Висвітлено історико-філософські аспекти антропологічних концепцій, зафіксованих у творчості католицьких мислителів. Проаналізовано трансцендентальність змісту філософсько-християнської доктрини. Розглянуто антропологізм між раціоналізмом та містицизмом.

Освещены историко-философские аспекты антропологических концепций, зафиксированных в творчестве католических мыслителей. Проанализирована трансцедентальность содержания философско-христианской доктрины. Рассмотрен антропологизм между рационализмом и мистицизмом.

Проаналізовано формування основних концепцій католицької філософсько-теологічної антропології. Виділено та досліджено основні етапи даного процесу, починаючи з висхідних ідей, які знаходимо в античній та елліністичній філософії. Зазначено, що складність, нерідко суперечливість і конфліктність, а подекуди несумірність теологічно-антропологічних концепції в історичному контексті вимагає певної систематизації. Доведено, що це необхідно для наступного критичного дослідження на предмет трансцендентального характеру змісту філософсько-християнських доктрин, розгляду контроверсійності їх раціонального та містичного змісту, певного переосмислення у зв'язку з процесами так званого католицького "оновлення". Особливу увагу приділено аналітичному дослідженню специфіки антропологічної тематики в Україні у XIV - XVI ст.

На основі декрету Триденського собору (1545 - 1563) "Про перворідний гріх та виправдання" досліджено римо-католицьке вчення про виправдання як прощення гріхів, освячення й оновлення внутрішньої людини посередництвом прийняття Божої благодаті та активної діяльності самої людини. Компаративно проаналізовано католицьке розуміння виправдання з православним, у якому виправдання розглядається як загальний дар Бога, та з протестантським (лютерівським), у якому віра є основою виправдання.

Проведено релігієзнавче дослідження, в якому проаналізовано процес трансформації осмислення чуда в сучасному католицькому богослов'ї від метафізичного об'єктивістського до постметафізичного семіотичного. Завдяки концептуальному аналізу виявлено особливості розуміння чуда в Євангелії, у концепції Августина, томістській традиції, у працях представників "католицького модернізму", що дало змогу проаналізувати генезу сучасної католицької теології чуда. Простежено процес трансформації розуміння чуда в сучасній католицькій апологетиці, виявлено його причини. У питанні про апологетичне значення феномену чуда головний акцент поставлено на аналізі семіотичної концепції чуда, виділено етапи її становлення й окреслено структурні елементи. Розкрито особливості розуміння проблеми історичності та деміфологізації біблійних чудес у сучасній католицькій біблеїстиці.