Аналізується проблема інтонації у гносеологічному аспекті. На основі музичної інтонаційної моделі зроблено спробу розширити рамки вживання поняття "інтонація" як структурної особливості усіх видів мистецтва. Інтонація трактується як глибинний смисл мистецької інформації, що пізнається не раціональним шляхом і водночас є способом пізнання та засобом передачі інформації.

Розглянуто питання розвитку слухомоторних зв'язків у студентів факультетів мистецтв шляхом упровадження у навчальну практичну діяльність великої кількості вправ з підбору на слух та їх систематичного використання на заняттях в концертмейстерському класі. Описано психологічні механізми гри за допомогою слуху.

Рассмотрены вопросы развития слухомоторных восприятий у студентов факультетов искусств путем внедрения в практическую деятельность большого количества упражнений по подбору на слух и их систематического применения на занятиях в концертмейстерском классе. Описаны психологические механизмы игры по слуху.

Изложен примерный тематический план и содержание программы. Охарактеризованы методические принципы и приемы, вопросы музыкального сопровождения, музыкального и сценического ритма. Рассмотрены особенности проведения контрольных и зачетных занятий, критерии оценки полученных знаний, умений и навыков. Представлен краткий перечень музыкальных произведений для использования на учебных занятиях.

Охарактеризовано специфічні фактори вокального інтонування, взаємодії й взаємовпливу літературно-поетичного й музичного тексту у вокальному творі.

Охарактеризованы специфические факторы вокального интонирования, взаимодействия и взаимовлияния литературно-поэтического и музыкального текста в вокальном произведении.

Aarticle is devoted to studying of specific factors vocal intoning, to interaction and interference of the literary - poetic and musical text in vocal product.

Запропоновано результати аналізу сприймання музики підлітками за умов реалізації музичних здібностей та необхідності використання їх емоційно-рухової природи. Засновуючись на теорії про три типи музичності (за теорією С. І. Науменко) та особливостях розвитку музичних здібностей у підлітків, обгрунтовано, що сприймання є вторинним процесом, забезпеченим здібностями, від яких залежить тип сприймання (образний, аналітичний, асоціативний).

Висвітлено історію становлення західноєвропейської музичної педагогіки, проаналізовано її найважливіші досягнення, зв'язок гуманістичних і передових ідей сучасної музичної педагогіки. Описано особливості музичної культури Стародавньої Греції та Риму в добу Античності, західноєвропейського середньовіччя, Відродження, Просвітництва, ХІХ - ХХ ст.

Освещена история становления западноевропейской музыкальной педагогики, проанализированы ее важнейшие достижения, связь гумманистических и ведущих идей современной музыкальной педагогики. Описаны особенности музыкальной культуры Древней Греции и Рима в эпоху Античности, западноевропейского Средневековья, Возрождения, Просветительства, ХІХ - ХХ ст.

Розглянуто музично-виконавське мистецтво як творчу практику, тобто спосіб закріплення, відтворення та розвитку музичного досвіду людини. Охарактеризовано "актуальне буття" музичного твору у процесі виконання його для слухачів. Визначено шляхи та способи актуалізації музичного твору, сформовані в історії європейської музики. Висвітлено процес перетворення нотного тексту у звуковий феномен на матеріалі сонати op.27 N 1 Л. ван Бетховена, "Крейслеріани" Р.Шумана та творів В.Бібіка (П'ята та Сьома сонати для фортепіано, вокальний цикл на вірші А.А.Ахматової). Узагальнено досвід актуалізації музичної класики у сучасній культурі України, взаємопов'язаний з організацією та проведенням міжнародних фестивалів класичної музики "Харківські асамблеї" (1991 - 2007 рр.).

Теоретично обгрунтовано та експериментально вивчено психологічні умови розвитку музичних здібностей у дітей старшого дошкільного віку. Запропоновано психологічну модель, виявлено умови, критерії, показники та рівні розвитку даних здібностей. Доведено, що розвиток музичних здібностей здійснюється шляхом удосконалення перцептивно-репродуктивних співвідношень компонентів музичного слуху (ладового, звуковисотного, ритмічного, гармонійного, динамічного, тембрового) емоційного відгуку на музику шляхом використання музично-інтелектуальних процесів (музичної пам'яті, музичного мислення, музичної уяви). Досліджено вплив співу та народної музики на розвиток музичних здібностей дитини шостого року життя. Виявлено психологічні умови цього розвитку у дітей старшого дошкільного віку, а саме: активізацію емоційного відгуку дитини на музику; актуалізацію перцептивно-репродуктивної основи музичних здібностей; підвищення пізнавального інтересу до музичних занять; організація ефективної взаємодії дошкільників з дорослими у процесі музичної діяльності; розвиток музичного слуху шляхом використання народної музики; розвиток вокальних здібностей у процесі співочої діяльності.

