Характеризується релігійний чинник в контексті спрямування духовних пошуків художньої літератури 60-80-х років. Підкреслюється, що релігійний аспект духовних пошуків набуває особливого значення в "критичні епохи", коли світогляд минулої доби втрачено, а новий перебуває в стані формування. Простежується орієнтація на релігійні цінності серед духовних устремлінь людини в українській художній літературі.

Досліджено історію української драматургії і сценічного (режисерського, акторського, декораційного) мистецтва. Переосмислено творчість відомих діячів національного театру, чиї імена, насамперед, за їх політичні переконання, тривалий час замовчувалися, а також тих, оцінку діяльності яких з причин соціальної кон'юнктури було завищено.

Індекс рубрикатора НБУВ: Ш400.04:Щ + Ш5(4Укр)6-304.5 + Щ373(4Укр)61-074

Рубрики:

Література

Історія киномистецтва

Шифр НБУВ: Ж27444 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Здійснено національно-екзистенціальний методологічний аналіз христологічної публіцистики Є.Сверстюка та М.Мариновича. Проведено дослідження конструктивних тенденцій у публіцистичних творах письменників, основну увагу зосереджено на вивченні контроверсійного (псевдохристологічного) типу дискурсу обох публіцистів, в якому виразно домінують політико-ліберальні, а тому антихристиянські та антинаціональні ідеї. Явище аберації християнства розглянуто в контексті антиукраїнської ідеологічної настанови культурного імперіалізму. Наведено сучасне методологічне обгрунтування христологічної інтерпретації як способу визначення феноменів буття в аспекті християнської духовності.

Осуществлен национально-экзистенциальный методологический анализ хирстологической публицистики Е.Сверстюка и М.Мариновича. Проведено исследование конструктивных тенденций в публицистических произведениях писателей, но основное внимание уделено изучению до сих пор не замеченного контроверсионного (псевдохристологического) типа дискурса обоих публицистов, в котором выразительно доминируют политико-либералистические, а потому антихристианские и антинациональные идеи. Явление аберации христианства рассмотрено в контексте антиукраинских идеологических наставлений культурного империализма. Изложено современное методологическое обоснование христологической интерпретации как способа определения феноменов бытия в аспекте христианской духовности.

Індекс рубрикатора НБУВ: Ш5(4УКР)6-304.5

Рубрики:

Література

Шифр НБУВ: Ж27444 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Проаналізовано "романтичний реалізм" М.Куліша в драматургії українського театру 1930-х рр. Висвітлено стилістику публіцистичного романтизму у драматургії І.Микитенка та у виставах театрів, драматургію Л.Первомайського, О.Корнійчука, М.Ірчана, жанр історико-філософської драми у творчості І.Кочерги. Описано особливості "класичної" української колізії національної сцени кінця 1920 - 1930-х рр.

Проанализирован "романтический реализм" Н.Кулиша в драматургии украинского театра 1930-х гг. Освещены стилистика публицистического романтизма в драматургии И.Микитенка и в спектаклях театров, драматургия Л.Первомайского, А.Корнийчука, М.Ирчана, жанр историко-философской драмы в творчестве И.Кочерги. Описаны особенности "классической" украинской коллизии национальной сцены конца 1920 - 1930-х гг.

Проведено наукове дослідження антропософських тенденцій в українському мистецтві 1920-х рр. Українське мистецтво даного періоду розглянуто в контексті загальноєвропейської тенденції модернізму - пошуку "нової духовності". Доведено, що у сценічному мистецтві "Молодого театру" та театру "Березіль" використовувались прийом евритмії та елементи містерійного театру. Показано вплив евритмії на становлення методу перетворення Л.Курбаса. Досліджено антропософські мотиви та специфіку образотворення у творчості М.Хвильового, М.Куліша, П.Тичини. Проаналізовано творчість митців-"двадцятників" у театрі, живописі, скульптурі та літературі. Виявлено тенденцію свідомого творення мистецтва та його сакралізації. Доведено, що світоглядні, зокрема антропософські, аспекти у мистецтві даного періоду виступають не стільки філософськими категоріями, скільки засобами художнього вираження.

Вперше в українському літературознавстві створено теоретичний і практичний проект психоісторії української літератури на базі синтезу класичного психоаналізу й традиційної герменевтики, аналітичної психології, метафізики, семіології, психопоетики, феноменології, структуралізму, компаративістики та гендерного підходу. Розкрито сутність категорії психоісторичності на базі структурно-генетичного аналізу художнього твору, згідно з яким текст і літературний процес функціонують у цілісній кодовій структурі, позначеній іменами Батька та Матері. Обгрунтовано теорію коду як концептуальну ідею для розуміння механізмів розгортання літературного процесу та форм його деформації за умов колоніалізму. Розроблено класифікацію новітньої української літератури. У психоісторію української літератури закладено базові засади психосемантики - пошуки втраченої національної мужності, цілісним проявом якої є головне герменевтичне коло - "архетип Котляревського - архетип Шевченка" як основа психологічної динаміки. Виявлено, що головне герменевтичне коло передбачає структуризацію історії української літератури як спільності національних кіл, об'єднаних єдиною метафізичною метою, що визначає код історії української літератури. Доведено, що модерністську епоху формує деконструкція класичних національних кіл і меланхолійний суб'єкт творчості. Встановлено, що найбільш проблематичним етапом психоісторії є перехідна епоха, з яким пов'язана історична розв'язка як спосіб залучення до оновленого літературного процесу.

