Рассмотрен эгоцентризм как многомерное социально-психологическое явление, выражающееся в функционировании психических механизмов, экоцентрических качеств личности и свойств познавательных и эмоционально-волевых процессов. Предложены пути вывода из эгоцентрических состояний лиц, переживающих жизненный кризис, а также методики исследования эгоцентризма. Рассмотрены особенности преодоления эгоцентризма в теориях духовного развития. Определены социально-психологические факторы формирования эгоцентрической направленности в подростковом и юношеском возрасте, а также пути профилактики и коррекции эгоцентризма.

Досліджено актуальну проблему виховання відповідальності в дітей віком шести років у взаємодії сім'ї та школи. На підставі аналізу праць вітчизняних і зарубіжних дослідників розкрито суть відповідальності стосовно даних дітей. Виявлено їх психофізіологічні особливості як передумови виховання в них відповідальності. Визначено структурні компоненти вихованості у шестирічних учнів відповідальності (когнітивний, емоційно-мотиваційний, діяльнісний), критерії та показники їх оцінювання. Охарактеризовано педагогічні умови виховання у шестирічних учнів відповідальності у взаємодії сім'ї та школи, проведено їх апробацію у межах розробленої організаційно-функціональної моделі.

Проаналізовано сімейні та особистісні детермінанти насильницької поведінки в підлітків. Виявлено основні типи порушень сімейного виховання в підлітків хлопців і дівчат. Показано зв'язок різних типів порушення сімейного виховання з механізмами формування насильницької поведінки. Виявлено особистісні фактори, сприятливі для формування цієї поведінки, а також найбільш поширені типи акцентуацій підлітків, схильних до насилля. Показано особливості різних спогадів, що відображають життєвий стиль і ранні психологічні травми зазначеної групи дітей. Зроблено висновок про суперечливість особистісної структури аналізованої групи підлітків, пов'язаної з існуванням двох альтернативних тенденцій: зниження рівня соціального інтересу та підвищення потреби у схваленні. Виявлено неадекватність Я-концепції в підлітків, схильних до виявів насилля, а також їх основні життєві стилі, які є способом подолання дійсності.

З'ясовано, що егоцентризм впливає на розвиток особистості та проявляється у розумінні навчальних текстів. Вплив егоцентризму полягає у центрації індивіда на певній пізнавальній позиції. Виявлено загальну тенденцію впливу ступеня егоцентричності молодших школярів на розуміння ними навчального матеріалу. Установлено, що крайні показники зв'язані з недостатнім розумінням навчальних текстів. Егоцентризм особистості як індивідуальний спосіб опрацювання інформації має статистично значущий вплив на процес розуміння тексту. Експериментально доведено, що для покращання навичок молодших школярів розуміти учбові тексти, необхідно враховувати чинник егоцентризму. Показано, що експериментальні групи школярів, з якими проводилися заходи щодо формування навичок активного розуміння тексту, продемонстрували значно меншу успішність у розвитку цих навичок, ніж ті, з якими додатково проводилися заходи з розвитку децентрації самосвідомості.

Виявлено, що у молодшому шкільному віці на тлі загального зниження вираженості когнітивних егоцентричних тенденцій в учбовій діяльності, вони зберігають свою домінантність в особистій сфері молодшого школяра. Наведено результати дослідження вираженості пізнавального егоцентризму та особливостей його прояву, на підставі яких визначено критерії та рівні пізнавального егоцентризму впродовж початкового періоду навчання (високий, середній та низький). Теоретично обгрунтовано та апробовано комплексну програму подолання пізнавального егоцентризму молодших школярів, що включає систему психолого-педагогічних умов (загальні психолого-педагогічні умови розвитку та формування особистості учнів початкових класів, а також умови виховання у сім'ї; конкретні умови подолання пізнавального егоцентризму, пов'язані з критеріями його закріплення) та засобів (навчальний діалог, спрямований на розвиток когнітивної децентрації засобами когнітивної емпатії; індивідуальні та групові психогімнастичні тренінгові вправи, що спонукають дитину до переосмислення власної пізнавальної позиції). Доведено ефективність включення даної програми у навчально-виховний процес, що сприятиме адекватному психічному розвитку молодших школярів.

Теоретично обгрунтовано і визначено поняття емпатії у двох формах її прояву. Наведено новий підхід щодо розуміння даних форм. Встановлено загальні та індивідуальні особливості розвитку окремих структурних компонентів розвитку емпатії (емоційно-оцінного, когнітивного та поведінкового). Розширено наукове уявлення про динаміку, індивідуальні та вікові особливості розвитку й умови закріплення емпатії як стійкої моральної риси особистості. Виділено фактори, що впливають на розвиток емпатії підлітків. Виявлено найбільш значущі об'єкти їх емпатії. Розроблено комплекс методик, які дають можливість ефективно управляти розвитком емпатійних почуттів у дітей підліткового віку.

