Індекс рубрикатора НБУВ: Ю947.1-734 + Х893.9(4Укр)17 + Х883.9(4Укр)52

Рубрики:

Психологія правопорушників (криміналістична психологія)

Кримінальний процес окремих країн

Злочинність в окремих країнах

Шифр НБУВ: Ж27747 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Висвітлено організацію профілактики правопорушень серед неповнолітніх. Розкрито шляхи досягнення взаємопорозуміння з неповнолітніми. Викладено психологічні аспекти формування злочинних нахилів у підлітків. Описано систему правового виховання дітей у суспільстві. Проаналізовано роль преси у формуванні правової свідомості підлітків. Досліджено проблему інфантилізму в підлітковому віці. Розглянуто питання про організацію запобігання протиправним діям серед неповнолітніх. Визначено правові та соціальні аспекти захисту дітей в Україні. Наведено нові підходи до формування правової свідомості громадян демократичного суспільства. Відображено проблему вдосконалення правового захисту дітей від різних форм насильства, а також проблеми удосконалення правового статусу підлітка як суб'єкта цивільно-правових відносин. Вивчено деякі проблемні питання профілактики правопорушень серед неповнолітніх. Охарактеризовано епідеміологічну ситуацію в Україні щодо ВІЛ-інфекції.

Проведено психологічний аналіз агресивної поведінки дітей та підлітків віком 10 - 17 років. Здійснено порівняння особливостей деяких проявів агресії у школярів і підлітків, які знаходяться на обліку в кримінальній міліції, що проводить роботу з неповнолітніми.

Проаналізовано деякі теоретичні підходи до вивчення ризику. Наведено результати експериментального дослідження схильності до ризику у неповнолітніх злочинців.

Изложены современные взгляды на задержку психического развития, раскрыто понятие об отклонениях и их основные виды. Рассмотрены психологические особенности следствия по делам несовершеннолетних.

Вивчено клініко-психопатологічні та соціально-психологічні кореляти агресивності на підставі обстеження 762 неповнолітніх правопорушників та 87 їх законослухняних однолітків. Виявлено взаємозв'язки соціально-психологічних і клініко-психопатологічних показників із профілем агресивності підлітків-правопорушників. Визначено відмінні риси психічних змін і розладів, особливостей особистості, конфліктності й агресивності підлітків, які скоїли злочини з агресивними діями. Показано доцільність застосування методів оцінки агресивності в комплексі з дослідженням психічного стану для розробки лікувально-реабілітаційних програм, що сприяють профілактиці правопорушень, пов'язаних з агресивними діями.

Запропоновано нові підходи до вирішення актуальної гігієнічної проблеми щодо професіонального психофізіологічного відбору та професійної орієнтації військових лікарів за умов реформування Збройних Сил (ЗС) України. Розроблено психограму та з'ясовано інтегральні фактори, що характеризують професійно важливі якості військових лікарів різного профілю. Виявлено особливості структури взаємозв'язків психофізіологічних і психологічних функцій для забезпечення успішної діяльності військового лікаря. На підставі вивчення професійно важливих психофізіологічних і особистісних якостей розроблено спеціальні шкали, розв'язувальні правила й алгоритм їх застосування для здіснення професійного відбору та професійної орієнтації майбутніх військових лікарів до хірургічної або терапевтичної спеціалізації.

Проаналізовано проблему злочинності неповнолітніх на сучасному етапі розвитку суспільства, психологічні механізми її формування та подолання. Відзначено, що вивчення мотиваційної сфери особистості неповнолітнього з протиправною поведінкою є актуальною задачею та важливим етапом у розумінні структури особистості. Висвітлено змістово-динамічні особливості мотиваційної сфери неповнолітніх правопорушників з різною спрямованістю вчиненого злочину, залежно від віку та умов їх утримання у спеціальних установах, а також наявності кримінального досвіду. Визначено особливості мотиваційної сфери неповнолітніх правопорушників з різним рівнем перевиховання у спеціальних установах. Розглянуто питання використання диференційованих підходів під час розробки програм психолого-педагогічного впливу з метою проведення первинної та вторинної профілактики злочинності різних категорій неповнолітніх.

Виявлено відмінності між показниками стану здоров'я у підлітків, притягнутих до кримінальної відповідальності та які перебувають в училищі соціальної реабілітації. Установлено, що переважна більшість засуджених підлітків виховувалася у неповних сім'ях та закладах інтернатного типу. На підставі вивчення сомато-статевого розвитку встановлено, що у таких підлітків переважають показники низького та нижче середнього фізичного розвитку та наявна затримка статевого розвитку. Визначено характеристики вегетативного тонусу та функціонального стану серцево-судинної системи підлітків з делінквентною поведінкою. Доведено, що рівень поширення різноманітних вегетативних дисфункцій серед підлітків, притягнутих до кримінальної відповідальності, значно нижчий у порівнянні з соціально-адаптивними однолітками. Вивчено властивості характеру таких юнаків і доведено, що їм притаманні високий рівень нейротизму, виражена схильність до соціальної дезадаптації, алкоголізація та високий рівень поширення нонконформізму. Установлено, що найбільш характерними дерматогліфічними особливостями у підлітків, притягнутих до кримінальної відповідальності, є високий рівень поширення ульнарних петель на третьому пальці правої руки, а також повна відсутність подвійної петлі на всіх, крім другого, пальцях правої руки. Науково обгрунтовано критерії прогнозування делінквентної поведінки підлітків з соціально дезадаптованих сімей, серед яких найбільш інформативним є рівень серотоніну у крові.

