На матеріалі української та російської художньої літератури здійснено комплексний аналіз мовленнєвих девіацій в аспекті вербалізації. Розглянуто найважливіші типи аномалій у зв'язку з порушенням закономірностей побудови пропозиції та модальної рамки висловлювання на різних етапах (у межах різних модулів) процесу породження мовлення. Виявлено особливості взаємодії когнітивного та лінгвального в мовленнєво-мисленнєвій діяльності людини. Вперше в українському мовознавстві зроблено спробу типологізувати комунікативні невдачі (провали). Визначено статус девіатології у межах сучасної комунікативної лінгвістики.

Висвітлено проблеми лінгвокультурологічного вивчення духовно-ціннісних концептів. На матеріалі українських, зокрема класичних, сучасних художніх літературних джерел, у контексті дискурсівного аналізу розглянуто особливості національного сприйняття категорій "слава", "віра", "воля", "надія". Розкрито мовно-стилістичні аспекти культурологічного дискурсу Т.Шевченка, Л.Українки, П.Мирного, І.Франка, М.Коцюбинського, В.Стефаника.

Освещены проблемы лингвокультурологического изучения духовно-ценностных концептов. На материале украинских, в частности классических, современных художественных литературных источников, в контексте дискурсивного анализа рассмотрены особенности национального восприятия категорий "слава", "вера", "воля", "надежда". Раскрыты языково-стилистические аспекты культурологического дискурса Т.Шевченко, Л.Украинки, П.Мирного, И.Франко, М.Коцюбинского, В.Стефаника.

Індекс рубрикатора НБУВ: Ш141.4-31 + Ш5(4УКР)6-357

Рубрики:

Література

Шифр НБУВ: Ж60955 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Ш141.4-321 + Ш5(4УКР)6-357

Рубрики:

Література

Шифр НБУВ: Ж60955 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Ш141.4-70 + Ш5(4УКР)6-357 + Э370.9(4УКР)-124:Ш1

Рубрики:

Література

Християнство в окремих країнах

Шифр НБУВ: ВА702767 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Висвітлено проблему семантичної площини художніх текстів ХХ ст. і західноєвропейських філософських систем (екзистенціалізму, герменевтики, постструктуралізму). Викладено погляди представників різних філософських напрямів на світоглядні концепти часу, простору та тілесності з метою їх зіставлення з художніми моделями, які постають у мовній картині світу, структурованій у площині одного твору, ідеолекту, художнього напряму. Розглянуто аналіз художнього мовомислення як дискурсивне утворення.

Освещена проблема семантической плоскости художественных текстов ХХ в. и западноевропейских философских систем (экзистенциализма, герменевтики, постструктурализма). Изложены взгляды различных философских направлений на мировоззренческие концепты времени, пространства и телесности для их сопоставления с художественными моделями в языковой картине мира, структурированной в плоскости одного произведения, идеолекта, художественного направления. Рассмотрен анализ художественного речемышления как дискурсивное образование.

Проведено лінгвістичний аналіз неології в поетичній спадщині київських неокласиків - М. Зерова, М. Драй-Хмари, М. Рильського, П. Филиповича, Ю. Клена. Описано природу, словотвірні особливості, функції неокласичної неології у контексті української літературної традиції та як репрезентативний складник національної культури.

Проведен лингвистический анализ неологии в поэтическом наследии киевских неоклассиков - Н. Зерова, М. Драй-Хмары, М. Рыльского, П. Филипповича, Ю. Клена. Описаны природа, словообразовательные особенности, функции неоклассической неологии в контексте украинской литературной традиции и как репрезентативный составитель национальной культуры.

Висвітлено теоретичні аспекти офіційного та альтернативного дискурсів на основі аналізу етнокультурного та ідеологічного контекстів доби УРСР - 1950 - 1980 рр. Описано лексико-семантичну мовну підсистему. Розглянуто проблему залишкових мовних явищ офіційного (радянського) дискурсу у політичному дискурсі незалежної України. Розкрито аспекти україно-російського білінгвізму у вимірі феномену радянського.

Освещены теоретические аспекты официального и альтернативного дискурсов на основе анализа этнокультурного и идеологического контекстов эпохи УССР - 1950 - 1980 гг. Описана лексико-семантическая языковая подсистема. Рассмотрена проблема остаточных языковых явлений официального (советского) дискурса в политическом дискурсе независимой Украины. Раскрыты аспекты украино-российского билингвизма в измерении феномена советского.

Проаналізовано лексикографічний аспект дослідження авторських лексичних новотоворів в українській поезії XX ст. Вперше у вітчизняній лексикографії укладено "регіональний" словник неолексем поетів Рівненщини (понад 1 700 одиниць).

