Розглянуто культурні та освітні процеси, мистецькі надбання, а також соціальну роль Спаського та Лаврівського монастирів у духовному житті українського народу. Значну увагу приділено церкві Святого Онуфрія, зокрема, архітектурі та стилю, археології, фрескам, а також некрополю. Детально проаналізовано систему освіти у Лаврівській Окружній головній школі.

Проаналізовано вклад василіанських монастирів у розвиток культури Волині наприкінці XVIII - на початку ХІХ ст. Висвітлено роль греко-католицьких священників у роботі громадських організацій Східної Галичини у ХІХ - на початку ХХ ст. Описано традиційно-побутову культуру населення Волині й Західного Полісся середини ХІХ ст. у творах польського письменника Ю. Крашевського. Розглянуто діяльність Київського товариства охорони пам'яток старовини і мистецтва за матеріалами опублікованого звіту за 1912 р. Розкрито питання економічного, суспільного та культурного розвитку Волинської губернії у період правління Директорії УНР у листопаді 1918 - травні 1919 рр. Вивчено процес становлення трудових таборів польських військовополонених на території Рівненщини у 1939 - 1941 рр. Визначено передумови та наслідки масової депортації біженців, здійсненої сталінським режимом у 1940 р. із західних областей України. Охарактеризовано державотворчу концепцію ОУН у контексті її реалізації на початку Великої Вітчизняної війни. Розглянуто питання інтеграції держави в європейські та євроатлантичні структури за посередництвом стратегічного партнерства з Польщею у сучасний період.

Проанализирован вклад василианских монастырей в развитие культуры Волыни конца XVIII - начала ХІХ ст. Освещена роль греко-католических священников в работе общественных организаций Восточной Галиции в ХІХ - начале ХХ ст. Описана традиционная бытовая культура населения Волыни и Западного Полесья середины ХІХ ст. в произведениях польского писателя Ю. Крашевского. Рассмотрена деятельность Киевского общества охраны памяток древностей и искусства по материалам опубликованного отчета за 1912 г. Раскрыты вопросы экономического, общественного и культурного развития Волынской губернии в период правления Директории УНР в ноябре 1918 - мае 1919 гг. Изучен процесс становления трудовых лагерей польских военнопленных на территории Ровенского региона в 1939 - 1941 гг. Определены предпосылки и последствия массовой депортации беженцев, осуществленной сталинским режимом в 1940 г. из западных областей Украины. Охарактеризована государственно-созидательная концепция ОУН в контексте её реализации в начале Великой Отечественной войны. Рассмотрены вопросы интеграции государства в европейские и евроатлантические структуры при посредничестве стратегического партнерства с Польшей в современный период.

Розглянуто основні принципи розташування та архітектурно-просторового вирішення монастирів ЧСВВ на кожному етапі їх розвитку.

Проаналізовано сучасний архітектурний процес розбудови Василіянських монастирів.

Досліджено основні аспекти діяльності василіанських монастирів на теренах Перемишльської єпархії впродовж кінця XVII - XVIII ст. Вивчено інституційний розвиток чернецтва, виокремлено певні періоди: фундації (кінець XIII - XVII ст.), перехід до унії (кінець XVII - початок XVIII ст.), утворення Святопокровської провінції та входження до неї унійних монастирів єпархії (1739 - 1745 рр.), пореформений період (1745 - 1772 рр.). Вивчено економічне підгрунтя функціонування чернечих обителей, яке відобразилося в організації певних господарсько-фінансових відносин: введенні фільваркового господарства, наявності різного роду допоміжних промислів і участі у тогочасних фінансово-кредитних відносинах. Розглянуто релігійну діяльність ченців. З'ясовано основні засади духовної формації чернецтва східного обряду, які в аналізований період зазнали певних змін від єпархіальної до централізованої системи управління з чітко регламентованим уніфікованим монастирським уставом та Конституцією ЧСВВ. Визначено чинники, які впливали на провадження духовного вишколу ченців: кіновіяльний (спільний) уклад життя, поміркованість у їжі, скромність в одязі, молитва, піст, реколекції та інші духовні практики. Зокрема, домінували внутрішні студії з риторики, філософії та богослов'я, які у другій половині XVIII ст. сприяли піднесенню освітнього рівня василіанського чернецтва на теренах єпархії. Досліджено душпастирську працю отців-василіан, яка відобразилася в утриманні парафій, провадженні реколекцій, місій, проповідей, оповідей, служінні в жіночих монастирях та при єпископській кафедрі. Визначено внесок

Показано інституційний розвиток василіанських монастирів за основними періодами їх діяльності: фундації (кінець ХІІІ - XVII ст.), перехід до унії (кінець XVII - початок XVIII ст.), утворення Святопокровської провінції та входження до неї унійних монастирів єпархії (1739 - 1780 рр.). Розкрито економічне підгрунтя функціонування чернечих обителей, яке відобразилося в організації певних господарсько-фінансових відносин: веденні фільваркового господарства, допоміжних промислів та участі у фінансово-кредитних відносинах. Висвітлено основні засади духовної формації чернецтва східного обряду, які в аналізований період зазнали суттєвих змін - від єпархіальної до централізованої системи управління з уніфікованим монастирським уставом та Конституцією Чину Святого Василія Великого. Визначено внесок монастирів у розвиток духовної культури Підгір'я.

Порушено проблему відтворення втрачених монастирських комплексів Чину Святого Василія Великого, що в наш час є надзвичайно актуальною. Монастирі відіграють значну роль у багатьох сферах життя українського суспільства і є об'єктами української культурної спадщини. За архітектурно-просторовим рішення монастирі були компактним містобудівним утворенням, із сакральними, житловими, просвітницькими та господарськими зонами, функціонально поєднаними між собою. На сьогодні багато монастирських комплексів втрачено, а в тих, що дійшли до наших днів, є об'єкти, що перебувають у напівзруйнованому стані. Найбільшої шкоди пам'яткам завдало функціональне використання їх не за призначенням, що призводило до перепланування, перебудови, добудови і надбудови, а то й до часткового чи повного руйнування монастирських будівель. Звернено увагу на необхідність грунтовного комплексного вивчення та зіставлення письмових джерел, ілюстративних, архівних, картографічних матеріалів, натурних обстежень, щоб ідентифікувати архітектурно-просторову структуру василіанських монастирів. Науково обгрунтована документація про розглянуті об'єкти з урахуванням закономірностей архітектурно-просторової організації, надає можливість архітекторам-реставраторам відтворити цілісний і композиційно довершений монастирський ансамбль як складової історичного середовища міста чи села. На підставі опрацювання літературних, архівних і картографічних матеріалів і натурних обстежень вивчено містобудівну структуру руїн василіанських монастирів. Суспільне визнання ролі монастирських пам'яток як осередків духовності, що мають наукову, історичну та мистецьку цінність спонукає до необхідності їх охорони, як об'єктів культурної спадщини. Залежно від містобудівного положення, цінності монастирських об'єктів, ступеня їх збереженості, запропоновано індивідуально для кожного конкретного василіанського монастирського комплексу реставраційні заходи та збереження і відтворенню втрачених монастирських споруд.