Індекс рубрикатора НБУВ: Ш401.444.9 + Щ310.17:Ш5

Рубрики:

Інші види жанру роману, повісті <теорія л-ри>

Шифр НБУВ: Ж27444 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Розглянуто аспекти розвитку взаємозв'язку спорту і музики в стародавньому світі, проаналізовано його історичні витоки.

Рассмотрены аспекты развития союза спорта и музыки в Древнем мире. Проанализированы исторические источники для определения взаимосвязи этого союза.

In article theoretical aspects of development of the union of sports and music in the Ancient world are considered. The basic attention is given to the analysis of historical sources for definition of interrelation of this union.

Висвітлено проблеми методології та творчої практики на сучасному етапі розвитку музичного та театрального мистецтва, новітні тенденції розвитку вітчизняного мистецтвознавства. Проаналізовано особливості інтерпретації музики бароко на баяні. Розкрито аспекти формування вокально-виконавської основи хормейстерів. Описано феномен класичного бельканто в італійській опері, типологію жанру реквієму, особливості хорового виконавства мотетів XVII ст. в "Шести мотетах" Й.С.Баха. Визначено жанр концерту як складову частину сучасного педагогічного репертуару в творчості українських композиторів другої половини ХХ ст.

Освещены проблемы методологии и творческой практики на современном этапе развития музыкального и театрального искусства, новейшие тенденции развития отечественного искусствоведения. Проанализированы особенности интерпретации музыки барокко на баяне. Раскрыты аспекты формирования вокально-исполнительской оперы хормейстеров. Описаны феномен классического бельканто в итальянской опере, типология жанра реквиема, особенности хорового исполнительства мотетов XVII ст. в "Шести мотетах" И.С.Баха. Определен жанр концепта как составная часть современного педагогического репертуара в творчестве украинских композиторов второй половины ХХ ст.

Створено теорію міфологеми як одиниці міфу, універсального поняття, завдяки якому є можливим виявлення взаємодії між мистецтвами, філософією, науками. Запропоновано визначення міфологеми. Розроблено типологію, структуру, історичну класифікацію цього елементу символічної структури. На підставі дослідження нової міфології як філософського вчення про мистецтво майбутнього розглянуто специфіку функціонування міфологем у художньому творі. Установлено парадигматичну роль нової міфології у формуванні ідеалів романтичного мистецтва. Проведено енциклопедичний аналіз з метою усвідомлення суті вченого стилю у музичних взірцях нової міфології. Досліджено музичний романтичний твір як "новий міф", енциклопедію-хаос у фрагментарній формі арабески, що базується на методах математики (комбінування), фізики (експериментування), хімії (змішування).

Здійснено багаторівневу типологію діалогу як музично-культурологічного феномену на основі поетичного підходу. Розроблено концепцію "розуміючого музикознавства", що принципово оновлює методологію музикознавчого дослідження. Визначено музикознавчі аспекти бахтіології та відповідні їм ряди категорій. Виявлено методичні та аналітичні можливості тріадного структурування діалогу. Розвинуто ідею "ідеального над-адресата" - третього в діалозі, який дає змогу розробити єдині критерії типології діалогу в різних його формах, у тому числі - на різних рівнях музичної поетики. Запропоновано семантичну типологію музики та наведено текстологічні засади даної типології. Досліджено різноманітні музичні феномени, що дозволяє створювати типологію музикознавчого семантичного аналізу. Розкрито особливу роль російської композиторської школи рубежу XIX - XX ст. у формуванні умовного смислового музичного діалогу. Зіставлено діалог музики з культурою, а також самодіалог музики, який виявляє особливі властивості музики як контексту "діалог культур". Зазначено, що нове уявлення про універсалії музичної культури та їх анатомічні передумови дає змогу співвідносити з ними певні множинності текстових формул - стилістичні синтагми музики та поглиблювати підхід до явища інтертекстуальності. Апробовано підхід до катарсису як до акту розуміння, у зв'язку з чим визначено діалогічні функції "художнього очищення" та їх композиційні чинники. Розглянуто психосемантичні перспективи теорії діалогу в музикознавстві.

