Подано наукове уявлення про суб'єктивну картину світу людини. Розглянуто поняття "життєвий світ", "життєвий сенс", "життєвий шлях", "життєва криза", "життєвий задум" особистості. Акцентовано увагу на необхідності психокорекційної роботи з метою запобігання дисгармонійному світосприйняттю людини. Окреслено методи вивчення понять, значень, які створюють об'єктивну картину світу.

Індекс рубрикатора НБУВ: Ю6*672*148:С5*622.21

Рубрики:

Соціальна філософія

Шифр НБУВ: Ж61798 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Отмечено, что постиндустриальном, информационном, знаниевом обществе происходит превращение науки в технонауку, которая, ориентируясь больше на человека, создает новые коллизии и противоречия при своей реализации.

Наведено соціокультурний аналіз моделей діалогу науки та релігії, наявних завдяки науковим, філософським і теологічним дискурсам, у контексті системних перетворень публічної сфери, артикульованої у дослідженні як інформаційно-комунікативний простір культури. Здійснено розробку аналітики науки та релігії на підставі синтезу двох запропонованих методологічних програм, як формально-логічної, яка передбачає теоретичні моделі взаємовідносин двох дисциплін, та соціокультурну, відповідно до якої базою визначення проблеми щодо співвідношення наукового та теологічного дискурсів є їх культурно-історична та суспільно-політична інтерпретація. За результатами дослідження зроблено висновок, що діалог науки та релігії відбувається в інформаційно-комунікативному просторі вітчизняної публічної сфери від початку її виникнення у другій половині XIX ст. за його подальшого функціонування у контексті культурних перетворень радянської та пострадянської доби.

Визначено роль науки й освіти в ноосферній концепції В.І.Вернадського. Показано значення його ідей для розуміння ноосферного процесу, їх науковий і філософсько-світоглядний сенс. Критично розглянуто й уточнено сучасний зміст концепції ноосфери, місце в ній науки й освіти та їх взаємозв'язок, а також шляхи активізації цього зв'язку у програмах побудови суспільства знань. Визначено параметри трансформації науково-пізнавальної діяльності й освітнього процесу, що відбувається в останні десятиліття у світі та в Україні, у їх співвідношенні з уявленнями В.І.Вернадського, проаналізовано роль інформаційно-комунікаційних технологій модернізації та трансформації освітнього процесу й обгрунтовано принципи досягнення його "людиновимірності", виявлено зміст, спрямованість і виховні ресурси концепції ноосферної освіти.

Досліджено соціальну обумовленість науково-пізнавальної діяльності та її продуктів (інновацій) за умов суспільства, що розвивається. Соціальну детермінацію науки розглянуто в органічній єдності когнітивного та соціального аспектів. Відзначено, що наука є складовою макросередовища й усього універсуму, а також соціальним феноменом і соціальною підсистемою, що виконує певні функції та взаємодіє з усіма складовими цілісного соціального організму. У методологічному й соціокультурному аспектах науку осмислено як сферу миследії з виробництва та збереження наукового знання. Науково-пізнавальну діяльність висвітлено у контексті безперервної зміни становлення інновацій. Базуючись на когнітивних заходах сучасної науки (зокрема синергетичній теорії), розглянуто наукову інновацію з її гносеологічними та соціальними властивостями як фракталу, що виражає самоподібність усієї науки й моделює її динамізм й інноваційну орієнтацію, а також дозволяє зрозуміти інноваційне наукове знання як "творчий самопрояв світу".

Досліджено співвідношення глобалізаційних процесів у сучасному постіндустріальному суспільстві, проаналізовано нові тенденції зміни владних відносин та екологічні перспективи подальшого розвитку людства у контексті сучасної наукової картини світу. З'ясовано, що подолання фундаментального протиріччя між принципом суверенітету національних суб'єктів і необхідністю їх об'єднання для розв'язання глобальних проблем можливе за умови зміни економоцентричної парадигми глобалізації на культуродомінантну, що необхідно для подолання процесів перетворення глобалізації на вестернізацію. Доведено, що ефективне керування процесами людської діяльності за доби когнітивізації влади неможливо без використання сучасних наукових здобутків та прогресивних філософських ідей. Показано, що пріоритетність екологічних імперативів у процесі прийняття владних рішень є суттєвою умовою становлення сприятливого еко-майбутнього.

