сполук сірки.

Застосуванням ІЧ-, ЯМР і УФ-спектроскопії для дослідження складу синтетичного N,N-диметилгідразину (ДМГ) показано, що вивчені зразки містять ДМГ як основний компонент і відносно невелику кількість формілгідразону ДМГ. Метод потенціометричного титрування дозволив уточнити якісний і кількісний склад суміші й ідентифікувати додатково N,N-диметиламін як домішок. Вказаний метод став найбільш простим і надійним для кількісного визначення основних компонентів синтезованого ДМГ. Встановлено, що найбільш ефективним засобом очищення синтезованого ДМГ є кип'ятіння його над лугом з наступною дистиляцією у струмі інертного газу.

Встановлено, що під час бромування 6-метил-5-нітро-1,2,3,4-тетрагідропіримідинів утворюються моно- та дибромметильні похідні, а також гексагідропіримідини. Взаємодія 6-метил-5-нітро-1,4-дигідропіримідинів з бромом за аналогічних умов призводить до утворення продуктів ароматизації.

Встановлено, що бромування N-(N-арилсульфоніларилімідоїл)-1,4-бензохінонімінів та N-(N-арилсульфоніларилімідоїл)-1,4-амінофенолів залежно від природи розчинника, температури та мольного співвідношення похідна сполука - бром призводить до 2-бром-, 2,6-дибром-, 2,3,6-трибром- і 2,3,5,6-тетрабром-N-(N-арилсульфоніларилімідоїл)-1,4-амінофенолів, а також до 2,6-дибром-, 2,3,6-трибром- та 2,3,5,6-тетрабром-N-(N-арилсульфоніларилімідоїл)-1,4-бензохінонімінів. Виявлено, що однією з проміжних стадій отримання полібромпохідних є бромування N-(N-арилсульфонілбензімідоїл)-2-бром-1,4-бензохінонімінів за зв'язком C = C хіноїдного ядра з утворенням напівхіноїдних сполук - 4-(N-арилсульфонілбензімідоїл)-2,5,6-трибром-2-циклогексен-1-онів, які внаслідок прототропного перегрупування перетворюються на N-(N-арилсульфонілбензімідоїл)-2,5,6-трибром-1,4-амінофеноли.

Представлены направления научного поиска, педагогическая, общественная деятельность известного ученого в области химии физиологически активных веществ и органической химии, член-корреспондента НАН Украины В.П.Черных, а также более широко раскрыты направления его научной школы. Приведен список докторских и кандидатских диссертаций, выполненных под руководством В.П.Черных, лекарственных препаратов, разработанных В.П.Черных и с его участием, а также печатных работ ученого (учебников, учебных пособий, текстов лекций, монографий, справочных изданий, патентов, авторских свидетельств, научных статей, депонированных рукописей и др.)

Вивчено процес твердофазного термічного та каталітичного гідросилілювання N-вініл-2-піролідону (ВП) на поверхні гідридкремнеземів. Установлено, що побічним процесом під час термічного гідросилілювання ВП є його термічна полімеризація, а у разі каталітичного гідросилілювання ВП на поверхні гідридкремнеземів превалюють побічні процеси - взаємодія кремнійгідридних груп з водою й ізопропіловим спиртом та утворення металічної платини.

Методом ІЧ-спектроскопії розглянуто взаємодію парів трихлориду та оксихлориду фосфору з поверхнею пірогенного кремнезему в присутності триетиламіну. Показано, що попередня адсорбція триетиламіну сприяє хемосорбції хлоридів фосфору за кімнатної температури.

Роботу присвячено вивченню процесу одночасного структурування та іммобілізації трикомпонентної системи: стиромаль - ліполактин - м-фенілендіамін, а також дослідженню властивостей одержаних структурованих фермент-полімерних комплексів, які містять в макромолекулах полімеру фрагменти ліполактину.

Теоретично обгрунтовано й експериментально показано, що ступінь флотаційного вилучення броміду цетилпіридинію під час осаджувальної флотації визначається його початковою концентрацією у розчині та розчинністю сублатів - гексаціаноферату (III) та гексаціаноферату (II) цетилпіридинію.

