Висвітлено питання виникнення та розвитку філософії Стародавнього Світу, середньовіччя, Відродження, Нового Часу, зверено особливу увагу на основні філософські течії зазначених епох. Розглянуто основні поняття та принципи філософування на прикладі діяльності та вчень філософів зазначеної доби - Піфагора, Сократа, Епікура, Платона, Арістотеля, Ф.Аквінського, Р.Бекона, Парацельса, Р.Декарта, Д.Локка, Г.В.Лейбніца, Д.Бруно, Б.Паскаля та ін.

Представлено теоретичні відомості з навчальної дисципліни "Філософія. Історико-філософський вступ" англійською мовою. Наведено лекційний матеріал з історії філософії Стародавнього Сходу, розглянуто процес становлення та розвитку європейської філософської думки. Проаналізовано особливості формування різних філософських концепцій в Україні та Росії.

Представлены теоретические материалы по учебной дисциплине "Философия. Историко-философское вступление" на английском языке. Приведены сведения по истории философии Древнего Востока, рассмотрен процесс становления и развития европейской философской мысли. Проанализированы особенности формирования различных философских концепций в Украине и России.

Розкрито предмет і метод історії філософії. Висвітлено джерела формування філософської думки. Описано закономірності історико-філософського процесу. Розглянуто національні особливості філософії України. Визначено основні риси та напрямки сучасної філософії Заходу.

Раскрыт предмет и метод истории философии. Освещены источники формирования философской мысли. Описаны закономерности историко-философского процесса. Рассмотрены национальные особенности философии Украины. Определены основные черты и направления современной философии Запада.

Розкрито генезу філософських поглядів на сутність поняття "свавілля". Висвітлено проблему свавілля філософами епох середньовіччя та Нового часу, а також у філософських працях І.Канта, Г.Гегеля, Й.Фіхта, Ф.Шеллінга, Ф.Ніцше. Розглянуто свавілля як компонент свободи, волюнтаризм як "світову волю" та вільну індивідуальну волю "я", тоталітаризм як вид політичного свавілля. Викладено моральні аспекти евтаназії, проаналізовано етичні проблеми клонування людини. Показано значення функціонально-інтеріозованих виявів свавілля.

Раскрыта генеза философских взглядов на сущность понятия "беспредел". Освещена проблема беспредела философами периодов средневековья и Нового времени, а также в философских трудах И.Канта, Г.Гегеля, И.Фихта, Ф.Шеллинга, Ф.Ницше. Рассмотрены своеволие как компонент свободы, волюнтаризм как "мировая воля" и свободная индивидуальная воля "я", тоталитаризм как вид политического своеволия. Изложены моральные аспекты эвтаназии, проанализированы этические проблемы клонирования человека. Показано значение функционально-интериозованных проявлений беспредела.

Висвітлено основні філософські концепції, ідеї, погляди, що становлять зміст світової інтелектуальної культури, розкрито значення філософського знання, яке еволюціонувало від "Логосу" (слова) через "Софію" (мудрість) до "Раціо" (розум). Проаналізовано філософські думки, школи, напрями, їх вплив на розвиток духовної культури. Значну увагу приділено розгляду течій сучасної філософії, стратегій розвитку світової духовної культури, а також генезу української філософії. Наведено відомості про життєві шляхи та творчі біографії видатних мислителів.

Освещены основные философские концепции, идеи, взгляды, являющиеся содержанием мировой интеллектуальной культуры, раскрыто значение философского знания, которое эволюционировало от "Логоса" (слова), через "Софию" (мудрость) до "Рацио" (разум). Проанализированы философские мысли, школы, направления, их влияние на развитие духовной культуры. Значительное внимание уделено рассмотрению течений современной философии, стратегий развития мировой духовной культуры, а также генезиса украинской философии. Представлены сведения о жизненных путях и творческих биографиях выдающихся мыслителей.

Розглянуто історико-філософські передумови зародження акмеології, зокрема, в давньому Китаї та Індії, в періоди античності, доби Відродження, епохи Просвітництва. Проаналізовано акмеологію як нову галузь науки у системі людинознавчих наук та її складових - фундаментальної та класичної акмеології, а також нової науки ХХІ ст. - синергетичної акмеології.

Рассмотрены историко-философские предпосылки зарождения акмеологии, в частности, в Древнем Китае и Индии, в периоды античности, эпох Возрождения и Просветительства. Проанализирована акмеология как новая область науки в системе человековедческих наук и её составляющих - фундаментальной и классической акмеологии, а также новой науки ХХІ ст. - синергетической акмеологии.

Висвітлено основні проблеми, структуру та функції філософії. Охарактеризовано специфіку східного та західного способів філософствування та світоосмислення. Розглянуто головні напрями філософської думки Стародавньої Індії. Висвітлено провідні ідеї та напрями філософської думки Стародавнього Китаю. Увагу приділено феномену давньогрецької філософії, її особливостям, причинам виникнення та етапам розвитку. Викладено філософські ідеї пізнього Відродження. Наведено гносеологічні ідеї Дж. Лока, Дж. Берклі, Д. Г'юма. Охарактеризовано вихідні ідеї та систему філософії Г. В. Ф. Гегеля. Висвітлено основні ідеї марксистської філософії та їх роль у соціальних процесах. Приділено увагу провідним тенденціям розвитку світової філософії на межі тисячоліть.

Розглянуто світову історико-філософську спадщину як складний і багатовимірний процес еволюції філософської рефлексії людства. Простежено становлення та розвиток різноманітних напрямів, течій і шкіл від стародавнього світу до сучасності. Історію філософії викладено відповідно до принципів парадигмального підходу, що поєднує в собі загальність і цілісність конкретно-історичного уявлення про реальність. Оригінально осмислено співвідношення філософії та її історії. Зазначено, що ідея прямолінійного прогресу не працює в історії людської думки взагалі, а в історії філософії тим більше. Філософія як думка про вічне має таку міру незалежності від часу, що здатна дійсно бути вічною. У модальності історії думки неминуче збереження лінії часу, до якої прив'язуються люди і системи, тому це необхідний атрибут підручника, за яким викладення знання не має втрачати історичний зміст філософії. У цьому її парадокс: Платон або Кант можуть виявитися в чомусь більш сучасними, ніж люди сьогодення. Відзначено світоглядне та загальнокультурне значення історії філософії.

Розглянуто хід історії Західної філософської думки в контексті вчень про етику обов'язку, державу та право, починаючи з періоду Античності до другої половини XIX ст. Розкрито деонтологічній характер філософського дискурсу як умову формування світогляду майбутнього правознавця.