У дисертації виявлено фактори, що впливають на формування реальних життєвих планів випускників шкіл для дітей з глибокими порушеннями зору. Доведено принципову можливість аналізу та впливу на ці плани з раннього віку і до закінчення школи з боку вчителів, вихователів та психолога школи. Встановлено залежність формування реальних життєвих планів від набутого життєвого досвіду інвалідів по зору.

Розкриваються причини труднощів у навчанні школярів молодшого шкільного віку з психічним та мовленнєвим недорозвитком. Визначаються шляхи й особливості формування у них початкових лінгвістичних і математичних знань, умінь та навичок.

Висвітлюються загальні питання спеціальної психології, зокрема проблеми структури дефекту при розумовій відсталості, соціально-психологічної сутності дефекту та його компенсації, психологічного змісту поняття розумової відсталості, її види та форми. Досліджуються особливості інтелектуального та особистісного розвитку розумово відсталих школярів, своєрідність психіки дітей-олігофренів. Представлені методики дослідження пізнавальних та емоційно-вольових процесів, якостей особистості учнів допоміжної школи. Оскільки описані дослідження психіки дітей з недорозвиненим інтелектом проводились у 60-70-х роках, то, познайомившись з їхніми результатами, є можливість відстежити, як розвивались уявлення про сутність розумової відсталості, як змінилась психіка учнів допоміжної школи за 30 років, як впродовж цього терміну розвивалась сама спеціальна психологія та її проблематика.

Розглянуто актуальну проблему посилення корекційно-розвиваючих впливів спеціальної організації позакласної роботи у школі-інтернаті для сліпих дітей на їх музично-естетичний розвиток шляхом включення до системи мистецьких діяльностей комплексних тематичних занять. Розроблено показники та критерії музично-естетичного сприймання. Визначено специфічність його формування за умов зорової ізоляції, яка передбачає заміщення та перебудову міжаналізаторних зв'язків, коли одним з провідних аналізаторів є слуховий. Впроваджено систему тематичних комплексів музично-естетичних позаурочних занять, успішну реалізацію яких здійснено шляхом спеціальної організації музично-естетичної діяльності учнів з вадами зору, спрямованої на розвиток та корекцію адекватного сприймання та усвідомлення змісту музично-естетичної інформації, нормалізацію взаємодії з навколишнім середовищем на полісенсорній основі. Науково обгрунтовано психолого-педагогічні та методичні основи системи позаурочної роботи у школі-інтернаті для сліпих дітей засобами музично-естетичної діяльності.

У роботі досліджуються педагогічні, психологічні та нейропсихологічні засоби діагностики і прогнозування виникнення можливих труднощів у навчанні як основа для розробки шляхів забезпечення якісного засвоєння програмного матеріалу дітьми з порушеннями мовленнєвого розвитку. Аналіз результатів дослідження свідчить, що формування у даної категорії дітей інтелектуальних навичок є ефективним за умови планомірного здійснення корекційно-превентивного навчання, спрямованого на діагностику і прогнозування "поля можливих труднощів у навчанні" (найближчих і віддалених) з подальшим поетапним їх попередженням шляхом розвитку базового обсягу інваріантних дій та операцій, загальних для різних видів навчальної діяльності, розвитку спеціальних здібностей і формування знань та прийомів розумової діяльності в їх єдності.

Розглянуто гендерні особливості особистісного симптомокомплексу підлітків з аномальним розвитком особистості. Виявлено, що цей симптомокомплекс у дівчат представлено мускулінними рисами, а у хлопців - фемінинними. Ця статеворольова девіація може призводити до формування патології.

Розглянуто проблеми освіти дітей, що потребують спеціального корекційного впливу. Висвітлено окремі питання навчання та виховання глухих і туговухих дітей, а також досліджено історію становлення наукової думки у галузі дефектології. Порушено актуальні питання вищої школи, зокрема, психології мовлення у структурі підготовки майбутніх сурдопедагогів, розвитку в студентів якостей дослідника в даній сфері, формування психологічної грамотності як професійної якості дефектолога тощо.

Індекс рубрикатора НБУВ: Ю948.22 я43 + Ч430 я43

Рубрики:

Психологія глухих, глухонімих та тих, що погано чують

Дефектологія в цілому

Шифр НБУВ: В343275 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Висвітлено соціальні, соціально-психологічні та економічні умови утримання та виховання дітей інвалідів і дітей з вадами психофізичного розвитку в сім'ї періоду демократизації суспільства та переходу до ринкових відносин. На основі теоретичного осмислення результатів опитування батьків проаналізовано соціально-психологічний стан сім'ї, шляхи адаптації батьків до нової життєвої ситуації, вітчизняний та зарубіжний досвід реалізації політики соціальної підтримки сімей, які виховують дітей з особливими потребами.

