Наведено результати експериментально-психологічного дослідження механізмів психологічного захисту у чоловіків і жінок, які (за самооцінкою, а також висновками експертів) є ревнивими людьми. Шляхом кластерного аналізу виявлено й описано специфіку прояву механізмів психологічного захисту у осіб із різним типом акцентуації характеру.

Рассмотрено понятие "эмоционального холода" у девушек как неспособность устанавливать и сохранять близкие интимные отношения с партнером. Интимность рассмотрена на личностном уровне и на уровнях взаимодействий и отношений. Проанализирована структура симптомокомплекса "эмоционального холода", в нее вошли нарушения межличностной коммуникации: страх интимности, созависимость и противозависимость. Описаны характеристики поведения созависимой и противозависимой личности на фоне границ личности и уровней интимности.

Розглянуто психологічну характеристику феномену "кохання", а також визначено рівень психологічної готовності осіб старшого підліткового та юнацького віку до емоційних відносин, що залежить від вікових і гендерних особливостей.

Рассмотрены психологические характеристики феномена любви, исследована ее выраженность у представителей юношеского возраста. Показано, что любовь имеет биологическую основу, о чем свидетельствуют эволюционные данные и взаимодействие между состояниями физиологического возбуждения и эмоциями. Выявлено, что уровень психологической готовности к эмоциональным отношениям изменяется в зависимости от возраста и их гендерных особенностей.

The article presents psychological characteristics of such phenomenon as love, determines the level of psychological readiness of senior teenagers for emotional relations that depends on age and gender peculiarities.

Розглянуто психологічну характеристику феномену батьківської любові, виділено гендерні особливості в розвитку любові матері та батька, а також фактори, що її детермінують. Під час експерименту проаналізовано ставлення підлітків до виховної діяльності батьків.

Проведен теоретический анализ психологических особенностей родительской любви, с помощью методики ADOR експериментально изучена оценка поведения родителей со стороны подростков и юношества. Сделан вывод, что родительская любовь представляет собой сложное структурное образование, элементами котрого можно считать: эмоциональный контакт, когнитивный и поведенческий компоненты. При этом любовь родителей содержит избирательную, сознательную, основанную на опыте психологическую связь родителей и ребенка, выражающуюся в действиях родителей, их реакциях и переживаниях. Рассмотрены факторы, детерминирующие развитие любви родителей. С помощью методики Шафера при оценке подростками воспитательного процесса, выявлено, что родители в основном проявляют к детям позитивный интерес и автономность, однако мать, по сравнению с отцом, чаще использует директивность в своем поведении.

The article presents psychological characteristics of the phenomenon parental love, ascertains some gender peculiarities in development of father's and mother's love, and factors determining it. The experiment enabled analyzing evaluation of parental educative work from teenager's point of view.

При изучении отношения к любви у современных юношей и девушек исследованы вопросы преобладания прагматических интересов, способности к любви как сильному чувству, способности к нежности, привязанности, проявлению страсти. В результате эмпирического исследования с применением корреляционного анализа установлено, что способность к любви проявляется в комплексе чувств - влюбчивость, способность к стойким эмоциональным связям с любимым, проявление нежности и глубина переживания чувства.

Під час вивчення ставлення до любові у сучасних хлопців і дівчат досліджено питання переважання прагматичних інтересів, здатності до любові як сильного відчуття, здатності до ніжності, прихильності, прояву пристрасті. В результаті емпіричного дослідження із застосуванням кореляційного аналізу встановлено, що здатність до любові виявляється в комплексі почуттів - влюбливість, здатність до стійких емоційних зв'язків з коханим, прояв ніжності та глибина переживання почуття.

The article presents results of empirical research on attitude of young men and women towards love. It is established that examinees are capable of displaying high feeling of love, but in the process of building up love relations there appear certain pragmatic interests.

Висвітлено особливості побудови багатовимірного опитувальника мотивації кохання як критеріально-орієнтованої методики психодіагностики. Обгрунтовано призначення методики. Проаналізовано принципи побудови та психологічний зміст опитувальника. Наведено приклади опису результатів опитування. Розглянуто труднощі та обмеження у використанні методики. Констатовано, що найближчими перспективами є стандартизація методики, доведення до рівня тестового опитувальника, розробка комп'ютерної версії.

