Проаналізовано тексти народних молитов, замовлянь, заклинань, примовок та інших типологічно споріднених утворень, які розглянуто як самостійний вид української обрядової творчості. Базуючись на найбільш важливих досягненнях української та зарубіжної фольклористики, з'ясовано інваріантну структуру цих утилітарно-сакральних утворень як "ментифактів" фольклорного мовлення, виділено систему інваріантних апелятивних і експлікативних одиниць (формул) безсюжетного та сюжетного типів. У межах парадигматики обряду охарактеризовано функціональні особливості оказіональних творів у аспекті хронотопу, виконавця й адресата.

Розглянуто малодосліджений фольклорний жанр замовляння, особливості його виникнення та побутування. Значну увагу приділено висвітленню взаємостосунків магії із міфологією, релігією, з'ясуванню її ролі у формуванні вербальної культури. Обгрунтовано необхідність застосування категорії художності під час аналізу жанру замовляння. В цьому аспекті розглянуто питання трансформації його в інші фольклорні жанри. Вперше здійснено спробу використання українських літературних творів як джерельної бази, де зафіксовано функціонування оказіонально-обрядового фольклору в побуті та живому мовленні. Подано комплексний аналіз замовляння не лише у пасивно-демонстративній формі (у спеціалізованих виданнях, відірвано від контексту), а й в активному побутуванні завдяки розгляду інтерпретації магічного фольклору в українській художній літературі.

Здійснено комплексний аналіз онімів українських замовлянь. Конкретизовано й уточнено важливі положення теорії власного імені в міфопоетичному дискурсі. Класифіковано пропріативи з урахуванням функції в комунікативно-прагматичному акті та місця в міфологічній моделі світу персонажа, явища, предмета, на позначення якого вжито онім. Виокремлено синтетичні й аналітичні номінації, з'ясовано їх специфіку як носіїв міфологічно значущої інформації. Історико-етимологічний аналіз імен із затемненою внутрішньою формою засвідчив спорідненість української мовно-культурної традиції з віруваннями інших народів на рівні базових принципів міфологічного назовництва. Установлено, що оніми є маркерами світоглядної та жанрової динаміки, репрезентованої в кожній частині замовного тексту неоднаково. Епітети, уживані з іменами, виконують оберегову, лікувальну, знищувальну, текстотвірну функції. Предикативна характеристика образів, позначуваних за допомогою онімів, залежить від функції персонажа в замовлянні. Протиставлення на основі критерію "динамічність - статичність" дії засвідчило, що помічникам властива динамічність, а супротивникам - статичність. Функційно значущими є числовий та звуковий коди, реалізовані внаслідок особливого розуміння міфологічною свідомістю числа, а також зв'язку значення та звучання слова.

Ритм є важливою складовою формування лікувального тексту, як результату колективної міфотворчості. Його обрядове відтворення має підпорядковуватися певним нормам. Наголошення тих чи інших слів зумовлює їх обрядову пріоритетність, визначення якої надає можливість реконструювати важливі з погляду міфу смисли, що криються не стільки в міфопоетичних образах, скільки в їх інтонативних характеристиках.

У лікувальних практиках українців тіло людини асоціюється з Космосом. Показовим в цьому плані є мотив огородження недужого небесними світилами, що уподібнює тлінне тіло людини безсмертному Ісусу Христу, позбавляє його від земного мороку, пов'язаного з потойбічними істотами і хворобами. В текстах замовлянь сонце і місяць є зразком стабільності небесного руху, який проектується на земні процеси. Натомість образи вихору і вітру втілюють довільний рух, тому є причиною тілесного і психічного хаосу - переляку/епілепсії.

Розглянуто окремі аспекти міфології рахування, пов'язаного з його початком. На відміну від інших міфологічних текстів у замовляннях рахуванню підлягають невидимі об'єкти (тілесні органи), що слугує засобом магічного упорядкування і правильного розташування. В цьому контексті знаковим видається концепт "перший", який очолює міфологічну ієрархію числа, тому символізує силу. З поняттям "першого" зіставляються просторові, часові і соціальні парадигми, а також статусні персонажі язичницького пантеону і християнські святі.

Досліджено системну лінгвістичну інтерпретацію мовної картини світу замовлянь, відображеної в їх структурі, семантиці та прагматиці в контексті реалізації магіко-впливової (волюнтативної) функції мови. Уточнено дефініції магічного (сакрального) тексту, зокрема замовляння, вироблено критерії їх визначення. Розроблено комплекс методів і прийомів дослідження текстів замовлянь. Змодельовано мовну картину світу замовлянь (зокрема язичницького і християнського сегментів), відображеної в них системи концептів. Здійснено лінгвістичний аналіз і лексикографічний опис художніх засобів мови замовлянь.

Здійснено огляд видань, у яких було опубліковано тексти замовлянь. Це сприяло формуванню джерельної бази дослідження. Теоретичні напрацювання українських та зарубіжних учених сформували основи та вектори дослідження цього жанру протягом останніх століть. Перші наукові дослідження замовлянь, які починаються паралельно зі збором фольклорного матеріалу, порушують питання ґенези жанру, структурних особливостей, образної системи, класифікації, методів збору та фіксації фольклорних зразків. Обґрунтовано проблему жанрової диференціації текстів замовляльно-заклинальної поезії. Головну увагу зосереджено на аналізі основних підходів щодо їх класифікації, що дало змогу звернути увагу на рівні взаємодії замовляльних текстів з іншими жанрами фольклору. Уперше використано теоретичні напрацювання представників французької семіотичної школи (А.-Ж. Греймас) для опису структури наративних моделей українських замовлянь. Розширено методологічний аналіз структурних елементів. Обґрунтовування наративності в текстах замовляльно-заклинальної поезії, використання досвіду аналізу наративної структури замовлянь литовської дослідниці Д. Вайткявічене та застосування її трансформаційної моделі дало змогу проаналізувати 200 текстів замовлянь і довести, що є два види наративних моделей: повна і неповна. У текстах з повного наративною моделлю можна виділити два типи трансформації. Перший тип передбачає відокремлення негативного об’єкта від хворого, а другий - знищення негативного об’єкта. В результаті дослідження з’ясовано подібність наративних моделей литовської та української замовляльно-заклинальної традицій. Аналіз текстів замовлянь довів, що для певних тематичних груп лікувальних замовлянь характерні відповідні типові наративні моделі. Вдалося простежити певні моделі опису простору, стверджено, що часові характеристики виявляються як у конкретних назвах (називаннях), так і мовних конструкціях. Особливості функціонування та збереження замовляльно-заклинальної традиції сприяли становленню текстів замовлянь як магічних формул, а також виокремлення формульних елементів у замовляльних текстах. Формульна основа текстів стимулювала виокремлення семантичних формул-кліше, які приховують механізм трансформації фольклорної образності. Яскравим прикладом такої семантичної формули є формула "уроки на сороки".