Висвітлено актуальні питання зв'язку мови з українознавчим світогладом громадян України. Розглянуто мову не лише як лінгвістичне явище, знакову систему, а й як ознаку етносу та невіддільну частину історії народу. Теоретично обгрунтовано поняття рідної мови та державотворчої функції української мови, висвітлено проблеми її соціальної престижності. Зосереджено увагу на аспектах мовотворчості І.Котляревського, Т.Шевченка, П.Мирного, У.Самчука, І.Франка, О.Гончара, які засвідчують українознавчий світогляд авторів.

Освещены актуальные вопросы взаимосвязи языка с украиноведческим мировоззрением граждан Украины. Язык рассмотрен не только как лингвистическое явление, знаковая система, но и как признак этноса и неотделимая часть истории народа. Теоретически обоснованы понятия родного языка и государственно-созидательной функции украинского языка, освещены проблемы его социальной престижности. Акцентировано внимание на аспектах языкотворчества И.Котляревского, Т.Шевченко, П.Мирного, У.Самчука, И.Франко, О.Гончара, которые свидетельствуют об украиноведческом мировоззрении авторов.

Індекс рубрикатора НБУВ: Ш3(4УКР)-357 + Щ313(4УКР)0-41

Рубрики:

Історія музики

Шифр НБУВ: Ж27482 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Запропоновано семантичний і функціонально-стилістичний підхід до вивчення багатства інтимної лексики у піснях і коломийках про кохання. Запропоновано цілісну картину різноманіття та функціонування лексики та фраземіки щодо позначення інтимних почуттів людини. Значну увагу приділено опису лексико-семантичного поля з домінантним ядром архісеми кохання. Описано периферійні лексичні одиниці, які вказують на часову градацію розвитку почуття любові, різний вияв інтенсивності кохання. Висвітлено найменування суб'єктів і об'єктів інтимного процесу, які номінують юнака чи дівчину, найчастіше це є апелятиви. Вони визначають жанрову специфіку фольклорного твору, його емоційно-аксіологічне звучання. Значну увагу приділено характеристиці евфемізмів, які часто використовуються у фольклорі, зокрема, сороміцьких піснях, що описують статеві стосунки чоловіка та жінки. Аналіз евфемізмів дозволяє зробити висновок щодо існування "еротичного" коду у піснях про кохання. Розглянуто семантику фразеологізмів, які доповнюють інтимну лексику та відзначаються образністю, стилістичною маркованістю.

Комплексно розглянуто мовний образ парубка у фольклорних та етнографічних текстах від найдавніших часів до XX ст., в яких опосередковано відображено ментальність українського народу. Зроблено наукову інтерпретацію мовних засобів у фольклорних та етнографічних текстах, які позначають різні аспекти мовного образу парубка. Виявлено основні слова та лексико-синтаксичні конструкції, що виражають складники даного образу, їх семантичну структуру. Проаналізовано значення вербально виражених культурологічних елементів, зроблено моделювання типового стереотипу молодого неодруженого чоловіка в українській мовній картині світу. В науковому дослідженні використано записи українських фольклорних та етнографічних текстів, дані тлумачних і культурологічних словників. Мовні засоби народних текстів проаналізовано у контексті щоденного, наївного знання українців із урахуванням культурологічного, психологічного й аксіологічного елементів. Встановлено, що мовний образ парубка творить складну систему взаємопов'язаних та взаємозумовлених характеристик (ознаки, кількість, часопростір діяльності, функції), більша частина яких пов'язана з семантикою "реалізація головної мети молодого неодруженого чоловіка - створити сім'ю". Виявлено, що фольклорні тексти виражають переважно позитивну оцінку даного фрагмента української мовної картини світу, названого різними лексемами, що пов'язано зі семою "посередництво між людьми і божественною силою", яку містять номени на позначення молодого неодруженого чоловіка.