Освещены особенности построения многомерного вопросника мотивации любви как критериально-ориентированной методики психодиагностики. Обосновано назначение методики. Проанализированы принципы построения и психологическое содержание вопросника. Приведены примеры описания результатов опроса. Рассмотрены трудности и ограничения в использовании методики. Констатирован факт, что ближайшими перспективами является стандартизация методики, его приведение к уровню тестового вопросника, разработка компьютерной версии.

The article deals with the features of construction of the multivariate questionnaire of motivation of love as criteria guided technique of psycho diagnostics. Purpose of a technique is proved. Principles of construction and the psychological maintenance of the questionnaire are analyzed. Examples of the description of results of interrogation are resulted. Difficulties and restrictions in use of a technique are considered. The fact is ascertained, that immediate prospects is standardization of a technique, its reduction a level of the test questionnaire, development of the computer version, etc.

Вперше виокремлено соціально-психологічні особливості матримоніальних уявлень молодих людей та їх вплив на сімейне життя. Визначено зміст, структуру та показники суб’єктивного благополуччя особистості, на які можна впливати для покращання якості сімейних взаємостосунків у подружніх парах. Розроблено науково обгрунтовану програму психологічної підтримки благополуччя молоді в шлюбі із застосуванням активних соціально-психологічних форм і методів допомоги. Дістали подальшого розвитку підходи щодо засобів і технологій формування уявлень молодої людини про сім’ю, сімейні цінності, внутрішьосімейну взаємодію. Поглиблено уявлення про зміст поняття "матримоніальності", її вплив на формування уявлень молоді про суб’єктивне благополуччя в шлюбі.

Досліджено метаантропологічні аспекти любові, поняття ближнього. Сформульовано дефініцію метаантропологічного закону любові до ближнього та його реалізацію у житті. Звернено увагу на предмет любові та олюднення людини.

Представлено теоретичний аналіз компонентів і типів любові в психологічних дослідженнях. Обгрунтовано актуальність поняття "любов" і її ролі в таких соціальних інститутах та проявах, як релігія, мораль, сім'я, шлюб. Описано типології любові Т. Кемпера, Р. Стернберга, Р. Хетфільда, Е. Фромма. Для визначення типів любові та її основних компонентів використано такі методи, як бесіда, анкетування, опитувальник "Трикутні шкали любові" Р. Стернберга. Виявлено, що серед компонентів любові в шлюбному партнерстві найбільш виявлені інтимність і виконання обов'язків. Компонент пристрасть спостерігається в значно меншої частини подружжів. Досліджено, що шлюбні партнери характеризуються наявністю п'яти типів любові - досконала любов, симпатія, беззмістовна любов, любов-дружба, вигадана любов. Романтична й палка любов у цьому дослідженні не виявлені. З'ясовано, що більша частина досліджуваних характеризується таким типом любові, як любов-дружба. У своїх відносинах такі шлюбні пари проявляють розуміння, щирість, відповідальність, але значно менше відчувають романтизм і пристрасть. Четверта частина нашої вибірки характеризується досконалою любов'ю, тобто в них найповніше реалізують і розвиваються цінності любові, які забезпечують духовний, моральний та фізичний комфорт у шлюбі. Незначній кількості досліджуваних притаманна беззмістовна любов, симпатія, вигадана любов та відсутність любові.

