Індекс рубрикатора НБУВ: Ю6*671.111

Рубрики:

Соціальна філософія

Шифр НБУВ: Ж69299 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Ю6*671.111 + Ю8,1 + Ю8г(4Укр) + Щ03(4Укр)

Рубрики:

Соціальна філософія

Естетика

Шифр НБУВ: Ж61798 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Ю6*671.111 + Ю811.11

Рубрики:

Естетичне і етичне. Прекрасне і моральне

Шифр НБУВ: Ж61798 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Проаналізовано сучасні західні та вітчизняні теоретико-методологічні підходи до визначення понять "ідентичність" та "ідентифікація". Досліджено структуру, форми та механізми конструювання ідентичності. На підставі процесів глобалізації, міграції та маргіналізації розглянуто соціокультурний простір як поле розгортання ідентифікаційних практик, вкорінених у розмаїття сфер життєдіяльності людей. Особливу увагу приділено зміні статусу національної держави, перспектив існування національно орієнтованих цінностей. Висвітлено проблему розробки власної національної глобалізаційної стратегії.

Проанализированы современные западные и отечественные теоретико-методологические подходы к определению понятий "идентичность" и "идентификация". Исследованы структура, формы и механизмы конструирования идентичности. На основе процессов глобализации, миграции и маргинализации рассмотрено социокультурное пространство как поле разворачивания идентификационных практик, укорененных в разнообразие сфер жизнедеятельности людей. Особое внимание уделено изменению статуса национального государства, перспектив существования национально ориентированных ценностей. Освещена проблема собственной национальной глобализационной стратегии.

Висвітлено культурно-історичні та ментальні аспекти фундаментальних соціально-політичних змін у житті сучасного російського суспільства, зокрема, занепад демократично-європейської парадигми в елітарній і масовій свідомості росіян і потужну регенерацію євразійсько-авторитарної традиції.

Запропоновано новий ракурс осмислення біблійного символізму, зокрема біблеїзмів як лінгвокультурологічних одиниць, що мають не лише мовне наповнення, а і зберігають у часі інформацію культурно-національного характеру. Здійснено порівняльний аналіз біблеїзмів, що побутують у російській і французькій мовах, що дозволило розкрити механізм творення та збереження етнокультурної специфіки окремої нації, формування рис національної самобутності та толерантності, що базуються на засадах християнського етносу. Висвітлено формування основних концептів простору біблійної культури у аспекті семіотики. Зроблено висновок, що сучасні культурно-національні картини світу активно використовують вирази, джерелом яких є Біблія, незалежно від того, чи відбувся процес фразеологізації біблеїзму на рівні тексту-джерела (Біблії) або у більш пізніших текстах. Свідомість людини сприймає їх у готовому вигляді або переосмислює, надаючи їм нові значення. Зазначено щодо позанаціональної схильності людської свідомості до збереження "заповітних смислів" у вигляді сталих мовних виразів, що використовується у сфері інформаційних технологій (ЗМІ, телевізійних новинах, рекламі). Зауважено, що факти асиметрії складу біблеїзмів у кожній культурно-національній картині світу відображають особливості культурної свідомості французького, російського й українського соціуму, які зумовлюють різницю їх культурних традицій.

Науково обгрунтовано теоретико-методологічні засади феномену "культурна політика". Проведено концептуалізацію її стратегічних пріоритетів та визначено етносоціальний вектор культурної політики України. Удосконалено понятійний апарат сфери культурної політики. Розкрито взаємообумовленість поняття "культура та політика її реалізації". Здійснено експлікацію понять "культурна політика", "суб'єкт культурної політики". Наведено класифікації моделей культурної політики, узагальнених та проаналізованих з урахуванням рольових повноважень і етичних принципів взаємодії суб'єктів культурної політики. На підставі аналізу концептуальних засад культурної політики міжнародних організацій ЮНЕСКО та Ради Європи визначено основні тенденції культурних процесів сучасності, стратегічні пріоритети, принципи формування та реалізації культурної політики. Надано практичні рекомендації щодо вдосконалення нормативно-правової бази державного управління у сфері культури, а також вектора культурної політики держави з метою досягнення основних стратегічних пріоритетів етносоціального розвитку України.

Досліджено тексти народних казок, записаних в різних регіонах України та які належать до різних історичних періодів. Виділено та розглянуто систему культурних стереотипів як одного з провідних чинників, що формують і зберігають особливості українського етносу, його ментальну специфіку. Проведено порівняльно-зіставний аналіз з залученням текстів казок інших етносів: які мають спільні історичні та мовні корені, а також територію існування; не мали спільного територіального середовища. Зазначений аналіз проведено за чотирнадцятьма основними категоріями-константами ("друг/ворог", "свій/чужий" тощо), внаслідок чого виявлено здатність фольклорних текстів накопичувати культурні стереотипи, підтверджено їх стійкість до впливу часу та культурних стереотипів інших етносів, а також здобуто цікаві наукові результати стосовно етнічних особливостей культурних стереотипів українців, їх ідентичності.

