Проводиться аналіз ролі чинників соціалізації у формуванні злочинної поведінки підлітків, дається характеристика особливостей соціалізації неповнолітніх в межах традиційних інститутів у нових суспільних умовах, аналізуються причини формування підліткових груп протиправного характеру, описується механізм утворення неформальних підліткових та юнацьких груп антисоціального спрямування.

Індекс рубрикатора НБУВ: Х881.119 + Ю959.7-99

Рубрики:

Злочини проти громадського спокою

Соціально-психологічні проблеми судової психології

Шифр НБУВ: Ж27747 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Розглянуто природу міжособистісних конфліктів. З часів античності простежено природу конфліктних взаємин у європейській культурі. Увагу акцентовано на ролі християнства в становленні персоніфікованих відносин. Відокремлено площини реалізації особистості: приватну та неприватну. Злочин розглянуто як результат руйнування морального поля особистості у випадках, коли механізм вольової регуляції психічної діяльності і поведінки не спрацьовує. Висвітлено проблему правової та моральної відповідальності особи.

Наведено матеріали дослідження соціально-психологічних аспектів проблеми гуманізації судочинства та кримінально-виконавчої системи. Показано, що реформування судової та пенітенціарної системи неможливо без усвідомлення населенням необхідності переорієнтації правоохоронних функцій від каральної спрямованості на превентивну та соціально-реабілітаційну. Розглянуто особливості проведення широких інформаційних кампаній з метою формування громадської думки щодо необхідності гуманізації та демократизації системи виконання покарань.

Приведены материалы исследования социально-психологических аспектов проблемы гуманизации судопроизводства и криминально-исполнительной системы. Показано, что реформирование судебной и пенитенциарной системы невозможно без осознания населением необходимости переориентации правоохранных функций от карательной направленности на превентивную и социально-реабилитационную. Рассмотрены особенности проведения широких информационных компаний с целью формирования общественной мысли о необходимости гуманизации и демократизации системы исполнения наказаний.

Викладено концепцію нової, більш адекватної дійсності, описано методологію дослідження девіантної поведінки. Висвітлено біосоціальні та соціобіологічні детермінанти психології людської поведінки, біопсихосоціальні основи девіацій. Значну увагу приділено аналізу психологічної, медичної та кримінологічної корекції соціально небезпечних форм девіантної поведінки: злочинності, наркоманії.

Изложена концепция новой, более адекватной действительности, описана методология исследования девиантного поведения. Освещены биосоциальные и социобиологические детерминанты психологии человеческого поведения, биопсихосоциальные основы девиаций. Значительное внимание уделено анализу психологической, медицинской и криминологической коррекции социально опасных форм девиантного поведения: преступности, наркомании.

Індекс рубрикатора НБУВ: Ю959.7-99 + С5*332

Рубрики:

Соціально-психологічні проблеми судової психології

Соціологія

Шифр НБУВ: Ж27747 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Раскрыты философские и социально-психологические аспекты причинности в советской криминологии, социально-психологическое содержание мотивации преступного поведения. Рассмотрены методология, методы и методики криминологических исследований, проблема социального и биологического в личности и преступном поведении. Приведен системный подход и изложены некоторые социально-психологические проблемы изучения преступности. Освещены особенности установления мотива преступления.

Викладено основні положення та сучасні підходи до вивчення психології жертви та поведінки потерпілого. Розглянуто питання профілактики та реабілітації жертв на підставі сучасних психокорекційних методів. Проаналізовано методи експериментальної психодіагностики віктимної поведінки особистості та її психічних станів.

Изложены основные положения и современные подходы к изучению психологии жертвы и поведения потерпевшего. Рассмотрены вопросы профилактики и реабилитации жертв на основе современных психокоррекционных методов. Проанализированы методы экспериментального психодиагностического виктимного поведения личности и её психических состояний.

Розглянуто основні напрямки превенції злочинів серед персоналу органів внутрішніх справ, що стосуються соціально-психологічних аспектів роботи с особовим складом.