Показано можливості застосування психологічних знань у діяльності вихователів приймальників-розподільників для неповнолітніх (ПРН) МВС України. З метою підвищення ефективності профілактичної діяльності з попередження правопорушень неповнолітніх обгрунтовано вимоги до особистості вихователя приймальника-розподільника для неповнолітніх (ПРН). Встановлено психологічні особливості профілактичної діяльності вихователя ПРН за умов короткотривалого перебування неповнолітніх у ПРН. Розроблено методику вивчення діяльності вихователя ПРН, створено його професіограму та психограму відповідно до визначених критеріїв професійнозначущих якостей. Розглянуто психологічні особливості неповнолітніх, які утримуються у ПРН, як специфічні обставини, що визначають подальшу спрямованість діяльності вихователя. Здійснено функціонально-психологічний аналіз змісту та умов діяльності вихователя ПРН, охарактеризовано сучасний стан її правового регулювання. Обгрунтовано шляхи оптимізації й удосконалення профілактичної діяльності з попередження правопорушень неповнолітніми, як специфічного прояву прикладного застосування психологічних знань для конкретного напряму діяльності вихователя у системі органів внутрішніх справ. Визначено напрями та запропоновано моделі профілактики правопорушень серед неповнолітніх. Розглянуто особливості психологічної допомоги неповнолітнім, які вчинили протиправні дії. Обгрунтовано необхідність удосконалення системи психолого-педагогічної підготовки та врахування вимог до особистості вихователя ПРН у процесі професійного відбору педагогів.

Проведено вивчення девіантної поведінки як соціально-психологічної проблеми. Відзначено, що девіантна поведінка - це дрібні правопорушення та провина, що не є злочином, який карається за судовим порядком. З'ясовано, що стрижневим патерном поведінки підлітків-правопорушників є власне дисоціальний компонент, що полягає у дистанціюванні від суспільних стандартів поведінки. Комплексно розвинуто психологічні та правові аспекти профілактики та корекції делінквентної поведінки на досудовому етапі. Значну увагу приділено психологічній діагностиці схильності неповнолітніх до делінквентної поведінки. Розглянуто можливість використання формувального експерименту з метою здійснення психологічної корекції делінквентної поведінки підлітків, розвитку рефлексії як складової профілактики та корекції агресивності.

Висвітлено актуальну проблему сучасної теорії і практики юридичної психології - прогнозування особливостей прояву поведінки за умов примусової ізоляції в процесі ресоціалізації на підставі аналізу використання підлітками-правопорушниками психологічних механізмів адаптації, а саме інтрапсихічних адаптаційних механізмів. Визначено суть та функції інтрапсихічних механізмів адаптації, поглиблено їх класифікацію, розкрито особливості прояву в ситуації психоемоційної напруженості та ситуації вимушеної ізоляції. Встановлено зв'язок між комплексом інтрапсихічних адаптаційних механізмів і особливостями актуального психічного стану особистості підлітка-правопорушника за умов примусової ізоляції. Виявлено типовість та частоту активізації психічних захисних механізмів в поведінкових реакціях неповнолітніх правопорушників. Визначено роль психічного стану особистості в активізації комплексу інтрапсихічних захисних механізмів. Розглянуто різні теоретичні підходи щодо вивчення психологічних захисних механізмів, що дозволило розширити змістову сторону поняття "феномен психологічного захисту". Удосконалено критерії та показники виміру психічних захисних механізмів у підлітків-правопорушників за умов примусової ізоляції. Обгрунтовано доцільність врахування особливостей прояву інтрапсихічних механізмів адаптації в процесі колективної роботи психолога з вихованцями соціально реабілітаційних закладів закритого типу на етапі ресоціалізації з метою її поліпшення та запобігання рецидивам.

Виявлено психологічні особливості самоактуалізації у неповнолітніх, схильних до протиправної поведінки. Розроблено юридичні та психологічні засади профілактики та корекції їх делінквентної поведінки. Проаналізовано основні концепції самоактуалізації особистоті та її прояви у неповнолітніх, схильних до протиправної поведінки. Проведено теоретичний аналіз соціально-психологічних чинників делінквентності неповнолітніх. Встановлено причини формування схильності особи до делінквентності. Розроблено й апробовано комплексну процедуру обстеження дітей з метою встановлення їх схильності до делінквентної поведінки, зроблено апробацію системи психологічних заходів, спрямованих на психологічний вплив і процес самоактуалізації даної категорії осіб. Зроблено висновок про значну ймовірність нейтралізації негативних поведінкових тенденцій у підлітковому та ранньому юнацькому віці.