Досліджено проблему вираження домінантних проявів біблійного інтертексту у творчості В.Дрозда, Р.Іванчука, К.Мотрич. Виявлено їх функціональні й естетичні особливості. Зроблено спробу з'ясувати категоріально-термінологічний апарат, відповідний вимогам сучасного дослідження літератури, вивчити теоретичні передумови появи терміна "інтертекстуальність", виявити типологію біблійних інтертекстуальних модифікацій літературних творів другої половини XX ст., з'ясувати причини інтересу до біблійної тематики у літературній сфері від давнини до сучасності. Охарактеризовано категорію інтертекстуальності та наведено її уніфіковану класифікацію. З'ясовано особливості специфіки використання авторами Біблії як джерела ідей літературних пошуків. Розглянуто їх художній доробок у контексті його співвідношення та взаємодії з Біблією. Виявлено біблійні видозмінені цитати, пародії, точкові цитати, ремінісценції, алюзії, невеликі інтексти зі Святого Письма, які інтерпретовано відповідно до авторського світобачення, до завдань, вирішених письменниками під час творення образів-прототипів, для поліфонічного діалогу з читачами.

Досліджено функціонування компонентів мови кіно у художньому творі. Виявлено природу реалізації кінозасобу як конструкції в тектоніці української художньої прози 1920 - 1930-х рр. На основі інтегративного зв'язку словесною мистецтва з кінематографічним проаналізовано функціональне навантаження засобів мови кіно в епічному творі. Запропоновано розуміння явища кінематографічності, акцентується тип штучної кінематографічності, що актуалізує вивчення технологічних зв'язків у художньому творі. З'ясовано, що запозичення художньою прозою сценарної, монтажної та технічної конструкції відбувається із дотриманням специфіки їх реалізації в кіно та виконує функції, спрямовані на зовні та на сам твір.

Розглянуто філософську проблематику в українській драматургії кінця XIX - перших десятиріч XX ст. Висвітлено морально-філософські аспекти таких творів Лесі Українки, як "Одержима", "Кассандра", "Адвокат Мартіан". Увагу приділено аналізу драматургічних творів Я. Мамонтова та В. Винниченка.

Рассмотрена философская проблематика в украинской драматургии конца XIX - первых десятилетий XX в. Освещены морально-философские аспекты таких произведений Леси Украинки, как "Одержимая", "Кассандра", "Адвокат Мартиан". Уделено внимание анализу драматургических произведений Я. Мамонтова и В. Винниченко.

Досліджено вагомі філософські смисли української літератури XX - початку XXI ст. Висвітлено проблеми міждисциплінарного діалогу філософії та літератури, питання біографічної філософії та філософської біографістики у творчості філософа-письменника Ж.-П. Сартра. У контексті розкриття філософських інтенцій в українській літературі вказаного періоду детально проаналізовано творчість видатних українських митців: П. Тичини, В. Свідзінського, Т. Осьмачки, М. Рильського, В. Шевчука, М. Матіас, а також американського письменника Томаса Пінчона. Значну увагу приділено філософським аспектам конструювання персонажів в українській прозі 1990-х рр. - початку XXI ст.

Відтворено основні моменти перебігу "літературної дискусії" 1920-х років, яка стала джерелом усіх дискусійних процесів у загальному українському гуманітарному дискурсі тієї доби.

Розглянуто "романтику вітаїзму" - естетично-художнє явище української літератури 20-х років ХХ ст., зокрема досліджено філософські джерела вітаїстичного типу світовідчуття.

Вперше в українському літературознавстві досліджено функціонування компонентів мови кіно в художньому творі. Виявлено природу реалізації кінозасобу як конструкції в тектоніці української художньої прози 1920 - 1930 рр. На основі впливу як типу інтегративного зв'язку словесного мистецтва з кінематографічним проаналізовано функціональне навантаження засобів мови кіно в епічному творі Г. Шкурупія, Д. Бузька, Л. Скрипника, Ю. Яновського та ін.

Охарактеризовано літературну творчість українських художників, які дебютували в літературі у 20-30-х роках XX ст. (С. Гординський, І. Крушельницький, В. Гаврилюк, В. Хмелюк, Г. Мазуренко, О. Лятуринська, В. Масютин, А. Ерделі, О. Грищенко). Художні реалізації діалогу з образотворчим мистецтвом й завдяки цьому збагачення літератури зумовлюються творчою практикою авторів в іншому виді мистецтва, художнім мисленням мультиталантів. До уваги взято інтермедіальні концепції, на основі яких вироблено власний підхід щодо аналізу літератури художників, охарактеризовано міжмистецьку спрямованість періоду міжвоєння, увиразнено важливі теоретичні питання міжмистецького діалогу. Уперше багатогранну літературно-мистецьку творчість С. Гординського розглянуто в інтертекстуальному аспекті з фіксацією доказових контактів між мистецтвами.

Досліджено багатоаспектні контакти творів українських письменників XX - XXI ст. В. Стефаника, Марка Черемшини, Лесі Українки, М. Яцківа, 0. Довженка, Б.-І. Антонича, П. Ар'є, В. Корнійчука, Л. Білик, І. Роздобудько, М. Жулинського, Т. Сидоренко та ін. з музикою, кіно, театром, хореографією на різних рівнях - архітектонічному, проблемно-тематичному, сюжетотворчому, хронотопічному, образотворчому, наративному, ритміко-інтонаційному тощо. За допомогою міжмистецького підходу з'ясовано художню самобутність, естетичну вартість літературних творів.

Індекс рубрикатора НБУВ: Ш5(4УКР)6-304.5 + Щ10(4УКР)6-074

Рубрики:

Література

Образотворче мистецтво і художня критика

Шифр НБУВ: РА440628 Пошук видання у каталогах НБУВ