Дисертацію присвячено питанням визначення поняття метафори у музикознавстві та дослідження цього тропу як фактора художньої активності музичного твору. У роботі систематизовано існуючі теорії метафори у ракурсі їх потенціалу стосовно музикознавства; дано дефініції поняттям "художня метафора", "мовна метафора", виявлено системний характер художньої метафори у музичному творі. Усі аналітичні спостереження спираються на твердження, що важливою ознакою художньої метафори в музиці є можливість її розпізнавання на слух. Потенціал художньої активності метафори пов'язано із семантично контрастним до контексту цитуванням історичних, національних або індивідуальних стилів, жанрів або тем інших музичних творів. Головні положення дисертації проілюстровано прикладами метафор фортепіанного циклу С.Прокоф'єва "Миттєвості", вокального циклу Б.Лятошинського "Місячні тіні" та опери П.Чайковського "Пікова дама".

  Скачати повний текст

Цілеспрямовано досліджено особливості втілення "художньої концепції людини" в музичних творах різних за жанровою специфікою, історико-національною та індивідуально-композиторською стилістикою. Уперше, завдяки здійсненому інтонаційному аналізу, введено до українського музикознавства оперу "Пер Гюнт" В.Егка та одноіменний балет А.Шнітке. Розглянуто концепцію відомої музики Е.Гріга до ібсенівської драми.

Досліджено поетику камерно-вокальної лірики Ф.Пуленка. Розкрито властивості вокальної мелодії та фортепіанного супроводу, їх співвідношення та рольові функції відповідно до характеру поетичних образів і стильової своєрідності поетичної мови. Простежено зв'язок вокальних творів Ф.Пуленка з корінням національної музичної культури, зокрема з традицією французської chanson. Виявлено принципи циклізації вокальних мініатюр композитора. Розглянуто динаміку авторських художніх прийомів у контексті індивідуального поетичного стилю. Запропоновано нову періодизацію вокальних творів, створених Ф.Пуленком для голосу та фортепіано. Результати проведеного дослідження можуть бути використані в навчальних курсах "Історія світової музичної культури", "Аналіз музичних творів", "Історія і теорія музичного виконавства", а також для професійної підготовки музикознавців, композиторів, музичних критиків і виконавців у класах камерного співу та концертмейстерської майстерності.

Розглянуто синтез літературно-художніх і музикальних образів, засоби їх сприйняття в нинішньому соціокультурному просторі, актуалізацію методів виховання творами письменства та музики. Доведено, що рецепція духовних цінностей, зосібна художніх, виступає своєрідною складовою цілісної системи образотворення: взаємодія літератури та музики та їх мистецьке засвоєння.

Рассмотрены новые возможности интегрирования русского языка и музыки, что в значительной мере способствует эффективности образовательного процесса, поскольку расширяет и углубляет способности восприятия учебного материала учащимися. Показаны конкретные пути реализации связи школьных предметов "Музыка" и "Русский язык" для обучения русскому языку учащихся начальных классов. Обобщены идеи взаимосвязи и единства музыки и языка. Проведены параллели между задачами изучения музыки и филологических предметов в школе. Подчеркнуто, что процесс интеграции требует существенных изменений в содержании, структуре учебных предметов, усилений в них общих идей и теоретических концепций.

Розглянуто нові можливості інтегрування російської мови і музики, що значною мірою сприяє ефективності освітнього процесу, оскільки розширює та поглиблює здібності сприйняття навчального матеріалу учнями. Показано конкретні шляхи реалізації зв'язку шкільних предметів "Музика" і "Російська мова" для навчання російській мові учнів початкових класів. Узагальнено ідеї взаємозв'язку й єдності музики і мови. Проведено паралелі між завданнями вивчення музики та філологічних предметів у школі. Підкреслено, що процес інтеграції вимагає істотних змін у змісті, структурі навчальних предметів, підсилень в них загальних ідей і теоретичних концепцій.