На базі ідей споріднених гуманітарних наук - лінгвістики, семіотики, культурної антропології, соціології, з використанням структурно-семіотичного підходу комплексно досліджено український фольклор як соціокультурний феномен. Запропоновано модель образної системи українського фольклору, конститутивними категоріями якої є суб'єктність етносу, соціуму й індивіда, семіосфера фольклору; трансмісія традиційного смислу, наратив як функція фольклорного тексту. У функціональній парадигмі досліджень фольклорний текст розглянуто як семіотичну одиницю фольклору, як засіб моделювання різних видів реальності за правилами комунікативного слідкування носіїв традиції. Основним текстотвірним чинником фольклорного факту є комунікативна інтенція адресата, втілена через прагматику тексту, серединний елемент діалогу. Він моделює інтерсуб'єктну структуру, актанти якої - автор-виконавець і реципієнт. У цьому аспекті колективність розглянуто у безпосередньому зв'язку з конвенційністю фольклорної ситуації. Виявлено синтезувальні чинники конвенційності та варіативності наративу. Визначено функції фольклорного наративу, завдяки яким виникає явище його варіативності, але водночас зберігається традиційний смисл. Обгрунтовано методологічну доцільність вивчення фольклорного феномену у двох контекстах: як функцію (з її процесуальними характеристиками) і як текст (з його дискурсивними характеристиками). До наукового обігу фольклористики введено категорію суб'єктності.

Наведено результати лінгвопоетичного аналізу текстів української поезії відповідно до її естетичних засад. Увагу приділено дослідженню текстових зразків провідних для української поетичної мовотворчості художньо-естетичних програм: фольклору, романтизму, реалізму, модернізму, постмодернізму. Естетику художнього дискурсу визначено основним екстралінгвальним чинником, що зумовлює специфіку мовного кодування в поетичному контексті важливих для світоглядно-культурних орієнтацій доби буттєвих пріоритетів. Зазначено, що теоретичні аспекти роботи грунтуються на загальнонаукових концепціях лінгвістичної поетики, літературознавчих концепціях естетичної еволюції національного мистецтва слова, психологічних засадах художньої мовотворчості.

Приведены результаты лингвопоэтического анализа текстов украинской поэзии в соответствии с ее эстетическими основами. Уделено внимание исследованию текстовых образцов ведущих для украинского поэтического языкотворчества художественно-эстетических программ: фольклора, романтизма, реализма, модернизма, постмодернизма. Эстетика художественного дискурса определена основным экстралингвальным фактором, обусловливающим специфику языкового кодирования в поэтическом контексте важных для мировоззренческо-культурных ориентаций эпохи бытийных приоритетов. Отмечено, что теоретические аспекты работы базируются на общенаучных концепциях лингвистической поэтики, литературоведческих концепциях эстетической эволюции национального искусства слова, психологических основах художественного языкотворчества.

Вперше здійснено комплексний аналіз української поетичної мовотворчості на предмет виявлення й опису цінностей буття, закладених і зреалізованих у кожній з естетичних програм у їх динаміці (широкий культурно-історичний контекст). Це дозволяє форматно відтворити картину розвитку національного поетичного мовомислення в його світоглядно-естетичних домінантах як фрагмента загальноєвропейського художнього досвіду, а також відстежити еволюцію лінгвостилістичного потенціалу української літературної мови. Запропоновано аспекти наукової інтерпретації вербальних фактів художнього пізнання дійсності (художня мовотворчість) в українському поетичному дискурсі.

Представлена традиционная метаязыковая система фольклорных текстов, в первую очередь, восточнославянских. Выборочное описание семантических кодов языка фольклора дает представление об этой системе и позволяет декодировать конкретные языковые единицы, или мифолексемы, что в корне изменяет лингвистический подход к интерпретации каждого традиционного текста - от загадки, пословицы до песни, сказки, элементов обряда в целом. Рассмотрены украинские песенные тексты, в которых представлены/использованы растительные коды.