Уточнено особливості формування та розвитку взаємин дітей з вадами слуху, які полягають у способах невербальної діагностики зовнішніх інформативно обмежених проявів на основі зорового сприймання та тлумачення ситуації, а також симптоматичних проявів поведінки людини. Розроблено компенсаторні засоби формування гуманістичних взаємин через гру шляхом включення дитини у рольові функцію та перспективу. Виявлено динаміку становлення гуманістичних відносин глухих, туговухих дітей, а також виділено критерії, рівні розвитку та типи взаємин.

Досліджено проблему корекції затримки психічного розвитку дітей молодшого шкільного віку, побудованої на основі спеціальної рухової діяльності. З'ясовано, що такі корекційні заняття впливають на розвиток інтелекту дітей. Дослідження розширює уявлення відносно структури інтелектуального дефекту даних дітей. Встановлено вірогідні зв'язки загального розвитку та ментальної швидкості з розвитком функцій програмування, регуляції та контролю рухів рухового аналізатора. Доведено, що корекційні рухові заняття позитивно впливають на функції когнітивних структур, їх здібності до диференціації та інтеграції сигналів, а також є досить ефективними у формуванні функцій рухового аналізатора. Зроблено висновок, що у процесі корекційного навчання дітей даної категорії слід, перш за все, приділяти увагу кінестетичному фактору.

З'ясовано системну сутність корекційно-розвивальної роботи у процесі спеціальної освіти та сформульовано концептуальну модель дослідження даного психолого-педагогічного феномена. Теоретично обгрунтовано психологічний зміст формування усвідомленого навчання як передумови корекційно-розвивальної роботи у спеціальному освітньому закладі для дітей з обмеженими розумовими можливостями. Визначено сутність предмета корекційно-розвивального впливу на учнів з обмеженими розумовими можливостями у процесі трудового навчання. Досліджено психологічні особливості прояву розумової сфери у дітей з різним рівнем інтелектуального розвитку як предмета корекційно-розвивального впливу у процесі трудового навчання. Виявлено й експериментально апробовано змістові лінії та особливості формування компонентів розумової сфери у дітей з обмеженими розумовими можливостями. Розроблено дидактично-методичне, змістове та організаційне забезпечення формування в учнів розумової сфери як цілісну педагогічну технологію корекційно-розвивальної роботи засобами трудового навчання. Розглянуто систему психолого-педагогічних умов забезпечення корекційної спрямованості трудового навчання учнів з обмеженими розумовими можливостями.

Узагальнено теоретичні положення з проблем діагностики та корекції психофізичного розвитку глухих дітей старшого шкільного віку. Встановлено особливості та потенційні можливості фізичного розвитку, психомоторних функцій й пізнавальної діяльності глухих дітей та дітей із нормальним слухом старшого шкільного віку. Розроблено методику корекції психофізичного розвитку глухих дошкільників засобами артикуляційної та пальцевої гімнастики у поєднанні з мовленнєвими та рухливими іграми.

Вивчено особистісні особливості та сімейні стосунки жінок, що страждають від подружнього насильства. Сімейні стосунки за наявності синдрому побитої жінки розглянуто з точки зору теорії сімейних систем. Сім'ю вивчено як цілісний організм, в якому всі члени складають єдину систему взаємодії, тому поведінка одного неминуче впливає на поведінку іншого. Визначено, що даний синдром (Battered Woman Syndrome) проявляється специфічними порушеннями в афективній та когнітивній сферах, а також самосприйнятті. Розкрито механізм віктимізуючого впливу психотравмуючих факторів батьківсько-дитячих стосунків на особистість жінки та прийняття нею ролі жертви. Досліджено крос-культурні відмінності у сприйнятті, переживанні та використанні образливої поведінки у сім'ї в Україні та Польщі.

Досліджено процеси формування психіки дітей з аномаліями зору та виявлено чинники, що обумовлюють її становлення. Розглянуто особливості структури дефекту, способи формування його компенсації, а також запропоновано шляхи становлення особистості дитини з обмеженими візуальними можливостями як інтеріорізоване ставлення до нього найближчого оточення. Запропоновано використання експериментально-генетичного методу у системі шкіл тифлологічної спрямованості, на підставі основних положень якого обгрунтовано необхідність об'єднання прийомів психокорекції та навчання. Наведено технологічну схему корекції психічної діяльності учнів молодших класів спеціалізованих шкіл-інтернатів для сліпих та слабозорих дітей на прикладі планування навчального процесу з іноземної мов, а також серію завдань, що складають технологічну схему психокорекційного навчання. Надано оцінку його успішності на підставі порівняння об'єктивних кількісних та якісних характеристик когнітивних і особистісно-характерологічних особливостей діяльності учнів з глибокими аномаліями функціонування зорової системи. На підставі проведених досліджень розроблено методичні рекомендації (для психологів, педагогів та батьків) щодо забезпечення гармонійного розвитку молодших школярів з вадами зору.

