Досліджено мондіалізацію як процес неототалітарної трансформації світового порядку, як феномен, протилежний глобалізації. Якщо остання носить характер органічного процесу, то перша є проявом механіцизму. Сенс її полягає у вибраковці надто пасіонарного людського матеріалу.

Індекс рубрикатора НБУВ: Ю6*328.941

Рубрики:

Соціальна філософія

Шифр НБУВ: Ж61798 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Ю6*328.941 + Ш3(0)-60

Рубрики:

Соціальна філософія

Шифр НБУВ: Ж61798 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Проаналізовано сучасні західні та вітчизняні теоретико-методологічні підходи до визначення понять "ідентичність" та "ідентифікація". Досліджено структуру, форми та механізми конструювання ідентичності. На підставі процесів глобалізації, міграції та маргіналізації розглянуто соціокультурний простір як поле розгортання ідентифікаційних практик, вкорінених у розмаїття сфер життєдіяльності людей. Особливу увагу приділено зміні статусу національної держави, перспектив існування національно орієнтованих цінностей. Висвітлено проблему розробки власної національної глобалізаційної стратегії.

Проанализированы современные западные и отечественные теоретико-методологические подходы к определению понятий "идентичность" и "идентификация". Исследованы структура, формы и механизмы конструирования идентичности. На основе процессов глобализации, миграции и маргинализации рассмотрено социокультурное пространство как поле разворачивания идентификационных практик, укорененных в разнообразие сфер жизнедеятельности людей. Особое внимание уделено изменению статуса национального государства, перспектив существования национально ориентированных ценностей. Освещена проблема собственной национальной глобализационной стратегии.

Висвітлено актуальні проблеми вступу України до ЄС і НАТО. Розглянуто формування правосвідомості як головний напрям євроінтеграції українського суспільства. Проаналізовано гуманістичну українську ідею в контексті консолідації українського суспільства. Охарактеризовано типи та види європейської інтеграції. Увагу приділено проблемам вітчизняної зовнішньої, інвестиційної, соціальної політики, а також сучасному стану банківської системи держави. Розкрито інституціональні механізми забезпечення принципів гендерної демократії.

Освещены актуальные проблемы вступления Украины в ЕС и НАТО. Рассмотрено формирование правосознания как главное направления евроинтеграции украинского общества. Проанализирована гуманистическая украинская идея в контексте консолидации украинского общества. Охарактеризованы типы и виды европейской интеграции. Уделено внимание проблемам отечественной внешней, инвестиционной, социальной политики, а также современному состоянию банковской системы государства. Раскрыты институциональные механизмы обеспечения принципов гендерной демократии.

Раскрыт феномен глобализации.

Досліджено процес глобалізації на сучасному етапі загальнопланетарного соціального розвитку. Виділено основні сутнісні аспекти глобалізації як об'єктивного й невідворотного соціально-історичного процесу загальнопланетарного значення. Здійснено їх соціально-філософський аналіз засобами комплексного системного підходу, а також у контексті міждисциплінарного підходу та "інтерпарадигмальної рефлексії". Дослідження процесу глобалізації здійснено з урахуванням здобутків основних теоретико-концептуальних досліджень глобалізації у роботах провідних вітчизняних і зарубіжних учених. Встановлено, що глобалізація - процес внутрішньо неоднорідний і суперечний, різноспрямований і багаторівневий, має власну внутрішню динаміку, яка обумовлює не лише його подальший розвиток, але й призводить до певних негативних наслідків.

Досліджено засади та механізми інтеграційних процесів, що відбуваються у контексті міжсуспільної комунікації. Визначено, що об'єднання суспільства залежить від рівня сформованості їх Я-концепцій, а також від сумісності, здатності до адаптації у спільному соціокультурному середовищі та стратегій прямого та прихованого впливу, вжитих стосовно учасників взаємодії. Запропоновано визначення соціокультурної кодової системи суспільства, яка уособлює ознаки зазначеного суспільства як актора міжсуспільної взаємодії. Виділено соціокультурні коди "прийнятого" (визначення інформації зовні як сумісної) та "чужорідного" (спрямовні на збереження унікальних рис), а також зазначено стратегії моделювання їх складу шляхом використання імпліцитних чи відвертих інтенцій за умов розгортання інтеграційних процесів. На прикладах сучасних суспільств проілюстровано різні стадії сформованості Я-концепції суспільства, а також визначено засади комунікативної, стратегічної чи фатичної взаємодії між ними. Виокремлення з інтеграційних процесів коагуляції (стихійного об'єднання за умов загрози) та ітерації (утворення спільного середовища шляхом урегулювання протиріч) дозволяє висвітлити перспективи подальшого дослідження механізмів і наслідків утворення суспільних об'єднань в інформативну епоху сьогодення.