Акцентовано увагу на теоретико-методологічних і культурно-історичних особливостях дослідження становлення соціальної історії науки як міждисциплінарної галузі. Поглиблено розуміння соціальної історії науки, соціальної епістемології та антропології. Узагальнено існуючі концептуальні підходи до соціальної історії науки, виявлено основні напрями: конструктивістський, діалектико-рефлексивний, етнографії науки. Розглянуто взаємовідношення науки як соціального інституту з іншими в межах макроаналітичної стратегії соціальної історії науки, а також особливості вивчення окремих випадків, аналіз неповторних, унікальних подій історії науки. Обгрунтовано тезу, що міждисциплінарність соціальної історії науки забезпечила прогрес в пізнанні об'єкту дослідження, поставила центральним завданням співвідношення та ієархію методів і результатів дослідження та можливості його вирішення на основі єдиної методологічної схеми.

Проведено комплексний соціально-філософський аналіз сучасної наукової картини світу сприйняття й осмислення її за сучасних умов глобалізації й інформаційної революції. Визначено зміст і сенс основного й опорного поняття "наукова картина світу" у філософській науці. Досліджено особливості та принципи формування наукової картини світу від часу виникнення до сьгодення. Узагальнено й уточнено складові сучасної картини світу. Проаналізовано процес становлення філософії науки й основні етапи її розвитку. Виявлено завершеність і методологічну доцільність образу, моделі, картини світу, здатних об'єктивно відображати дійсність і водночас ураховувати її людиномірно-ціннісну сутність.

Висвітлено специфіку філософії науки як особливого типу гуманітарного знання та як навчальної дисципліни. Охарактеризовано історичний розвиток основних напрямів і методологічних прийомів вирішення головних проблем філософії науки. Розглянуто методологічні, структурні, світоглядно-ціннісні засади й особливості наукового пізнання. Проведено філософський аналіз специфіки сучасного стану світової та вітчизняної науки, перспектив їх розвитку та взаємодії з іншими сферами життєдіяльності суспільства. Увагу приділено проблемам інноваційного розвитку наукового знання.

Узагальнено наукові підходи до виявлення особливостей впровадження прогресивних форм інтеграції інноваційних процесів з урахуванням генерування знань у розвинених країнах світу. Запропоновано запровадити Національну програму сприяння кластерному розвитку, яка стане частиною інноваційної політики держави та її регіонів.

Проаналізовано проблему, що у новому суспільстві головні активи будь-якого підприємства - це активи інтелектуальні, інформаційні технології дозволяють створити суспільство, яке базується на знаннях. Поняття "засіб виробництва" поступово переходить з предметної сфери у сферу людських стосунків. Нове суспільство вимагає нового звернення до ідеї діалектики рушійних сил, оскільки є необхідним ефективний розподіл економічної та політичної влади. На сьогодні важливим є аналіз нових підстав діяльності людини (в окремому випадку людини - носія соціального знання) за соціальних умов, що змінилися.

Порушено питання щодо ідеалу соціальних наук, у центрі якого стоїть проблема суб'єкту цього ідеалу. Показано, що ця тема опосередковано присутня у філософії з часів Д. Юма. Проаналізовано ситуації "зустрічі", "події". Підкреслено, що соціальний суб'єкт - це складний "суб'єкт гібридного типу"; освіта виступає тим посередником, який формує цей суб'єкт.

Поднят вопрос относительно идеала социальных наук, в центре которого стоит проблема субъекта этого идеала. Показано, что эта тема опосредованно присутствует в философии еще со времен Д. Юма. Проанализированы ситуации "встречи", "события". Подчеркнуто, что социальный субъект - это сложный "субъект гибридного типа", а образование выступает посредником, формирующим этот субъект.

Today actual question about ideal of the social science, rises the problem of the subject of this ideal. The Author shows that subject obliquely already was present in philosophy else with timeses D. Yuma. Analysing situations "meeting", "event", is emphasized that social subject Ц a complex product "hybrid type". Formation emerges that go-between, which forms this subject.

Проаналізовано філософсько-світоглядні аспекти соціально-культурного контексту трансформації адаптивної стратегії сучасної техногенної цивілізації, що були запрограмовані Чорнобильською катастрофою. Необхідною та достатньою умовою цієї біфуркації в історії людства стало перетворення науки і технології на фактор соціокультурного та соціоекологічного ризику. Проблема "небезпечного знання" принципово не розв'язується в межах як природничих, так і соціогуманітарних наук; вона може бути вирішена лише в результаті системного дослідження ситуації актуального або потенційного ризику і синтезу двох когнітивних підходів - гуманітарного та природничого.

Радикальні зміни у сучасному суспільстві та моделях майбутнього підприємництва зумовили створення вартості у знаннємісткій економіці. Віднині знання стали основним джерелом багатства нації, вони не тільки генерують, а й формують нову вартість, виступаючи рушієм економічного зростання.