Індекс рубрикатора НБУВ: Ш400.04:ю + Ю3(4Нім)6-663.9

Рубрики:

Література та філософія

Історія філософії

Шифр НБУВ: Ж27444 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Рассмотрены принципиально новые для постнеклассической философии конструкции мышления, названные Ж.Делезом топологическими, применительно к феноменологическим системам Э.Гуссерля и М.Хайдеггера. Приведены данные относительно фактического обоснования мышления в концепции П.Рикера, а также смысла пространства встречи бытия и мышления.

Висвітлено погляди відомого німецькогоо філософа М.Гайдеггера на взаємозв'язок мови та буття, поезії та філософії, мови та мовлення. Розглянуто мову як звукове вираження внутрішніх порухів душі, образно-поняттєвого відображення людської діяльності. Зазначено, що лише мова дає людині змогу бути людиною.

Освещены взгляды известного немецкого философа М.Гайдеггера на взаимосвязь языка и бытия, поэзии и философии, языка и речи. Язык рассмотрен как звуковое выражение внутренних движений души, образно-понятийное отражение человеческой деятельности. Отмечено, что только язык дает возможность человеку быть человеком.

Висвітлено хронологію життя видатного філософа ХХ ст. М.Гайдеггера, методологічні засади його філософування. Розглянуто питання метафізики, філософської антропології.

Освещены хронология жизни видного философа ХХ ст. М.Гайдеггера, методологические основы его философствования. Рассмотрены вопросы метафизики, философской антропологии.

Раскрыты философские и лингвистические аспекты анализа "идеостиля" немецкого ученого М. Хайдеггера. Проанализированы основные этапы становления философско-аналитической теории ученого. Раскрыты принципиальные отличия хайдеггеровских категорий, понятий от других существующих способов обозначения и раскрытия сущности проблемы человека, его языка и речи. Указано, что герменевтический анализ особенностей "идеостиля" исследователя позволяет определить фундаментальные проблемы философии языка М. Хайдеггера, обладает эвристическим потенциалом в сфере аналитической философии в общем и социальной философии в частности.

Визначено основні характеристики еволюції поняття "екзистенція" у фундаментальній онтології М. Гайдеггера та особливості інтерпретації мислителем автентичності людського існування. На підставі історико-філософського аналізу ключових положень про справжнє існування людини, висунутих у філософії М. Гайдеггера, відтворено цілісну картину формування поглядів філософа щодо проблеми визначення автентичності екзистенції. Встановлено, що М. Гайдеггер один із перших відкинув метафізично-сутнісне розуміння людини, піддавши гострій критиці усю сучасну йому гуманістично-філософську традицію розуміння істинності людського буття. Натомість мислитель звертається до проблеми існування людини в онтологічно-історичному вимірі, протиставляючи безликій людині - людину як самість, в якій і проявляється автентична екзистенція.

Проаналізовано "онтологічну диференцію" М.Гайдеггера як апофатико-теологічний мотив мислення та з'ясовано, що сучасні спроби "подолання" метафізичного протистояння "першого сущого" наявному є або власним етапом метафізики (у завданні "демаркації" позитивізму), або прихованим наслідуванням гайдеггерівського онтологічного зразка (у понятті "розрізняння" постмодернізму). Виявлено, що в історії філософії мотивуючим актуалізацію і подальший характер інтерпретації феномену мови є саме спосіб розрізнення буття та сущого: він обгрунтовує прирівнювання мови до засобу у метафізиці та подійне ототожнення мови й буття у М.Гайдеггера. Виявлено суперечливу єдність основних (часово-місцевих) концептів філософування М.Гайдеггера "ось" (Da) і "подія" (Ereigis) та спростовано відоме протиставлення двох його варіантів, "раннього" і "пізнього". Через зіставлення чинності у понятті "четвериці" (Geviert) М.Гайдеггера та у візуальному аналізі сущого Арістотеля з'ясовано радикальний поворот Гайдеггера у розумінні причиновості. Доведено, що поширена у філософіях "лінгвістичного повороту" тематизація мови, яка відбувається поза опитуванням місця та часу, є не онтологічною, а декларованою спекулятивно. Здійснено інтегруючий аналіз стосовно вчення М.Гайдеггера про мову шляхом осмислення зв'язку мови відповідно до суб'єкта, людини як animal rationale, буття, часу, речей, місця, внаслідок чого виведено низку онтологічних положень про підстави тотожності мови та буття, специфіку вказівного визначення сущого словом, необхідність перетворення мотивуючої мислення "онтологічної диференції" М.Гайдеггера