Здійснено теретичний аналіз наукової літератури з проблеми формування музично-аналітичних умінь студентів у процесі опанування навчального курсу "Сольфеджіо". Охарактеризовано специфіку та розкрито зміст музично-аналітичних умінь у структурі музично-аналітичної діяльності студентів, запропоновано нове тлумачення дефініції "музично-аналітичні уміння". Вивчено стан музично-теоретичної підготовки студентів у системі вищої гуманітарної освіти, визначено критерії та рівні сформованості їх музично-аналітичних вмінь у процесі опанування навчального курсу "Сольфеджіо" (високий, середній, низький). Експериментально підтверджено дієвість педагогічних умов і ефективність методики формування музично-аналітичних умінь студентів, яка грунтується на системі індивідуально-диференційованих завдань поліваріативного характеру, що конкретизують розвиненість зазначених інтегральних умінь.

Досліджено особливості формування навичок сприйняття хорового багатоголосся у студентів вузів культури на заняттях з сольфеджіо. У дисертації теоретично обгрунтовано й експериментально перевірено методику формування навичок сприйняття хорового багатоголосся у студентів вузу культури на заняттях з сольфеджіо. Розкрито сутність та особливості сприйняття хорової багатоголосої музики, визначено і систематизовано структурні компоненти сприйняття хорового багатоголосся, а також особистісні якості студентів, які безпосередньо впливають на продуктивність формування навичок сприйняття хорового багатоголосся. Встановлено, що взаємодія структурних компонентів із розвиненими особистісними якостями забезпечує повноцінне сприйняття багатоголосої хорової фактури. Єдність компонентної структури навичок сприйняття хорового багатоголосся активізує цілісний процес і позитивно впливає на їх формування.

Визначено окремі аспекти впливу музики на розвиток лінгвістичних здібностей та основні параметри даного впливу, а також окреслено виходи даної взаємодії на семіотичні, психологічні та гносеологічні рівні в сучасних гуманістичних наукових напрямах. Розглянуто особливості української національної ментальності у можливостях їх впливу на взаємодію музично-лінгвістичних компонентів комунікації, тобто на своєрідність засвоєння іноземних граматичних структур і лексичного запасу, з урахуванням досвіду власної мови й її культурно-духовного контексту.

Дослідження проводиться за наступними напрямками: на підставі системного аналізу виявлено проблемні зони розвитку історичного музикознавства, визначено предмет науки "історія музики", у контексті дотичних явищ, понять та категорій досліджено феномен інтонаційного образу світу. Проаналізовано його рух від метафори до категорії та розглянуто його структуру та співвідношення з інтонаційною практикою. Запропоновано два підходи до аналізу інтонаційного образу світу різних масштабних рівнів: феноменологічний та компаративний. Проаналізовано конфігурації інтонаційного образу світу конкретних творів, творчості вітчизняних композиторів у певній жанровій сфері, жанрів та інтонаційних практик, інтонаційної бази російської композиторської школи другої половини XIX ст. у загальному плані та у конкретних виявах.

Висвітлено теоретичні та практичні аспекти розвитку музичної педагогіки в контексті еволюції німецького суспільства. Виявлено сутність, функції, етапи, провідні тенденції та закономірності розвитку музичної педагогіки Німеччини як науки та гуманістично-орієнтованої практики. Розкрито характерні ознаки та значення провідних музично-педагогічних концепцій, особливості організації музично-освітнього процесу в німецькому середовищі в історичній ретроспективі та на сучасному етапі.

Освещены теоретические и практические аспекты развития музыкальной педагогики в контексте эволюции немецкого общества. Выявлены сущность, функции, этапы, основные тенденции и закономерности музыкальной педагогики Германии как науки и гуманистически-ориентированной практики. Раскрыты характерные признаки и значение ведущих музыкально-педагогических концепций, особенности организации музыкально-образовательного процесса в немецкой среде в исторической перспективе и на современном этапе.

Висвітлено найвизначніші явища історії та теорії музичної педагогіки різних народів світу від найдавніших часів до сьогодення. Розглянуто предмет і основні категорії музичної педагогіки. Розкрито особливості музичного виховання, освіти та культури в епохи Античності, Сердньовіччя, Ресансу. Охарактеризовано діяльність провідних західноєвропейських шкіл виконавської майстерності XIX ст. Розкрито основні напрями зарубіжної музичної педагогіки XX ст. Увагу приділено питанням становлення та розвитку музичної освіти та виховання в Україні.