Обгрунтовано об'єктивний (кількісний) критерій оцінювання впливу соціально-психологічних чинників і особливостей особистості на прояв протиправної поведінки, завдяки цьому є можливим виявлення підлітків і молодих людей, потенційно схильних до протиправної поведінки, тобто групи ризику. Визначено індивідуально-психологічні якості, наявність і рівень прояву яких за криміногенних або екстремальних умов зумовить протиправну поведінку певного суб'єкта. Виявлено вікові та статеві особливості потреби молоді щодо вивчення засад законодавства, виконання правових норм і ставлення до громадян, які порушують закони. Розвинуто уявлення про можливості прояву поведінки молоді різних вікових і статевих груп залежно від ситуаційних факторів. Розглянуто аспект взаємозв'язку соціальних і особистісних чинників, що зумовлюють протиправну поведінку підлітків і молоді.

Досліджено процес формування та становлення особистісної сфери неповнолітніх правопорушників чоловічої статі, які відбувають покарання у виправно-трудовій колонії. Неповнолітніх правопорушників розділено за видом скоєного злочину на злодіїв, хуліганів, вбивць і гвалтівників. Встановлено, що їх особистісна сфера характеризується такими особливостями, як висока тривожність, дратівливість, конфліктність, репресивність та агресивність. Показано значні зрушення в їх Я-концепції та соціально-правових установках. Після використання соціально-психологічного тренінгу одержано позитивні зміни в особистісній сфері засуджених підлітків, які обумовлені особливостями їх протиправної поведінки та видом скоєного ними злочину. Зроблено висновок про складність, але високу актуальність необхідності психологічної корекції особистісної сфери неповнолітніх правопорушників за умов виправно-трудових колоній.

Вперше комплексно досліджено вікові, правові та психологічні аспекти делінквентної поведінки неповнолітніх. Проаналізовано суб'єктивні й об'єктивні чинники, що детермінують формування агресивної поведінки підлітків. Розкрито сутність і специфіку проведення судово-психологічної експертизи неповнолітніх обвинувачених у скоєнні агресивних злочинів. Здійснено професіографічний аналіз і побудовано модель (психограму) діяльності судового експерта-психолога. Розроблено комплекс психодіагностичних методів дослідження неповнолітніх обвинувачених. Показано роль експерта-психолога у процесі судового слідства у справах неповнолітніх обвинувачених і визначенні міри їх покарання. Удосконалено психологічні уявлення про судово-психологічну експертизу підлітків, що скоїли агресивні злочини, розроблено рекомендації щодо забезпечення ефективності її проведення.

Розглянуто особливості формування установок статевої взаємодії у правопорушників, що скоїли злочин проти статевої свободи та недоторканості особистості, та у правослухняних неповнолітніх. На підставі одержаних даних обгрунтовано необхідність цілеспрямованого формування установок статевої взаємодії та створення державної програми статевого виховання дітей та підлітків. Запропоновано методичні рекомендації щодо розробки програм, спрямованих на розвиток нормативних установок статевої взаємодії.

Висвітлено теоретичні та практичні проблеми використання спеціальних психологічних знань щодо неповнолітніх учасників під час розслідування злочинів. Розкрито психологічні особливості неповнолітніх, причини їх девіантної поведінки. Увагу приділено проблемам встановлення психологічного контакту з неповнолітніми учасниками досудового слідства, видам психологічного впливу та обмеженням використання такого впливу на них, а також особливостям використання спеціальних психологічних знань під час проведення слідчих дій за участю неповнолітніх.

Встановлено, що уявлення неповнолітніх про право через вікові особливості знаходяться лише на декларативному рівні та не виступають дієвими регуляторами соціальної поведінки. Розкрито зміст профілактики злочинності неповнолітніх і, зокрема, застосування судами пом'якшення покарання як заходу впливу на делінквентність, що є нагальним у контексті вдосконалення судової практики. Узагальнено наукові підходи щодо проблеми пом'якшення покарання неповнолітнім злочинцям. Сформульовано теоретико-методологічні засади застосування пом'якшення покарання як комплексу юридично-психологічних заходів. Визначено об'єктивні та суб'єктивні труднощі, які заважають науково-обгрунтованому застосуванню пом'якшення покарання неповнолітнім. Запропоновано варіант визначення індексу "жорсткості покарання" з урахуванням неповноліття, його тлумачення та процедуру підрахування.

Вперше розроблено систему психодіагностики схильності до протиправної поведінки на підставі застосування оптимального комплексу методів на базі теорії провідних тенденцій. Наведено теоретико-психологічні підходи до здійснення ефективної психокорекції делінквентної поведінки неповнолітніх на підставі поєднання ідей екзистенціальної та гуманістичної психології. Удосконалено методологію та методику психологічної діагностики схильності неповнолітніх до протиправної поведінки.