Досліджено психологічні особливості вияву егоцентризму молодшого школяра у взаємодії з ровесниками. Розкрито зміст понять "егоцентризм", "егоцентрична спрямованість особистості", "особистісний егоцентризм". Описано види, типи, форми, психологічні особливості вияву егоцентризму особистості молодшого школяра у взаємодії з ровесниками. Простежено динаміку та виявлено гендерні відмінності егоцентричної спрямованості особистості дитини молодшого шкільного віку. Встановлено вплив особистісного егоцентризму на формування інших якостей особистості молодшого школяра. Розроблено й апробовано соціально-психологічний треніг з розвитку механізмів рефлексії й емпатії як базових засобів децентрації у молодшому шкільному віці. Ефективність програми тренінгу доведено позитивною динамікою показників особистісного егоцентризму молодших школярів експериментальної групи учнів.

Уточнено поняття "егоцентризм", виокремлено поняття "егоцентризм особистості", визначено його роль як однієї з ключових особистісних детермінант мисленнєвої діяльності у підлітковому віці. Виявлено види, типи, рівневу динаміку, форми й особливості прояву егоцентризму в мисленнєвій, особистісній сферах залежно від рівня. Визначено його позитивні ознаки та негативні наслідки. Досліджено прояв егоцентризму у параметрах мисленнєвої діяльності: продуктивності, організованості, динаміки. Виявлено вплив на рівень сформованості інтелектуальних умінь, особистісні фактори, якості, ставлення до себе в підлітковому віці. Розроблено програму запобігання розвитку та поширенню егоцентризму особистості, його негативних наслідків у мисленнєвій діяльності підлітків.

На підставі результатів психологічного дослідження розглянуто комунікативну культуру як складно організоване психологічне утворення особистості, що об'єднує у своїй змістовій структурі чотири основних компоненти - мотиваційний, пізнавальний, поведінковий (операційний) і вольовий. Теоретично обгрунтовано й експериментально підтверджено необхідність інтегративного підходу до виховання дитини як суб'єкта спілкування та розвитку її комунікативної культури. Акцентовано увагу на проблемах розвитку школяра як особистості, зокрема на становленні його мотиваційної сфери як підгрунтя формування соціально-комунікативних якостей і вмінь.

Узагальнено та систематизовано психологічні підходи до вивчення природи, структури та функції толерантності-інтолерантності особистості взагалі, соціально-психологічних факторів та особливостей її прояву підлітків залежно від стилю взаємин в родині, що домінує, зокрема. Установлено співвідношення між самооцінкою підлітками та їх батьками стилів взаємин в родині, формою прояву толерантності-інтолерантності підлітків і зумовленою даними формами відносно усталеною констеляцією особистісних утворень. Розроблено програму формування толерантності в підлітків та їх батьків.

Вперше у контексті проблеми підліткового насилля визначено психологічні особливості скривджених старшокласників, досліджено їх особистісні характеристики та психічні стани, які виникають під дією систематичних образ з боку однолітків. Проаналізовано вплив наслідків несприятливої екологічної ситуації на підвищення рівня агресивності та віктимності старшокласників. Розроблено психологічну модель процесу формування в учнів старших класів конструктивних стратегій подолання проявів агресії однолітків, що передбачає розв'язання соціально-комунікативних задач за системою КАРУС. Удосконалено класифікацію деструктивних комунікативних ситуацій міжособистісної взаємодії старшокласників. Проаналізовано зовнішні та внутрішні чинники віктимізації сучасного учня старших класів. Експериментально виявлено та проаналізовано домінуючі стратегічні тенденції подолання старшокласниками проявів агресії однолітків. Показано взаємозалежність між стратегіями подолання проявів агресії однолітків і рівнем розвитку соціально-комунікативних здібностей старшокласників. Обгрунтовано основні положення системно-стратегіальної концепції діяльності, що застосовуються у контексті проблематики подолання різноманітних життєвих випробувань, проблем, конфліктів, різних типів несприятливих ситуацій особами різного віку, зокрема, старшокласниками.

Розкрито закономірності процесу розвитку амбівалентності як властивості внутрішнього світу юнацького віку. Висвітлено теоретико-методологічні основи та обгрунтовано принципи авторської особистісно-інтегративної концепції амбівалентності, її структурно-динамічну модель, психологічні механізми, її рівні, форми, типи. Наведено експериметальні дані щодо розвитку особистісної амбівалентності в юнацькому віці. Підтверджено наявність особистісної амбівалентності як самостійної психологічної реальності.