Consider new ways to integrate the Russian language and music, which greatly contributes to the effectiveness of the educational process, as broadens and deepens the power of perception by students of educational material. Showing concrete ways to implement communications of school subjects "Music" and "Russian language" to learn the Russian language primary school children. The paper summarizes the ideas of relationship and unity of music and language. Conducted a parallel between the problems of studying music and philological subjects at school. It is emphasized that the integration process requires significant changes in the content, structure, subjects, increased their general ideas and theoretical concepts.

Досліджено процеси взаємодії музичного та вербального смислових компонентів у художніх текстах на прикладі "вагнерівського елементу" в творах Т. Манна та "вагнерівсько-маннівського" - в опері Б. Бріттена "Смерть у Венеції" за новелою Т. Манна. Проблему виявлення механізмів зазначеної взаємодії, а також інтерпретації її результатів, представлених народженням нового типу мистецького синтезу, розв'язано за рахунок залучення у дослідження поняття фрейм. Аналіз ранніх творів Т. Манна та різних інтерпретацій новели "Смерть у Венеції" з застосуванням фреймової методики дозволив відстежити на глибинному рівні процес перекладу музичних структур у вербальне мовлення, розкрити вплив специфічного музичного контексту творчості Т. Манна на формування нових художніх творів, виявити інтертекстуальний зв'язок між творчістю Р. Вагнера, Т. Манна та Б. Бріттена.

Визначено найбільш суттєві риси творчості Р.Штрауса, сформовані ставленням митця до літературної програмності як основи творчих задумів. Розкрито сутність категорії програмності, а також симфонізму як методу художнього узагальнення, що використовувався у жанрах симфонії та сонати, а з часом - в інших жанрах музичного мистецтва. Досліджено особливості використання методу симфонізму у творчості Р.Штрауса. Висвітлено здобутки композитора у розвитку жанру симфонічної поеми та опери, зокрема, проаналізовано такі його музичні твори, як "Соломія" (1905), "Електра" (1908), "Кавалер роз" (1910), "Дафна" (1937). Розглянуто особливості використання традицій та інновацій у творчості Р.Штрауса.

Определены основные отличительные черты творчества Р.Штрауса, сформированные отношением композитора к литературной программности как основы творческих замыслов. Раскрыта сущность категории программности, а также симфонизма как метода художественного обобщения, используемого в жанрах симфонии и сонаты, а со временем - и в других жанрах музыкального искусства. Исследованы осоенности использования метода симфонизма в творчестве Р.Штрауса. Освещены достижения композитора в развитии жанра симфонической поэмы и оперы, в частности, проанализированы такие его музыкальные произведения, как "Соломея" (1905), "Электра" (1908), "Кавалер роз" (1910), "Дафна" (1937). Рассмотрены особенности использования традиций и инноваций в творчестве Р.Штрауса.

Висвітлено й узагальнено процеси, які тривали в культурному житті України, починаючи з 1990-х рр. На основі звернення до новітніх творів літератури, театру, кінематографа, музики, образотворчого мистецтва розкрито особливості змін у професійній художній творчості. Зазначено, що основою для висвітлення питань про сучасне українське мистецтво є періодичні видання, в яких аналізується плин і події художнього життя країни, розглядаються творчі здобутки окремих митців, простежуються тенденції розвитку окремих видів мистецтва. Увагу приділено аналізу матеріалів часописів "Українська культура", "Політика і культура", "Український театр", "Березіль", "Народна творчість та етнографія", "Київське музикознавство", "Музика", "Бандура", "Образотворче мистецтво", "Музейний провулок", "Художники України". Подано інформацію про мистецькі твори, що з'явилися в незалежній Україні, основні тенденції розвитку сучасного вітчизняного мистецтва.