Розглянуто комплекс теоретичних уявлень про феномени фольклору, народної художньої творчості, народного мистецтва та примітива. Висвітлено формування й еволюцію фундаментальної когнітивної структури, яка їх продукує, взаємозв'язки та взаємні кореляції концептів. Визначено генетичні витоки концептуального топосу примітива. Обгрунтовано міждисциплінарний статус досліджень народної художньої творчості та примітива, необхідність метанаукового коректування теоретичних уявлень про них, що склалися в межах різних гуманітарних наук.

Уперше з використанням інтервального підходу проаналізовано різні теорії традиції (соціологічну, психоаналітичну, культурологічну, еволюціоністську). Запропоновано нове соціокультурне ("гомеостазисне" або "кібернетичне") тлумачення природи традиції, за допомогою якого обгрунтовано її роль у виживанні етносу, у збереженні життєздатності певної соціальної спільності людей і людської цивілізації взагалі. Досліджено специфіку традицій кримськотатарського народу, виявлено їх загальнолюдський, гуманістичний зміст. Запропоновано тезу про відсутність суперечності між здобутками науково-технічного прогресу і діяльністю традиційного суспільства. Показано значну виховну та навчальну роль історичного досвіду, втіленого у культурній традиції, у формуванні певного типу особистості та її ціннісних орієнтацій, що сприяє максимально швидкому пристосуванню та адаптації до нових вимог НТР і обумовлює в кінцевому результаті "економічне чудо".

Досліджено соціально-філософські засади розвитку національної суспільної свідомості у контексті вивчення духовно-ціннісних орієнтацій етнотериторіальної культури. Встановлено теоретичні джерела формування змісту поняття та сутності національної суспільної свідомості, проаналізовано особливості її репрезентації в українських філософських дослідженнях Новітнього часу. Розглянуто комунікативний, аксіологічний, когнітивний, психогенний і креативно-реалізаційний модуси національної суспільної свідомості. Встановлено пріоритетне значення етнорегіонів як провідних суб'єктів-носіїв духовного розвитку українського суспільства. Простежено світоглядні трансформації національної свідомості з ведо-когнітивного рівня минулих часів до сучасного соціогуманітарного стану. Встановлено соціоісторичні закономірності формування національної суспільної свідомості у різних культурно-формаційних системах шляхом зміни духовного базису способом відтворення та форми соціокультурної організації суспільства.

Проведено філософсько-антропологічний аналіз феномену повсякденності у вимірах життєвого світу. Здійснено спробу змінити філософську традицію аксіологічних суджень щодо низького статусу повсякдених подій. Розкрито сутність феномену повсякденності як своєрідної метрики, що позначає масштаби та відмінності добра і зла, розуму та безумства, істини та брехні, прекрасного та потворного. Сформовано нове поле застосування філософської антропології та філософії культури щодо малодослідженої проблематики. Здійснено тематизацію повсякденності у філософському дискурсі та виявлено її критичний потенціал по відношенню до класичного канону раціональності та позиції логоцентризму класичної філософії.

Обгрунтовано зумовленість кризи сучасної культури розшаруванням колективних форм ідентифікації індивідів. Доведено, що національна визначеність індивіда складає основу його суспільної сутності, а криза національного є кризою людини. Проведено концептуальний аналіз космополітизму та маргінальності. Доведено, що космополітизм заперечує національне формально, а насправді є його продовженням. З'ясовано, що національне за умов глобалізації вимагає нової інтерпретації, доповнення його громадянським змістом.

Обгрунтовано категорію "культуротворче буття" (КБ) на основі різних модусів і просторово-часових вимірів. Визначено простір як зовнішню форму буття та час як внутрішню зміну даної форми в контексті різних світоглядних парадигм. Висвітлено ключові парадигми західноєвропейської та української традиції, універсальний принцип моделювання КБ в історії та специфіку його трансформації в сучасності. Доведено, що КБ експлікується та верифікується у синтезі світоглядних традицій та культурних практик.

Обоснована категория "культуротворческое бытие" (КБ) на основе разных модусов и пространственно-временных измерений. Определены пространство как внешняя форма бытия и время как внутреннее изменение данной формы в контексте разных мировоззренческих парадигм. Освещены ключевые парадигмы западноевропейской и украинской традиции, универсальный принцип моделирования КБ в истории и специфика его трансформации в современности. Доказано, что КБ эксплицируется и верифицируется в синтезе мировоззренческих традиций и культурных практик.

Проаналізовано й осмислено українську народну медицину як феномен традиційного світогляду, а саме: як ритуальну практику, що в традиційній культурі виконує медичні функції. Досліджено антропологічні основи української народної медицини - організація та робота міфологічного наративу як смислового поля ритуалу української лікувальної магії. Встановлено, що система традиційних уявлень народної медицини має фрактальну будову. Розроблено нову класифікацію обрядовості української народної медицини, яка відображає специфіку саме ритуалу й є придатною для антропологічного аналізу. Наведено структуру й основні сакральні точки уявлень про час і простір.

