Індекс рубрикатора НБУВ: Т52(23=УКР)-76/-79 + Ш3(4УКР)-651

Рубрики:

Етнографія сучасних народів

Шифр НБУВ: Ж68851 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Ш141.4-033 + Ш3(4УКР)-651

Шифр НБУВ: Ж60955 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Проаналізовано пареміологічні та пареміографічні ідеї І. Франка у контексті їх реалізації у його праці "Галицько-руські народні приповідки". Розглянуто питання про жанрову дефініцію та видову диференціацію паремій, відображення народного світогляду у пареміях, описано їх поетику. Визначено співвідношення національного й інтернаціонального у жанрі. Викладено основи фіксації та впорядкування паремійного матеріалу.

Проанализированы паремиологические и паремиографические идеи И. Франко в контексте их реализации в его труде "Галицко-русские народные поговорки". Рассмотрены вопросы о жанровой дефиниции и видовой дифференциации паремий, отражения народного мировоззрения в паремиях, описана их поэтика. Определены соотношения национального и интернационального в жанре. Изложены основы фиксации и составления памерийного материала.

Висвітлено історію заселення Степового Побужжя, охарактеризовано національний склад населення краю за даними переписів 1920-х рр. та 2001 р. Проаналізовано вплив культурних традицій різних народів (українців, росіян, молдаван, поляків, євреїв, болгарів) на розвиток фольклору у регіоні як однієї з форм репрезентації архетипних утворень етносу. Зроблено спробу систематизації українських прислів'їв і приказок Степового Побужжя в історичній ретроспективі. Наведено фольклорні тексти дорадянського, радянського та пострадянського періодів, зокрема, прислів'я та приказки, в яких виражені побажання, ставлення до свого та чужого майна, сімейні стосунки, порівняння, а також про гостини, сусідство, суспільне життя, господарську діяльність, природу, правду, релігійність, інтелект.

Освещена история заселения Степного Побужья, охарактеризован национальный состав насления края по данным переписей 1920-х гг. и 2001 г. Проанализировано влияние культурных традиций различных народов (украинцев, россиян, молдаван, евреев, болгаров) на развитие фольклора в регионе как одной из форм репрезентации архетипных представлений этноса. Проведена систематизация украинских пословиц и поговорок в исторической ретроспективе. Даны фольклорные тексты досоветского, советского и постсоветского периодов, в частности, пословицы и поговорки, в которых выражены пожелания, отношение к своему и чужому имуществу, сравнения, а также о семье, гостеприимстве, соседстве, общественной жизни, хозяйственной деятельности, природе, правде, религийности, интеллекте.

Розглянуто питання антропоцентризму українських загадок. На прикладі лексикону загадок встановлено особливості співвідношення людських ознак із об'єктами світу природи та речей у механізмі кодування денотатами загадок понять відгадок. Представлено глибинну семантичну структуру українських антропоцентних загадок. Семантична структура антропоцентричних загадок і лексика, що її репрезентує, відображає антропоцентричне світобачення носіїв мови. Для дослідження використано метод компонентного аналізу, за допомогою якого визначено семантичні поля тих лексичних одиниць, які представляють компоненти плану значення загадок.

Установлено структурну, семантичну та прагматичну специфіку українських і німецьких народних загадок, що вивчаються шляхом поєднання структурального, лінгвокультурологічного та когнітивно-дискурсивного підходів до цих текстових явищ. З'ясовано статус народної загадки як лінгвокультурного феномена та виявлено засоби й особливості вербалізації національно-культурного компонента її змісту у зіставлюваних мовах. Запропоновано розглядати народну загадку як текст, який належить до нерозгорнутих форм втілення фольклорної свідомості, що репрезентують культурно значущі смисли як неподільне ціле. Відзначено, що специфіку функціонування аналізованих народних загадок у мовленні визначають прагматичні особливості їх організації. Розкрито задіяні у загадках шляхи та засоби концептуалізації та лігвокультурної інтерпретації навколишнього світу українською та німецькою спільнотами, які подано як відповідні концептосистеми. Встановлено базові концептуальні структури, які одержують мовну актуалізацію у корпусі текстів українських і німецьких народних загадок.

Визначено компоненти глибинної структури загадок. Досліджено антропоморфні загадки, об'єктом кодування яких виступають образи явищ природи, рослин, тварин і предметів. Визначено в загадках про людину лексичні одиниці з семантичних сфер, пов'язаних з явищами природи, рослинами, тваринами та предметами, назви яких ужиті для кодування образу людини. Охарактеризовано механізм створення метафоричного та метонімічного кодування. З'ясовано, що загадки як одиниці, якими кодуються образи відгадок за допомогою опису певної життєвої ситуації, змодельовано та класифіковано у вигляді фреймів. Обгрунтовано розмитість категорій буття у мовному просторі даних текстів. Показано аніропоцентризм людського світобачення та поглиблено вивчення семантики паремійних текстів, культурних стереотипів і механізмів категоризації дійсності в мові.

Проаналізовано особливості мовної репрезентації концепту СЕРЦЕ в українських пареміях, виявлено основні закономірності його вербалізації. Встановлено домінантні ознаки, які характеризують серце.

Проаналізовано засоби мовної гри в українських народних загадках на прикладі використання антропоморфного лексикону. Кодування в загадках здійснено на лексичному, метафоричному та фреймовому рівнях, на кожному із яких використовуються засоби підказки та шифрування відгадки. Міжрівневі семантичні перетворення в загадках пояснюють ігрову природу цього жанру.

Зазначено, що у Україні одним із завдань збереження культурної спадщини є переведення в електронну форму, одна з яких - лексикографічна база даних, національних надбань у галузі культури та мистецтва, серед яких чимало лексикографічних праць. До таких надбань належить збірка М. Т. Номиса "Українські приказки, прислів'я і таке інше". Мета роботи - побудова концептуальної моделі бази даних для цієї збірки.

