Висвітлено питання методики виразного читання в школах і вузах, зокрема: культури та логіки мови, читання віршів, прози, байки, казки. Акцентовано увагу на проблемі сучасного осмислення і читання поезії Т.Г.Шевченка. Розглянуто питання організації театральної справи в навчальних закладах.

Проаналізовано феномен екзистенційної багатовимірності риторики як одного з культуротвірних факторів життєдіяльності людини. Відзначено щодо проблемності самоідентифікації сучасної людини в атмосфері інфляції слова та вербальних маніпуляцій і потреби у відродженні гуманного ставлення до сили слова. Знайдено причини суперечливих поглядів на риторику в ігноруванні її багатовимірної екзистенційної природи, зведенні її інтегральності до окремого прояву технології ораторства, софістики, стилістики, порожньої пишномовності. Виявлено, що аналіз екзистенційних вимірів риторики репрезентує її як одну з універсалій людского буття у світопознанні та світостворенні. Надано визначення риторики як "екзистенційної вербалізації буття". Розкрито кореляцію між екзистенціалами людського буття та їх втілення у риториці. Фундаментальними екзистенційними вимірами риторики визначено "риторику пізнання", "риторику влади", "риторику порозуміння". "Риторика пізнання" детермінована екзистенціалом "воля до істини", пов'язана з глибинними проблемами людського буття у світі: самопізнанням та пізнанням світу, творчістю, потягом до свободи, любові, відповідальності, діалогізму. За надлишку владних амбіцій промовця, який виявляє волю до влади у монополізації істини, риторика перетворюється у "вербальну зброю", здатна породжувати фанатизм і соціально-небезпечну ідеологію. Антропологічний баланс як гармонійна єдність людських потенцій зумовлює розгортання риторичного ідеалу як гуманнотворчого мистецтва красномовця, що затверджує вищі цінності буття.

Розглянуто проблеми неориторики, питання практичної риторики у масовій комунікації, аналітичної політичної риторики, вибір риторичних стратегій, аргументацію, мовне маніпулювання, блеф, софізми, міфи, стереотипи в ЗМІ. Проаналізовано проблеми формування ілюзій як засобів риторичного маніпулятивного впливу, прийоми мовного маніпулювання в політичному, теле-, радіо-, газетному дискурсі, у сфері паблік релейшнз, пропаганди, мистецтва суперечки в ЗМІ.

Рассмотрены проблемы неориторики, вопроса практической риторики, в массовой коммуникации, аналитической политической риторики, выбор риторических стратегий, аргументацию, языковое манипулирование, блеф, софизмы, мифы, стереотипы, в СМИ. Проанализированы проблемы формирования иллюзий как средств риторического манипулятивного влияния, приемы языкового манипулирования в политическом, теле-, радио-, газетном дискурсе, в сфере паблик релейшнз, пропаганды, искусства спора, в СМИ.

Розглянуто предмет, загальний зміст і завдання дисципліни риторики, зважаючи на аналіз й узагальнення теоретичних положень про риторику, що склалися у процесі її історичного розвитку.

Досліджено принципи класичної риторики на основі праці Аристотеля "Риторика", а також вихідні визначення сучасної "чорної" риторики. З'ясовано трансформації філософсько-логічної та етичної основи змісту "чорної" риторики стосовно класичних детермінант. "Чорну" риторику розглянуто як модифікований різновид софістичної риторики. Наголошено на прагматизації процесів сучасного мовленнєво-комунікативного середовища, деформаціях етичної та мотиваційної сфери, які приводять до позитивного визначення "чорних" форм і засобів комунікації.