Проанализирован лексикографический аспект исследования авторских лексических новообразований в украинской поэзии XX в. Впервые в отечественной лексикографии составлен "региональный" словарь неолексем поэтов Ровенской области (более 1 700 единиц).

Висвітлено проблеми сучасної неології й оказіоналістики, історію дослідження неологічної лексики в українському мовознавстві. Проаналізовано еволюцію індивідуально-авторської лексичної номінації в українській поезії ХХ ст. на матеріалі понад 7 000 лексичних новотворів, засвідчених у вокабуляторах близько 400 авторів. Розглянуто особливості лексичних інновацій як експонентів мовно-поетичної картини світу українських футуристів 1920 - 1930 рр. Розкрито здобутки та перспективи української індивідуально-авторської неографії, теоретичні засади створення різножанрових словників авторської неологічної лексики.

Освещены проблемы современной неологии и оказионалистики, история исследования неологической лексики в украинском языковедении. Проанализирована эволюция индивидуально-авторской лексической номинации в украинской поэзии ХХ ст. на материале свыше 7 000 лексических новообразований, засвидетельствованных в вокабуляторах около 400 авторов. Рассмотрены особенности лексических инноваций как экспонентов языково-поэтической картины мира украинских футуристов 1920 - 1930 гг. Раскрыты достижения и перспективы украинской индивидуально-авторской неографии, теоретические основы создания разножанровых словарей авторской неологической лексики.

Проаналізовано український постмодерний художній дискурс, розглянуто мовні вияви в текстах української літератури структурних ознак інтертекстуальності та їх різновиди.

Досліджено зв'язок між інтенсифікацією практик "пограничного" (художньо-небелетристичного) письма на початку XX ст. та зміною характеру теоретизування поза межами раціоналістичного дискурсу, а також посиленням самосвідомості культури та внутрішньої рефлексії мистецтв над власними підставами, змістом, естетичним інструментарієм. Ці фактори означено як окремі аспекти загального явища інтелектуалізації фікційного та теоретичного письма, властивого модерній культурі XX століття, що зумовлює їх зближення та взаємопроникнення. Розгляд української ситуації враховує важелі формалістського й авангардистського контекстів.

Проаналізовано актуалізацію лексики, вилученої з активного вжитку за радянського часу. Аналіз здійснено на матеріалі прозових творів Ю. Андруховича, Ю. Винничука, Ю. Іздрика.

Розглянуто особливості семантики власних назв та їх функціонування в українських поетичних творах II половини XX ст. Окреслено межі та структуру ономастичного простору української поезії даного періоду. Проаналізовано склад і лексичні значення онімів різних тематичних груп. Охарактеризовано закономірності функціонування пропріальної лексики в поезії, визначено умови семантичних переосмислень власних назв. З'ясовано функції власних назв на фонетичному, лексичному та граматичному мовних рівнях. Визначено місце онімних одиниць, зокрема конотонімів, у структурі поетичного дискурсу, показано їх роль у досягненні основних художньо-естетичних завдань твору.

Досліджено особливості використання гуцульського говору у мові української художньої літератури XIX - першої половини XX ст. Проаналізовано фонетичні, морфологічні, лексико-семантичні, фразеологічні гуцульські діалектні одиниці, які використано в українських художніх творах даного періоду. Досліджено художні твори І., Франка, А. Крушельницького, М. Козориса, М. Коцюбинського, Г. Хоткевича, М. Черемшини, Д. Харовюка, Ю. Федьковича, М. Павлика, О. Манчука та П. Шекерика-Доникова. Виділено комплекси гуцульських діалектних різнорівневих елементів для творів кожного з цих письменників, розкрито специфіку їх використання у белетристичних текстах. За способом використання гуцульського говору в художній мові з урахуванням повноти діалектизації, гетерогенності та гомогенності діалектних одиниць, уживання їх в авторській мові та мові персонажів виділено чотири типи взаємодії гуцульського діалекту й української літературної мови в художньому творі. Зроблено висновок, що гуцульські різнорівневі діалектні одиниці виконують важливі художні функції, зокрема, образотворення, створення гуцульського колориту, пізнання духовної та матеріальної культури гуцулів, формування та збагачення тропіки та стилістичних фігур, етнографічного ототожнення героїв твору й етнографічної локалізації подій.