Досліджено структуру збірки М. Номиса "Українські приказки, прислів'я і таке інше" з метою створення її електронної версії. Запропоновано структурну інформаційну модель лексикографічної бази даних та технологію перетворення збірки з паперової форми у цифрову.

Запропоновано аналіз українських загадок за моделлю фреймів. На прикладі взаємодії сфери людини з іншими сферами дійсності визначено особливості ситуативного кодування в загадках. Методику фреймового аналізу можна застосувати до інших паремійних текстів, що також позначають дійсність через ситуативний опис.

Критично проаналізовано дефініції загадки, наявні у найбільш знакових мовознавчих і культурологічних її дослідженнях. Проаналізовано ключові слова дефініцій та охарактеризовано визначальні риси цього мовленнєвого утворення. На базі опрацьованого матеріалу запропоновано власну робочу дефініцію загадки.

Проаналізовано дві найвідоміші українські збірки паремій "Українські прислів'я, приказки і таке інше" М. Номиса і "Галицько-руські народні приповідки" І. Франка та визначено місце релігійних фразеологізмів у системі українського приповідкового матеріалу. Зроблено порівняльний аналіз способу упорядкування та подавання релігійної фразеології у збірках, визначено основні функціонально-семантичні групи релігійних фразеологізмів, наведено багатий ілюстративний матеріал.

Досліджено особливості побутування малих фольклорних жанрів у процесі весільних обрядодій на Луганщині. Аналіз слобожанських весільних традицій засвідчує, що цей пласт народної творчості (прислів'я та приказки, загадки) не пішов у небуття, продовжує функціонувати, проявляючись, зокрема, у структурі весільного обрядового комплексу. Зазначено щодо характеру відтворення загадок у весільній церемонії.

Проаналізовано трансформи традиційних прислів'їв, уживані в мові засобів масової інформації. Доведено, що способи трансформації не виходять за межі вже відомих, вони описані в науковій літературі: це розширення компонентного складу стійких сполучень слів, скорочення його, заміна окремих лексичних одиниць чи всіх компонентів, інверсії компонентів, мовна гра; збереження моделі, за якою побудоване прислів'я, наявність образу, який легко співвіднести з традиційним висловом, допомагає читачеві вловити прямий чи прихований зміст трансформи, впізнати конотацію.

Проаналізовано особливості реалізації лінгвістичної категорії оцінки в українських прислів'ях, що характеризують людину. Визначено, що основним засобом вираження оцінного значення в прислів'ях є порівняння різної граматичної будови. Такі прислів'я залежно від їх структури об'єднано в 3 групи: прислів'я з однією порівняльною конструкцією; прислів'я з двома порівняльними конструкціями, між якими наявні відношення протиставлення; та прислів'я, які містять розгорнутий коментар - пояснення до порівняльних конструкцій. Серед засобів вираження оцінки розглянуто також іронію, гіперболу та алогічні вислови.

Визначено мовний статус і специфіку паремій, уточнено концепцію лінгвістичної сутності й ідентифікації прислів'я як одного із різновидів паремій. Виокремлено прислів'я, що репрезентують риси характеру та відображають особливості ментальності українців. Охарактеризовано систему мовних засобів вираження ментальності на лексико-семантичному рівні. Особливу увагу приділено ключовим концептам української мовної картини світу. З'ясовано типові й окремі риси характеру українця, виділено риси характеру з позитивною та негативною оцінкою. Здійснено спробу комплексного дослідження лексико-семантичної структури концептів "жінка" й "чоловік" та виявлення гендерно зумовлених рис характеру. Розкрито соціально-культурну значущість ономасіологічної лексики у вираженні ментальності українського народу. Запропоновано семантико-синтаксичні моделі, за якими побудовані прислів'я на означення рис характеру людини.

Досліджено специфіку вторинної концептуалізації дійсності у свідомості носіїв української та англійської мов, що актуалізується у народних загадках. Установлено статус загадки як одиниці вторинної номінації об'єктів довкілля. Висвітлено проблему категоріального розмежування загадки та прислів'я як паремійних різновидів. Проаналізовано двокомпонентну структуру загадки та взаємозв'язок її композиційних елементів (описової частини та відгадки). Визначено амбівалентний аспект досліджуваних паремійних одиниць та з'ясовано основні прояви амбівалентності, лінгвальну та метафоричну, що координують структуру звукових і смислових загадок. Проведено зіставне дослідження специфіки лінгвальних стратегій кодування об'єктів дійсності в загадках на фонологічному, морфологічному та синтаксичному рівнях на матеріалі українських та англійських текстів. Простежено взаємовплив лінгвальних і метафоричних засобів кодування інформації в загадках. На основі контрастивного аналізу особливостей мовної об'єктивації космонімів у текстах двомовних народних загадок в етнолінгвокультурному аспекті змодельовано їх кваліфікативну схему з універсальними та національно маркованими атрибутивними та предикативними характеристиками. Розглянуто асоціативні паралелі досліджуваних образів, що дозволяє спроектувати колективні уявлення носіїв української та англійської мов про СОНЦЕ, МІСЯЦЬ, ЗІРКИ, образно переосмислені в зіставлюваних паремійних одиницях.

Досліджено специфіку відтворення полонізмів у "Галицько-руських народних приповідках", укладених І. Франком. Розглянуто не лише безпосередні запозичення з польської лінгвокультури в лінгвокультуру галицьку, але й існування відповідних паралелей, еквівалентів, відтворення слов'янських архетипів, особливостей прагматики; прокоментовано випадки розширення чи звуження значень паремій, утворення паремій на основі актуалізації прецедентних виразів.