Розширено попередньо одержані дані про особливості та закономірності психічного розвитку дітей дошкільного віку з церебрально-органічною патологією. Вперше експериментально встановлено, що специфічні закономірності порушень психічного розвитку дошкільників зумовлені структурно-функціональним дефектом переважно лобних та тім'яно-скроневих відділів півкуль. У цьому разі своєрідність порушень психічного розвитку визначається локалізацією та глибиною органічного ураження та поліморфізмом похідних порушень. Одержано додаткові дані про найважливіші для сучасних умов негативні біосоціальні чинники, які впливають на розвиток дитини дошкільного віку, а також нові відомості про генезис біосоціальної дезінтеграції дошкільників у разі церебрально-органічної патології. Розроблено, апробовано та запроваджено теоретично обгрунтований алгоритм комплексного обстеження дітей з церебрально-органічною патологією на підставі результатів експериментально-психологічного, нейрофізіологічного та нейровізуального досліджень, що дозволило уточнити структурно-функціональну локалізацію ураження головного мозку у випадку церебрально-органічної патології в дошкільників. Експериментально встановлено особливості психічного розвитку дошкільників з церебрально-органічною патологією, що полягають у зниженні темпів їх розвитку, затримці формування електрогенезу, наявності вторинних порушень, які спричинюють недостатню сформованість емоційних, пізнавальних, рухових і мовленнєвих функцій, своєрідність яких за різних видів аномалій підтверджена нейрофізіологічними та нейровізуальними даними. Розроблено та експериментально

Висвітлено проблему психологічної адаптації до навчання дітей дошкільного і молодшого шкільного віку із затримкою психічного розвитку (ЗПР). Акцентовано увагу на адаптації наукової та міждисциплінарної проблеми, розкрито її зв'язок із психічним здоров'ям, проаналізовано критерії соціально-психологічної адаптації до школи, а також сучасні результати досліджень ЗПР, описано особливості їх прояву. Визначено структурні компоненти механізму психологічної адаптації до навчання у дітей 6 - 8 років із ЗПР, основними компонентами якого є: психічний стан (пізнавальна діяльність та емоційний стан), фізичний та соматичний стани. Виявлено рівні психологічної адаптації у дітей із ЗПР. Проведено апробацію механізму за умов функціонального об'єднання "школа - дитячий садок". Доведено високу ефективність застосування механізму психологічної адаптації в корекційній роботі.

Наведено модель і теоретично обгрунтовано виокремлення факторів, компонентів, які входять до моделі психолого-соціальної адаптації розумово відсталих першокласників до навчання, а також виокремлено структурні одиниці кожного фактора. Визначено основні труднощі, які ускладнюють розвиток структурних одиниць даних факторів, та шляхи оптимізації процесу адаптації у розумово відсталих першокласників. Розроблено методичні рекомендації з даної прблеми для вчителів, вихователів, медичних працівників, які працюють у допоміжній школі, а також для батьків дітей з розумовою відсталістю.

Вивчено особливості сфери комунікацій афективних дошкільників з ослабленим зором та корекції їх поведінки. На основі теоретико-методологічного аналізу уточнено суть поняття афекту і його місце в структурі соціально-психологічних проблем дітей зі слабким зором. Розкрито взаємозв'язок афекту як захисної поведінкової реакції з особливостями соціального, комунікативного й емоційного розвитку, висвітлено причини соціальних дезадаптацій афективних дошкільників зі слабким зором. Визначено соціально-психологічні та біомедичні причини, які лежать в основі виникнення афективних порушень у випадку патології зору. Представлено характерологічну структуру соціально-дезадаптивних субсиндромів залежно від типу афективних порушень, висвітлено найтиповіші інтелектуальні та соціально-комунікативні проблеми афективних дітей з вадами зору. Створено модель особистості таких дошкільників і запропоновано систему корекційно-психологічного впливу на них.

Обгрунтовано психологічні умови та розроблено ефективні засоби корекції інтермодального сприймання відкритого простору осліплими особами зрілого віку. Визначено центральне детермінальне місце просторової перцепції на відкритій місцевості. За результатами структурно-системного аналізу функціонування перцептивного апарату доведено можливість побудови полімодального образу місцевості у випадку глибокої зорової депривації. Визначено інтегративні орієнтаційно-перцептивні рівні сформованості цих процесів, а також психологічні умови перцептивного навчання, розроблено методику цього навчання. Досліджено двосторонній зв'язок між рівнем орієнтаційно-перцептивних процесів і орієнтаційно-просторовою тривожністю в структурі вторинних відхилень зорового дефекту. На інтермодальній підставі, з послідовним і паралельним включенням збережених аналізаторних систем розроблено оригінальну програму розвитку в осліплих осіб зрілого віку перцептивно орієнтувальних умінь щодо зниження особистісної тривожності, підвищення успішності їх просторового орієнтування.