Виділено ідеї, які складають основу концепції буття людини як буття можливостей. Обгрунтовано взаємозв'язок можливості та дійсності як закономірності становлення та розвитку буття людини. Запропоновано класифікацію факторів реалізації можливостей. Розкрито взаємозв'язок можливостей і форм буття людини. Досліджено особливості реалізації можливостей особистості на різних етапах суспільного розвитку. Виявлено фактори соціального середовища, які обумовлюють буття людини як буття можливостей, визначено детермінанти оптимізації взаємозв'язку можливостей та дійсності у бутті людини за умов трансформації українського суспільства.

Досліджено дефініцію понять "об'єктивне", "суб'єктивне", "можливість", "дійсність", "варіант", "альтернатива", а також сутність та особливості прояву поліваріантності історичного процесу. Розглянуто альтернативність історичного процесу, суб'єктивність вибору цілей, шляхи та методи діяльності. Запропоновано новий, варіативно-моделювальний підхід щодо розуміння історичного процесу. Визначено основні темпоральні характеристики історії. Розкрито роль контрфактичних моделей як ефективних засобів дослідження альтернативних ситуацій. Обгрунтовано легітимність її інтерпретації з погляду лнової», наративної філософії, у контексті якої історичний наратив розшифровується як специфічна знакова та смислова реальність. Проведено дослідження ролі поліваріантності історії в її кризові періоди.

Мета дослідження - з'ясування взаємозалежності події як фактора перетворень в усталених сферах життя людини і повсякденності як способу існування соціального буття, що охоплює різноманітні види людської діяльності. Теоретичний базис дослідження грунтується на розумінні повсякденності як форми соціальної дійсності, складного і багатовимірного об'єкта, який постійно розвивається, включає нові форми реальності, зазнає впливу різноманітних соціальних змін. Основна функція повсякденності полягає у виживанні індивіда і суспільства, тому у повсякденному житті домінантну роль відіграють стабільні основи буття людини. Своєю чергою подія виступає способом існування буття, має сингулярний характер, індивідуальне вираження, виявляє елементи, котрі не вписуються у звичні рамки повсякденного життя. Наукова новизна отриманих результатів полягає в осмисленні події як протиставлення світу явищ позадосвідному світу буття, неочікуваної новації, яка зумовлює появу незвичних для повсякденності порядків і структур. Подія не є тотожною емпіричній фактичності, не відповідає звичному розумінню явищ і процесів, призводить до розриву з повсякденністю, оскільки спричиняє значні зміни у житті людини на індивідуальному та суспільному рівнях. Неочікувана зміна повсякденного життя, яка спричинена подією, постає для індивіда травматичним зіткненням з іншим виміром буття, в результаті чого можуть відкриваються нові смисли. Висновки: на тлі повсякденності, яка має здатність перебувати у різних станах, функціонувати у різноманітних відносинах, виявлятися в численних структурах, перетинах і зв'язках, подія передбачає перспективу появи нової дійсності, котра суперечить попереднім уявленням. З екзистенційної точки зору подія завжди є перериванням повсякденності як, наприклад, любов або релігійне навернення. Масштабна подія спричиняє потрясіння, які стосуються більшості або всіх індивідів та спільнот, котрі використовують численні способи реакції на подію - інтерпретацію, відбір, прославляння, замовчування, коригування оцінок, явищ, фактів, відзначення свят, здійснення ритуалів, які періодично повторюються.