Досліджено методологічну роль гуманістично-ноосферної концепції у розв'язанні глобальних проблем сучасності на постнекласичному етапі розвитку науки. На підставі аналізу сутності та змісту гуманістично-ноосферної концепції визначено її парадигмальний потенціал як системи теоретичних, методологічних та аксіологічних настанов розв'язання глобальних проблем. Експліковано основні закономірності формування ноосфери на підставі дослідження філософсько-теоретичних положень гуманістично-ноосферної концепції як методологічної бази. Доведено, що систему теоретико-методологічних принципів гуманістично-ноосферного підходу в глобалістиці утворюють фундаментальні положення синергетики, філософії нанонауки, етики науки та філософії техніки. Визначено шляхи розв'язання планетарної кризи, концептуалізовані у межах гуманістично-ноосферного підходу, показано їх системний характер. Зроблено прогноз основних тенденцій еволюції глобальних проблем людства за умов глобалізації та зроблено висновок про необхідність вибору соціумом гуманістично-ноосферної стратегії розвитку.

Здійснено процес самовизначення Європейської спільноти у парадигмі соціального конструктивізму. З'ясовано теоретичні засади даної парадигми, її науково-методологічний потенціал щодо аналізу процесів соціокультурної ідентифікації спільнот. Визначено можливість множинних ідентичностей. За цього колективні ідентичності часто є відмінними, однак вони рідко виключають одна одну. У контексті конструктивістської перспективи поняття Європейської ідентичності може бути осягнуто шляхом референції до дискурсу, а не як проста категорія культури. На відміну від розгляду ідентичності Європи як складової комплексу культурної цінності, цілей, території чи людей доцільніше її визначити на підставі термінів соціокогнітивної форми, що базується на практиках оцінювання, дискурсивних практиках і проектах ідентичностей, які можуть бути охарактеризовані у термінах діалогічної раціональності.

Здійснено системний аналіз філософсько-історичного та соціокультурного аспектів становлення світової спільноти за умов глобалізаційних процесів. Визначено соціокультурну суть феномену глобалізації як об'єктивного фактора розвитку суспільства та суть глобалізму як суб'єктивного фактора, а саме, політики пануючих у світі країн. Доведено, що глобалізація - вищий етап інтеграції людства. Досліджено особливості зміни конфігурації напрямків "Захід - Схід" і "Північ - Південь" під впливом глобалізаційних процесів. Проаналізовано різні варіанти впливу глобалізації на соціокультурний розвиток світової спільноти. Наголошено, що універсалізація світу має означати появу певних єдиних стандартів, але не нівелювання культурного розмаїття, що можливо внаслідок зростання освіченості населення Землі й інформованості про особливості культури різних народів.

Проведено соціально-філософський аналіз трансформаційних перетворень в Україні у контексті світових глобалізаційних процесів. Обгрунтовано об'єктивність виникнення тенденції глобалізації, що виступає як закономірний поступ людства до нових форм співжиття. Показано, що сучасна Україна - це потенційна держава європейського значення, яка прагне знайти національну форму та зміст у соціально-економічному та політичному контексті. Проаналізовано сучані західні та вітчизняні теоретико-методологічні підходи щодо визначення понять цивілізації, модернізації, постмодернізації та трансформації, з урахуванням яких запропоновано оригінальне тлумачення та встановлено їх значення в системі соціально-філософських категорій. Досліджено сутність сучасних трансформацій соціально-економічних і політичних структур "пострадянської" України. Обгрунтовано тезу про визначальну роль соціокультурного чинника в трансформаційних процесах в результаті його здатності утворювати ціннісну базу для подальшої суспільної модернізації.

Розглянуто феномен сучасної глобалізації світу в геоісторичному контексті за допомогою неоінституціональної методології. Обгрунтовано припущення щодо існування такого базового інституту як раціональність, що транслює власні феноменальні особливості на весь процес глобального історичного розвитку. Запропоновано типологію та класифікацію глобалістичних концепцій для більш глибокого та адекватного розуміння процесів глобальних соціокультурних змін. Розроблено концепцію "синтетичної глобалізації", особливістю якої є відхід від історицистських наративів "теорій розвитку" та вихід у новий простір макросоціального аналізу. Викладено нову теоретичну концепцію глобалізації соціокультурного простору, результатом якої є основна категорія "синтетична глобалізація".

Розкрито соціально-філософський зміст єдиного освітнього простору (ЄОП). Визначено витоки, особливості формування, сучасний стан, перспективи розвитку даного простору в Україні та в усьому світі, а також у філософському контексті висвітлено суть і особливості трансформації системи освіти України у взаємозв'язку з реалізацією політики євроінтеграції. Розвинуто інституційний підхід до вивчення ЄОП. З'ясовано, що зазначений простір - новітній соціальний субінститут у межах інституту освіти. Показано місце поняття "єдиний освітній простір" серед філософських категорій ("простір і час", "соціальний простір") та загальнонаукових термінів ("освітній простір"). Відзначено, що загальнонаукове поняття ЄОП походить від категорій "простір і час", "соціальний простір" та "соціальний час". Стверджено, що створення ЄОП на базі принципу безперервності освіти являє собою відповідь на глобальні інституційні трансформації. Установлено, що системотвірним фактором ЄОП є інтеграція системи освіти внаслідок економічної глобалізації. Засадами появи такого феномену, як ЄОП, запропоновано визначити певний рівень розвитку економіки та технологій, культури та суспільної свідомості. Зроблено висновок, що формування ЄОП має здійснюватись еволюційним шляхом, тобто як певний етап після стабілізації економіки, удосконалення сфери матеріального виробництва та становлення національної самовизначеності України.

