Приведен краткий анализ Екатеринославского кирпичного стиля как ключевой компоненты и доминанты в структуре регионального наследия Днепропетровщины. Отмечено, что сложившийся стереотип мышления, бытовавший на протяжении многих десятилетий, о "неисчерпаемости" и "безграничности" фондовых ресурсов данного стиля сыграл в судьбе последнего роковую роль: его ресурсы на исходе в силу беспощадной их эксплуатации и варварского истребления.

Рассмотрены некоторые исторические, экономические и эзотерические аспекты формирования и становления Екатеринославского кирпичного стиля, занимающего ключевые позиции в структуре регионального наследия Днепропетровщины. Впервые раскрыты теософская подоплека большинства геральдических элементов и эзотеризм в построении рисунка фасадов многих зданий, выполненных в духе данного стиля.

Досліджено особливості сприйняття декоративного каменю за умов історичного архітектурного середовища. Розглянуто питання, пов'язані з використанням декоративного каменю в історичному архітектурно-побутовому просторі, та проаналізовано проблему зв'язку матеріального каменю з історичними подіями.

Исследованы особенности восприятия декоративного камня в условиях исторической архитектурной среды. Рассмотрены вопросы, связанные с использованием декоративного камня в историческом архитектурно-бытовом пространстве, й проанализирована проблема связи материального камня с историческими событиями.

To be continue or perform from article will be survey researching and experimentation, particulars and susceptible to decoration stone the architectural history's. In other words in article view and levels of quiz in to this subject and contacted withthis peculiarity for using decoration stones in the architecture-areas, cultures history, perform realization problem on here relationship to material stones in the history.

Проведено наукове узагальнення попередніх досліджень застосування типів фактур в архітектурі. На основі традиційних методів і розроблених методик визначено типи, прийоми та принципи застосування фактур тиньку та каменю в архітектурі Львова 1870 - 1930 рр. Проаналізовано фактори впливу, що дало змогу створити цілісну картину застосування типів фактур в європейській архітектурі та визначити історичні прототипи львівських фактур. Встановлено принципи сучасного збереження фактур, подано рекомендації з реставрації, відновлено технології виготовлення типів фактур тиньку в архітектурі Львова 1870 - 1930 рр.

Проаналізовано результати досліджень науковців щодо застосування художнього металу в архітектурі палаців. З використанням розробленої методики визначено загальноєвропейські та регіональні передумови, виконано періодизацію, з'ясовано діапазон, способи та закономірності розвитку застосування художнього металу в архітектурі палаців XVIII - XIX ст. м. Львова. Виявлено внутрішні та зовнішні чинники впливу, внутрішні взаємовпливи з художнім металом інших типів споруд міста наприкінці XVIII - XIX ст. Визначено особливості застосування художнього металу у порівнянні з палацами цього часу Відня, Праги, Братислави, Будапешта, Варшави. Установлено хронологію та масштаби реконструкцій такого металу впродовж XX ст. Розроблено методику його проектування в історично сформованому середовищі.

Досліджено проблему впливу декоративної пластики та декоративно-монументального мистецтва на формування архітектурно-художнього образу окремих будівель і в цілому міської забудівлі Харкова - його історичної частини. Створено базу даних за допомогою детального опису значної кількості архітектурних об'єктів. Проведено композиційний аналіз за системною класифікацією архітектурно-декоративної пластики О.О. Тіца найяскравіших взірців архітектурних об'єктів стилів міста кінця XVII - першої половини XX ст. Виявлено значною мірою стилеутворювальну роль художнього декору у системі композиційних засобів формування синтезованого архітектурно-художнього образу споруд. Простежено вплив європейської, російської й архітектурної стилістики на самобутню українську Слобожанську архітектуру.

На базі натурних досліджень, бібліографічного та порівняльного аналізу визначено принцип функціонально-просторової залежності застосування архітектурного декору на будівлях Львова періоду пізнього історизму та сецесії. Розглянуто на прикладі віллових, прибуткових і громадських будівель.

