Підкреслено, що християнство є глибинною основою, на якій грунтується філософія М.О.Бердяєва. Зроблено висновок, що духовно-релігійне сприйняття світу мислителем допомагає йому знайти шляхи до вирішення питань, що поставив перед філософом час, а також на вічні питання людства - про особистість, її свободу та творчість.

Исследованы основные идеи религиозно-философского сборника "Вехи" в контексте современности.

Зроблено філософське дослідження апокрифічної апокаліптики у контексті патристики. Проаналізовано проблему походження "вічності" зла в світі, ідею апокаліпсиса. Значну увагу приділено апокаліптичним темам у ранніх пам'ятках словесності Руси-України, особливостям рецепції у різних слов'янських традиціях.

Висвітлено питання про основні світоглядно-філософські джерела і настанови Християнства - нової релігії та нової цивілізації, що дві тисячі років назад виникла на берегах Середземного моря у відповідь на виклик і потреби людства, яке починало новий етап історичного розвитку. Викладено методологічні засади аналізу світоглядно-філософських передумов християнства. Запропоновано системний аналіз основних світоглядно-філософських джерел християнської релігії та християнської філософії.

Розглянуто питання виникнення та становлення християнського віровчення, зокрема, християнської антропології. Проаналізовано механізм зародження віровчення християнської релігії, згідно з яким процес зародження та оформлення її віровчення відбувався переважно під впливом філософії Платона.

Освещены вопросы возникновения и становления христианского вероучения, в частности христинской антропологии. Проанализирован механизм зарождения вероучения христианской религии, согласно которому процесс зарождения и оформления ее вероучения происходил в основном под влиянием философии Платона.

Висвітлено онтологію духовного. Визначено поняття духовного в системі фундаментальних теологічних, філософських і психологічних понять. Досліджено проблему духовності особистості у різних філософських течіях і психології. Розглянуто християнську духовність. Проаналізовано онтологію гріха. Розкрито умови становлення духовного потенціалу людини.

Індекс рубрикатора НБУВ: Ю3(4Рос)6-658 + Э37-103.3

Рубрики:

Історія філософії

Християнство

Шифр НБУВ: Ж61798 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Досліджено розуміння смисложиттєвих цінностей авторами журналу "Путь", яке може бути критерієм у визначенні змісту понять добра та зла. Дослідження грунтується на ціннісних орієнтаціях християнства. Відзначено, що етичний монізм християнства надає протилежні ціннісні значення створенню та руйнації, не приділяє належної уваги єдності цих протилежностей. Стверджено, що абсолютна досконалість актуально існує в Бога. Тому акцент у діяльності людини переноситься з творчості на консервацію. Бердяєв, навпаки, онтологізує свободу, вважає, що в свободі міститься джерело величі та нікчемності людини. Обгрунтовано, що одним з напрямків пошуку шляху від зла до добра є "софійний" християнський соціалізм, який намагався протистояти російському марксизму як головній небезпеці для Росії на межі XIX ст. - XX ст. Виступаючи проти марксизму, релігійні мислителі обирають шлях свободи та недопущення злочину. Вони вважають, що тільки особиста, суб'єктивна свобода є основою творчості, творення (в тому числі - смисложиттєвих цінностей). Розглянуто національний аспект творчості як природне дарування людини в І. Огієнка. Підкреслено, що питання свободи й творчості мають значення у вирішенні проблеми сенсу життя, яке суб'єктивно усвідомлюється людиною як вища цінність. Але тільки у реалізації надособистої цінності (вищої реальності) людина може усвідомити себе як істоту, яка потребує розумного, осмисленого життя.

Здійснено порівняльний аналіз положень щодо проблеми смислу історії в західному та східному християнстві, виявлено особливості постановки цієї проблеми у витоках християнської філософії. Визначено вплив модернізаційних процесів у сучасному християнстві на розв'язання досліджуваної проблеми. Виявлено нові тенденції в розробці проблеми смислу історії в новітній російській християнській філософії, здійснено порівняльний аналіз цих тенденцій у контексті сучасного неотомізму та неопротестантизму. Досліджено особливості постановки та розв'язання даної проблеми в українській православній традиції.

