Здійснено аналіз впливу змін, що відбуваються у сучасній культурі на трансформацію інституту освіти. Сформульовано та обгрунтовано концепцію визначення трансформаційних процесів у сучасній освіті як форми становлення нової парадигми духовної культури.

Зроблено комплексний аналіз феномену освіти як способу і форми інтеграції в контексті впливу епохи Просвітництва на російську філософсько-педагогічну думку XIX - XX ст. в культурно-онтологічному, мотиваційно-інтенціональному, герменевтико-комунікативному аспектах. Феномен освіти як спосіб інтеграції культур розкриває соціокультурну динаміку імплантації сцієнтистської та антропологічної установок Просвітництва в російську освіту. Як форма інтеграції, освіта містить у собі аспект трагічності, зумовлений напруженістю та конфліктністю впливу західного Просвітництва на російську філософсько-педагогічну думку XIX - XX ст., репресивним характером культури, а також драматичністю буття освіченої людини.

Розглянуто проблеми реформування освіти відповідно до соціокультурних змін, розвитку науки, культури і соціальної практики. Значну увагу приділено полікультурній парадигмі та системоутворювальним чинникам філософії освіти, філософсько-педагогічним аспектам спілкування, теоретико-методологічним засадам сучасного навчально-виховного процесу, філософським ідеям М.Гоголя в інтерпретаційному просторі педагогічної антропології. Проаналізовано вплив організаційних передумов на розвиток системи державного управління професійними навчальними закладами України в 1917 - 1920 рр.

Исследован процесс становления и развития философии воспитания Западной цивилизации, сформировавшейся в XVIII веке. Изучена педагогическая интерпретация философской антропологии английских, французских и немецких просветителей. Рассмотрены аксиологические, методологические и герменевтические аспекты их философско-педагогических концепций. Определены статус, предназначение и функции философии воспитания. Освещены социально-исторические особенности исследуемого периода и характер педагогических традиций Западной цивилизации в эпоху Просвещения.

Проаналізовано принципові особливості сучасної американської освіти та виховання, процес пошуку дисциплінарної ідентифікації та випробування функціональних можливостей. Простежено еволюційні тенденції у межах основних концептуальних побудов, а також розглянуто феномен взаємовпливу американської та європейської філософсько-педагогічної думки.

Розглянуто історико-генезисний та структурно-функціональний підходи до визначення поняття філософсько-освітньої парадигми. Показано особливості формування та розвитку сучасних освітніх, а також ноосферно-екологічних парадигм. Розкрито соціальну та когнітивну природу філософії освіти. Розглянуто риси освіти нового соціокультурного проекту, зокрема, орієнтацію на формування системно-ситуаційного способу світоглядного мислення у зв'язку з відмовою від побудови універсально-істинної картини світу та ціннісним переживанням повсякденного буття та діяльності, подолання в педагогіці псевдонаукової позиції абсолютного суб'єкта - коли педагог приймає рішення за учня. Висвітлено психолого-технологічний аспект формування соціокультурно-орієнтованої національної школи.

Розглянуто соціально-філософські засади вчення українського філософа та педагога С.Русової. Проаналізовано особливості творів науковця, ступінь дослідження її соціально-філософських поглядів у науковій літературі з позицій розуміння соціальної філософії як інтегративного знання про суспільство, що включає в себе власну історію та є аспектом існування суспільства як самотвірної освітньої системи. Вивчено соціально-філософські погляди науковця щодо суспільства, освіти, ролі національного в осмисленні освіти й особи, питання конституювання національної школи та національної освіти, взаємодії освіти й держави, а також виховання вільної особистості - мету освіти. Систематизовано соціальні цінності освітнього процесу на основі соціально-філософського аналізу творів С.Русової.

Обгрунтовано соціальну необхідність створення нової філософії освіти. Розкрито світоглядно-соціальне значення філософії права у вищій школі та фактори і механізми соціалізації особи у системі освіти. Розглянуто питання теорії та практики управління формуванням правової та моральної культури студентів.

Розглянуто проблеми, перспективи освітнього процесу в органічному зв'язку зі становленням України як нового типу держави: суверенної, правової, демократичної, соборної. Особливу увагу приділено творенню гуманістичної, правової, демократичної, національної школи, вітчизняному (від В.Мономаха до Г.Сковороди, Т.Шевченка, Г.Ващенка, В.Сухомлинського) та зарубіжному досвіду, який співвідносний з принципами народної педагогіки - філософією родинності як філософією гармонійного розвитку людини, сім'ї, народу.

Рассмотрены проблемы, перспективы образовательного процесса в органической связи с созиданием Украины как нового типа государства: суверенного, правового, демократического, соборного. Особое внимание уделено созданию гуманистической, правовой, демократической, национальной школы, отечественному (от В.Мономаха до Г.Сковороды, Т.Шевченка, Г.Ващенка, В.Сухомлинского) и зарубежному опыту, который соотносительный с принципами народной педагогики - с философией родственности как философией гармонического развития человека, семьи, народа.

Теоретично обгрунтовано історичні тенденції становлення та розвитку ідеї та практики виховання, а також утвердження виховання як сутнісного чинника суспільного прогресу. На противагу новоєвропейському натурфілософському розумінню "природного" здійснення людського "Я", запропоновано смислотворчі принципи та узагальнюючі положення філософії виховання як соціальної філософії, що базується на запровадженні ідеї самоздійснення духовної природи людини.

