Рассмотрено содержание социального управления и личностного самоуправления. На основе изучения мифологических представлений, философских школ Древнего Востока, Древней Греции проанализированы истоки становления философских основ управления, поиск ими путей гармонизации социального управления и личностного самоуправления.

На прикладах мистецької спадщини давньої культури України розглянуто філософську концепцію самоусвідомлення людства у Всесвіті.

На примерах художественного наследия древней культуры Украины рассмотрена философская концепция самосознания человечества во Вселенной.

Досліджено уявлення, від міфологічних до сучасних філософських і психологічних, про природу людської самості і Я та їх співвідношення. Розкрито їх функції в розвитку індивідуальності та становленні її ідентичності. Виявлено джерела гетерогенності та спонтанної активності особистості.

Досліджено неофрейдистські концепції самореалізації особистості у контексті суперечливого сучасного суспільного буття людини. Встановлено основні закономірності розвитку неофрейдизму. Реконструйовано особливості концепції у філософській спадщині К.Г.Юнга, К.Хорні, Е.Фромма, А.Маслоу, К.Роджерса. Доведено актуальність концептів за сучасних умов. Зроблено позитивну оцінку неофрейдизму з точки зору його внеску в розвиток гуманістичної традиції тлумачення особистості. Розкрито сутність філософсько-антропологічних та екзистенціально-феноменологічних підходів неофрейдизму до тлумачення проблеми "самореалізації" у контексті сучасних процесів формування ціннісних і культурних пріоритетів суспільства та його особистості. Відзначено, що феномен самореалізації - це процес самопізнання та "здійснення особистості у сфері соціокультурного життя шляхом розгортання й усвідомлення її позасвідомих природних потенціальних здібностей та духовно-інтелектуальних сил у різноманітних вимірах: свободи, любові, творчості, відвертості, довіри.

Досліджено феномен самосвідомості. Вивчено рефлексивну та пререфлексивну моделі пояснення самосвідомості, а також можливі наративності самосвідомості. На підставі узагальнюючого аналізу класичних і новітніх філософських праць з даної проблематики розкрито зміст поняття "самосвідомість", яка є єдиною відомою структурою, здатною робити себе предметом дослідження. Самосвідомість характеризується певною виокремленістю з контексту та пластичністю мовної ситуації, у якій вона може з'являтись. Обгрунтовано, що результат дослідження феномену самосвідомості можна отримати лише за "синтетичного", системного підходу. Показано, що з темою самосвідомості пов'язана тема анархії.

Досліджено феномен самосвідомості людського буття як відносно самостійного духовно-ідеального процесу. Створено концептуальну модель історіософської інтерпретації соціального часу, свободи та необхідності у контексті розвитку самосвідомості людського буття. Проаналізовано характерні підходи історико-філософській традиції Європи щодо тлумачення філософської спадщини античних мислителів. Теоретично досліджено основні напрями античної філософії у контексті теми самосвідомості в аспекті виділення трьох фундаментальних категоріальних структур (часу, свободи та необхідності). Розглянуто тенденції, що склалися у практиці діалектичного способу мислення у контексті самокритики мирської форми діалектики. Проведено критичний аналіз окремих типізованих тлумачень античної філософії у контексті домінуючих напрямів філософської думки XX - XXI ст. (теорії А. Лосєва, К. Поппера). Досліджено соціально-філософську спадщину Г. Гегеля, Ф. Ніцше та К. Поппера з метою показу актуальності шляху становлення самосвідомості. Зроблено висновок, що екзистенціали часу, свободи та необхідності мають оптико-онтологічний характер і впливають як визначальні на індивідуальну та соціальну практику суб'єктів.

Предложен концептуальный подход к рассмотрению произведений Н. К. Рериха в контексте проблем самопознания. На основе применения сравнительного (компаративного) метода создано широкое ассоциативное поле для выявления содержательных и формальных связей между языческим искусством славян и дореволюционными произведениями Н. К. Рериха, творившего в стилистике модерна. С использованием структуры мифологического путешествия героя, обозначенной Дж. Кємпбеллом, проведена систематизация искусствоведческого материала и по-новому освещены общеизвестные произведения Н. К. Рериха. Особое внимание уделено исследованию произведений художника, хранящихся в музеях Украины.

Розглянуто феномен рефлексії у навчальному процесі. Рефлексія є однією з фундаментальних філософських категорій. Вона впливає на усвідомлений вибір професії, допомагає оптимізувати діяльність і студентів і педагогів у навчальному процесі. Рефлексія також слугує основою оптимізації освітньої діяльності.