Розкрито теоретико-методологічні засади музично-педагогічної освіти, досліджено розвиток музично-педагогічної думки. Проаналізовано зміст навчальних планів і програм, виявлено основні напрями розвитку музично-педагогічної освіти на межі двох тисячоліть. З'ясовано зміст науково-дослідної, творчої, концертно-виконавської та музично-просвітницької діяльності викладачів і студентів.

Розкрито психологічні особливості розвитку творчих здібностей студентів музичних факультетів. Розкрито сутність поняття "музична креативність" як здатності до музичної імпровізації, створення нового музичного образу або твору. Визначено її структурні компоненти: оригінальність, виразність і продуктивність. Розроблено й апробовано оригінальну методику діагностики музичної креативності "Здатність до творчої імпровізації", основне завдання якої - визначення рівня розвитку даної якості у творчо обдарованих особистостей. Уточнено зміст поняття "музичні здібності", які визначено як один з видів спеціальних здібностей, що є системно-структурним утворенням, в якому виділено такі складові: творчо-інтелектуальні, музично-сенсорні (базисні), мотиваційно-особистісні. Доведено, що особливості їх співвідношення визначають ідивідуальний рівень розвитку музичної творчості. Розкрито психологічні закономірності розвитку творчих здібностей у студентів-музикантів. Розроблено й апробовано тренінг, який сприяє розвитку структурних компонентів музичної креативності у студентів-музикантів. Показано ефективність впливу тренінгових технологій на розвиток творчих здібностей студентів-музикантів.

Досліджено проблему розвитку музичної педагогіки в Німеччині у ХХ ст., визначено його основні етапи, провідні тенденції та закономірності. Розкрито сутність, виявлено основні структурні компоненти німецької музичної педагогіки. Охарактеризовано історичні передумови її становлення та розвитку як науки та гуманістично орієнтованої практики. Проаналізовано характерні особливості та значення провідних музично-педагогічних концепцій, розкрито специфіку організації музично-педагогічного процесу в різних ланках освітньої системи Німеччини ХХ ст. Визначено прогностичні шляхи вдосконалення музично-педагогічної галузі в Україні з урахуванням німецького та вітчизняного досвіду.

Вивчено комунікативні, ситуативні та процесуально-динамічні аспекти виконавства, втілені в базовому понятті "виконавської імпровізаційності", а також їх взаємодія з такими традиційними аспектами теорії виконавства як стиль, інтерпретація, майстерність. Основна інтенція роботи полягає в синтезуванні різних аспектів теорії виконавства, завдяки якому встановлюється органічний зв'язок між усіма компонентами виконавського мистецтва, компенсуються деякі невідповідності в традиційному теоретичному осмисленні цілісного виконавського процесу. В дослідженні розвінчено деякі міфи, зумовлені сучасною комерційною естетикою, а також виділено поняття "виконавської імпровізаційності" як базовий критерій художньої комунікації музиканта-виконавця. Імпровізаційність виступає критерієм інтенсивності творчого відношення, й у цьому розумінні стає ідентифікатором етико-естетичної мотивації діяльності виконавця в цілому.

Розглянуто проблему формування вокального слуху майбутніх вчителів музики. Визначено, що специфіка вокального слуху полягає в тому, що вокальний слух - це особливий вид музичного слуху, який включає звуковисотний, динамічний, тембровий, ритмічний слух, а також барорецепцію та вокально-тілесну схему. Розроблено цілісну структуру формування вокального слуху студентів у взаємозв'язку наступних компонентів: мотиваційно-ціннісного, акустично-фізіологічного, творчо-виконавського, об|рунтовано їх критерії та показники, виявлено педагогічні умови ефективного формування вокального слуху майбутніх вчителів музики. У результаті експериментального дослідження встановлено етапи формування вокального слуху майбутніх вчителів музики, а саме: аналітико-регулятивний, технологічно-пошуковий, діяльнісно-результативний, що забезпечували реалізацію мети й експериментальних завдань відповідно до логіки формування у студентів означеного феномену в процесі занять з постановки голосу. Ефективність формування вокального слуху майбутніх вчителів музики підтверджена даними теоретико-методичного осмислення даного феномену та результатами експериментального дослідження.

Розкрито теоретичні засади підготовки майбутніх вчителів музики до організації художньо-творчої діяльності дитячих музично-інструментальних колективів. Визначено роль і функції професійно-педагогічної освіти у підготовці майбутніх вчителів музики до організації художньо-творчої діяльності дитячих музично-інструментальних колективів, викладено особливості такої підготовки. Охарактеризовано педагогічні умови ефективної підготовки майбутніх вчителів музики до організації художньо-творчої діяльності дитячих музично-інструментальних колективів.