Розглянуто страх соціального відчуження любові. Саме в межах психоаналітичної епістемології, аналіз якої буде представлений у статті, найбільш рельєфно проглядаються тенденції до одноманітності та універсальних рішень з акцентом на забезпечення об'єктивності проблеми гендерного відчуження, точніше страху любові, який викликає гендерний процес. З урахуванням вищевикладеного, мета роботи - дослідити концептуальні суперечності, що пов'язані з реконструкцією базових вимірів страху відчуження любові в межах різних світоглядних підходів; розкрити найсуттєвіші суперечності, які виявляють себе у розбіжностях світських та релігійних фреймів; установити світоглядно-засадничий фундамент різновидів страху: метафізичного, трансцендентного та соціального, які певною мірою вплинули на розвиток гендерної традиції. У роботі досліджується страх відчуження любові не як інстинкт чи психологічне переживання або соціальний фактор, а як кореляція між функціональними різновидами страху та особливостями протікання соціокультурних процесів і виступає як залежність європейських суспільств від різноманітних функціональних форм страху любові, які впливають на процеси суспільних трансформацій. Визначено, що в гендерному підході суб'єкт, який пізнається, володіє конкретними бажаннями й інтересами. Процес пізнання є локальним, контекстуальним, у якому фізіологічно і духовно страх відчуження любові тісно пов'язаний з умовами існування людей, з облаштуванням соціального та індивідуального життя. У сучасній цивілізації істинна любов, за окремими винятками, є швидкоплинною. Їй зараз заважають і тяготи життя, і світоглядні установки, які виходять тільки від "Я", а не від спільного "Я і Ти", сприяючи розладу та відчуженню. Акцентується увага на тому, що страх відчуження любові, як спосіб виявлення сутнісних характеристик "Я", виступає екзистенціалом, який концентрує смисложиттєву проблематику. Проблематика в єдиному топосі - у "точці Я", оточена гендерними межами, містить як умову свого прояву дистанціювання особистості - вільне (самота) або вимушене (ізоляція) закріплення й утвердження автономності особистості. Відчуження любові як екзистенціал допускає в регістрі інтимного, інтенційованого на самого себе переживання, внутрішнього стану організовувати та ідентифікувати з "автентичним" Я. Встановлено, що гендерна ідентичність в умовах сучасної соціально-психологічної кризи пов'язується із формуванням особливої "картини страху, тривоги, самотності" як частини того внутрішнього та зовнішнього світу, породженого відчуженням від суспільства. Страх відчуженої любові виступає сутнісним екзистенціалом людського буття, який є обов'язковою буттєвою умовою екзистенційного напруження, що виникає, як антипод і характеристика мужності, аскетизму і "початок мудрості". Розглянутий феномен страху відчуження любові тлумачиться як результат онтологічного та гендерного відчуження людини, яка втратила відчуття безпеки (унаслідок розпаду ціннісного універсуму) і занурилася в безперервне міжіндивідуальне суперництво.

Розглянуто страх соціального відчуження любові. Саме в межах психоаналітичної епістемології, аналіз якої буде представлений у статті, найбільш рельєфно проглядаються тенденції до одноманітності та універсальних рішень з акцентом на забезпечення об'єктивності проблеми гендерного відчуження, точніше страху любові, який викликає гендерний процес. З урахуванням вищевикладеного, мета роботи - дослідити концептуальні суперечності, що пов'язані з реконструкцією базових вимірів страху відчуження любові в межах різних світоглядних підходів; розкрити найсуттєвіші суперечності, які виявляють себе у розбіжностях світських та релігійних фреймів; установити світоглядно-засадничий фундамент різновидів страху: метафізичного, трансцендентного та соціального, які певною мірою вплинули на розвиток гендерної традиції. У роботі досліджується страх відчуження любові не як інстинкт чи психологічне переживання або соціальний фактор, а як кореляція між функціональними різновидами страху та особливостями протікання соціокультурних процесів і виступає як залежність європейських суспільств від різноманітних функціональних форм страху любові, які впливають на процеси суспільних трансформацій. Визначено, що в гендерному підході суб'єкт, який пізнається, володіє конкретними бажаннями й інтересами. Процес пізнання є локальним, контекстуальним, у якому фізіологічно і духовно страх відчуження любові тісно пов'язаний з умовами існування людей, з облаштуванням соціального та індивідуального життя. У сучасній цивілізації істинна любов, за окремими винятками, є швидкоплинною. Їй зараз заважають і тяготи життя, і світоглядні установки, які виходять тільки від "Я", а не від спільного "Я і Ти", сприяючи розладу та відчуженню. Акцентується увага на тому, що страх відчуження любові, як спосіб виявлення сутнісних характеристик "Я", виступає екзистенціалом, який концентрує смисложиттєву проблематику. Проблематика в єдиному топосі - у "точці Я", оточена гендерними межами, містить як умову свого прояву дистанціювання особистості - вільне (самота) або вимушене (ізоляція) закріплення й утвердження автономності особистості. Відчуження любові як екзистенціал допускає в регістрі інтимного, інтенційованого на самого себе переживання, внутрішнього стану організовувати та ідентифікувати з "автентичним" Я. Встановлено, що гендерна ідентичність в умовах сучасної соціально-психологічної кризи пов'язується із формуванням особливої "картини страху, тривоги, самотності" як частини того внутрішнього та зовнішнього світу, породженого відчуженням від суспільства. Страх відчуженої любові виступає сутнісним екзистенціалом людського буття, який є обов'язковою буттєвою умовою екзистенційного напруження, що виникає, як антипод і характеристика мужності, аскетизму і "початок мудрості". Розглянутий феномен страху відчуження любові тлумачиться як результат онтологічного та гендерного відчуження людини, яка втратила відчуття безпеки (унаслідок розпаду ціннісного універсуму) і занурилася в безперервне міжіндивідуальне суперництво.