Проаналізовано будівельні матеріали та архітектурні деталі, отримані під час археологічних розкопок на Високій Гірці в Холмі (сьогодні Хелм, Польща), в районі комплексу резиденції короля Данила Романовича з 13 ст. Домінують тесані блоки з каменю глауконітиту та вапняку. Глауконітитовий камінь у великій кількості знайдено в розкопах. Він слугував будівельним матеріалом для стін у формі тесаних блоків. Такі блоки можна поділити на дві групи: 1 - блоки у формі паралелепіпеда обтесані та шліфовані з усіх сторін; 2 - блоки у формі, наближеній до паралелепіпеда, які тесано та шліфовано лише з лицевої сторони; а решта сторін мають ламану поверхню та груботесану. Особливістю є те, що ці блоки часто використовувалися повторно у пізніших будівлях. Глауконітитовий камінь зустрічаємо також у формі архітектурних деталей із різьбленими елементами. У результаті археологічних досліджень виявлено сьогодні близько 50 таких деталей. Частина з них (близько 20 деталей) належить до так званої колекції П. Покришкіна - з розкопів виконаних у 1911 - 1912 рр. у південній частині гірки. Решта деталей виявлені розкопками останніх 8 років. Усі ці архітектурні деталі можемо поділити на кілька груп: найчисельніша група - це профільовані наріжні блоки з півваликом (їх налічуємо 8 і ще 5 - у розкопах Покришкіна); інша група - це профільовані наріжні блоки з четвертною викружкою, півваликом і вертикальними тягами (1 блок і ще 3 таких блоки у колекції Покришкіна); криволінійні профільовані блоки з четвертною викружкою, яких знайдено 3; вони були частиною архівольта арки перспективного порталу. Аналіз архітектурних форм цих деталей надає змогу зробити висновки про їхню приналежність до таких частин будівель замку: песпективного порталу, обрамлення вікон і дверей, карнизи, колони, капітелі та ін. Штучний камінь виступає у вигляді цегли та глазурованої плитки, а також значних безформних мас застиглого камяного тіста, що вказують на залишки процесу виготовлення. Матеріали штучні - білі, зелені та різнобарвні. Вони доповнюють застосовані тут галицькі алебастри та зелений глауконіт із Холма. Була проведена експертиза білих матеріалів. Їх діагностували за допомогою мікроскопа SEM і рентгенографії. Крім того, проведено хімічний аналіз мікрострукутри за допомогою мікроскопа SEM із модулем EDS. Проведена експертиза показала, що матеріали, про які йдеться, виготовлялися за іншими технологіями, ніж керамічні, але подібні до тих, що використовуються для виготовлення силікатних матеріалів у наш час. Як сировину використовували крейду та біогенний кремнезем, отриманий із хвоща. Процедура скам'яніння проводилася в гідротермальних умовах. У результаті був отриманий матеріал, структурно схожий на мармур. Успішне виготовлення штучних матеріалів, уможливило реалізацію ідейних структур, побудованих під явним впливом стилю Тосканської школи 13 ст.

Проаналізовано будівельні матеріали та архітектурні деталі, отримані під час археологічних розкопок на Високій Гірці в Холмі (сьогодні Хелм, Польща), в районі комплексу резиденції короля Данила Романовича з 13 ст. Домінують тесані блоки з каменю глауконітиту та вапняку. Глауконітитовий камінь у великій кількості знайдено в розкопах. Він слугував будівельним матеріалом для стін у формі тесаних блоків. Такі блоки можна поділити на дві групи: 1 - блоки у формі паралелепіпеда обтесані та шліфовані з усіх сторін; 2 - блоки у формі, наближеній до паралелепіпеда, які тесано та шліфовано лише з лицевої сторони; а решта сторін мають ламану поверхню та груботесану. Особливістю є те, що ці блоки часто використовувалися повторно у пізніших будівлях. Глауконітитовий камінь зустрічаємо також у формі архітектурних деталей із різьбленими елементами. У результаті археологічних досліджень виявлено сьогодні близько 50 таких деталей. Частина з них (близько 20 деталей) належить до так званої колекції П. Покришкіна - з розкопів виконаних у 1911 - 1912 рр. у південній частині гірки. Решта деталей виявлені розкопками останніх 8 років. Усі ці архітектурні деталі можемо поділити на кілька груп: найчисельніша група - це профільовані наріжні блоки з півваликом (їх налічуємо 8 і ще 5 - у розкопах Покришкіна); інша група - це профільовані наріжні блоки з четвертною викружкою, півваликом і вертикальними тягами (1 блок і ще 3 таких блоки у колекції Покришкіна); криволінійні профільовані блоки з четвертною викружкою, яких знайдено 3; вони були частиною архівольта арки перспективного порталу. Аналіз архітектурних форм цих деталей надає змогу зробити висновки про їхню приналежність до таких частин будівель замку: песпективного порталу, обрамлення вікон і дверей, карнизи, колони, капітелі та ін. Штучний камінь виступає у вигляді цегли та глазурованої плитки, а також значних безформних мас застиглого камяного тіста, що вказують на залишки процесу виготовлення. Матеріали штучні - білі, зелені та різнобарвні. Вони доповнюють застосовані тут галицькі алебастри та зелений глауконіт із Холма. Була проведена експертиза білих матеріалів. Їх діагностували за допомогою мікроскопа SEM і рентгенографії. Крім того, проведено хімічний аналіз мікрострукутри за допомогою мікроскопа SEM із модулем EDS. Проведена експертиза показала, що матеріали, про які йдеться, виготовлялися за іншими технологіями, ніж керамічні, але подібні до тих, що використовуються для виготовлення силікатних матеріалів у наш час. Як сировину використовували крейду та біогенний кремнезем, отриманий із хвоща. Процедура скам'яніння проводилася в гідротермальних умовах. У результаті був отриманий матеріал, структурно схожий на мармур. Успішне виготовлення штучних матеріалів, уможливило реалізацію ідейних структур, побудованих під явним впливом стилю Тосканської школи 13 ст.