Індекс рубрикатора НБУВ: Ш5(4УКР)6-336

Рубрики:

Література

Шифр НБУВ: ДС42815 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Ш5(4УКР)6-336

Рубрики:

Література

Шифр НБУВ: ДС42815 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Ш5(4УКР)6-336

Рубрики:

Література

Шифр НБУВ: ДС42815 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Ш5(4УКР)6-336

Рубрики:

Література

Шифр НБУВ: ДС42815 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Ш5(4УКР)5-336 + Ш5(4УКР)6-336

Рубрики:

Література

Шифр НБУВ: ДС50272 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Висвітлено теоретичні та історико-літературні проблеми української драматургії. Розкрито суть понять конфлікту, характеру, дії та драматизму. Визначено типи художнього мислення (неоромантизм, символізм, експресіонізм) у творах Лесі Українки, В.Винниченка, О.Олекси, М.Куліша, С.Черкасенка, І.Кочерги, Г.Лужницького.

Освещены теоретические и историко-литературные проблемы украинской драматургии. Раскрыта сущность понятий конфликта, характера, действия и драматизма. Определены типы художенственного мышления (неоромантизм, символизм, экспрессионизм) в произведениях Леси Украинки, В.Винниченка, Александра Олекся, М.Кулиша, С.Черкасенко, И.Кочерги, Г.Лужницкого.

Висвітлюється проблема національного характеру в драматургії (драмах, комедіях та трагедіях) М.Куліша, О.Корнійчука, І.Микитенка, Я.Мамонтова, Я.Галана з позиції національних ідеалів у плані відображення дійсності на основі генетичного укладу українського народу. Звернуто увагу на особливості розвитку української драматургії 20-30-х рр. ХХ ст. у складній боротьбі течій, методів, стилів під ідеологічним пресом більшовицької системи.

На материале украинской драматургии "Новой волны" опровергнут "Миф Кризиса" национальной драмы конца ХХ века. Идентифицированы основные черты этого литературно-театрального явления. Определены особенности функционирования мифа в современной драматургии.

На підставі аналізу творів Ю.Липи, С.Черкасенка, М.Куліша, О.Корнійчука, Ю.Яновського, І.Кочерги, І.Микитенка, А.Головка досліджено розвиток жанрової модифікації української драматургії 1920 - 1930 рр.

Індекс рубрикатора НБУВ: Ш5(4УКР)6-336

Рубрики:

Література

Шифр НБУВ: Ж60955 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Визначено нові підходи до осмислення стильової своєрідності української драматургії 1920-х рр., заснованої на роматничній традиції. Особливу увагу приділено функціонуванню антологічних моделей в драматургії зазначеного періоду. Проаналізовано розгортання романтичної колізії "зародження ідеалу - сумніви в ньому - крах ідеалу" та зроблено висновки щодо домінування песимістичного сприйняття дійсності в драмі 1920-х рр. Комплексно простежено побутування так званої "пророчої" п'єси на українському літературному грунті у контексті антонімії "пророк - антипророк". Осмислено функціонування образу романтичного героя, зокрема, героя - "двійника" у драмі 1920-х рр., роздвоєння свідомості особистості якого відбувається на тлі романтичного конфлікту почуття та обов'язку.

Розглянуто питання, що стосуються оригінальної радіоп'єси, зокрема, ролі та значення даного мистецтва, особливості його створення. Розкрито суть поняття оригінальної радіоп'єси як драматичного твору, написаного спеціально і виключно для радіомовлення з урахуванням специфіки утворення звукового образу і технічних особливостей передачі інформації акустичними каналами.

Рассмотрены вопросы, касающиеся оригинальной радиопьесы, в частности, роли и назначения данного искусства, особенностей его создания. Раскрыто содержание оригинальной радиопьесы как драматического произведения, написанного специально и исключительно для радиовещания с учетом специфики создания звукового образа и технических особенностей передачи информации по аккустическим каналам.