Рассмотрены основные направления превенции преступлений среди персонала органов внутренних дел, касающихся социально-психологических аспектов работы с личным составом.

The article is devoted to consideration of main directions, preventing the crimes among law-enforcement personnel, concerning the socio-psychological aspects of staff management.

Наведено результати дослідження системи основних конструкторів, які зумовлюють об'єктивні та суб'єктивні фактори формування симптомокомплексу особистості психологічної жертви. Показано, що цей симптомокомплекс є не випадковим явищем, а закономірним проявом особистісно-характерологічних та індивідуально-типологічних якостей. Розроблено методики, адекватні структурі й особливостям функціонування психологічних процесів і особистісних якостей, що можуть бути потенційною основою формування особистості психологічної жертви. Результати емпіричних досліджень свідчать про те, що рівень індивідуальної віктимності значно залежить від складу мотивації, характерологічних, типологічних особливостей, наявності акцентуацій характеру та способів індивідуального подолання стресу.

З використанням системного підходу до дослідження наслідків сексуального насильства визначено наявні у його жертв порушення психічного та сексуального здоров'я. Виявлено акцентуації характеру потерпілих підлітків і особистісні відмінності жінок, що сприяють виникненню віктимної поведінки. Показано причини, механізми розвитку та клініку різних форм сексуальної дисфункції та дезадаптації жінок у віддалений період після згвалтування. Розроблено систему комплексної психотерапевтичної корекції поведінкових розладів у підлітків і порушень сексуального здоров'я у жінок.

Вивчено соціально-психологічні чинники, які зумовлюють формування правової поведінки студентської молоді. Теоретично проаналізовано основні положення психологічної науки стосовно соціальних і правових норм, які регламентують соціально-правову поведінку особистості. Визначено, що соціально-правова поведінка особистості залежить від впливу соціально-психологічних чинників, а саме: когнітивних, емоційно-вольових, мотиваційних, ціннісно-смислових і соціальних. Показано, що поведінку особистості можуть змінювати психокорекційні впливи на когнітивному та ціннісно-смисловому рівнях. Такі впливи дають змогу вдосконалити самоставлення студентів і підвищувати загальний рівень їх смисложиттєвих орієнтацій. Розроблено комплекс соціально-психологічних заходів, спрямованих на підвищення інтерналізації особистістю соціально-правових категорій, відповідних соціально-економічним перетворенням, що відбуваються у суспільстві.

Розглянуто юридико-психологічну характеристику злочинів, пов'язаних із ненаданням допомоги, яка перебуває у небезпечному для життя стані. Визначено юридико-психологічні складові об'єкта й об'єктивної сторони злочинного ненадання допомоги. Надано порівняльну характеристику кримінальних законодавств світу стосовно злочинів, пов'язаних із ненаданням допомоги. Висвітлено психологічну природу злочинної бездіяльності в діяннях із ненадання допомоги. З'ясовано психологічну природу системи детермінант і механізмів злочинного ненадання допомоги.

Розкрито теоретико-методологічні та експериментальні підходи до вивчення проблеми жіночої злочинності. Жінка покликана виконувати специфічні функції та ролі, які роблять її особливо вразливою в плані соціальної оцінки, громадської думки, гостроти реагування держави на аномальну поведінку. Жінки завжди вважалися хранительками сімейного вогнища, зразками чесноти, ніжності та милосердя. Але часом вони здатні на самі тяжкі злочини, що скоювалися з особливою холоднокровністю та жорстокістю, про що свідчить існуюча маса показових прикладів.