Вивчено вплив термохімічної обробки антрациту, що включає його окиснення, імпрегнування розчином сполуки лужного металу та прожарювання в атмосфері інертного газу, на процес подальшого активування матеріалу водяною парою. Показано, що для підготовленого таким чином антрациту відзначається істотна інтенсифікація кінцевої стадії - одержання активованого вугілля: збільшення (майже в 3 рази) швидкості активування (обгару) антрациту та оптимальніший перебіг процесу пороутворення у порівнянні з технологією його прямого активування водяною парою.

Синтезированы и исследованы свойства внутренне хиральных фосфорсодержащих каликс[4]аренов с асимметричным расположением заместителей на ободе макроцикла. Конформация хиральных каликс[4]аренов исследована методами рентгеноструктурного анализа и спектроскопии ЯМР.

Порівняно точність розповсюджених в проектній практиці в газовій та нафтовій промисловості програмних систем технологічного моделювання HYSYS, PRO-II і ГАЗКОНДНАФТА. Розглянуто результати розрахунків фазових рівноваг, густини, теплоємності, в'язкості та інших властивостей вуглеводнів. Показано, що для вуглеводнів та їх сумішей всі три програми дають близькі результати, за винятком густини газу при високому тиску і теплоємності рідини.

Проведено дослідження структури та властивостей металовмісних поліуретансемікарбазидів. Показано, що механізм формування гетерогенної структури залежить від ступеня заміщення на катіон металу водню в кислотному угрупуванні піромелітового фрагмента жорстких блоків.

Запропоновано процедуру підготовки початкових структур для конформаційного аналізу циклічних молекул. До її основи покладено уявлення реальної конформації циклу як суперпозиції базисних конформацій певних форм. Можливості розробленого підходу проілюстровано на прикладах генерації різних конформерів молекули 12-краун-4.

За реакціями 1,1-диметилгідразину з етилхлор- та етилбромацетатами, етилброммалонатом, монохлоргідрином гліцерину, етиленхлоргідрином, гліцидолом та епіхлоргідрином отримано нові похідні гідразину. Методом диференціальної скануючої калориметрії досліджено кінетику цих реакцій. Структуру та склад отриманих сполук досліджено та визначено методами ІЧ-спектроскопії, потенціометричного титрування та ебуліоскопії. Продуктами реакцій є, головним чином, солі гідразинія, в тому числі внутрішні солі, та алкілпохідне 1,1-диметилгідразину.

Методами диференційно-термічного аналізу, ІЧ-спектроскопії і квазірівноважної термогравіметрії досліджувався стан води в гідратах сульфату кальцію та особливості її видалення. Встановлено, що у двоводному гіпсі є два типи зв'язаної води: координаційний та кристалізаційний. Дегідратація напівводного гіпсу носить цеолітний характер.

Докладно висвітлено основні наукові напрямки досліджень і досягнень співробітників інституту в галузі фізико-органічної хімії та вуглехімії.

Узагальнено відомі та викладено нові результати, які стосуються механізмів каталізу обриву ланцюгів окиснення органічних сполук кластерами металів.

Представлено результати систематичних досліджень каталізованої та некаталізованої взаємодії ароматичних солей діазонію з алкенами в присутності зовнішніх нуклеофілів. Подано варіанти механізмів цих реакцій. Розкрито стан та перспективи їх застосування в тонкому органічному синтезі для одержання важкодоступних функціалізованих похідних алкенів, що відносяться до різних класів органічних сполук.

Напівемпіричними методами квантово-хімічних розрахунків доведено можливість утворення біарильованих похідних тетраметилендіакрилату та діалілоксиду. Встановлено, що напрямок реакції через проміжну стадію утворення аралкільного бірадикала є енергетично не вигідним у порівнянні з послідовним введенням тіоціанатної групи за двома подвійними зв'язками ненасиченого субстрату.