Здійснено соціально-філософський аналіз протиріччя між філософським і теологічним просвітництвом в німецькій філософській думці початку XIX ст. Визначено необхідність переосмислення суті й ролі релігійного відображення й релігійного ставлення до світу у суспільстві, що переживає світоглядну кризу й злам старої системи цінностей. Досліджено, як від логічного аналізу релігії (Гегель), через історичний (Штраус) і культурологічний аналіз священних текстів (Бауер) в особі Руге і Фейєрбаха німецька філософська думка пов'язала роль і місце релігії в історії з логікою руху суспільства до свободи. Означено, що релігійний шлях розвитку є необхідністю історії, через релігію людина проявляється як істота творча, яка діє в межах певної культурної традиції.

Уперше висвітлено проблему духовності у контексті її філософсько-релігійного осмислення, обгрунтовано необхідність розкриття суті її поняття з використанням раціонального та ірраціонального підходів. Проаналізовано особливості та специфіку духовності, а також її місце у житті людини та суспільства. Наведено філософську думку України як форму вираження духовності її етносу.

Впервые освещена проблема духовности в контексте ее философско-религиозного осмысления, обоснована необходимость раскрытия сущности ее понятия с использованием рационального и иррационального подходов. Проанализированы особенности и специфика духовности, а также ее место в жизни человека и общества. Приведена философская мысль Украины как форма выражения духовности ее этноса.

Висвітлено світоглядні засади українського консерватизму, процес формування української еліти. Розкрито феномен консервативної середньовічної особистості в контексті ідеалу консерватизму в східній та західній рецепціях. Проаналізовано літературу епохи пізнього середньовіччя, описано елементи сатири та гумору в літературі.

Освещены мировоззренческие основы украинского консерватизма, процесс формирования украинской элиты. Раскрыт феномен консервативной средневековой личности в контексте идеала консерватизма в восточной и западной рецепциях. Проанализирована литература эпохи позднего средневековья, рассмотрены юмористические элементы в литературе.

На підставі дослідження текстів св. Отців Церкви у статті розглянуто східнохристиянське розуміння значення та ролі філософії.

Здійснено дослідження особливостей осмислення буття як категорії релігійної філософії пізнього західноєвропейського середньовіччя. З'ясовано принципову новизну розуміння буття мислителями пізньої середньовічної західноєвропейської філософії у порівнянні з філософами античності. Розкрито теїстичну суть релігійно-філософської онтології пізнього західноєвропейского середньовіччя, що полягає в основоположному статусі ідеї про зумовленість буття світу буттям Бога. Розглянуто основні форми її вияву (теоцентризм, визнання унікальності місця людини як Богодухновенної істоти та храму у структурі буття) та найважливіші характеристики (передусім - телеологічність). Проаналізовано найважливіші опозиції томістської й авероїстської концепцій буття як основоположних для середньовічно західноєвропейської релігійної філософії. Показано онтологічне значення відмінностей у доказах буття Божого різними середньовічними мислителями.

Обгрунтовано тезу про релігійну (християнську) навантаженість культурної ідентичності Модерну, охарактеризовано основні соціальні форми її реалізації. Запропоновано нове тлумачення концепції культурної ідентичності. З'ясовано, що ідентичність є певним набором соціальних інтеракцій. Обгрунтовано значення культурної ідентичності як функції опанування культурними сенсами у соціальному просторі. Вперше визначено три найважливіші підвалини модерної ідентичності: історія, наука, екзистенційний вимір, які детермінують її форму. Доведено, що історія визначає межі та простір розвитку усього людства та забезпечує єдність асерторично розгалужених процесів. З'ясовано, що наука є єдиною легітимною методологією прагматичного освоєння реальності. Аргументовано, що екзистенційний вимір конститує спосіб життя, суголосний модерній раціональності та формує певний етос суспільної поведінки. Доведено, що саме у цих трьох вимірах реалізується культурна ідентичність Модерну. Зроблено висновок, що культурна ідентичність Модерну грунтується на автентичних християнських засадах.