Розкрито образ музики в романі Г. Гессе "Гра в бісер". З'ясовано питання: що слугувало як акустичний прототипо "касталійської музики"; у чому естетична суть касталійської "гри в бісер" і який її зв'язок з естетикою єнського романтизму; у чому полягає "ізоморфність" касталійського способу життя, звучання касталійської музики та специфічного тону розповіді про життя головного персонажа; які історичні події лежать в основі політико-релігійно-естетичної утопії в романі. Гессе робить драматичну проекцію в майбутнє й розкриває драматичні вади "модерністичного проекту" німецьких романтиків на межі XVIII - XIX ст. Ця утопія передбачала створення засобами мистецтва та вільного філософування нової інтелектуальної раси в Європі, що мала втілити ідеал духовної повноти існування людини, як її задумала природа. Романтики вірили, що "проект" покладе початок "тисячолітнього рейху" краси, віри і права (Новаліс).

Присвячено компаративістичним вимірам музики й слова, їх контактам, зв’язкам і впливам. Програмові фортепіанні композиції, вокальна музика, "музична" проза, музична номеносфера заголовків у літературі та інші синтетичні парадигми творчості українських авторів поєднуються емінентністю (термін Г.-Ґ. Ґадамера), що трактується тут як кроскультурне взаємовивищення та взаємопрезентування двох мистецтв. Розглянуто емінентний вимір програмованості у фортепіанній музиці українських композиторів. Визначено емінентний вимір української вокальної музики. Досліджено музично-вербальної емітентності у музічній критиці й публіцистиці письменників,мистецтвознавстві та в белетристиці музикантів. Визначено емінентний вимір музичної номеносфери заголовків.

Наведено огляд музично-критичного доробку галицького композитора Дениса Січинського, що вийшов друком на сторінках "Діло". Розглянуто тематику рецензій, в яких висвітлювалося культурно-освітнє життя Східної Галичини кінця ХIХ - поч. ХХ ст. З'ясовано жанровий спектр пресових матеріалів митця. Описано творчі здобутки українських композиторів, визначних співаків С. Крушельницької, О. Мишуги, М. Левицького, хорового колективу "Львівський Боян", диригента О. Нижанківського, появу нових музичних видань. Проаналізовано особливості публіцистичного стилю журналіста. Досліджено джерелознавчу цінність, пізнавальну та просвітницько-виховну функції газетних публікацій Д. Січинського.

Доведено особливу ретельність композитора В. Степурка в осягненні смислового поля, символіки і метафоричності канонічних, фольклорних та інших словесних текстів у впливі на особливості драматургії й архітектоніки композицій. Філігранність роботи композитора з текстами пов'язана з власним відчуттям сакрального. Цим зумовлена увага до кардинальних фраз, довкола яких розгортається смисловий простір віршів, де психологізм сприйняття "сюжету", особистісні переживання так чи інакше виявляються причетними до аури сакральності. Вважаючи жанр аурою, в якій функціонує музичний твір, композитор використовує матеріал найрізноманітніших стильових пластів і рішуче підпорядковує їх власним художнім задумам.

Узагальнено внесок українських музикознавців до процесу формування компаративних студій у царині мистецтвознавства, висвітлено основні досягнення (фундаментальні ідеї і положення та часткові напрацювання) й запропоновано запровадження філософсько-герменевтичної категорії "емінентного тексту" Г.-Г. Гадамера як термінологічної одиниці ідіому музично-культуральної компаративістики. Предметом дослідження є концептуалізація музично-вербальної емінентності як культурно-мистецького феномена, що грунтується на творчій інтерпретації закладеного у творі додаткового змісту. Розглянуто деякі виміри сполучення музики й слова (програмна й вокальна творчість, "музична" проза, музична критика письменників і белетристика музикантів, музична номеносфера в літературі) у руслі сучасних компаративістичних теорій.

Монографію присвячено вирішенню питань щодо природи екфразису (інтермедіальна чи інтертекстуальна), форм його вираження, ідентифікації музичного екфразису з-поміж інших тропів та явищ. Звернено увагу на функціональність музичного екфразисму як прийому в художніх текстах. Висвітлено авторські модифікації музичного екфразису в українській літературі. Дослідження подане у формі доведення теореми бінарності екфразису.