Індекс рубрикатора НБУВ: Ш3(4УКР)-357 + Ш5(4УКР)5-357 + Ш5(4УКР)6-357

Рубрики:

Література

Шифр НБУВ: ВА743379 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Запропоновано новий комплексний підхід до зіставно-типологічного вивчення способів, прийомів і засобів інтимізації в англійських і українських казках про тварин. Розроблено методику зіставлення текстових прийомів і мовних засобів інтимізації у фольклорних текстах неблизькоспоріднених мов. Здійснено реконструкцію поетично-стильових прийомів інтимізації в англійських та українських казках про тварин. Визначено діалогізацію як основний спосіб інтимізації в англійських та українських казках про тварин. Виявлено універсальні й ідіоетнічні особливості текстових прийомів інтимізації в англійських та українських казках про тварин. Проаналізовано національно-культурну специфіку мовних засобів інтимізації в зіставлюваних фольклорних жанрах. Встановлено спільні та відмінні тенденції етнокультурної маркованості інтимізації в англійській та українській мовах.

Увагу приділено дослідженню феномену інтертекстуальності в українському фольклорі. Розглянуто передумови виникнення й історію становлення теорії інтертекстуальності й інтертекстології. Здійснено огляд новітніх концепцій інтертекстуальності, що охопили найрізноманітніші сфери гуманітарного знання. На матеріалі близько 2 500 українських казок і деяких неказкових текстів виявлено та проаналізовано випадки вживання прислів'їв, а також інших паремійних і непаремійних творів та їх фрагментів у текстах казок. Сформульовано й обгрунтовано поняття фольклорного інтертексту та фольклорної інтертекстуальності. Визначено форми фольклорної інтертекстуальності - цитата, алюзія, ремінісценція, представлені в казках різними формами використання паремійних інтертекстів. З'ясовано й охарактеризовано своєрідність фольклорної інтертекстуальності.

Проаналізовано вербальні експлікатори концептів, що репрезентують концептосферу народна мораль в українському фольклорі. З'ясовано, що аналізовані концепти мають біцентричний характер, зумовлений їх локалізацією навколо гіперсем "добре - погано". Специфічними вербальними втіленнями екстралінгвальних ознак цих концептів є слова-символи, до яких належать зооніми, орнітоніми, антропоморфні номінації (власне та невласні антропонімічні). Аналіз засвідчив, що творчий геній українського народу створив цілу низку лінгвальних виразників семасіологічної та підтекстової природи, у яких втілено етноуявлення про моральні максими, сформовані в мовно-концептуальній картині світу українців.

Описано зміст поняття "стереотип" на міждисциплінарному рівні. Окреслено основні диференційні ознаки авто- та гетеростереотипів українців, що відображають ментальні особливості нації, її систему цінностей. Доведено ефективність використання психо- й соціолінгвістичних методів для дослідження етнічних стереотипів. Визначено комплекс мовних одиниць, що репрезентують найтиповіші риси української дівчини й українського хлопця (жінки / чоловіка) в пісенних фольклорних жанрах. ЗТясовано особливості сприйняття фольклорних стереотипів сучасними волинянами, засвідчено певну динаміку та втрату традиційних семантичних компонентів асоціативних полів окремих фольклоризмів у мовному просторі сучасних комунікантів. Здійснено аналіз результатів соціолінгвістичного експерименту методом анкетування трьох соціально-вікових груп респондентів. Стверджено варіантність мовного вираження автостереотипів у межах однієї етнічної групи. Розглянуто складність структури автостереотипів українців як функціонування ядра та периферії стереотипних рис. Проаналізовано лексико-граматичні засоби, якими здійснено мовне конструювання автостереотипу національного характеру різними групами респондентів. Визначено групи характеристик, за допомогою яких вербалізовано етнопсихологічні якості українців. Досліджено гендерний аспект моделювання автостереотипів українців, що ствердив певні особливості мовної діяльності осіб різної статі. Простежено шляхи формування та чинники, які впливають на стабільність та динаміку сучасних автостереотипів. Засвідчено вагому роль усної народної творчості як джерела формування та стійкості автостереотипів українців у мовній свідомості волинян.