Розглянуто соціально-психологічні передумови становлення віктимної поведінки серед студентської молоді. Подано наукове визначення поняття "віктимологія". Проаналізовано наукові публікації з питань віктимізації та шляхи девіктимізації. Досліджено шляхом анкетного опитування студентів 2 - 4 курсів технічних спеціальностей ВНЗ Севастополя основні напрями та форми віктимізації студентів, їх віктимогенні якості. З'ясовано, що основними формами віктимізації студентів є соціально-побутова, рольова, статусна, особистісна віктимізація. Зазначено про необхідність розробки рекомендацій щодо профілактики конфліктів і правопорушень, а у перспективі - здійснення індивідуальної та загальної віктимологічної профілактики всіх верств населення.

Рассмотрены социально-психологические предпосылки становления виктимного поведения среди студенческой молодежи. Приведено научное толкование термина "виктимология". Проанализировано научные публикации по проблемам виктимизации и девиктимизации. Исследовано путем анкетирования студентов 2 - 4 курсов технических вузов Севастополя основные направления и формы виктимизации студентов, их виктимогенные свойства. Доказано, что основными формами виктимизации студенческой молодежи являются социально-бытовая, ролевая, статусная, личностная виктимизация. Акцентировано на необходимости разработки рекомендаций по профилактике конфликтов и правонарушений, а в перспективе - проведение индивидуальной и общей витимологической профилактики всех слоев населения.

It is considered social and psychological preconditions of becoming behaviour in victimization among student's youth. Scientific interpretation of the term victimology is resulted, characterized a subject and object of victimology. It is analysed scientific publications about problems of victimization and it is resulted results of author's research of psychological mechanisms of victimization of students. It is proved, that the basic forms of victimization of student's youth are social, role, status,personal victimization.

Висвітлено проблему віктимізації підлітків у сучасних умовах розвитку українського суспільства. Розглянуто різні теоретичні підходи, притаманні зарубіжній, радянській і вітчизняній науковій думці, до проблеми віктимності особистості. Досліджено психологічні чинники, умови родинного виховання, особливості соціального та природного середовища, від яких значно залежить розвиток у підлітків віктимогенних властивостей та якостей. Наведено результати емпіричного дослідження та здійснено соціально-психологічний аналіз віктимної активності хлопців і дівчат, які проживають у різних регіонах України. Запропоновано програму соціально-психологічного тренінгу, в якій акцентовано увагу на виборі віктимобезпечних стратегій поведінки підлітків за умов конфліктної взаємодії.

Індекс рубрикатора НБУВ: Х881.9(4УКР)017 + Ю959.7-99

Рубрики:

Кримінальне право окремих країн

Соціально-психологічні проблеми судової психології

Шифр НБУВ: Ж69395 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Здійснено теоретичний аналіз досліджуваної проблеми в зарубіжній та вітчизняній психології. На основі особистісно орієнтованого та суб'єктно-вчинкового підходів розкрито сутність поняття "делінквентна поведінка особистості підлітка”, визначено особливості та здатності особистості протистояти криміногенним спокусам. Охарактеризовано типи змодельованих ситуацій, у яких підлітки найбільш схильні піддаватись криміногенним спокусам. Констатовано важливість формування здатності особистості як суб'єкта протистояти криміналізації. Обґрунтовано специфічні психологічні характеристики підлітків, здатних протистояти криміналізації. За допомогою емпіричного дослідження виявлено поведінкові особливості (актуальні здібності, способи реагування на конфлікти та моделі наслідування) підлітків, що більшою мірою пов'язані з їхньою здатністю протистояти криміналізації. Обґрунтовано наявність типів особистостей підлітків, здатних протистояти криміналізації (залежності від міри зв'язку цієї здатності з поведінковими особливостями): емоційно-інтуїтивного, виконавчого, комунікативного, розсудливого, оптимістичного. Доведено, що для оптимізації формування особистості підлітка, здатного протистояти криміналізації, доцільно здійснювати цілеспрямований психологічний вплив на розвиток його особистісних поведінкових утворень. Запропоновано програму психологічного тренінгу, застосування якої надає змогу підвищувати здатність підлітків протистояти криміналізації.