Розглянуто питання, які стосуються смислових меж самопізнання. Проаналізовано ряд чинників, що впливають на ці смислові межі: свобода волі, самоідентичність суб'єкта, пластичність свідомості, а також, можливість самовідчуження з ціллю розуміння власної екзистенції. З'ясовано значення ірраціонального пізнання. Зроблено висновок щодо головної ролі діяльності внутрішньої сталої "Я - концепції" індивіда в формуванні меж самопізнання.

Обговорено питання викладання філософії у вищій школі майбутнім фахівцям природничого та технічного профілю та охарактеризовано підходи до становлення філософського знання. Зосереджено увагу на сутності філософської культури або теорії філософського знання, до якої відносяться методи філософського мислення, форми філософування, мова філософського знання. На підставі висловлених міркувань зроблено висновок про те, що у вищій школі курс філософії доцільно розділити на дві частини: теоретичну, яка має на меті вивчення філософської культури, і опанування філософськими текстами, внаслідок читання, обдумування та обговорення яких у студентів формується філософська рефлексія.

Обсуждены вопросы преподавания философии в высшей школе будущим специалистам естественного и технического профиля и охарактеризованы подходы к становлению философского знания. Внимание сосредоточено на сущности философской культуры или теории философского знания, к которой относятся методы философского мышления, формы философствования, речь философского знания. На основании высказанных соображений сделан вывод о том, что в высшей школе курс философии целесообразно разделить на две части: теоретическая, целью которой является изучение философской культуры, овладение философскими текстами, в результате чтения, обдумывания и обсуждения которых у студентов возникает философская рефлексия.

Philosophy is a kind of discipline that cannot be a mandatory higher education subject to study by future chemists, physicists, or engineers. Philosophy is no a system of knowledge transmittable to others by making them study it. The development of philosophical knowledge is always an internal action, similar to a flash Е Can we agree with that? Yes and no. In such a way, the author touches upon this problem and suggests his view of teaching philosophy in higher institutions.

Проаналізовано й узагальнено філософсько-психологічні погляди з проблематики національної самосвідомості. Наведено визначення поняття "національна самосвідомість", розкрито його зміст і виділено основні компоненти. Визначено основні характерні риси національної самосвідомості.

Проанализированы и обобщены философско-психологические взгляды по проблематике национального самосознания. Приведено определение понятия "национальное самосознание", раскрыто его содержание и выделены основные компоненты. Определены основные характерные черты национального самосознания.

The article analyzes the issue of philosophical and psychological formation of the concept Уnational self-consciousnessФ; reveals the contents of the concept; ascertains some basic characteristic features.

Рассмотрен феномен рефлексии как одно из важнейших свойств сознания и мышления человека. Проведён анализ философских исследований данной проблемы, продемонстрирована роль рефлексии как главного фактора и механизма развития деятельности человека. Рассмотрены философские учения с точки зрения рефлексивной экспликации способности человека постичь сущность своего бытия.

Здійснено аналіз трансцендентальної теорії самосвідомості через зв'язок трансцендентального самообгрунтування з сингулярністю знання про себе. На підставі розгляду апорій трансцендентальної теорії самосвідомості виявлено, що знання про себе годі несуперечливо описати у межах моделі верифікації предметного знання. Неуспіх такої спроби унаочнює Кантова трансцендентальна дедукція самосвідомості, яка хоча й спирається на слушні вихідні положення, а саме: невисновуваності самосвідомості з емпіричної предметності й одночасності диференціювання й інтегрування, проте через спробу обгрунтування універсальності моделі верифікації предметного знання не у змозі описати самосвідомість як сингулярний стан справ, тобто як безпосереднє існування знання, а не лише знання про існування. Несуперечлива теорія самосвідомості можлива лише у разі опису самосвідомості як нерефлексійної єдності, тобто така теорія і собі має бути нерефлексійною. На цьому тлі головним викликом для теорії самосвідомості постає потреба в обгрунтуванні відмови від рефлексії як основного способу опису знання про себе. Від розв'язку даного завдання залежить успіх такої теорії.

З позицій комунікативної філософії висвітлюється становлення комунікативного простору української культури. Окреслюючи розмаїття стилів та напрямів художньої культури епохи, особливу увагу приділено символізму. Зазначено, що символізм зумовив спадковість у формування комунікативного простору культури, його тісний зв'язок із надбаннями культури народної. Українські митці своєю творчістю, діяльністю об'єктивно відроджували та створювали відповідний запитам епохи комунікативний простір. Якщо художня культура формувала комунікативний простір цінностями, сенсами, образами, новими інтерпретаціями, то образотворче мистецтво створювало їхнє візуальне втілення, формувало візуальний ряд. Визначено роль просвітницької діяльності культурних товариств як ретранслятора досягнень національної культури серед народних мас. Комунікативний простір української культури став провідним фактором утвердження національної самосвідомості на індивідуальному та суспільному рівнях.