Розглянуто соціальність філософії мови німецького філософа М.Гайдеууера, яка грунтується на принципах соціальної філософії розуміння. Узагальнено ключові методологічні настанови філософа щодо визначення шляхів осягнення мови філософії. Показано наочність філософської мови М.Гайдеууера, соціальний зміст його специфічної термінології, визначено особливості та способи вираження філософської мовної концепції вченого. Проаналізовано ситуацію, яка склалася навколо української філософської мови, визначено тенденції її подальшого розвитку. Висвітлено герменевтичну філософію М.Гайдеууера, еволюцію герменевтичної тріади, представлену В.Дільтеєм, М.Гайдеууером, Г.-Г.Гадамером. Зазначено, що постійна апеляція до соціального буття, соціальний аспект екзистенціалізму, використання повсякденної мови як філософської, кодування філософської мови соціальними змістами - усе це складові внутрішньої соціальності філософії мови М.Гайдеууера.

Індекс рубрикатора НБУВ: Ю3(4НІМ)6-663.9 + Ч484(4)

Рубрики:

Історія філософії

Організація вищої освіти

Шифр НБУВ: Ж29409/А Пошук видання у каталогах НБУВ 

Проаналізовано такі фундаментальні поняття метафізики, як "сутність", "існування", "буття", "екзистенція", "мова" (як "дім буття") тощо, експлікованих в онтології видатного німецького мислителя Мартіна Хайдеггера. Відправною точкою його метафізики стало послідовне розрізнення сущого і буття, онтичного й онтологічного ставлення до світу. Цей підхід обумовив переосмислення, насичення новими змістами, а в деяких випадках і відмову від традиційних понять європейської філософії, таких, зокрема, як "суб'єкт", "об'єкт", "дух", "тіло", "свідомість", "реальність" тощо.

Розглянуто питання про визначення підгрунтя права. Після Другої світової війни і жахливого досвіду нацизму стало очевидним, що державна воля не може бути визнана єдиним "вірним" джерелом права. Відповідно правознавці стали шукати інші методологічні шляхи, які б дозволили "обминути" позитивізм та віднайти право не як "зовнішнє" щодо людини явище, вкорінене у примусі, але як феномен, який має свої витоки у бутті. Базою для подібних досліджень стали праці багатьох філософів, насамперед - М. Гайдеггера. Але чи належить право лише до сфери "несправжнього буття"? Чи право і екзистенція все таки є сумісними? На ці питання "транзитом" через ранні праці В. Майхофера і намагається знайти відповідь Г. Шпренгер.

Висвітлено поділ реальності на людську та соціальну, а також вплив останньої на самість особи. Проаналізовано процеси усереднення, викликані життям у масовому суспільстві. Досліджено поняття das man та модуси неавтентичного буття. Розглянуто феномен публічності й, пов'язану із цим, втрату відповідальності за вибір та вчинки. Зосереджено увагу на ролі Іншого у житті людини. Проведено аналогії між поняттями маси і das man, а також розглянуто можливість їх ототожнення. Охарактеризовано автентичне буття, яке передбачає усвідомлення своєї конечності та тимчасовості. Зроблено акцент на важливості саморефлексії та переосмисленні власного буття.

Розглянуто порівняльне дослідження принципів деструкції М. Гайдеггера та деконструкції постструктуралізму. Доведено, що ці принципи пов'язані не лише за походженням, але й за змістом і спрямуванням. Показано, в який спосіб відбувається перегляд структур метафізичного мислення, медіація традиційних опозицій мови європейської та генетично пов'язаної з Європою культури через дискурси деструкції та деконструкції.

Філософію Гайдеггера розглянуто крізь призму укорінення, тобто враховано як етнічне походження, ментальні чинники, зокрема, швабські витоки мислителя, так і впливи теоретичного плану - давньогрецькі та християнські. Усі ці чинники відіграють істотну роль у трансформації Гайдеггером рефлективної феноменології у феноменологію герменевтичну. Водночас показано спроби критики гайдеггерівської апологетики вкорінення, яка здійснюється, зокрема, Ю. Габермасом та Е. Левінасом на підставі врахування технологічно-глобалізаційних змін у XX ст.