Розглянуто проблематику психологічної драми в українській літературі 1970 - 1980-х рр. та ідейно-естетичні рівні у контексті сьогодення. По-новому проаналізовано п'єси В.Врублевської, О.Коломійця, М.Зарудного, Ю.Щербака, Я.Стельмаха та інших митців, простежено форми та засоби психологічного аналізу, виявлено елементи психологізму як основної засади оновлення змісту драматургічного твору в цілому. Досліджено феномен ліризації як засіб проникнення в духовний світ сучасника, розкриття традицій духовності. Психологізм і ліризацію, які сприяли анулюванню ідеологічних догм соцреалізму, розглянуто як засоби гуманізації, повернення до людини її внутрішнього єства, стосунків зі світом і з собою. Визначено різновиди лірико-драматичних жанрів (лірико-драматична дума, народна дума-драма, лірична комедія, лірична драма, комедія-фарс, повість про любов, повість для театру). Простежено, як прийоми психологізації та ліризації розширюють зображувальні можливості драматичного твору за рахунок уведення до художнього тексту різних форм інакомовлення (притчі, легенди, сну, символіки, персоніфікації тощо).

Досліджено явище стилізації усно-розмовної мови в текстах, які створили сучасні українські драматурги - І.Андрусяк, І.Бондар-Терещенко, Я.Верещак, Н.Ворожбит, О.Гончаров, Л.Демська, В.Діброва, К.Демчук, О.Ірванець, О.Кирилова, О.Миколайчук-Низовець, Н.Неждана, О.Погребінська, В.Сердюк, О.Сліпець, В.Фольварочний, С.Щученко. На тлі загальної тенденції до демократизації літературної мови, лібералізації норм, використання в художніх текстах периферійних пластів лексики (зниженої, вульгаризмів, жаргонізмів, арготизмів) простежено механізми активної взаємодії усно-розмовних і книжних елементів, визначено засоби інтелектуалізації мовних партій персонажів. Із використанням методу стилістичного експерименту виявлено особливості функціонування усно-розмовних одиниць у текстах сучасної драми. Застосовано метод соціолінгвістичного аналізу з метою диференціювання мовно-соціальних типів, виявлення часових і соціальних маркерів, а також з'ясування місця сучасного драматургійного дискурсу в розвитку літературної мови. За допомогою методу інтерпретування декодовано факти художньої мови та визначено їх рецепцію, зважаючи на стилістичну доцільність. За методом асоціативно-семантичного та компонентного аналізу вивчено лексичні та фразеологічні явища сучасних драм, установлено відношення синонімізації та механізми гри слів.

Досліджено проблему національного характеру як літературознавчої категорії у творчості українських драматургів 1920 - 1930 рр. М.Куліша, І.Кочерги, О.Корнійчука, І.Микитенка, Я.Мамонтова, Я.Галана. Уперше в літературознавстві проаналізовано вияви української ментальності в драматичних, комічних і трагічних образах-характерах, розкрито естетичну природу героїв, простежено їх історико-часову зумовленість, вивчено тісний взаємозв'язок національного характеру з жанровою природою драматичного твору, його поетикою. Зроблено висновок, що у досліджений період проблема творення національних характерів стала надзвичайно актуальною, від її розв'язання залежала доля національно-культурної ідентичності української драми, яка під тиском більшовицької ідеології втрачала свою самобутність. На підставі аналізу п'єс зазначених драматургів доведено, що творення високохудожнього образу-характеру можливе на національних засадах та на базі розгляду національної проблеми як суперечностей людської природи, зумовлених певними обставинами. Зроблено висновок, що без національного колориту неможливо створити художньо переконливі образи-характери, оскільки тематика, проблематика та природа української драми традиційно пов'язана з життям народу, його ідеалами, звичаями та уподобаннями. Створено концепцію розвитку української драматургії дослідженого періоду.