Зазначено, що формування українського національного характеру особистості є однією з найважливіших психологічних проблем сьогодення, тому що саме його наявністю визначається ставлення людини до себе та світу, її готовність до побудови нового життя. Підкреслено, що успішність формування українського національного характеру старшокласників може досягатися завдяки застосуванню на практиці таких методичних прийомів, як активізація, прагнення до самопізнання; ознайомлення учнів з духовними цінностями, ідеалами. Запропоновано поетапність роботи психолога, яка є однією з умов ефективної реалізації завдань формування українського національного характеру під час викладання теми "Характер" з використанням творів української літератури.

Указано, что формирование украинского национального характера личности является одной из важнейших психологических проблем современности, поэтому именно его присутствием определяется отношение человека как к самому себе, так и к миру, его готовность к построению новой жизни. Подчеркнуто, что успех формирования украинского национального характера старшеклассников может достигаться с помощью применения на практике таких методических приемов, как активизация, стремление к самопознанию; ознакомление учеников с духовными ценностями, идеалами. Предложена поэтапность работы психолога, которая является одним из условий эффективной реализации задач формирования украинского национального характера во время преподавания темы "Характер" с использованием произведений украинской литературы.

Відзначено, що почуття сорому як один з важливих мотивів людської поведінки постійно привертало увагу представників психолого-педагогічної науки. Подано теоретичний аналіз проблеми виникнення почуття сорому у дітей та розкрито основні його причини та наслідки. Зроблено висновок, що глибинним джерелом сорому є страх, що активізує архаїчні страхи, пов’язані з особистісною історією й історією людства зокрема.

Отмечено, что чувство стыда как один из важных мотивов человеческого поведения постоянно привлекало внимание представителей психолого-педагогической науки. Дан теоретический анализ проблемы возникновения чувства стыда у детей и раскрыты основные его причины и последствия. Сделан вывод о том, что глубинным источником стыда является страх, который активизирует архаические страхи, связанные с личностной историей и историей человечества в частности.

This article deals with the theoretical analysis of the problem of children’s shame. It has been found out the reasons and the conditions of emerging of shame. It also has been given a description of the results of parents’ inducement of shame and blame.

В контексті особистісно-інтегративної парадигми стверджується положення про те, що вихідною засадою розвитку особистості на різних вікових етапах виступає її внутрішня амбівалентність. Згідно з теоретичними положеннями особистісно-інтегративного підходу наведено авторську концепцію розвитку особистісної амбівалентності. Вивчення генези особистісної амбівалентності в юнацькому віці здійснено у процесі реалізації таких основних концептуальних положень розвитку особистісної амбівалентності як: баланс, узгодженість протилежностей позитивного і негативного до одного об’єкта (одночасна смислова двовимірність чи послідовна смислова одновимірність); переживання амбівалентності майбутніх ролей матері та батька; вияви амбівалентності в опорі поведінки (слабкий, помірний, сильний). Зазначено, що створена структурно-динамічна модель особистісної амбівалентності узагальнює особистісні чинники розвитку особистісної амбівалентності в процесі соціалізації, визначає розвиток внутрішнього світу, виявляє критерії, показники, рівні структурно-динамічних та типологічних особливостей цього процесу.

Досліджено психологічні особливості впливу ігр у віртуальному просторі на розвиток децентрації у дітей старшого дошкільного та молодшого шкільного віку. Проаналізовано вплив реального та віртуального світу на види діяльності та процеси розвитку дітей. Встановлено, що раннє залучення дітей до віртуального світу є чинником депривації, що зачіпає соціальний, емоційний, сенсорний, руховий та інші аспекти їх особистісного розвитку, тобто до комп'ютерної депривації. Доведено, що ігри у віртуальному просторі негативно впливають на процес розвитку децентрації в дітей старшого дошкільного та молодшого шкільного віку. Розроблено й апробовано корекційну програму з подолання затримки становлення децентрації, породженої депривуючим впливом надмірного занурення у віртуальний простір, в дошкільників на основі групової психокорекції. Аналіз результатів контрольного дослідження вказує на позитивну динаміку підвищення рівня децентрації в експериментальній групі на відміну від контрольної. Для дітей експериментальної групи після корекційної роботи характерні статистично достовірні позитивні зміни у підвищенні рівня децентрації.

Розкрито психологічні особливості взаємозв'язку між акцентуаціями характеру в депривованих підлітків та їх реакцією на фрустрацію. Встановлено, що депривація є потужним чинником існування кореляційної залежності між двома окресленими феноменами та відіграє негативну роль у становленні особистості підлітка за умов різнотипних обмежень.

Індекс рубрикатора НБУВ: Ю983.726-43 + Ю984.030.224

Рубрики:

Характер

Навчання математиці

Шифр НБУВ: ДС45234 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Ю983.726-43 + Ю984.030.224

Рубрики:

Характер

Навчання математиці

Шифр НБУВ: ДС45234 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Ю983.726-43 + Ю984.030.224

Рубрики:

Характер

Навчання математиці

Шифр НБУВ: ДС45234 Пошук видання у каталогах НБУВ