Висвітлено особливості філософії виховання як форми педагогічного теоретизування, визначено функції філософії у структурі педагогічного знання, а також наведено класифікацію філософсько-педагогічних концепцій. На підставі нових методологічних підходів здійснено історико-педагогічний аналіз становлення та розвитку філософії виховання західної цивілізації в епоху Просвітництва. Подано педагогічну інтерпретацію філософської антропології англійських, французьких і німецьких просвітників. Розглянуто аксіологічні, методологічні та герменевтичні аспекти їх філософсько-педагогічної системи. Проведено порівняльний аналіз розвитку філософії виховання західноєвропейського Просвітництва та української філософсько-педагогічної думки XVII - XVIII ст. Розкрито значення ідей просвітників з метою розробки концептуальних засад реформування сучасної вітчизняної освіти.

В контексте методологии гуманистической философии образования и ее составляющих (человек - культура - искусство - стиль мышления) рассмотрено становление нового поколения дизайнеров как творческих субъектов культуры. Аргументирована необходимость пересмотра статуса предметов культуры и искусства, утверждения их приоритетов в учебных заведениях, осуществляющих подготовку дизайнеров.

Досліджено становлення філософської теорії соціального виховання, формування педагогіки як науки про фізичний розвиток природних сил людини та його духовних якостей.

Исследовано становление философской теории социального воспитания, формирование педагогики как науки о физическом развитии природных сил человека и его духовных качеств.

The author explores the formation of the philosophical theory of social education as well as of the pedagogics as a science on physical development of human innate abilities and social development of human spiritual ones.

Представлено обоснование необходимости развития философии педагогики, которая позволяет выявить основные детерминанты оптимизации развития педагогической науки, повысить ее роль в обучении и воспитании подрастающего поколения. На основании исследования взаимосвязи философии и педагогики, генезиса философско-педагогического знания проанализированы основные понятия философии педагогики, педагогический процесс, педагогическое сознание и педагогическое познание.

Розроблено принципово нову цілісну соціально-філософську концепцію освіти як соціокультурного феномену, осмислено її ціннісний потенціал і процеси зміни парадигм сучасної української освіти на основі цінностей сталого людського розвитку. У контексті розгляду освіти як соціального інституту показано, що до її основних компонентів входять не тільки відповідні галузі освітянських знань, а й властиві саме для неї: сукупність форм людської діяльності; певний ансамбль відносин, що складаються між людьми у царині освіти; своєрідна система цінностей і норм у сфері освіти; специфічна для освіти мережа організацій, закладів і установ. Дано філософсько-аксіологічне осмислення освіти як однієї з найважливіших людських цінностей, її місця та ролі в системі цінностей сталого соціального розвитку, на який зорієнтовані трансформаційні процеси у нашій країні, і, відповідно - системи освітянських цінностей і норм, оскільки вона не тільки становить одну з визначальних внутрішніх, органічних компонент освіти як цілісного і водночас структурованого соціального інституту, а й істотно впливає на характер і темпи соціодинаміки системи цінностей сучасного українського суспільства в цілому. З'ясовано, що поступ у царині освіти є лінійно-поступальним процесом, і уможливлюється завдяки постійному поверненню, кожного разу вже за інших умов, до певних наскрізних освітніх інваріантів - зразків, образів, моделей, установок тощо, - особливе місце серед яких посідають самобутні духовні цінності української культури.

У контексті цінностей сталого людського розвитку наведено результати новітніх досліджень вітчизняної сфери освіти. На підставі філософського осмислення історично зумовлених тенденцій у розвитку сучасної освіти запропоновано нову модель, що формується в процесі трансформації українського суспільства та глобальних змін у світі.

В контексте ценностей устойчивого развития человечества приведены результаты новейших исследований отечественной сферы образования. С учетом философского осмысления исторически обусловленных тенденций в развитии современного образования предложена новая модель, формирующаяся в процессе трансформации украинского общества и глобальных изменений в мире.

Визначено соціальну та когнітивну природу нової філософської парадигми національної системи освіти в контексті становлення філософії освіти як самостійної галузі знань та визначено головні напрямки концептуального використання парадигмальних положень філософії освіти для реформування педагогічної теорії й освітньої практики та здійснення соціальної модернізації в Україні. Обгрунтовано, що сучасна філософсько-освітня парадигма є основним предметом філософії освіти як самостійної галузі знань і теоретико-методологічною засадою здійснення освітянських реформ.

Визначено статус і призначення філософії освіти, проаналізовано історико-педагогічні передумови й чинники, які сприяли зародженню філософсько-педагогічних концепцій в американському Просвітництві, показано вплив ідей західноєвропейських просвітителів на становлення й розвиток американської філософії освіти. Значну увагу приділено вивченню філософсько-педагогічних поглядів і практичної діяльності американських просвітителів. Висвітлено аксіологічні й методологічні засади й суть освіти, виявлено особливості реалізації філософсько-педагогічних ідей просвітителів у шкільній практиці.

Індекс рубрикатора НБУВ: Ю252:Ч30 + Ч30в2:Ю2

Рубрики:

Філософські питання і методологія освіти

Шифр НБУВ: Ж68851 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Ю252:Ч30 + Ч484(4УКР)711.9

Рубрики:

Філософські питання і методологія освіти

Організація вищої освіти

Шифр НБУВ: Ж61798 Пошук видання у каталогах НБУВ