Конкретизовано теоретико-методологічні засади гендерного літературознавства, специфіку гендерно-психологічного підходу до вивчення лірики. Сформульовано зміст маскулінності / фемінінності як антропологічних і поетикальних категорій, окреслено маскулінні / фемінінні психогендерні профілі, що в художньому тексті диференціюють маскулінну / фемінінну ліричну свідомість, а також визначено наративно-концептологічні стратегії її поетикального вираження. Українську лірику XX ст. (модернізм 1910 - 1920-х рр., соцреалізм, (пост)шістдесятництво, герметичну та карнавальну поезію останніх десятиліть, а також творчість Празької школи, ОУП ''Слово'', Нью-Йоркської групи та сучасних українських поетів зарубіжжя) проаналізовано в продуктивних для трансляції гендерних смислів когнітивних сферах тілесності, сексуальності, дочірніх / синівських взаємин з материнської та батьківської фігурами, а також ставлення ліричного суб'єкта як батька / матері до власної дитини однойменної й протилежної статі, його сенсожиттєвих, зокрема і творчих, стимулів і уявлень про власну смерть. Специфіку поетикального втілення гендерно-психологічних аспектів названих смислів досліджено крізь призму ідентифікаційної, референційної, світомоделювальної стратегій маскулінного / фемінінного художнього мислення та техніки письма.

Здійснено теоретичний аналіз та емпіричну верифікацію положення про те, що тип прив'язаності чоловіка та жінки має значення в сприймані їхніх романтичних взаємин. Теоретична частина роботи будувалася на основі порівняльного аналізу західних науково-теоретичних досліджень щодо проблеми близьких міжособистісних відносин, включаючи сучасні. На основі здійснених теоретичних пошуків та узагальнень розроблено програму емпіричної перевірки визначених положень, яка реалізовувалась через метод опитування. Достовірність та надійність результатів забезпечувалася науково-методологічною обгрунтованістю дослідження, використанням адекватних поставленим завданням методів, репрезентативністю вибірки, застосуванням апарату математичної статистики. Результати. Зроблена спроба інтеграції основних положень теорії прив'язаності Джона Боулбіта Мері Ейнсворт щодо значення спілкування з дорослим у ранньому дитинстві для подальшого розвитку особистості та близьких взаємин. Це дає можливість прослідкувати динаміку розвитку міжособистісних відносин людини в онтогенезі як узгоджений і взаємопов'язаний процес, в якому досвід попередніх відносин впливає на подальшу соціальну взаємодію особистості. Об'єкт нашого дослідження був визначений сферою романтичних взаємин. Вони характеризуються тісною інтенсивною взаємодією між протилежною статтю, яка базується на закоханості та характеризується почуттям довіри. Варто відзначити, що швидше прив'язаність до матері, а ніж до батька постає як та сфера дитячо-батьківських відносин, яка має найбільш виражений зв'язок із типом прив'язаності в романтичних відносинах. Це відповідає результатам, отриманим іншими дослідниками, щодо переважаючого впливу прив'язаності до матері на побудову романтичних взаємин. Саме мати є головною фігурою прив'язаності для більшості дітей різної статі, тому відносини з нею більше пов'язані з подальшими відносинами в житті людини, ніж відносини з батьком. Висновки: в процесі емпіричного дослідження вдалося з'ясувати, що романтичні взаємини в сприйманні досліджуваних чоловіків та жінок можуть бути охарактеризовані з позиції типів прив'язаності, що лежать в їх основі та відрізняються за параметрами емоційної забарвленості взаємовідносин з романтичним партнером, наявністю довіри та спільної діяльності.