Досліджено специфіку християнської аксіологічної думки Середньовіччя в межах єдиної світоглядної парадигми. Увагу приділено зміні метафізичних орієнтирів, переосмисленню поняття "цінність" під впливом ідеї єдиного Бога і розв'язанню проблеми знаходження спільного знаменника для адекватної класифікації різних підходів до ціннісної проблематики.

Розглянуто деякі аспекти функціонування ідей у спадщині В. Зіньківського як філософа. З'ясовано гармонійність і суперечливість історіософських контактів і взаємозв'язків на межі філософії релігії та християнської філософії.

Проаналізовано подвійну природу феномену сакрального, діалектики святого та порочного в цьому феномені. Підгрунттям є дослідження Р. Каюа, Р. Отто, М. Еліаде та інших вчених.

Зроблено спробу розглянути радикальну контрадикцію як крайню в емоційному плані форму адогматизування: висвітлено ставлення С. Кіркегора та Ф. Ніцше до християнства. Деміургічне ставлення до питання "як стати християнином" у Кіркегора, і епікурейська нетерпимість - Ф. Ніцше - основні аспекти полеміки двох філософів щодо основних положень християнства. Антиномії - "нескінчений інтерес" до страждання як вимученої екзистенції релігійної людини, межі (confinium) між естетичною й етичною, етичною і релігійною сферами екзистенціювання С. Кіркегора - заперечування Бога разом з його благословенням у Ф. Ніцше. "Парадокс віри" датського мислителя - критика християнства на підставі історичних фактів творця "білявої бестії". Підсумовано, що адогматизм може сприймати один і той же предмет критики з суто контрадикторних позицій, доводячи зіткнення полярних точок до максимального радикалізму.

Сделана попытка рассмотреть радикальную контрадикцию как крайнюю в эмоциональном плане форму адогматизма: раскрыто отношение С. Кьеркегора и Ф. Ницше к христианству. Демиургическое отношение к вопросу "как стать христианином" у Кьеркегора, и эпикурейская нетерпимость у Ф. Ницше - основные аспекты полемики двух философов по основным положениям христианства. Антиномии: "бесконечный интерес" к страданию как вымученной экзистенции религиозного человека, границы (confinium) между эстетической и этической, нравственной и религиозной сферами экзистенции у С. Кьеркегора - оспаривание Бога вместе с его благословением "ничто" у Ф. Ницше. "Парадокс веры" датского мыслителя - критика христианства на основании исторических фактов у создателя "белокурой бестии". Подытожено, что адогматизм (агностицизм) может воспринимать один и тот же предмет критики, исходя из контрадикторных позиций, доводя столкновение полярных точек до максимального радикализма.

The offered theme develops one of aspects of the concept European adohmatyzmu, which we have put to the beginning in some publications (See "Attacking adogmatizm", Multiversium, 2006, pr. 52; "Antique scepticism as the ascending form European adohmatychnoho thinking", Multiversum, 2006, pr. 53; "Kontradiktornye fragments of philosophy of Lva Shestova in a context of phenomenology of Edmunda Gusserlja", Philosophical horizons, 2006/16, etc.).

Розглянуто фундаментальні виклики, які постають перед сучасним християнством не в умоглядній, а в екзистенційно-практичній площині. Які відповіді пропонують основні напрями християнства на запити людства XXI ст.? Чи може пізнання Бога бути дієвою відповіддю на людські потреби? Наскільки сьогодні взагалі є можливим релігійне пізнання? Адекватні відповіді на ці запитання можливі лише на шляху феноменологічно-компаративного аналізу зовнішнього та внутрішнього аспектів існування християнства в постмодерному світі.