На основі друкованих джерел і краєзнавчих матеріалів висвітлюються деякі аспекти історії функціонування православної парафіяльної церкви у київському передмісті Шулявка, проаналізована перспектива реконструкції храму за сучасних умов.

Через доволі рідкісну для руських теренів посвяту, обставини закладання мурованого храму й дальшу розбудову Видубицького монастиря вже за онука хрестителя Русі автор прагне показати, що місце для цієї обителі було обране не просто невипадково, але цілком символічно - за народним переказом і містичною аналогією чуда у Хонах, актуалізованою грецькими ієрархами руської церкви.

Досліджено історію Маріїнсько-Благовіщенської церкви як сакрального та соціально-культурного осередку мешканців вулиці, яка свого часу надала назву самій вулиці. Розкрито роль церкви як об'єкта побутово-повсякденних і ритуальних практик, діяльність Благовіщенського парафіяльного братства.

Розглянуто історію посвят престолів Києво-Софійського собору. Це дослідницьке завдання потребує розв'язання з огляду на численні анахронізми за використання назв престолів у різні періоди вивчення, та зумовлене необхідністю з'ясування назв окремих частин храму, адже посвяти є окремою темою історії пам'ятки, в якій відображено процеси "адаптації" давньоруського комплексу до потреб, уявлень духовних кіл Київської митрополії XVII - XIX ст. Дев'ятнадцять престолів Софії, на початок XIX ст. присвячені різним сюжетам Євангелія, змінювалися впродовж часу: можна назвати більш ранніми посвятами престоли храму, пов'язані з сюжетами розписів компартиментів собору, а також пізні - як шанування руської традиції християнізації та культу князя Володимира. Недослідженість теми стала передумовою хибних теорій часу і ктиторства будівництва основного храму Київської митрополії. На підставі збережених описів XVII - XIX ст. реконструйовано процес посвят окремих частин святині, що впродовж чотирьохсот років фіксованих джерел як виникали, так і зникали під нашаруванням нових посвят. Методологія студії базується на археографічному та джерелознавчому аналізі наявних історичних текстів, описів храму, його престолів. Певні найменування посвят мали свою політичну причину, що характерно для головного храму митрополії, на який (як і зрештою на всю митрополію) з середини XVII ст. поширювались інтереси Московського патріархату. Пізні посвяти XVIII ст. "видають" програми деконструкції старих систем посвят престолів собору часів Речі Посполитої та конструювання нових на базі використання місцевої київської руської історії, зразком якої був так званий Володимирський приділ храму, що виник у XVIII ст. Такими новоствореними посвятами ряснів сакральний простір собору й у пізній час - у кінці XVIII - XIX ст., коли тут знайшли своє відображення культ святих Антонія та Феодосія Печерських, а також Успіння Богородиці - явна данина традиції Печерського монастиря. Наукова новизна полягає у встановленні послідовності історії посвят престолів храму та усуненні необгрунтованого анахронізму використання їх назв у працях, присвячених історії собору. Результатом дослідження стали реконструктивні схеми і список змін посвят софійських престолів, ілюстративний матеріал представляє план храму від 1809 р., який уперше публікується у даній роботі. Свідченням руської традиції шанування у соборі архангела Михаїла є його зображення з Київського Псалтиря 1397 р., на якому архістратиг тримає склепіння споруди.

Досліджено літописи, в яких згадується Софія Київська. Визначено місце двох київських княгинь Ольги-Олени й Анни-Олени в історії Київської Русі. Розглянуто образи Володимира Великого та Ярослава Мудрого у стінописі Софії Київської часів Петра Могили. Підкреслено, що іконографія українського іконопису XVII - XVIII ст. займає особливе місце в історико-джерелознавчих дослідженнях, оскільки є джерелом мистецтвознавчої, а також історичної інформації. Розглянуто інформацію польського хроніста Яна Длугоша як джерело до ранньої історії Золотих воріт. Досліджено традицію українського ктиторського портрета від Київської Русі до Гетьманщини. Подано інформацію про найдавніші монастирі на Русі.

Висвітлено історію ментальності будівничих раннього Києво-Печерського монастиря. Досліджено сприйняття давніми русичами процесу розбудови знаменитої чернечої обителі і, особливо, її головної святині - Великої Печерської церкви чи Успенського собору. Зазначено, що цей храм був сакральним і архітектурним осердям Києво-Печерського монастиря. Запропоновано нове герменевтичне прочитання інформації "Києво-Печерського патерика" - крізь призму середньовічної ментальності та православної культурної традиції, що прийшла в Русь із Візантії. Окрім Успенського собору Києво-Печерської лаври, в цьому контексті розглянуто найбільші святині раннього Києво-Печерського монастиря - "намісну" Богородичну ікону та пояс варяга Шимона.

Збірник складено з уривків текстів опублікованих у XIX - на початку XX ст. історичних документів, досліджень, описів, путівників, енциклопедій та довідників, у яких вміщено інформація про Аскольдову Могилу, Микільський Військовий собор, Пустинно-Микільський монастир та його бібліотеку. Поштовхом до підбору таких матеріалів стало дослідження бібліотеки Пустинно-Микільського монастиря, яка зберігається у відділі бібліотечних зібрань та історичних колекцій, а також інших відділах Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського. Книги з історичної бібліотеки Київського Пустинно-Микільського монастиря звірені з рукописним каталогом бібліотеки монастиря 1912 р., що перебуває в Інституті рукопису НБУВ. Зазначено, що Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського, відновлюючи історичну пам'ять про Аскольдову Могилу, Микільський Військовий собор, Пустинно-Микільський монастир та його бібліотеку, робить вагомий внесок до історичної пам’яті України. Представлене дослідження дає можливість сучасному читачу ознайомитися з написаними понад століття історичними працями, які не залишають своєї актуальності в наші дні. Видання є важливим для парафії церкви св. Миколая Мир Лікійського, нагадує про багатовікову історію цього місця і дає сподівання на проведення подальших історичних розвідок.

Індекс рубрикатора НБУВ: Э372.27-655.9(4УКР-2К) + Э371-3-014

Рубрики:

Українська Православна Церква

Раннє християнство ( I-V ст.)

Шифр НБУВ: ВС71052 Пошук видання у каталогах НБУВ