Висвітлено сучасні теоретико-методологічні підходи до визначення ідентичності та ідентифікації, структуру і механізми конструювання національної ідентичності, сучасний стан національного самовизначення українців. Розглянуто соціокультурний простір України в контексті розгортання ідентифікаційних практик та процесів глобалізації і міграції. Обгрунтовано визначальну роль української державності й соціокультурних чинників у формуванні української національної ідентичності. Увагу приділено проблемі культурно-цивілізаційної ідентифікації українців, доцільності розробки власної національної глобалізаційної стратегії.

Освещены современные теоретико-методологические подходы к определению идентичности и идентификации, структура и механизмы конструирования национальной идентичности, современное состояние национального самоопределения украинцев. Рассмотрено социокультурное пространство Украины в контексте развертывания идентификационных практик и процессов глобализации и миграции. Обоснована определяющая роль украинской государственности и социокультурных факторов в формировании украинской национальной идентичности. Внимание уделено проблеме культурно-цивилизационной идентификации украинцев, целесообразности разработки собственной национальной глобализационной стратегии.

Проаналізовано національну ідентичність, визначено її зміст і розкрито структурно-функціональну роль у націєтворчому процесі в широкому контексті політичних, економічних і соціокультурних трансформацій глобалізованого світу. Обгрунтовано, що глобалізація як якісно новий етап природно-історичного розвитку людства послаблює національні структури на різних рівнях їх вияву: державному, національно-етнічному, індивідуальному, змінює спосіб ідентифікації подій і явищ учасниками глобального суспільства. Зазначено, що національна ідентичність за умов глобалізації стає динамічнішою, ніж у традиційному суспільстві, змінюється її структура та внутрішній зміст. Доведено, що національне як альтернатива глобалізації проявляється в множинній, гібридній та одночасно фрагментованій ідентифікації індивідом себе з національно-культурними світами, які межують і взаємодіють між собою. У контексті становлення глобального комунікативного простору, процесів глобальної міграції та маргіналізації розглянуто ідентифікаційні практики, окреслено перспекиви національних держав і національного суверенітету за умов глобалізаційних трансформацій, досліджено формування транснаціональних (наднаціональних) ідентичностей. Визначено чинники та механізми формування і трансформації української національної ідентичності у глобалізованому світі, з'ясовано детермінанти оптимізації процесів націєтворення, а також проаналізовано ідентифікаційні практики в культуротворчому просторі української діаспори. Сформульовано й аргументовано положення щодо необхідності для України розробки власної національної глобалізаційної стратегії.

Розглянуто актуальні проблеми збереження традиційної культури за умов глобалізації. Проаналізовано культурологічні й етнопедагогічні джерела родинної субкультури. Висвітлено художньо-мистецькі аспекти родинної культури й обрядовості. Охарактеризовано сучасний стан традиційної народної культури в Україні. Розглянуто весільні пісні як засіб сімейного та громадянського виховання молоді. Досліджено синкретизм української народної хореографічної культури. Вивчено сучасний стан інституту гувернерства в контексті відродження традицій домашнього виховання.

Рассмотрены актуальные проблемы сохранения традиционной культуры в условиях глобализации. Проанализированы культурологические и этнопедагогические источники семейной субкультуры. Освещены художественно-творческие аспекты семейной культуры и обрядности. Охарактеризовано современное состояние традиционной народной культуры в Украине. Рассмотрены свадебные песни как средство семейного и гражданского воспитания молодежи. Исследован синкретизм украинской народной хореографической культуры. Изучено современное состояние института гувернерства в контексте возрождений традиций домашнего воспитания.

Досліджено статус української жінки на перехресті національної та православної картин світу. Вивчено вплив гендерних ідеалів православ'я на самоідентифікацію української жінки та семіотику сучасних гендерних ролей у культурі. Досліджено суспільну та творчу активність українських жінок Середньовіччя та Нового часу (благодійність, викладання, літературна творчість), яка відбувалася перш за все у межах православної культури, але яку за формами та результатами діяльності можна вважати протофеміністською.

Досліджено проблему біблійних мотивів у знакових системах української культури. Визначено основні мотиви Біблії: Бог, Його воля, буття людини, її місце у всесвіті, гріховність, спасіння, які конкретизовані мотивом серця як "внутрішньої людини" ("філософія серця", "кордоцентризм", "екзистенційність" світовідчуття і світорозуміння), провіденціалістськими ідеями тощо. Встановлено "злиття горизонтів" тексту Біблії і буття суб'єкта української культури на підставі Слова, пізнання якого є шляхом до соціально-філософської рефлексії про себе та світ навколо себе. Встановлено, що "філософія серця", кордоцентризм є основним біблійним мотивом, парадигму якого виявлено в українській філософсько-літературній традиції, у традиції національного виховання, мистецтві, політичній культурі.