Вивчено особистісні чинники (властивості), що зумовлюють успішність розуміння та інтерпретації суб'єктом хореографічного тексту як особливого соціокультурного феномену (форми суспільної свідомості) та специфічного каналу трансляції повідомлення (художнього образу дійсності) засобами пластики (виразних рухів). У ході експериментального дослідження встановлено певний симптомокомплекс спеціальних утворень (емпатійності, імпресивності, рефлексивності-імпульсивності), а також характеристик самоставлення (упевненості у собі, самоприйняття, відкритості, самокерування і самоцінності), які постають суб'єктивними детермінантами (корелятами) вибору певної стратегії (способу) інтерпретації суб'єктом хореографічного сюжету (значеннєвої, безпосередньо-чуттєвої, контекстуально-індикативної, діалогічної). Визначено та обгрунтовано перелік якісно-кількісних критеріїв успішності інтерпретації хореографічного тексту, що склали зміст відповідних психотехнічних процедур розробленої навчально-тренінгової програми. Наведено результати апробації даної програми та шляхи впровадження її у практику хореографічної підготовки учнів загальноосвітніх закладів.

Розроблено педагогічні засади системи навчання ритміки і хореографії. Визначено психолого-педагогічне підгрунтя використання засобів ритміки і хореографії для формування особистісних якостей фізичного розвитку, музикально-хореографічної досконалості, моральної чи трудової вихованості молодших школярів. Змодельовано систему ритмічно-хореографічного навчання і виховання в початкових класах загальноосвітніх шкіл.

Проаналізовано сучасний стан розвитку проблеми, узагальнено ідеї основних концепцій хореографічної освіти, теоретичну модель розвитку хореографічних здібностей молодших школярів. Визначено та обгрунтовано критерії та рівні сформованості хореографічних здібностей, які склали зміст відповідних психотехнічних процедур розробленої навчально-тренінгової програми. З'ясовано психолого-педагогічні умови, що сприяють ефективності виявлення хореографічних здібностей учнів, послідовні етапи їх формування засобами стимуляції емоційно-рухових та мотиваційних компонентів хореографічної діяльності.

Дисертацію присвячено виявленню та обгрунтуванню педагогічних умов розвитку творчої уяви дітей засобами хореографічного мистецтва. Визначено шляхи ефективного використання виховних можливостей казки у розвитку творчої уяви молодших школярів - учасників дитячих хореографічних гуртків. Апробовано і експериментально підтверджено ефективність педагогічного керівництва розвитком творчої уяви в процесі навчально-виховної роботи.

Досліджено хореографічну культуру як соціокультурний чинник творчої діяльності та розвитку особистості дитини. Визначено шляхи розв'язання суперечності між потребами сучасного розвитку хореографії та традиційною системою методів, що забезпечують формування даної культури. Обгрунтовано, що на процес створення хореографічного образу музично-танцювальними засобами впливають чинники ментально-психологічного та ідейно-художнього порядку, які мають певну специфіку в межах класичного та народно-сценічного танцю. Розкрито процес модифікації та трансформації сучасної лексики, структури руху. Визначено лексичні новоутворення, що виникають внаслідок ускладнення наявних форм рухів або модифікації окремих елементів з ресурсів класичного та народно-сценічного танцю. Розроблено навчальні завдання для розвитку танцювальної імпровізації, у яких враховано вікові особливості дитини. Ці завдання сприяють удосконаленню її творчої пам'яті. Обгрунтовано їх необхідність для гармонічного поєднання у діяльності хореографа-балетмейстера специфіки образної мови танцювального образу, інтерпретації змісту й імпровізації форми, наочності як основи вдосконалення хореографічних рухів, системності викладання з використанням різноманітних форм роботи з дітьми у вирішенні проблеми "межі" послідовності психофізичних навантажень як бази поступового засвоєння хореографічної культури й усвідомлення синтетичної основи хореографічного мистецтва.

Мета роботи - виявлення особливостей психосоціального розвитку вихованців старшого дошкільного віку приватної балетної студії м. Харків. У дослідженні брали участь 20 вихованців балетної студії м. Харків віком від 5 до 7 років, які займаються балетом від 10 міс до 2 років. Для отримання результатів використовували методику М. Джеллінека та М. Мерфі "Перелік дитячих симптомів" PSC та Y-PSC в українській адаптації "Перелік дитячих симптомів" PSC-UKR та Y-PSC-UKR (О. Л. Луценко, Д. В. Штриголь, Н. Г. Міхановська), а саме варіант PSC, який заповнюється батьками дитини. Результати проведеного дослідження показали, що за оцінками, отриманими від батьків, 45 % вихованців балетної студії мають деякі проблеми з психосоціальним розвитком. При цьому 25 % мають ці проблеми за шкалою "інтерналізація", а ще 20 % - за шкалою "екстерналізація". Серед 25 % опитуваних, які мають певні проблеми за шкалою інтерналізації, найбільш розповсюдженими були відповіді, що дитина: швидко втомлюється, боїться нових ситуацій, хоче бути з батьками більше, ніж раніше, відчуває себе поганою та менше розважається. Серед 20 % опитуваних, які мають певні проблеми за шкалою екстерналізації, найбільш розповсюдженими були відповіді, що дитина: невгамовна, не може сидіти спокійно, менше цікавиться школою (в нашому випадку - заняттями балетом), діє, "як заведена", легко відволікається, надто багато літає у хмарах, не виконує правила. Встановлено, що більшість вихованців балетної студії мають гармонійний психосоціальний розвиток за оцінюванням їх батьків. Отже, можна припустити, що заняття балетом позитивно впливають на психосоціальний розвиток старших дошкільників.