Визначено структурні особливості епітетних словосполучень і граматичне вираження епітетів. Надано характеристику основних семантичних типів поетичних означень на основі зорових, акустичних, одоративних, смакових і тактильних відчуттів, визначено функціональну роль епітетів на позначення внутрішнього стану людини, простежено особливості зміни контекстної семантики епітетів. Встановлено, що епітетні сполучення поділяються на такі, де епітет є самостійним носієм лексичного значення, та такі, де він структурно та семантично ускладнює метафоричну, метонімічну та перифрастичну тропеїчні синтагми. Визначено актуальну норму даного слововживання та її зв'язок з поетичною традицією. На основі фактичного матеріалу упорядковано словник епітетів поетичної мови 1920 - 1930 рр., у якому подано епітети до більше ніж 2 000 лексем, враховано взаємозв'язки епітета з іншими тропами, що фіксуються відповідним маркерами.

Проаналізовано лінгвістичний статус неологізмів у неокласичному тексті, розглянутих як індентифікаційну харакеристику художньої мовотворчості поетів цього напрямку. У контексті лінгвостилістичної дискурсивності дослідження розглянуто аргументацію мовознавчих/літературознавчих підходів до мотивації неології у неокласичному тексті. Проаналізовано концептуально сформульовані неокласиками критерії неологізації художнього тексту та їх прагматичний потенціал. Лінгвістично об'єктивована зумовленість неокласичної неології "полем культури". Визначено мотивацію та специфічний характер творення та функціонування неокласичної неології, її вплив на розвиток української літературної мови. Завдяки проведеному інтерпретативно-функціональному аналізу доведено тезу про можливість ідентифікації неокласичної поезії за неологічною характеристикою. Проаналізовано близько 700 неокласичних неологізмів у трьох вимірах, а саме: горизонтальному (сполучуваності), парадигмальному та вертикальному ("поле культури") контекстах. Визначено лексико-семантичний тип словотвору як домінантний для неокласиків. Проведено стилеметричний зіставний аналіз неологізмів за частиномовною, лінгвокреативною та іншими характеристиками. Проаналізовано функції та стилістичний потенціал реалізованих у новому слові культурних асоціацій неокласиків як ресурс і можливість семантичного розвитку українського слова.

Комплексно й системно досліджено нульсуфіксальні деривати як засіб актуалізації та реалізації семантичної та художньої ідеї поетичного тексту. Розглянуто похідні з матеріально не вираженим суфіксом у системно-функціональному ракурсі, орієнтованому на визначення особливостей їх реалізації у мовно-поетичній дійсності. Аналіз проведено з урахуванням структурної та семантичної специфіки похідних. За результатами дослідження виявлено реалізацію різноманітних поетичних змістів у нульсуфіксальних формах, їх зумовленість особливостями світобачення, світовідчуття митців, специфікою поетичної системи певної епохи. Простежено актуалізацію нульсуфіксального форманта під час творення конфіксальних, складних структур та юкстапозитів.

Узагальнено теоретико-методологічні засади вивчення фразеологічної семантики оказіональних стійких висловлювань. Впроваджено методику фразеологічної ідентифікації англійських та українських узуальних та оказіональних стійких висловлювань. Класифіковано англійські та українські оказіональні стійкі висловлювання за типами оказіональних трансформацій. Виявлено спільні та відмінні способи й засоби оказіональних трансформацій зіставлювальних одиниць, за умов мікро-, макроконтексту та ситуаційного контексту. Проаналізовано характер змін семантичної структури і конотативної семантики англійських та українських оказіональних стійких висловлювань, порівняно з узуальними. З'ясовано національно-культурну мотивацію таких перетворень. Визначено тенденції динаміки фразеологічних систем англійської та української мов.

Досліджено структуру, семантику та функціональні типи прислівних складнопідрядних структур у художньому стилі, розглянуто їх текстотвірний потенціал. На матеріалі текстів сучасної української художньої прози проаналізовано особливості семантичних типів власне-прислівних і прислівно-кореляційних речень. З'ясовано еволюцію лінгвістичних теорій щодо прислівних складно-підрядних речень (СПР) та їх статусу в синтаксичній системі. Визначено особливості структури прислівних СПР у художніх текстах. Виявлено специфіку сполучуваних і співвідносних засобів, семантику опорних слів. Охарактеризовано кількісні параметри семантичних класів прислівних СПР. Розглянуто прислівні СПР як визначники авторського стилю. Вперше в українській лінгвістиці проведено комплексний аналіз СПР прислівного типу в художніх текстах і з'ясовано особливості їх структури. Виокремлено семантичні типи та встановлено текстотвірний потенціал цього типу, виявлено їх функційно-семантичну парадигматику, а також визначено кількісно-частотні показники та виявлено їх потенціал як ідіостилістичних визначників.