Досліджено історію виникнення поняття "закиненість" в історії філософської думки. Визначено зміст, який вкладався у досліджуване поняття у філософських концепціях М. Гайдеіера та Ж.-П. Сартра і різницю між ними. Виявлено та експліковано зв'язок феномену "закиненості" з поняттям вкоріненості та абсурду. При визначенні досліджуваного феномену заторкнуто явище "падіння" (падіння Dasein від себе у світ). Виявлено, що феномен є наслідком падіння самості у світ, яка характеризується її захопленням, огортанням турботами і співбуттям з іншими. Феномен проявляється втратою людини самої себе, падінням від себе, зависанням у публічному світі, у бутті-разом, співбутті яке складають три компоненти: пересуди, цікавість та двозначність. Закиненість постає феноменом, що має безпосередній зв'язок з багатьма видами людської діяльності, проявлений у культурі і присутній в ній фундаментально та виступає необхідним для вирішення антропологічних питань сенсу людського існування, взаємовідносин людини і суспільства та походження культури, а тому потребує подальшого додаткового наукового опрацювання.

Проаналізовано судову практику Верховного та Конституційного судів України, що вказує на нагальну необхідність осмислення того, як існує право "поза законом". Зазначено, що правосуддя, на відміну від судочинства, потребує не просто закону, але й права. Відтак є необхідним пошук методологічних засад, які б дозволили відшукати "право у житті", яке є первинним відносно "права у законі". Допомогти у цьому може фундаментальна онтологія М. Гайдеггера. Осмислення права на підставі цієї філософії дозволяє осягнути фундаментально-онтологічні засади правосуддя, вкоренивши його у людське буття.

На матеріалі філософії раннього М. Гайдегера досліджено генезу, місце і роль поняття деструкції як ключового методу герменевтичної феноменології, підкреслено "деструктивну" природу герменевтики. Як приклад застосування методу деструкції проаналізовано проблему часу, яку інтенсивно досліджував М. Гайдегер. Вказано і на значення методу деструкції для становлення автентичного існування.

Розглянуто особливості трансформації класичної концепції суб'єкта у контексті герменевтичної феноменології М. Гайдегера. Проаналізовано головні риси даної концепції на початку її зародження, а також під час становлення її класичного взірця. Встановлено, що у герменевтичній феноменології М. Гайдегера екзистенціал Турбота займає місце і виконує функцію суб'єкта. Розглянуто особливості трансформації класичної концепції суб'єкта у контексті герменевтичної феноменології М. Гайдегера. З'ясовано, що головною відмінністю даного екзистенціалу від класичного суб'єкта є його часовий характер.

Досліджено поняття "гуманізм" у філософських концеціях К. Ясперса, М. Гайдеггера та Ж.-П. Сартра. Розглянуто генезу та головні риси західноєвропейської гуманістичної проблематики, а також терміна "екзистенція". В результаті аналізу основних рис філософії екзистенції, екзистенціалізму й екзистенціальної філософії доведено, що ці напрями є відмінні одне від одного, однак, всі вони становлять єдину філософську екзистенційну традицію XX ст. Встановлено взаємозв'язок підходів К. Ясперса, М. Гайдеггера та Ж.-П. Сартра до розгляду та вирішення гуманістичної проблематики, який полягає в тому, що в 1940-х рр. ці мислителі одностайно порушили питання про критику класичного гуманізму, спрямовану на подолання його недоліків і кращого пристосування до сучасної та майбутньої людини.

Проаналізовано особливості морально-естетичного виміру філософської рефлексії М. Хайдеггера в контексті феноменологічно-екзистенційної та онтологічної переорієнтації філософії. Досліджено онтологічне підгрунття моральних та естетичних проблем через призму причетності людини до буття, поетичного "вчування" та "вслуховування" в істину буття - алетейю.

Проанализированы особенности морально-эстетического измерения философской рефлексии М. Хайдеггера в контексте феноменологически-экзистенциальной и онтологической переориентации философии. Исследован онтологический фундамент моральных и эстетических проблем через призму сопричастности человека к бытию, поэтического "вчувствования" и "вслушивания" в истину бытия - алетейю.

The article deals with the analysis of peculiarities of the moral and aesthetic dimension of M. Heidegger's philosophical reflection in the context of phenomenologically-existential and ontological reorientation of philosophy. The ontological principle of the moral and aesthetic problems in the light of a person's involvement in the being, poetical "attentive hearing" and "attentive listening" to the truth of the being (aletheia) is researched.