Мета роботи - встановлення парадигмальних детермінант розуміння злочинності на підставі докорінних змін розуміння сутності людини в античній, середньовічній, ренесансній, новочасній і постмодерній філософії. Визначено, що розуміння концепту злочину є можливим лише при поєднанні історико-філософських, правознавчих і соціологічних підходів. Тлумачення сутності динаміки цього концепту та відповідних правових практик базується на структуралістських, постструктуралістських і герменевтичних методологічних засадах. Доведено, що концепт "злочину" є не константою, а історично змінною категорією, динаміка змістовних сенсів якої пов'язана зі зміною філософських антропологічних парадигм. Його розуміння пов'язано насамперед із тлумаченням сутності людини та імперативів її поведінки. Це надає можливість по-новому осмислити філософські засади сучасної кримінології. В історії західної філософії виокремлюються 5 антропологічних парадигм, які розрізняються докорінним переосмисленням сутності людини. Перша - космоцентрична розглядає людину як мікрокосм, її душа і вчинки повинні бути суголосні гармонії Космосу. Друга - теоцентрична вважає людину образом і подобою Божою, хоча вона одночасно обтяжена перворідним гріхом. В епоху раннього Модерну пануючою стає третя парадигма, яку названо когнітоцентричною, оскільки сутність людини зводиться насамперед до її розуму. Вона поступово змінюється на четверту - соціоцентричну, яка акцентує увагу на соціальній сутності людини. Втім, незважаючи на продовження її існування і в наш час, наприкінці XX ст. відбувається перехід до п'ятої парадигми - постмодерністскої, яка деконструює сутність людини, зводячи її до ролі елемента владних систем. Перелічені парадигми з певною синхронністю створюють і відповідні концепти "злочину": від порушення полісно-космічних законів до ототожнення з гріхом, від недодержання розумно-моральних норм до соціальної девіації. Сучасні розуміння злочину здебільшого мають релятивістський і конструктивістський характер, що є відповідним постмодерністській антропологічній парадигмі. Втім, розмаїття інтерпретацій концепту "злочин", яке існує в сучасній науковій літературі, потребує подальшого осмислення.

Мета роботи - проаналізувати елементи ресоціалізації засуджених, методи впливу на процес формуванні законослухняної поведінки для життя на волі, а також, психологічно-правові чинники, що впливають на процес адаптації засуджених до правомірної самореалізації на волі. Методика включає комплексний аналіз та узагальнення наявного науково-теоретичного матеріалу та формулювання відповідних висновків і рекомендацій. Під час дослідження використовувалися наступні методи наукового пізнання: термінологічний, системно-структурний, діалектичний, порівняльний, логіко-нормативний, логіко-семантичний. У процесі дослідження визнано, що ресоціалізація засуджених - це безперервний процес спрямований на свідоме відновлення засудженого в соціальному статусі повноправного члена суспільства, якому перешкоджають соціально-психологічні девіації правосвідомості засудженого і суспільства та безпосереднього оточення особи, що відбуває (відбувала) покарання в місцях позбавлення волі. Ресоціалізація засуджених повинна відбуватися на основі поваги до прав і свобод людини, з дотриманням принципів людської гідності та згідно з внутрішньодержавними і міжнародними нормативно-правовими актами. Наукова новизна. В процесі дослідження встановлено, що повноцінний, результативний процес ресоціалізації повинен бути спрямований на виправлення деформованої правосвідомості, правомірне соціально-нормативне становлення особи у суспільстві, а також, недопущення негативних наслідків примусової ізоляції злочинця від суспільства. Практична значимість. Результати дослідження можуть бути використані у правотворчій діяльності для вдосконалення чинного законодавства і наближення його до європейських стандартів з метою збагачення загальнолюдськими цінностями, які становлять зміст вимог природного права, а також, для підвищення ефективності правового регулювання суспільних відносин через закріплення у чинному законодавстві гарантій реалізації, забезпечення і захисту прав та свобод людини і громадянина.