Уперше досліджено світоглядно-методологічні проблеми сучасної філософії, зокрема її "поворот" від гносеологічно-методологічної установки до праксеологічної, від концепції глобального універсалізму до конкретно-історичного апріорі. Висвітлено шляхи входження сучасної філософії у новий режим дискурсу, який характеризується посиленою увагою до інтерсуб'єктивних структур самосвідомості, питань становлення філософської теорії, пошуком та осмисленням інваріантних структур "життєвого світу". Визначено сутність і характерні риси нового соціально-політичного проекту сучасності, у якому поєднані етика, право та політика.

Розглянуто проблему саморозвитку особистості в її історико-філософському аспекті. Охарактеризовано основні історичні етапи та проаналізовано праці вчених різних епох щодо проблеми саморозвитку особистості. Виділено тенденції дослідження проблеми особистісного саморозвитку людини на кожному історичному етапі. Визначено, що велике значення для саморозвитку особистості мають такі процеси, як самопізнання, самосвідомість, пізнавальна активність, самоаналіз, саморефлексія, самовизначення.

Проведено соціально-філософській аналіз трансформації ідеї прогресу в філософії історії епохи Просвітництва. Пвисвітлено тлумачення історичного процесу як поступального руху, який відбувається під впливом успіхів людського розуму. Запропоновано дефініцію прогресу як атрибутивної властивості життєдіяльності кожного з народів. Основою історичного прогресу постає людський розум як вища серед здібностей людини, що не має меж для вдосконалення. Обгрунтовано існування філософсько-історичної просвітницької ідеї прогресу, згідно з якою кожна з культур людства є не тільки засобом історичного прогресу, але й неповторним соціокультурним утворенням, що має неоціненне значення як для всього людства, так і само по собі. Кожен народ має свій масштаб досконалості, незрівняний з іншими. Здійснено класифікацію просвітницького розуміння прогресу людства як поступального руху суспільства до кінцевої мети історії - "гуманності". Охарактеризовано рецепції новоєвропейської теорії прогресу в українській філософській думці та її інтерпретації в українських суспільних контекстах.

Обоснованы антропологические подходы к определению ноосферного и космического сознаний и мировоззрений, нового сознания, нового человека, нового общества будущего, с помощью которых человечество сможет перейти к новому состоянию взаимной ответственности. Общество должно основываться на духовной основе, человек обязан развиваться в гармонии со Вселенной. Проведено философское исследование особенностей духовности, как человека, так и общества в целом, взаимосвязь космоса - Вселенной - солнечной системы - Земли - человека, что представляет собой единый, живой и разумный организм. Смысл человека в обществе - быть полезным обществу и человеку, быть мастером; жить в гармонии с людьми и природой. В основу работы положен метод герменевтического анализа, отображается в полученных результатах, которые свидетельствуют о формировании ноосферного мировоззрения, ставящего своей целью реализацию идеи В. Вернадского, той идеи, которая проявляется в контексте гармоничных отношений научного знания, философии и религии, вырабатывающих различные формы диалога между людьми различных культурных традиций, национальностей, религиозных конфессий, поколений и гендерных отношений. Новая философия развития в XXI в., направленная на формирование нового общества, нового сознания, нового человека, должна быть направлена на: противостояние процессам саморазрушения человеческой личности и разрушительным тенденциям внешней среды; создание условий для гармонизации открытых саморегулирующих систем: организации, человека, среды, общества; создание условий для реализации творческого потенциала каждого человека (независимо от уровня его сознания) для выявления вектора развития в творческом труде; формирование и внедрение управления творчеством на всех уровнях.

Проаналізовано сучасні моделі цивілізаційної ідентичності, зокрема сфокусовано увагу на можливих сценаріях ідентичності в міжкультурному просторі в контексті понять "транс", "між", "крос" та ін. Методологічне значення цивілізаційної ідентичності обумовлено крос-культурним потенціалом цієї категорії, що спрямовує рефлексію на виявлення суперечностей та осмислення різноманітних і багатовимірних форм конфліктної динаміки глобального світу, які виникають з них. Це робить держави, нації, етноси, індивідів елементами одного порядку, тобто такими, що належать певній цивілізації. Зазначене узагальнення змінює тренди й сценарії в їх самовизначенні, яке стає ризикованим унаслідок множинності й багатозначності практик, що "розмивають" ідентичності нижчих рівнів і рангів.

Відображено результати досліджень учених з багатьох куточків України. Опубліковано власні дослідження з філософської антропології, гносеології, філософії, історії, логіки та теорії аргументації, філософії права тощо. Окрему увагу приділено філософському осмисленню шляхів подолання кризи сучасної України та перспектив її подальшого розвитку. Розглянуто питання метафізики антропологічної кризи, особистість у ситуації антропологічної кризи. Охарактеризовано істину людського та хибність постлюдського - істину постлюдського та хибністю людського. Визначено світоглядні проблеми сучасних комунікацій. Розглянуто живе спілкування та довіру - базові життєві потреби людини. Визначено аксіологічні засади правосвідомості сучасного українського суспільства.

Досліджено історію концепту "світогляд" на тлі світового культурного й історико-філософського процесу. Простежено шлях розвитку поняття та його філософсько-мовні метаморфози. Увагу приділено малодослідженому питанню впливу тоталітарних ідеологій на свідомість пересічних громадян, а також широкому та брутальному використанню концепту "світогляд" нацистською та комуністичною ідеологіями, відповідним пропагандистським маніпулюванням ним із метою створення на підставі цих маніпуляцій і контролю принципово "нової людини". Окремо висвітлено долю концепту "світогляд" у власне українському дискурсі. Представлено концептуальний синтез розуміння поняття "світогляд" на підставі попереднього розлогого історичного екскурсу та порівняння його з модними нині концептами "ментальність" та "ідентичність".