Здійснено комплексне дослідження словесних кодів культуроправової інформативності різножанрових текстів українського фольклору. Розроблено окремі теоретичні положення лінгвокультурологічного аналізу вербалізованих народним епосом і лірикою смислокомплексів правового формату - фольклороправових лінгвокультурем. Мовні одиниці, що презентують закодовані народнопоетичним масивом знаки етноправового досвіду сімейної, військової, адміністративної, трудової та кримінальної сфер систематизовано в лінгвокультурологічну мережу. Встановлено, що вербалізація правосуб'єктності слугує базою культуроправової інформативності фольклорного конструкта, оскільки саме на основі усвідомленої персональності постають уявлення рівня правосвідомості та правоздатності, які корелюють з філософсько-правовими поняттями порядок, порушення порядку, відновлення порядку. Уведено в українське мовознавство поняття фольклороправового лінгвоконцептополя, що дозволило переглянути традиційні схеми опису народнопоетичного слова, обгрунтувати новий метод матричного моделювання лінгвокультурних феноменів, виявити параметри мовної фіксації елементів правового знання в народних казках, думах, піснях, баладах.

Розглянуто проблеми збирання мовного матеріалу родинних обрядів Поділля. Описано основні труднощі, що стосуються не тільки фактичного збирання мовного матеріалу, а й встановлення моделі родинних обрядів за допомогою спеціально складеної програми-питальника. Зазначено складність обрядового тексту, який ілюструє характер мислення людини, розвиток культури етносу.

Проаналізовано експресивність прислівників, вираженої на словотвірному рівні. Основну увагу приділено українським народним казкам та функціонуванню прислівників з демінутивними суфіксами -еньк-, -оньк-, -есеньк-, -ісіньк-. Під час виділення теоретичних положень цієї статті використані праці таких авторів: В. Войтовича, С. Карпенко, Н. Клименко, Є. Карпіловської, В. Чабаненка, а також окремі словникові статі, що стали підгрунтям, по-перше, для диференціації таких понять, як "експресія" та "експресивність", по-друге, для виокремлення суфіксів, характерних для прислівників, а також тлумачення їх значення з огляду на вживання в мовленні. Базою для збирання та аналізу практичного матеріалу слугували тексти українських народних казок. Фактичний матеріал надає можливість побачити широкий спектр значень та підзначень прислівників з демінутивними суфіксами, що є показником характерного для української мови засобу активізації читача, підвищення його зацікавленості.

Проаналізовано обрядовий дискурс як складову частину національної української лінгвоментальності у всьому спектрі його фундаментальних ознак. Виявлено особливості предметної, акціональної та вербальної частин обрядового дискурсу. Деталізовано специфіку вербалізації обрядового дискурсу на всіх мовних рівнях. Охарактеризовано сакральність і сугестивність обрядового дискурсу як його функційні домінанти. Систематизовано розуміння символу в гуманітарних науках, висвітлено його концептуальні ознаки і стрижневу роль у створенні обрядової дискурсивності. Обгрунтовано необхідність виокремлення нового напряму - лінгвосимвології, деталізовано його основні завдання і положення, висвітлено теоретичне і практичне значення. Проаналізовано синкретичні символи обрядового дискурсу у всьому розмаїтті його виявів. Встановлено етимологічний базис та семантичні амплітуди актуальних лексем-символів в обрядовому дискурсі.

Проаналізовано обрядовий дискурс українського весілля. Увагу приділено виявленню символічних значень у лексемі вода в межах весільного обряду, що пов'язані з особливостями міфологічного світосприйняття праукраїнців. Виділено домінантне значення у полісемічній лексемі вода, також описано символічні значення словосполучень: холодна вода; студена вода; копати криницю, подавати воду на руки тощо.

Описано характерні риси специфічного тексту загадки, що є об'єктом вивчення пареміології; охарактеризовано особливості вживання антропонімів у текстах українських народних загадок та встановлено зв'язок між етимологічним значенням антропонімів і предметами, які закодовані у текстах загадок; зроблено припущення, що вибір антропоніма для позначення того чи іншого денотата залежить від певного ряду лінгвістичних та екстралінгвальних чинників.

Досліджено когнітивно-прагматичні особливості концепту "багатство". Теоретичні положення проілюстровано на прикладі аналізу слів-символів, що функціонують у фольклорному дискурсі. Змодельовано когнітивну структуру концепту "багатство" та досліджено національно-специфічні риси мовної презентації зазначеного концепту.