Досліджено проблематику й ментальну основу української драматургії 1920 - 1950 рр. Проаналізовано стан жанрово-стильових особливостей (на прикладі п'єси О.Довженка), взаємозв'язок ментальних, світоглядних категорій з художньо-образними чинниками їх відтворення в драмі та загальну естетичну ситуацію доби. З використанням сучасних літературознавчих концепцій досліджено питання поетики драматургії даного періоду, контекстуальної включеності в соцреалістичний канон, а також проаналізовано форми руйнації соцреалістичного канону авторською поетикою О.Довженка, Ю.Яновського, М.Куліша. Значну увагу приділено розробленню моделей розкодування канону, дешифрації його семіотичних полів, екстраполяції їх у сучасне літературознавче осмислення.

Розглянуто проблему національного характеру в драматургії М.Куліша, О.Корнійчука, І.Кочерги, І.Микитенка, Я.Мамонтова, Я.Галана у період 1920 - 1930 рр. Висвітлено іконічний образ українського селянина у п'єсі М.Куліша "Комуна в степах". Зроблено висновок, що справжні художні відкриття можливі тоді, коли митець спирається на естетичні ідеали свого народу, оскільки проблематика та природа української драми пов'язані з національним життям народу, його звичаями та традиціями.

Рассмотрена проблема национального характера в драматургии Н.Кулиша, А.Корнийчука, И.Кочерги, И.Микитенко, Я.Мамонтова, Я.Галана в период с 1920 - 1930 гг. Освещен иконический образ украинского крестьянина в пьесе Н.Кулиша "Коммуна в степях". Сделан вывод о том, что настоящие художественные открытия возможны, когда художник опирается на эстетические идеалы своего народа, поскольку проблематика и природа украинской драмы связанны с национальной жизнью народа, его обычаями и традициями.

Вперше проаналізовано в єдиному аспекті - внутрішньої колізії героя - епоху розквіту української драматургії в першій третині XX ст. Узагальнено глибинний сенс цієї колізії - відокремлення людської особистості від загальнонаціональної маси, усвідомлення нею власних духовно-психологічних суперечностей. Спираючись на світовий контекст "нової драми", коли драматичне відображення людини набуває художньо-філософської складності, комплексно охарактеризовано історичне виникнення зрілої національної драми.

Впервые проанализирована в едином аспекте - внутренней коллизии героя - эпоха расцвета украинской драматургии в первой трети XX в. Обобщен глубинный смысл этой коллизии - отделении человеческой личности от общенациональной массы, осознании ею собственных духовно-психологических противоречий. Опираясь на мировой контекст "новой драмы", когда драматическое отображение человека приобретает художественно-философскую сложность, комплексно охарактеризовано историческое возникновение зрелой национальной драмы.

Вперше здійснено монографічний опис літературно-художньої антропонімії (ЛХА) української драматургії XIX - XX ст. Уточнено основні терміни літературно-художньої антропоніміки, з'ясовано функціонально-стилістичне навантаження онімів, встановлено семантичні варіації ЛХА, які виникають у конкретному вжиткові та зумовлені контекстом твору. Виявлено специфічні ознаки ЛХА драматичних творів, досліджено склад літературно-художньої антропонімії української драматургії XIX - XX ст., з'ясовано структуру ЛХА.

Розглянуто особливу роль Біблії як джерела містерійного сюжетно-образного матеріалу, проаналізовано авторський текст-міф як один із способів трансформації містерійних сюжетів. Зазначено, що драми кінця ХІХ - ХХ ст. позначені своєрідним синкретизмом символізму та містерійності, а стилізація постає головним засобом трансформації містерійних сюжетів у "пророчих" п'єсах та релігійно-християнських драмах. Висвітлено парадигми художнього конструювання містерійних сюжетів, образів та конфліктів у процесі їх трансформації, виявлено традиції містерійного сюжетотворення в п'єсах драматургів діаспори.