Досліджено соціально-філософський аналіз феномена глокалізації. Визначено, що його сутністю є міра взаємопроникнення локального та глобального, що є наслідком взаємодії факторів глобалізації зі специфічними проявами конкретних локальностей у різних сферах суспільного буття. Встановлено, що суб'єктами глокалізації є окремі локальності, які діють на мікро-, мезо- та макрорівнях, об'єктами глокалізації є суспільні відносини. Надано атрибути глокалізації: локальність, глобальність, суперечливість, варіативність, стихійність, багаторівневість.

Висвітлено методологічні засади дослідження феномена глокалізації (ФГ), сутність та атрибути соціокультурного ФГ, генезу глокалізації та її модуси. Проаналізовано проблеми взаємозв'язку глобального та локального в українському соціумі. Визначено детермінанти оптимізації становлення глокалізації в Україні.

Освещены методологические основы исследования феномена глокализации (ФГ), сущность и атрибуты социокультурного ФГ, генезис глокализации и его модусы. Проанализированы проблемы взаимосвязи глокального и локального в украинском социуме. Определены детерминанты оптимизации становления глокализации в Украине.

Висвітлено теоретичні та прикладні проблеми світових трансформаційних процесів. Розкрито соціокультурні аспекти глобалізації, особливості розвитку науки й освіти в інноваційному суспільстві, питання гендерної рівності. Увагу приділено проблемам розвитку сучасного українського суспільства, зокрема, структурі масової релігійно-конфесійної свідомості українців, особливостям побутування весільного обряду Придніпров'я за умов глобалізаційних впливів, міфологічній складовій інформації у глобальному світі.

Освещены теоретические и прикладные проблемы мировых трансформационных процессов. Раскрыты социокультурные аспекты глобализации, особенности развития науки и образования в инновационном обществе, вопросы гендерного равенства. Уделено внимание проблемам развития современного украинского общества, в частности, структуре массового религиозно-конфессионного сознания украинцев, особенностям бытования свадебного обряда Приднепровья в условиях глобализационных влияний, мифологической составляющей информации в глобальном мире.

Розкрито поняття "інтеграція" у соціально-філософському контексті та наведено його визначення. З'ясовано, що стан соціальної диференціації передбачає поділ суспільства за різноманітними критеріями і є невід'ємною передумовою соціальних інтеграцій. Визначено, що громадянське суспільство виступає основною сферою втілення та результатом розвитку розгалуженої мережі соціальних інтеграцій. Виявлено механізми взаємозв'язку об'єднань громадян з основними інститутами політичної системи суспільства. Досліджено взаємозалежність становлення соціальної держави та розвитку інтеграцій громадян.

Запропоновано механізм здійснення суперечності інтеграції-дезінтеграції. Визначено, що за етапами суспільного відтворення в ритміці суб'єкт-об'єктні - суб'єкт-суб'єктні - суб'єктно-суб'єктні взаємозв'язки за критеріями економічності, ефективності, етичності, естетичності й об'єктивності мірами узагальнення є людина економічна - людина суспільства - людина повністю усуспільнена. Визначено джерела розбалансування процесів суспільного відтворення та виникнення інтегрованих структур. Розглянуто основні типи інтеграційних структур та їх перетворених форм, які базуються на феномені відчуження. Зазначено, що подолання останього, ліквідація перетворених форм вимагають безперервно-перервного мережування, розгортання процесів усуспільнення, відтворення середовища "живого спілкування", відповідних механізмів і форм соціалізації, особливо в сферах виховання, освіти, науки.

Висвітлено сучасні теоретико-методологічні підходи до визначення ідентичності та ідентифікації, структуру і механізми конструювання національної ідентичності, сучасний стан національного самовизначення українців. Розглянуто соціокультурний простір України в контексті розгортання ідентифікаційних практик та процесів глобалізації і міграції. Обгрунтовано визначальну роль української державності й соціокультурних чинників у формуванні української національної ідентичності. Увагу приділено проблемі культурно-цивілізаційної ідентифікації українців, доцільності розробки власної національної глобалізаційної стратегії.

Освещены современные теоретико-методологические подходы к определению идентичности и идентификации, структура и механизмы конструирования национальной идентичности, современное состояние национального самоопределения украинцев. Рассмотрено социокультурное пространство Украины в контексте развертывания идентификационных практик и процессов глобализации и миграции. Обоснована определяющая роль украинской государственности и социокультурных факторов в формировании украинской национальной идентичности. Внимание уделено проблеме культурно-цивилизационной идентификации украинцев, целесообразности разработки собственной национальной глобализационной стратегии.